Постанова
Іменем України
06 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 521/8873/18
Провадження № 51-413 кмо 21
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8 ,
прокурора ОСОБА_9 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160470003587 від 02 вересня 2017 року, щодо
ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК),
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_11 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 10 січня
2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_10 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 10 січня 2020 року
ОСОБА_10 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить
5100 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк
1 рік.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_10 запобіжний захід не обирався.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_10 : на користь потерпілого ОСОБА_12
10666 гривень 17 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 25000 гривень моральної шкоди, 18200 гривень витрат на правову допомогу; на користь держави 7282 гривні 50 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_10 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, 02 вересня 2017 року о 07 годині 40 хвилин ОСОБА_10 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Geely JL 7162 MK 1.6» державний номерний знак
НОМЕР_1 , при достатній видимості, в умовах сухої проїзної частини, рухався з дозволеною швидкістю руху по горизонтальній прямій ділянці асфальтобетонного покриття міжквартального проїзду з боку вул. І. Рабіна в напрямку вул. Радісна в
м. Одесі, навпроти будинку № 7 по вул. Радісна в порушення вимог пунктів 2.3.б), 10.1 Правил дорожнього руху за кермом уважним не був, не слідкував за дорожньою обстановкою та її зміною, при виконанні маневру виїзду на проїзну частину
вул. Радісна не переконався, що цей маневр не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, маючи об`єктивну можливість виявити пішохода, який перетинав дорогу міжквартального проїзду зліва направо за ходом руху автомобіля, заходів для своєчасного виявлення пішохода не вжив та допустив наїзд на ОСОБА_12 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_12 отримав тілесне ушкодження середньої тяжкості.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_10 залишено без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_10 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_10 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що при призначенні покарання судом не було враховано тієї обставини, що ОСОБА_10 намагався відшкодувати матеріальні збитки потерпілому шляхом направлення відповідного переказу на суму 10000 гривень, однак потерпілий відмовився отримувати гроші, що є обставиною, яка пом`якшує покарання. Також звертає увагу, що при призначенні додаткового покарання суд не врахував, що діяльність ОСОБА_10 безпосередньо пов`язана з користуванням автомобілем та є основним джерелом доходу. Захисник вважає, що призначене ОСОБА_10 покарання є явно несправедливим внаслідок суворості. Указує на те, що суд апеляційної інстанції своїх висновків належним чином не мотивував, не навів належних мотивів визнання апеляційної скарги необґрунтованою, не викликав у судове засідання ОСОБА_10 , чим порушив право обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя. Вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не в повній мірі з`ясовано обставини кримінального правопорушення, що привело до неправильного вирішення справи по суті.
Крім того, від засудженого ОСОБА_10 надійшло клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. Таке клопотання мотивує тим, що на час апеляційного розгляду та постановлення ухвали від 29 жовтня 2020 року з моменту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, минув передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК трирічний строк, однак апеляційний суд не повідомив ОСОБА_10 належним чином про час та місце розгляду його апеляційної скарги, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості заявити відповідне клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.
Від представника потерпілого ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_13 надійшло клопотання, в якому він висловив прохання здійснювати касаційний розгляд без його участі, заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника
ОСОБА_11 та просив клопотання засудженого ОСОБА_10 про звільнення його від кримінальної відповідальності залишити без задоволення.
Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_11 від інших учасників судового провадження не надходило.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ухвалою від 23 вересня 2021 року кримінальне провадження щодо
ОСОБА_10 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_11 на підставі
ч. 2 ст. 434-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) передала на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Таке рішення колегія суддів прийняла у зв`язку із тим, що вважала за необхідне відступити від висновку про застосування ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, викладеного в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 червня 2021 року в справі
№ 373/3768/13-к та постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 червня 2021 року в справі
№ 760/18262/17.
Так, зазначеною постановою від 01 червня 2021 року в справі 373/3768/13-к скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій, закрито кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК і звільнено особу від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 124 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності. Колегія суддів зазначила, що, переглядаючи вирок суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув уваги на те, що на момент апеляційного розгляду закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 124 КК та неправильно застосував закон України по кримінальну відповідальність не застосувавши закон, який підлягав застосуванню. Апеляційний суд не роз`яснив особі можливість звільнення від кримінальної відповідальності, підставу такого звільнення і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Враховуючи те, що на момент апеляційного розгляду закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 124 КК, суд апеляційної інстанції повинен був за наявності згоди особи звільнити її від кримінальної відповідальності, а за відсутності такої згоди звільнити від призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Постановою від 09 червня 2021 року в справі № 760/18262/17 скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій, звільнено особу від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 185 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження щодо особи на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК. Колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційний суд всупереч ч.2ст.285 КПК під час апеляційного розгляду не роз`яснив особі право бути звільненою від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК узв`язку із закінченням строків давності, що засуджена підтвердила в суді касаційної інстанції.
В обох зазначених справах касаційний суд роз`яснив особам їх право бути звільненими від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, правові наслідки такого звільнення у випадку їх згоди, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з вищезазначеної підстави та подальші наслідки цього. Таку згоду особи надали та судом касаційної інстанції прийнято відповідні процесуальні рішення.
Обґрунтовуючи свою позиціюв ухвалі від 23 вересня 2021 року, якою зазначене кримінальне провадження на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, колегія суддів зазначила, що станом на 29 жовтня 2020 року, тобто на день розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, з дня вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, минуло 3 роки, а отже строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності закінчився, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою. Жодних клопотань про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності сторона захисту під час апеляційного перегляду не заявляла.З урахуванням наведеного, оскільки
ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили не подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинене кримінально каране діяння, він підлягає звільненню від призначеного покарання на підставах, передбачених ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК.
З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку, що в разі відсутності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності від сторони захисту на час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції суд касаційної інстанції позбавлений права звільнити особу від кримінальної відповідальності, у такому разі особа підлягає звільненню від кримінального покарання на підставі положень ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК.
За таких обставин, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду цього провадження об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав, що касаційна скарга захисника
ОСОБА_11 підлягає частковому задоволенню, клопотання засудженого ОСОБА_10 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності підлягає задоволенню, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_10 підлягають скасуванню, а кримінальне провадження закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів об`єднаної палати дійшла наступних висновків.
Щодо належного застосування положень ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК об`єднана палата вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Звільнення від кримінальної відповідальності це відмова держави в особі відповідного суду від офіційного осуду, призначення покарання та визнання судимою особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у випадках, передбачених КК та у порядку, встановленому КПК.
Застосування інституту давності обумовлене зменшенням суспільної небезпечності кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила внаслідок спливу певного проміжку часу.
Строк давності це передбачений ст. 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Чинна ч. 1 ст. 49 КК передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Вказаною нормою встановлено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.
Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку (ст. 285 КПК).
Згідно з частинами 1, 4 ст. 286 КПК звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3 ст. 288 КПК).
Згідно зі ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбаченістаттею 284цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Відповідно до ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбаченістаттею 284цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.
На підставах, передбачених ст. 49 КК, особа також може бути звільнена судом від покарання (ч. 5 ст. 74 КК), зокрема у випадку, коли особа заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Слід звернути увагу на те, що імперативний обов`язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності покладено на суд, а не на підозрюваного, обвинуваченого чи захист, які мають право заявити відповідне клопотання.
Виходячи з аналізу зазначених норм кримінального процесуального права, суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок відповідно до положень ст. 285 КПК роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Нероз`яснення судом першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягнуло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі
ст. 49 КК у суді касаційної інстанції в порядку ст. 440 КПК за умов: - на день перегляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, тобто до набрання вироком суду першої інстанції законної сили, закінчились строки давності притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення; - ця особа не подавала до апеляційного суду відповідне клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності і суд апеляційної інстанції не роз`яснив відповідно до положень ст. 285 КПК особі наявність зазначених підстав для звільнення від кримінальної відповідальності і не з`ясував її думку щодо згоди чи незгоди з таким звільненням; - така особа висловила згоду в касаційному суді на звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Доводи касаційної скарги про порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, що потягло неправильне застосування кримінального закону, є обґрунтованими.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 чист. 381КПК, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов`язковою (п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК).
Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов`язковою, апеляційний розгляд відкладається.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, після заміни складу колегії суддів апеляційного суду на підставі розпорядження керівника апарату суду Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року № 4425 розгляд кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого
ОСОБА_10 було призначено на 29 жовтня 2020 року.
Дані про те, що обвинувачений ОСОБА_10 був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду в матеріалах кримінального провадження відсутні. Поштове відправлення з судовою повісткою на ім`я ОСОБА_10 було повернуто у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Згідно з журналом судового засідання від 29 жовтня 2020 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції не з`ясував причини неотримання обвинуваченим ОСОБА_10 повістки про виклик та причини його неявки, здійснивши апеляційний розгляд без його участі, чим порушив наведені вимоги кримінального процесуального закону та не забезпечив його права, передбаченого ст. 20 КПК.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, що потягло неправильне застосування кримінального закону, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення.
Що стосується клопотання засудженого ОСОБА_10 про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, то об`єднана палата дійшла наступного висновку.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК, ОСОБА_10 вчинив 02 вересня
2017 року.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК, відповідно до ст. 12 КК у редакції Закону від 15 листопада 2011 року № 4025-VI, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, є злочином невеликої тяжкості, відповідно до чинної ст. 12 КК у редакції Закону від 22 листопада 2018 року № 2617-VIІІ, зазначене кримінальне правопорушення віднесено до нетяжких злочинів.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК в редакції Закону, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Чинні положення п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у редакції Закону від 22 листопада 2018 року № 2617-VIІІ передбачають, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
На час розгляду 29 жовтня 2020 року кримінального провадження апеляційним судом зазначені строки давності притягнення ОСОБА_10 до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, а саме три роки, минули.
Проте, розглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_10 без належного повідомлення про дату, час і місце апеляційного розгляду та без участі останнього, суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 285 КПК не роз`яснив ОСОБА_10 про закінчення на момент апеляційного перегляду строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК, що є правовою підставою для його звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49 КК у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
Отже, приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, що потягло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, не застосувавши закон, який підлягав застосуванню.
Разом з тим, враховуючи специфіку касаційного перегляду, наявність передбачених ст. 440 КПК повноважень у касаційного суду на закриття кримінального провадження при встановленні обставин, передбачених ст. 284 КПК, висловлену ОСОБА_10 у клопотанні згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, суд касаційної інстанції у даному конкретному кримінальному провадженні має процесуальну можливість ухвалити остаточне рішення.
За таких обставин, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_10 підлягають скасуванню, а кримінальне провадження закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК зі звільненням ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 286 КК, на підставі п. 2 ч.1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, а касаційна скарга захисника ОСОБА_11 задоволенню частково.
Інші доводи касаційної скарги захисника про неповне встановлення обставин кримінального правопорушення та суворість призначеного покарання не підлягають вирішенню у зв`язку зі звільненням ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності та закриттям кримінального провадження.
Виконуючи приписи ст. 442 КПК, об`єднана палата робить висновок про те, як саме повинна застосовуватись норма права, а саме ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, що передала справу на розгляд об`єднаної палати.
Висновок:
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частинами 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок відповідно роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
Нероз`яснення судом першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягнуло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі
ст. 49 КК у суді касаційної інстанції в порядку ст. 440 КПК за умов:
- на день перегляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, тобто до набрання вироком суду першої інстанції законної сили, закінчились строки давності притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення;
- ця особа не подавала до апеляційного суду відповідне клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності і суд апеляційної інстанції не роз`яснив відповідно до положень ст. 285 КПК особі наявність зазначених підстав для звільнення від кримінальної відповідальності та не з`ясував її думку щодо згоди чи незгоди зтаким звільненням;
- така особа за вказаних обставин висловила згодув касаційному суді на звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Керуючись статтями 284, 434, 434-2, 436, 440, 441, 442 КПК, об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду
ухвалила:
Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_10 адвоката
ОСОБА_11 задовольнити частково.
Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 10 січня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_10 скасувати, звільнити ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 286 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6
ОСОБА_7
