ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа №580/3380/19

адміністративне провадження №К/9901/33052/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 360/5498/19

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання рішення неправомірним та скасування рішення,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів Сорочко Є. О., Коротких А. Ю., Федотов І. В.) від 25 серпня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0004211303 від 10 квітня 2019 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач провів перевірку без повідомлення позивачки, що унеможливило надання необхідних документів та пояснень.

При цьому позивачка зазнає, що вона є інвалідом ІІІ групи з серпня 2017 року, а тому згідно статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) звільнена від сплати єдиного соціального внеску.

Також, на думку ОСОБА_1 , відповідач невірно визначив базу оподаткування єдиним внеском, оскільки безпідставно включив до оподаткованого доходу безнадійну заборгованість у сумі 5 043 900 грн, та не включив до витрат дебіторську заборгованість у сумі 4 521 000.

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року задоволено позовні вимоги.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0004211303 від 10 квітня 2019 року на загальну суму 133 275, 56 грн, виставлену ОСОБА_1 .

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 333 грн.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов залишено без розгляду.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 27 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року, а справу направити до цього суду на новий апеляційний розгляд.

6. Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. 15 січня 2021 року до Верховного Суду від Головного управління ДПС у Черкаській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні касаційної скарги.

8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у письмовому провадженні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9 Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій як фізична особа-підприємець 19 вересня 2017 року, код основного виду економічної діяльності 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, та здійснювала оподаткування господарської діяльності на загальній системі оподаткування.

10. Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 542945 позивачці встановлена ІІІ група інвалідності з 08 серпня 2017 року безтерміново.

11. Згідно довідки Черкаського відділу обслуговування громадян № 3 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області позивачка перебуває на пенсійному обліку з 08 серпня 2017 року та отримує пенсію як інвалід ІІІ групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

12. Головним управлінням ДФС у Черкаській області на підставі пункту 75.1 статті 75, пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України видано наказ від 22 жовтня 2018 року № 2039 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 з 05 листопада 2018 року тривалістю 5 робочих днів. У зазначеному наказі зазначено, що у разі відсутності відомостей про отримання ОСОБА_1 наказу та повідомлення про проведення перевірки перевірка розпочнеться через 10 календарних днів від дати отримання відомостей про вручення наказу, але не раніше 05 листопада 2018 року.

13. Копія наказу про проведення перевірки від 22 жовтня 2018 року № 2039, направлення на проведення перевірки від 23 жовтня 2018 року № 315/23-00-13-01124 та запит про надання підтверджуючих документів від 23 жовтня 2018 року № 41/3-00-13-0311 були направлені на податкову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), однак згідно з довідкою Укрпошти ф. 20 повернуті відповідачу за закінченням встановленого строку зберігання 26 листопада 2018 року.

14. Відповідачем 13 грудня 2018 року прийнятий наказ № 2548 про продовження строків проведення перевірки ОСОБА_1 , який згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення отриманий останньою 14 грудня 2018 року.

15. На підставі наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 22 жовтня 2018 року № 2039 посадовою особою відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 14 вересня 2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) за період з 01 січня 2017 року по 14 вересня 2018 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 14 вересня 2018 року.

16. За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області складено акт від 22 грудня 2018 року № 628/23-00-12-0214/ НОМЕР_1 , яким за ОСОБА_1 встановлено наступні порушення:

- заниження чистого доходу у 2017 році на суму 307 917 грн та у 2018 році на суму 5 043 900 грн, чим порушено пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України; заниження суми єдиного внеску за 2017 рік - 30 074 грн, за 2018 рік - 103 201,56 грн у зв`язку з тим, що позивачка невірно визначила суму доходу, отриманого від господарської діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, що призвело до недоплати єдиного внеску, чим порушено пункт 2 частини першої статті 7 та абзацу 3 частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI. В акті перевірки також вказано, що позивачка порушила підпункт 1.2 пункту 1 статті 7 та абзац 3 пункту 8 статті 9 Закону № 2464-VI, у зв`язку з чим встановлено заниження суми єдиного внеску за 2017 рік - 30 074 грн, за 2018 рік - 103 201,56 грн.

17. За результатами перевірки Головне управління ДФС у Черкаській області визначило щомісячну суму доходу ОСОБА_1 37 375 грн. та донарахувало їй за період з вересня 2017 по грудень 2017 єдиний внесок у сумі 7 518,50 грн щомісячно, всього 30 074 грн.

18. Також за період з січня 2018 по вересень 2018 відповідач визначив щомісячну суму доходу позивачки 55 845 грн щомісячно та відповідно донарахував єдиний внесок у сумі 11 466,84 грн щомісячно, всього 103 201,56 грн.

19. На підставі акта перевірки відповідачем сформовано та направлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10 квітня 2019 року № Ф-0004211303 зі сплати єдиного внеску на загальну суму 133 275,56 грн.

20. Вважаючи зазначену вимогу протиправною, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 10 квітня 2019 року № Ф-0004211303 є протиправною, а єдиний внесок в сумі 133 275,56 грн нарахований ОСОБА_1 безпідставно, оскільки остання звільнена від його сплати.

22. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про залишення адміністративного позову без розгляду, дійшов висновку, що позов подано з пропуском 10-денного строку звернення до суду, який встановлений Законом № 2464-VI. При цьому з клопотанням про поновлення такого строку ОСОБА_1 не зверталася.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. Скаржниця у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду адміністративного позову, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

24. Зазначене скаржниця пояснює тим, що суд апеляційної інстанції допустив порушення статей 310- 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо процедури ухвалення рішення, чим позбавив позивачки права на судовий захист та на участь у розгляді справи.

25. При цьому скаржниця вважає, що вирішуючи без позивачки питання дотримання нею строків на звернення до суду з позовом, апеляційний суд не з`ясував причин поважності такого пропуску, чим позбавив її права на судовий захист.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із наступного.

27. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

28. При цьому за змістом частини третьої статті 2 вказаного Кодексу основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

29. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

30. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

31. При цьому процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

32. За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

33. Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

34. Дія Закону № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

35. Отже, спеціальним законодавчим актом, що визначає строки звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату єдиного внеску, є саме Закон № 2464-VI.

36. Оцінюючи обставини щодо дотримання позивачкою визначеного спеціальним законодавчим актом строку звернення до суду, необхідно звернути увагу на таке.

37. Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

38. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI).

39. Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

40. При цьому положення абзацу 5 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI передбачають наступні способи оскарження вимоги: адміністративний або судовий порядок. Втім, правове регулювання, наведене у абзаці 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, свідчить, що навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді. Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС України платнику єдиного внеску.

41. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом, зокрема у постановах від 31 січня 2019 року у справі № 802/983/18-а, від 19 березня 2020 року у справі № 140/1757/19.

42. Як встановив суд апеляційної інстанції в оскарженому рішенні та не заперечується сторонами, копію оскаржуваної вимоги отримано ОСОБА_1 26 квітня 2019 року, а тому саме в цей день вона дізналася про порушення своїх прав. У зв`язку із цим, позивачка мала право оскаржити вимогу до суду у строк до 06 травня 2019 року, проте із відповідним позовом звернулася лише 25 жовтня 2019 року, тобто із пропуском встановленого законом строку.

43. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

44. Вищенаведені правові положення свідчать, що законодавець допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. При цьому приписи статті 123 КАС України передбачають право особи подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням поважних причин такого пропуску.

45. Як свідчать матеріали справи, подаючи до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, Головне управління ДПС у Черкаській області обґрунтовувало свою незгоду із зазначеним судовим рішенням, виключно тим, що при його ухваленні судом першої інстанції не було враховано, що позивачкою пропущено десятиденний строк звернення до суду з цим позовом.

46. У свою чергу ОСОБА_1 скористалася своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. При цьому у поданому відзиві на скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області позивачка не спростувала та не заперечувала твердження відповідача про те, що поданий нею позов поданий з пропуском строку звернення до суду. Також ОСОБА_1 не порушувалося й питання щодо поновлення такого строку.

47. Водночас суд апеляційної інстанції ухвалою від 07 серпня 2020 року призначив справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 25 серпня 2020 року. Цього ж дня на поштову адресу позивачки направлено повістку-повідомлення із зазначенням дати, часу та місця розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 580/3380/19.

48. Однак вказана повістка-повідомлення повернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

49. У судове засідання, призначене на 25 серпня 2020 року, ОСОБА_1 також не з`явилася.

50. Наведене свідчить, що в межах даної справи, судом апеляційної інстанції було створено необхідні умови щодо надання заяви про поновлення строку звернення до суду, однак позивачка таким правом не скористалася.

51. Про наявність обставин, які б перешкоджали вчасно звернутися до суду з позовом, позивачка також не зазначила і в касаційній скарзі.

52. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгі»).

53. Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, п. 45). Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

54. У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, п. 33).

55. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

56. Більше того, поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

57. Зважаючи на те, що позивачкою заявлено позовну вимогу про скасування вимоги про сплату єдиного внеску поза межами визначеного абзацом 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI десятиденного строку та не подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.

58. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про залишення позовних вимог без розгляду. Жодні доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

59. При чому Суд звертає увагу, що залишення позову без розгляду, не позбавляє права позивача на повторне звернення з позовом до адміністративного суду в загальному порядку, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.

60. Згідно частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

61. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

62. Відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі № 580/3380/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов