Справа № 305/1789/19
У Х В А Л А
08 лютого 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів СОБОСЛОЯ Г.Г., МАЦУНИЧА М.В.
за участю секретаря МІЦИ О.-Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді заяву Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 305/1789/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 20 серпня 2020 року, повний текст якого складено 31 серпня 2020 року, головуючий суддя Ємчук В.Е., -
встановив:
ОСОБА_1 23.09.2019 пред`явила до ПрАТ «Закарпаттяобленерго» позов про визнання дій відповідача з відключення домоволодіння споживача від електроенергії неправовірними та зобов`язання поновити електропостачання. У подальшому доповнила позов вимогою про відшкодування моральної шкоди. Позивачка остаточно просила:
визнати дії ПрАТ «Закарпаттяобленерго» в особі Рахівського РЕМ по відключенню 04.09.2019 її як споживача послуг з електропостачання домоволодіння від електричної мережі за адресою: АДРЕСА_1 , незаконними;
зобов`язати ПрАТ «Закарпаттяобленерго» в особі Рахівського РЕМ поновити електропостачання будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
стягнути на її користь із ПрАТ «Закарпаттяобленерго» 250000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Рахівського районного суду від 20.08.2020 у зміненому позові було відмовлено.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 18.01.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Рахівського районного суду від 20.08.2020 скасовано, позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Закарпаттяобленерго» про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди задоволено частково,
визнано дії ПрАТ «Закарпаттяобленерго» з відключення 04.09.2019 домоволодіння споживача послуг з постачання електричної енергії ОСОБА_1 від електричної мережі за адресою: АДРЕСА_1 , незаконними;
зобов`язати ПрАТ «Закарпаттяобленерго» відновити постачання електричної енергії споживачу ОСОБА_1 за адресою будинку: АДРЕСА_1 ;
в інших вимогах позову відмовлено.
Стягнуто з ПрАТ «Закарпаттяобленерго» 3842,00 грн судового збору в дохід держави.
У відзиві на апеляцію ПрАТ «Закарпаттяобленерго», від імені та в інтересах якого діє адвокат «Професійного адвокатського об`єднання «Консенсус»» Чекан В.В., просило розподілити судові витрати на правничу допомогу після постановлення рішення судом апеляційної інстанції (а.с. 184-194).
Заявою від 14.01.2021 ПрАТ «Закарпаттяобленерго», від імені та в інтересах якого діє адвокат «Професійного адвокатського об`єднання «Консенсус+»» Янєв М.О., подало заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу під час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (а.с. 217-222). Заяву вмотивовано тим, що відповідач уклав із цим адвокатським об`єднанням договір від 30.01.2018 № 38 про надання професійної правничої допомоги, на підставі якого надання правничої допомоги в конкретній справі оформлюється додатком до договору. Сплачені відповідачем 02.11.2020 згідно з пунктом 3 додатку № 142 від 29.10.2020 до цього договору витрати за надання правничої допомоги під час апеляційного розгляду даної справи складають 7000,00 грн, які просив розподілити.
25.01.2021 ПрАТ «Закарпаттяобленерго», від імені та в інтересах якого діє адвокат «Професійного адвокатського об`єднання «Консенсус+»» Янєв М.О., подало до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат (а.с. 243-246).
Зазначив, що при ухваленні рішення апеляційний суд не вирішив питання про розподіл 7000,00 грн, сплачених за професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, яка надавалася відповідачу на підставі договору від 30.01.2018 № 38 про надання професійної правничої допомоги та додатку № 142 від 29.10.2020 до цього договору.
Тим часом, у справі містяться докази щодо цих витрат (розрахунок, докази надання послуг, їх оплати тощо), розмір цих витрат визначається незалежно від результату справи в суді апеляційної інстанції, а позов ОСОБА_1 був задоволений частково, тому відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України витрати на оплату професійної правничої допомоги підлягають розподілу та стягненню з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Закарпаттяобленерго».
Відповідач просить ухвалити відповідно до ст. 270 ч. 1 п. 3 ЦПК України додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл витрат у сумі 7000,00 грн на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення за правилами ст. 270 ч. 4, ст. 368 ч. 1 ЦПК України без виклику учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторони, суд приходить до такого.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору від 30.01.2018 № 38 про надання професійної правничої допомоги та додатку № 142 від 29.10.2020 до цього договору «Професійне адвокатське об`єднання «Консенсус»» (відповідно до додаткової угоди від 28.12.2020 № 9 до договору від 30.01.2018 № 38 «Професійне адвокатське об`єднання «Консенсус+»») зобов`язалося надати ПрАТ «Закарпаттяобленерго» правову допомогу на стадії апеляційного розгляду справи № 305/1789/19 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Закарпаттяобленерго» про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди (а.с. 197- 198, 228). За умовами договору розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги визначається в фіксованій сумі 7000,00 грн незалежно від результату справи в суді апеляційної інстанції, кількості та обсягу складених процесуальних документів.
Наявними документами підтверджуються факти надання правничої допомоги відповідачу та її оплати (рахунок від 29.10.2020, Акт від 14.01.2021 № 110/21 про надання правової допомоги, платіжне доручення від 02.11.2020 № 9328 про сплату 7000,00 грн та ін.) (а.с. 223-227 та ін.).
Відповідно до положень ЦПК України, зокрема:
ст. 133:
до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3);
ст. 137:
витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1);
за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; для цілей розподілу судових витрат:
розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, … визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2 п. 1);
для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3);
розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4);
ст. 141:
судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1);
інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2);
при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (ч. 3);
якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6);
розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8);
ст. 12:
кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 3, 4);
ст. 13:
учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3);
ст. 268:
після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених ЦПК України (ч. 8);
ст. 270:
суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 3) судом не вирішено питання про судові витрати (ч. 1).
Ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду від 12.10.2020 про відкриття апеляційного провадження позивачку ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору як таку, що звернулася по захист своїх прав як споживача (а.с. 179-180).
Вирішивши постановою від 18.01.2021 справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 20.08.2020, Закарпатський апеляційний суд вирішив і питання про судові витрати, стягнувши такі в сумі 3842,00 грн (задоволення двох вимог немайнового характеру) з відповідача в дохід держави, як це передбачено вищенаведеними нормами, а також положеннями ст. 382 ЦПК України (а.с. 233-242).
Отже, апеляційним судом повністю задоволені дві вимоги позову, якими визначалися його предмет і суть спору. Всі три вимоги позову взаємопов`язані, при цьому, вимога про зобов`язання поновити електропостачання та вимога про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимоги про визнання незаконними дій відповідача по відключенню домоволодіння позивачки від електричної мережі. Суд першої інстанції відмовив у вимозі про відшкодування моральної шкоди саме як у похідній вимозі з огляду на відмову в інших вимогах.
Апеляційним судом рішення суду першої інстанції було скасоване повністю, а у вимозі про відшкодування моральної шкоди було відмовлено не внаслідок відсутності неправомірних дій з боку відповідача, відсутності порушень прав позивачки, відсутності фактичних обставин, що спричиняють моральну шкоду як такі, а передусім через відсутність для такого відшкодування передбачених законом та/або договором підстав. У цьому контексті суд також зауважив бездоказовість вимоги лише щодо розміру завданої шкоди.
За таких обставин, коли позов ОСОБА_1 був апеляційним судом повністю задоволений власне по суті спору, була встановлена неправомірність дій відповідача та був покладений на нього обов`язок поновити права позивачки, немає підстав для покладення на позивачку судових витрат внаслідок відмови в похідній вимозі через відсутність законних чи договірних підстав для її задоволення повністю або частково як таких.
Окрім цього, позивачка в своїй апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не наводила доводів стосовно вимоги про відшкодування моральної шкоди (а.с. 164-165), рівно як і відповідач у відзиві жодним чином не торкався питання про цю вимогу, не наводив з цього приводу ніяких аргументів, обґрунтування тощо (а.с. 184-194). З приводу вимоги позову про відшкодування моральної шкоди під час апеляційного розгляду справи спору не було фактично. У справі відсутні будь-які докази, які б свідчили про виконання адвокатами відповідача на стадії апеляційного розгляду справи роботи, пов`язаної з вимогою позивачки про відшкодування моральної шкоди, про надання ними відповідної правничої допомоги.
Виходячи з наведеного, підстав для ухвалення додаткового рішення за заявою ПрАТ «Закарпаттяобленерго» апеляційний суд не вбачає, тому в цьому слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 260, ст. 270 ч. 1 п. 3, ч. 5, ст. 368 ч. 1 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Заяву Приватного акціонерноготовариства «Закарпаттяобленерго» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.
Ухвала постанова набирає законної сили з моменту її підписання, але протягом тридцяти днів з 8 лютого 2021 року, яке є днем складення повного судового рішення, може бути оскаржена до Верховного Суду.
Судді
