Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3380/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
А.В. Руденко
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 серпня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання рішення неправомірним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0004211303 від 10.04.2019.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року позов задоволено.
Головне управління ДПС у Черкаській області в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувана вимога є правомірною та не підлягає скасуванню.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на її звільнення від сплати єдиного внеску.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських організацій як фізична особа-підприємець 19.09.2017, код основного виду економічної діяльності 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, та здійснювала оподаткування господарської діяльності на загальній системі оподаткування.
Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №542945 позивачу встановлена ІІІ група інвалідності з 08.08.2017 безтерміново.
Згідно довідки Черкаського відділу обслуговування громадян №3 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області позивач перебуває на пенсійному обліку з 08.08.2017 та отримує пенсію як інвалід ІІІ групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
Головним управлінням ДФС у Черкаській області на підставі пп. 75.1 ст. 75, пп. 78.1. ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК) видано наказ від 22.10.2018 №2039 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи- платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 з 05.11.2018 тривалістю 5 робочих днів та вказано, що у разі відсутності відомостей про отримання ОСОБА_1 наказу та повідомлення про проведення перевірки перевірка розпочнеться через 10 календарних днів від дати отримання відомостей про вручення наказу, але не раніше 05.11.2018.
Копія наказу про проведення перевірки від 22.10.2108 №2039, направлення на проведення перевірки від 23.10.2018 №315/23-00-13-01124 та запиту про надання підтверджуючих документів від 23.10.2018 №41/3-00-13-0311 були направлені на податкову адресу позивача АДРЕСА_1 , однак згідно з довідкою Укрпошти ф. 20 повернуті відповідачу за закінченням встановленого строку зберігання 26.11.2018.
Відповідачем 13.12.2018 був прийнятий наказ №2548 про продовження строків проведення перевірки позивача, який згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення отриманий позивачем 14.12.2018.
На підставі наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 22.10.2018 №2039 посадовою особою відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 14.09.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) за період з 01.01.2017 по 14.09.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 14.09.2018.
За результатами перевірки складено акт від 22.12.2018 №628/23-00-13-0214/ НОМЕР_1 , згідно висновків якого за позивачем встановлено: заниження чистого доходу у 2017 році на суму 307917 грн та у 2018 році на суму 5043900 грн, чим порушено п. 177.2 ст. 177 ПК; заниження суми єдиного внеску за 2017 рік - 30074 грн., за 2018 рік - 103201,56 грн у зв`язку з тим, що позивач невірно визначила суму доходу, отриманого від господарської діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, що призвело до недоплати єдиного внеску, чим порушено пункт 2 частини 1 статті 7 та абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.10.2010 №2464-V1. В акті перевірки вказано, що позивач порушив пп. 1.2 п. 1 ст. 7 та абз.3 п. 8 ст. 9 Закону України України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.10.2010 №2464-V1, у зв`язку з чим встановлено заниження суми єдиного внеску за 2017 рік - 30074,00 грн, за 2018 рік - 103201,56 грн.
За результатами перевірки відповідач визначив щомісячну суму доходу 37375 грн. та донарахував за період з вересня 2017 по грудень 2017 єдиний внесок у сумі 7518,50 грн щомісячно, всього 30074,00 грн.
Також за період з січня 2018 по вересень 2018 відповідач донарахував позивачу дохід у сумі 55845,00 грн. щомісячно та відповідно донарахував єдиний внесок у сумі 11466,84 грн щомісячно, всього 103201,56 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2019 №Ф-0004211303 на суму єдиного внеску 133 275,56 грн.
Не погодившись з такою вимогою, позивач звернулась до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позивач звільнена від сплати єдиного внеску.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги стосуються виключно пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, то оцінку рішення суду першої інстанції в частині мотивів по суті спору суд апеляційної інстанції не здійснює.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист
За змістом частин першої-третьої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, положення процесуального закону передбачають виняток щодо обрахування загального строку звернення до суду у разі якщо такий встановлений іншими спеціальними законодавчими актами.
Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон).
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону).
В частині ж другій статті 2 Закону закріплено, що принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску визначаються виключно цим Законом.
Відтак, спеціальним законодавчим актом, що визначає строки звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату єдиного внеску, є саме Закон.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України, таким чином, надає громадянам право безпосередньо звертатися до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, однак положення Основного закону не визначають спеціальних строків звернення до суду у справі про оскарження вимоги про сплату боргу з єдиного соціального внеску.
Оцінюючи обставини щодо дотримання позивачем визначеного спеціальним законодавчим актом строку звернення до суду, необхідно звернути увагу на таке.
Пунктом 4 частини першої статті 6 цього Закону визначено наявність у платника єдиного внеску права оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.
Відповідно до положень абзацу 4 частини четвертої статті 25 Закону платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац 5 частини четвертої статті 25 Закону).
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску (абзац 6 частини четвертої статті 25 Закону ).
Абзацом 8 частини четвертої статті 25 Закону визначено порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
За змістом абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Отже, зміст наведених норм дає підстави для висновку, що встановлений абзацом 9 частини четвертої статті 25 Закону строк для платника податків, протягом якого останній може оскаржити вимогу в судовому порядку у взаємозв`язку із положеннями статті 122 КАС, становить десять днів з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 31 січня 2019 року у справі №802/983/18-а, від 19 березня 2020 року у справі №140/1757/19, від 28 травня 2020 року у справі № 200/11547/19-а та ін.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, копію оскаржуваної вимоги отримано нею 26.04.2019, а тому саме в цей день вона дізналася про порушення своїх прав. У зв`язку із цим, позивач мала право оскаржити вимогу до суду у строк до 06.05.2019, проте із відповідним позовом звернулася лише 25.10.2019, тобто із пропуском встановленого законом строку.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, неподання заяви про його поновлення й незаначення поважних причин пропуску, колегія суддів дійшла висновку про те, що позов підлягає залишенню без розгляду.
На викладені обставини суд першої інстанції не звернув уваги, хоч відповідачем подавалося відповідне клопотання.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно частини першої статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 34, 243, 319, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області частково.
Скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання рішення неправомірним та скасування рішення залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя І.В. Федотов
