УХВАЛА
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа №826/17790/14
адміністративне провадження №К/9901/3008/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Данилевич Н.А., Кашпур О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року
у справі №826/17790/14 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Генеральної прокуратури України, у якій просив суд:
- скасувати наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №2527-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу участі прокурорів у перегляді судових рішень Верховним судом України управління організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді Головного управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні в суді Генеральної прокуратури України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу участі прокурорів у перегляді судових рішень Верховним судом України управління організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді Головного управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні в суді Генеральної прокуратури України.;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
- постанову у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення з Генеральної прокуратури на користь останнього середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі допустити до негайного виконання;
- зобов`язати Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року, позов задоволено частково.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, відповідачем подано касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати:
- скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 року у справі № 826/17790/14 в частині задоволення позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року касаційну скаргу повернуто у зв`язку із неусуненням недоліків, зазначених в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху від 03.12.2020 року.
20 січня 2021 року Офісом Генерального прокурора подано повторну касаційну скаргу.
Разом з касаційною скаргою відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду, яке мотивоване тим, що первісну касаційну скаргу було подано у строк, проте повернуто ухвалою Верховного Суду від 24.12.2020 року у зв`язку із неповною сплатою судового збору.
Вищезазначену ухвалу заявником касаційної скарги отримано 31.12.2020 року, що підтверджується копією конверта, в якому надійшла зазначена ухвала разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами. Здійснивши оплату судового збору, скаржником повторно подано касаційну скаргу до суду, яка надіслана (здана на пошту) 20 січня 2021 року, тому підстави для поновлення строку вважає поважними.
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
З огляду на викладене, наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки первісна скарга подана своєчасно, скаржником повторно подано касаційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення йому ухвали Верховного Суду, останнім вчинено дії належним чином, що свідчить про цілеспрямованість усунення недоліків та дотримання процесуальних вимог подання касаційної скарги.
Щодо оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року, суд зазначає наступне.
За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Слід зазначити, що судами попередніх інстанцій справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом другим частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню: рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом, судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішення, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідачем зазначено, що відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Згідно з приміткою до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, є, зокрема, прокурори.
Оскільки, ОСОБА_1 оскаржує наказ про звільнення з публічної служби особи, яка у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне становище, а також заявляє вимогу про поновлення на вказаній посаді. Тож у силу положень пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України така справа не належить до справ незначної складності та не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Натомість, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина З статті 12 КАС України).
Таким чином, на думку скаржника, судом порушено норми пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України, не враховано категорію і складність справи та безпідставно її розглянуто у спрощеному позовному провадженні.
Проаналізувавши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження відповідно до підпункту "г" пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки судом розглянуто справу у порядку спрощеного позовного провадження, однак у відповідності до ухвали від 29.11.2019 року судом не визнано дану справу справою незначної складності.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №826/17790/14 є посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень, неправильно застосовано статтю 61 Конституції України, статтю 235 КЗпП України без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 800/235/17 (постанова від 21.05.2020 року) щодо застосування Закону у подібних правовідносинах, де суд вказав, що мета застосування Закону для захисту прав і свобод інших людей є легітимною, а його застосування має сприяти дотриманню балансу між потребами демократичної держави та захисту демократії і правами людини.
Також, скаржник зазначає, що порушення норм матеріального права полягає у неправильному тлумаченні частин 1, 3 статті 1, пункту 8 частини 1 статті З, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади», у застосуванні до вказаних правовідносин ст. 61 Конституції України, яка не підлягала застосуванню, а порушення процесуального права - у розгляді судом першої інстанції справи у порядку спрощеного провадження, що суперечить пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України.
Крім того, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для Офісу Генерального прокурора.
На теперішній час Конституційним Судом України рішення за результатами розгляду конституційних подань 47 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо визнання неконституційними окремих положень Закону не ухвалено та правову оцінку нормам, вказаним у зазначених конституційних поданнях, не надано.
Значний суспільний інтерес цієї категорії справ підтверджується численними публікаціями у засобах масової інформації та є загальновідомим фактом.
Проаналізувавши зазначені заявником виняткові обставини та доводи касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження, визначених статтею 328 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 1, 4 частини 4 статті 328 КАС України, а саме - порушення норм матеріального та процесуального права та застосування статті 61 Конституції України, статті 235 КЗпП України без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 800/235/17 (постанова від 21.05.2020 року).
Керуючись статтями 328-330, 334, 335, 338 КАС України, -
УХВАЛИВ:
Поновити Офісу Генерального прокурора строк на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. А. Данилевич
О. В. Кашпур
