Єдиний державний реєстр судових рішень
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.01.2021 Справа №607/14453/20
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Сташків Н.М.,
за участі секретаря судового засідання Романів В.В.,
у присутності учасників справи:
-позивача ОСОБА_1 ,
-його представника ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської міської ради про скасування наказу про переміщення та поновлення на попередньому місці роботи,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської міської ради (далі - КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТМР) про скасування наказу №86 від 05 червня 2020 року «Про переміщення ОСОБА_1 » та поновлення на попередньому місці роботи. Зазначені позовні вимоги обґрунтовує тим, що він працював на посаді лікаря невропатолога амбулаторного поліклінічного відділу в КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТМР. Із вищевказаним наказом його ознайомлено 09 червня 2020 року. Цим наказом передбачено, що ОСОБА_1 , лікаря-невропатолога організаційно-методичного консультативного відділення поліклініки зазначеного лікувального закладу переміщено з 23 червня 2020 року працювати на повну ставку лікарем-невропатологом інсультного відділення, з оплатою праці згідно штатного розпису, в межах спеціальності і кваліфікації, обумовлених трудовим договором, без зміни істотних умов праці та оплати праці. У наказі зазначено, що його видача обумовлена виробничою необхідністю. Позивач вважає, що вказаний наказ є незаконним, оскільки переміщення може здійснюватися тільки за умови, якщо не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника. Працюючи в амбулаторно-поліклінічному відділенні КНП «Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні» ТМР лікарем-невропатологом, позивач здійснював амбулаторно-консультативний прийом хворих з психоневрологічними захворюваннями в кабінеті невролога згідно з графіком, затвердженим адміністрацією з 08:30 год. до 15:30 год. щоденно, крім суботи та неділі. Відповідно до оспорюваного наказу його «перемістили» в межах однієї установи в інсультне відділення, що має зовсім інший режим роботи та оплати праці. Нове місце роботи передбачає стаціонарне лікування неврологічних хворих в цілодобовому режимі у відділенні інтенсивної терапії з шкідливими умовами праці, що включає в себе роботу в нічний час, у вихідні та святкові дні, нічні чергування, роботу за змінним графіком, інше коло посадових обов`язків та інше робоче навантаження. Тому позивач стверджує, що зміни, які відбулись у зв`язку із прийняттям оспорюваного наказу не можуть вважатись переміщенням на інше робоче місце, оскільки змінились істотні умови праці та оплата, відтак фактично це є переведення на іншу роботу. Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.
Ухвалою судді від 21 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 05 жовтня 2020 року на 12 год. 00 хв.
За клопотанням представника відповідача розгляд справи, призначений на 05 жовтня 2020 року на 12 год., відкладений на 05 листопада 2020 року на 11 год.
12 жовтня 2020 року від представника відповідача адвоката Авдєєнка В.В. надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що позивач має кваліфікацію лікаря невропатолога та вищу кваліфікацію по спеціальності неврологія. Згідно з державним класифікатором посад і професій, затвердженого наказом Держспоживстандарту України №327 від 28 липня 2010 року (додаток А), передбачена посада лікаря-невропатолога (код 20371). За вказаною спеціальністю та посадою позивач був переміщений на підставі спірного наказу на роботу в інсультний відділ КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТМР. Таким чином, у межах однієї юридичної особи відбулось переміщення позивача з одного робочого місця на інше в межах одного й того ж населеного пункту, однієї й тієї ж спеціальності та кваліфікації, що не потребувало згоди позивача з огляду на вказівки ч. 2 ст. 32 КЗпП України. Вказане переміщення було зумовлено виробничою необхідністю - ліквідацією організаційно-методичного консультативного відділення амбулаторно-поліклінічного відділу. При цьому, оспорюваним наказом було передбачено, що переміщення позивача відбувається без зміни істотних умов праці та оплати. Отже, спірний наказ було прийнято з дотриманням вимог ч. 2 ст. 32 КЗпП України. Після переміщення позивача на роботу в інсультне відділення для нього повинна була змінитись істотна умова праці - режим роботи за графіками змінності, чого не було за попереднім місцем роботи позивача. Про зміну режиму роботи в інсультному відділенні позивач був проінформований попередженням від 23 червня 2020 року. В свою чергу, заявою від 24 червня 2020 року позивач звернувся до відповідача з проханням встановити йому тимчасово на два місяці графік роботи з 8:30 годин тривалістю у 6 годин 36 хвилин. Наказом №102 від 24 червня 2020 року позивачу в порядку задоволення його заяви було на два місці встановлено особливий графік роботи. За таким особливим графіком позивач працював протягом двох місяців, не висловлював будь-яких заперечень щодо зміни істотних умов праці в інсультному відділенні та, після завершення двох місячного строку після його попередження про зміну істотних умов праці, продовжив працювати із зміненим режимом роботи за графіком змінності. Таким чином, доводи позивача про недотримання відповідачем вимог законодавства стосовно необхідності попередження працівника за два місяці про зміну істотних умов праці не відповідають дійсності. Щодо зміни такої істотної умови праці, як оплата праці позивача, то слід зазначити, що в інсультному відділенні оплата праці позивача була збільшена, оскільки за роботу в інсультному відділенні здійснюється доплата в розмірі 15% до посадового окладу за шкідливі умови праці.
У судовому засіданні 05 листопада 2020 року заслухано вступне слово учасників справи та оголошено перерву до 14 грудня 2020 року до 16 год. 30 хв.
У судовому засіданні 14 грудня 2020 року досліджено письмові докази у справі та оголошено перерву до 28 січня 2021 року до 16 год.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з викладених у позовній заяві обставин, вказали, що мало місце не переміщення, а переведення позивача на інше місце роботи, оскільки були змінені істотні умови праці, зокрема: з`явились шкідливі умови праці, змінився графік роботи, збільшилась тривалість робочого дня та з`явились нічні зміни. Позивача не було повідомлено за два місяці про його переведення. Крім цього, в трудовій книжці позивача на підставі оспорюваного наказу внесено запис про переведення.
У судовому засіданні 05 листопада 2020 року представник відповідача позову не визнав, зіславшись на підстави, які викладені у відзиві. Вказав, що в оспорюваному наказі зазначено про переміщення без зміни істотних умов праці. Після переміщення позивача повідомлено про зміну істотних умов праці і лише через два місяці після цього повідомлення відбулась їх зміна. Щодо запису в трудовій книжці зазначив, що працівник кадрів допустила помилку, зазначивши про переведення замість переміщення.
28 січня 2021 року від представника відповідача Авдєєнка В.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з його перебуванням у відрядженні за межами України.
З огляду на те, що жодних підтверджуючих документів про закордонне відрядження до заяви не долучено, беручи до уваги, що відповідач є юридичною особою, може брати участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника, враховуючи, що відповідач реалізував своє право на подання відзиву на позовну заяву та доказів на обгрунтування викладених у ньому заперечень, судом заслухано пояснення представника відповідача в судовому засіданні, у його присутності досліджено докази у справі, враховуючи вимоги ст. 275 ЦПК України, яка встановлює стислі строки розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе завершити розгляд справи у відсутності представника відповідача.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:
Як убачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , 20 березня 1989 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу у Тернопільську обласну клінічну психоневрологічну лікарню на посаду лікаря-невропатолога 4 неврологічного відділення. Згідно з записом №15 від 23 червня 2020 року ОСОБА_1 переведено лікарем-невропатологом інсультного відділення на підставі наказу №86 від 05 червня 2020 року.
Згідно з наказом генерального директора КНП «Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні» ТМР №85 від 04 червня 2020 року «Про оптимізацію роботи консультативно-методичної служби» проведено реорганізацію консультативно-методичної служби шляхом ліквідації організаційно-методичного консультативного відділення і утворення організаційно-методичного відділення. Консультативний прийом наказано забезпечити профільними спеціалістами за рахунок наявного кадрового потенціалу. Позивач у судовому засіданні стверджував, що з зазначеним наказом його ознайомлено не було. Серед підписів працівників КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТМР про ознайомлення на звороті цього наказу підпис ОСОБА_1 відсутній. Інших підтверджень про ознайомлення ОСОБА_1 з зазначеним наказом суду не надано.
Відповідно наказу генерального директора КНП «Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні» ТМР №86 від 05 червня 2020 року у зв`язку з виробничою необхідністю ОСОБА_1 - лікаря-невропатолога організаційно-методичного консультативного відділення поліклініки переміщено з 23 червня 2020 року працювати на повну ставку лікарем-невропатологом інсультного відділення, з оплатою праці згідно штатного розпису в межах спеціальності і кваліфікації, обумовлених трудовим договором, без зміни істотних умов праці та оплати праці.
Згідно з розділом ІІІ Положення про амбулаторно-поліклінічне відділення ТОККПНЛ завданням підрозділу є виявлення хворих на психічні розлади шляхом проведення психіатричних оглядів, амбулаторне психіатричне обстеження, встановлення діагнозу та забезпечення підтримуючим лікуванням, здійснення консультативного або динамічного нагляду за хворими, вивчення та аналіз захворюваності населення, інші завдання, пов`язані з наданням консультативної, психотерапевтичної, діагностичної допомоги.
Відповідно до Положення про огранізаційно-методичний відділ його завданням є здійснення аналітико-статистичної та організаційно-методичної роботи для забезпечення центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров`я та психіатричних закладів області (міста) комплексною інформацією проблем психічного здоров`я та організації надання психіатричної допомоги населенню; надання консультативної юридично-правової допомоги особам з психіатричними розладами; забезпечення надання консультативно-діагностичної допомоги; здійснення заходів щодо організації госпіталізації хворих та організаційно-методичних заходів із надання поліклінічної допомоги населенню.
Посадовою інструкцією лікаря невролога кабінету обласного неврологічного прийому організаційно-методичного консультативного відділення Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні (далі - ОМКВ ТОККПНЛ) визначено, що завданням та обов`язками лікаря невролога кабінету обласного неврологічного прийому ОМКВ ТОККПНЛ є: проведення консультативного прийому; надання консультативної неврологічної допомоги хворим на захворювання нервової системи в поліклініці; проведення організації і забезпечення надання кваліфікованої амбулаторно-поліклінічної допомоги хворим, що направляються з медичних закладів міста та області, а також звертаються самостійно; забезпечення повноцінного та якісного рівня обстеження хворих неврологічного профілю із залученням спеціалістів консультативного відділення та відділення функціональної діагностики; забезпечення прийому, обстеження, встановлення клінічного діагнозу, видача консультативного висновку про стан здоров`я хворих; забезпечення обстеження та комісійного огляду юнаків призивного віку; вирішення місця подальшого лікування (госпіталізації) хворих, оглянутих на прийомі (стаціонарне, амбулаторне, у інших спеціалістів), необхідність додаткових консультацій і обстежень; консультація (при потребі) хворих, направлених іншими спеціалістами, та з інших лікувально-профілактичних закладів, з видачею консультативного висновку; здійснення аналітичної роботи; здійснення керівництва і контролю за роботою підлеглого медперсоналу; участь у щотижневому огляді хворих у неврологічних стаціонарах; проведення щопіврічного звіту, участь у виїздах до профілактичних закладів області; аналіз випадків непрофільної госпіталізації.
Згідно з п. 2.1. посадової інструкції лікаря-невропатолога інсультного відділення ОСОБА_1 від 22 червня 2020 року лікар-невропатолог інсультного відділення застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, диференційної діагностики, лікування, реабілітації неврологічних хворих, надає їм швидку та невідкладну допомогу.
Відповідно до п. 1.2 Положення про інсультне відділення основними завданнями цього відділення є надання спеціалізованої допомоги хворим з гострими порушеннями мозкового кровообігу.
Інсультне відділення входить до структури обласного діагностично-лікувального центру для хворих з гострими розладами мозкового кровообігу.
Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Положення про обласний діагностично-лікувальний центр для хворих з гострими розладами мозкового кровообігу завданням центру є організація та надання висококваліфікованої спеціалізованої діагностичної та лікувальної допомоги хворим із гострими розладами мозкового кровообігу із застосуванням сучасних методик лабораторного обстеження, інтенсивної консервативної терапії та ендоваскулярної нейрохірургії.
Відповідно до заяви від 24.06.2020р. ОСОБА_1 просив дозволити йому працювати з 8 год. 30 хв. тривалістю 6 год. 36 хв. протягом двох місяців, починаючи з 24.06.2020р.
Наказом № 102 від 24.06.2020р. ОСОБА_1 встановлено тривалість робочого часу 33 години на тиждень з 24.06.2020р. по 24.08.2020р. з 8:30 до 15:21 з перервою на обід 15 хв., з вихідними днями (субота, неділя).
Згідно з графіками роботи медичного персоналу інсультного відділення за червень, липень, серпень та вересень 2020 року з 24.06.2020р. до 30.06.08.2020р. ОСОБА_1 працював з 08:30 до 14:51, з 01.07.2020р. до 16.07.2020р. - з 08:30 до 15:21, 18.07.2020р. - з 08:30 до 20:45, з 20.07.2020р. до 23.07.2020р. - з 08:30 до 15:21, 25.07.2020р. - з 08:30 до 20:45, з 28.07.2020р. до 30.07.2020р. - з 08:30 до 15:21, 31.07.2020р. - з 08:30 до 11:27, з 03.08.2020р. до 21.08.2020р. - з 08:30 до 14:52, а починаючи з 26.08.2020р. - за графіком різної тривалості.
Як убачається з письмового попередження від 23 червня 2020 року, начальником відділу кадрів КНП «Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні» ТМР Потіхою Н.Б. повідомлено ОСОБА_1 про те, що у зв`язку з тим, що в інсультному відділенні графік роботи позмінний, вказані зміни відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України будуть застосовані до нього через два місяці, з 25 серпня 2020 року.
З акту від 24 червня 2020 року «Про відмову від ознайомлення з наказом №102 від 24 червня 2020 року», складеного працівниками КНП «Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні» ТМР ОСОБА_6, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , вбачається, що 24 червня 2020 року генеральним директором КНП Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні» ТМР Шкроботом В.В. згідно з заявою лікаря-невропатолога інсультного відділення ОСОБА_1 видано наказ №102 про зміну графіка роботи лікаря-невропатолога інсультного відділення ОСОБА_1 . У зав`язку з тим, що в інсультному відділенні позмінний графік роботи начальник відділу кадрів ОСОБА_5 повідомила лікаря ОСОБА_1 про встановлення йому позмінного графіку роботи через 2 місяці з 25 серпня 2020 року. Однак, ОСОБА_1 відмовився проставити підпис про ознайомлення з вказаними документами. Причини відмови від ознайомлення з наказом №102 від 24 червня 2020 року ОСОБА_1 не аргументував.
Відповідно до п. 8 розділу 2 Колективного договору КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТМР тривалість роботи (зміни) встановлюється згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Як убачається з Правил внутрішнього трудового розпорядку Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні, затвердженої зборами трудового колективу, протокол №2 від 20 травня 2008 року, для лікарів-невропатологів ОМКВ час роботи становить 33 години на тиждень. Час початку роботи для всіх працівників - 08 год. 30 хв., перерва для відпочинку та харчування - 15 хв. (з 13:00 до 13:15) У відповідних випадках тривалість щоденної роботи, в тому числі час початку і час закінчення щоденної роботи, а також перерви визначається графіками змінності. Для забезпечення цілодобового чергування лікарями відділення інтенсивної терапії кризових станів та інсультного відділення передбачено чергування до 17 годин за умови, що тривалість робочого часу протягом місяця не перевищує норму робочих годин.
Із відповіді КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТМР від 28.08.2020р. № 07-27/3062, наданої на запит адвоката, вбачається, що посада лікаря-невропатолога амбулаторно-поліклінічного відділення не належить до робіт зі шкідливими та важкими умовами праці, а з 23.06.2020р. ОСОБА_1 , лікарю невропатологу інсультного відділення, підвищено посадовий оклад у розмірі 15% у зв`язку зі шкідливими і важкими умовами праці.
Відповідно до посвідчення про закінчення інтернатури 28 червня 1985 року ОСОБА_1 присвоєна кваліфікація лікаря невропатолога.
Згідно з посвідченням № 33025 ОСОБА_1 проходив атестацію в атестаційній комісії при Управлінні охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації та 30 березня 2018 року наказом вказаної установи йому підтверджена вища кваліфікація по спеціальності неврологія.
До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно з ч. 1 ст. 32 КЗпП переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 32 КЗпП у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Згідно з п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992р. № 9 відповідно до ст. 32 КЗпП переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором. Не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 01.11.2017р. у справі № 6-1471цс17, норма ст. 32 КЗпП трактує поняття «переміщення» у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Вона передбачає у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, зміну: робочого місця (тобто місця безпосереднього виконання роботи); структурного підрозділу у тій самій місцевості; роботи на іншому механізмі або агрегаті. Переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника. Таким чином, якщо переведення на іншу роботу пов`язане зі зміною трудових функцій працівника, місця роботи (місцевості), то переміщення в інший структурний підрозділ передбачає збереження обумовленого трудовим договором місця роботи і трудових функцій.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2019 року у справі № 545/2622/16-ц, предметом позову в якій було оскарження наказу про переміщення лікаря терапевта обласної медико-соціальної експертизи № 1 на посаду лікаря терапевта спеціалізованої психіатричної медико-соціальної експертизи, вказав, що власник не має права вийти за межі трудового договору і його право на переміщення працівників обмежується умовами трудового договору: в межах цих умов переміщення можливе, поза ним - протизаконне. Таким чином, при переміщенні діє принцип незмінності істотних умов договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Звільнений без законних підстав або з порушенням установленого порядку працівник не поновлюється на попередній роботі лише у випадку, коли поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Так, судом установлено, що 04 червня 2020 року у КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТМР проведено реорганізацію консультативно-методичної служби шляхом ліквідації організаційно-методичного консультативного відділення, у якому позивач працював лікарем невропатологом, і утворення організаційно-методичного відділення, консультативний прийом у якому передбачено за рахунок профільних спеціалістів із наявного кадрового потенціалу.
Оспорюваним наказом від 05 червня 2020 року позивача ОСОБА_1 , який працював лікарем-невропатологом організаційно-методичного консультативного відділення поліклініки, переміщено з 23 червня 2020 року працювати на повну ставку лікарем-невропатологом інсультного відділення.
У наказі зазначено, що переміщення здійснюється без зміни істотних умов праці.
Наведений у частині 3 ст. 32 КЗпП перелік істотних умов праці, з огляду на формулювання зазначеної норми, не є вичерпним.
До істотних умов праці, крім перелічених у ч. 3 ст. 32 КЗпП України, з урахуванням інтересів конкретних працівників, можна віднести також встановлення або скасування деяких додаткових елементів у трудовій функції, якщо основна трудова функція при цьому не змінюється, відбуваються збільшення або зменшення обсягу роботи, ступеня самостійності і відповідальності працівника, ступеня шкідливості роботи, перехід з індивідуальної на колективну організацію праці і навпаки та створюються інші умови, що характеризують трудовий процес.
Хоча у частині 2 ст. 32 КЗпП чітко не вказано про заборону переміщення працівника у випадку зміни істотних умов праці, однак у ній зазначено, що при переміщенні робота у межах спеціальності, кваліфікації чи посади має бути обумовлена трудовим договором. Крім того, Верховний Суд України у постанові Пленуму «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992р. № 9 роз`яснив, що переміщенням є продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці. Аналогічний правовий висновок з питань застосування ч. 2 ст. 32 КЗпП викладено в постанові Верховного Суду України від 01.11.2017р. у справі № 6-1471цс17 та постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 545/2622/16-ц.
Заборона власнику або уповноваженому ним органу в односторонньому порядку змінювати укладений з працівником трудовий договір є одним із способів забезпечення права громадян на вільний вибір діяльності, що унеможливлює примусову працю, заборонену статтею 43 Конституції України.
З досліджених у справі доказів судом установлено, що з 23.06.2020р., тобто з дня видачі оспорюваного наказу, позивач почав працювати у шкідливих умовах праці. Наведене підтверджується відповіддю КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТМР від 28.08.2020р. № 07-27/3062, у якій зазначено, що посада лікаря-невропатолога амбулаторно-поліклінічного відділення не належить до робіт зі шкідливими та важкими умовами праці, а лікаря-невропатолога інсультного відділення - належить до таких робіт, у зв`язку з чим з 23.06.2020р. позивачу підвищено посадовий оклад у розмірі 15% у зв`язку зі шкідливими і важкими умовами праці.
Сам факт збільшення посадового окладу, у зв`язку з чим відповідач стверджує, що переміщення не вплинуло на оплату праці позивача, не спростовує того факту, що істотні умови праці ОСОБА_1 змінились.
Окрім роботи у шкідливих і важких умовах праці, з 23.06.2020р. змінились і трудові функції позивача на посаді лікаря-невропатолога інсультного відділення.
Так, виходячи з посадової інструкції невролога кабінету ОМКВ ТОККПНЛ, Положення про огранізаційно-методичний відділ, Положення про амбулаторно-поліклінічне відділення ТОККПНЛ, посадової інструкції лікаря-невропатолога інсультного відділення, Положення про інсультне відділення та Положення про обласний діагностично-лікувальний центр для хворих з гострими розладами мозкового кровообігу, характер роботи в інсультному відділенні суттєво відрізняється від характеру роботи в організаційно-методичному консультативному відділенні, в якому позивач працював до переміщення, зокрема змінились його функціональні обов`язки: з консультативного прийому, надання консультативної неврологічної допомоги, організації і забезпечення надання амбулаторно-поліклінічної допомоги, здійснення аналітичної роботи - на швидку та невідкладну допомогу, лікування, діагностику та реабілітацію неврологічних хворих в умовах стаціонару. Крім того, робота в інсультному відділенні обумовлюється змінним графіком, тривалістю, нічними чергуваннями. Наведене свідчить, що робота позивача лікарем невропатологом у організаційно-методичному консультативному відділенні та у інсультному відділенні істотно відрізняється між собою за функціональними обов`язками, тобто після переміщення позивач повинен виконувати інші трудові функції та працювати у шкідливих умовах праці. На момент видачі оспорюваного наказу було очевидним, що збереження позивачу попереднього графіку та інших істотних умов праці буде неможливим. Про це й свідчить попередження позивача у день переміщення про зміну істотних умов праці.
З цих підстав суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача про те, що позивача було переміщено на посаду лікаря-невропатолога інсультного відділення без зміни істотних умов праці, а графік роботи змінився після 2 місяців з дня попередження його про зміну істотних умов праці.
Зазначення в оспорюваному наказі про переміщення позивача на посаду лікаря-невропатолога інсультного відділення, без зміни істотних умов праці та оплати праці, фактично не дотримано, оскільки з моменту перемішення, а саме з 23.06.2020р. змінилась щонайменше одна істотна умова праці - робота у шкідливих і важких умовах. Крім того, змінились і трудові функції позивача.
Відтак, на думку суду, у зв`язку зі зміною істотних умов праці позивача мало бути попереджено за 2 місяці про їх зміну та у випадку його згоди на продовження роботи переведено на посаду лікаря-невропатолога інсультного відділення або ж у випадку незгоди на продовження роботи в нових умовах - звільнено на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП.
Натомість відбулось фактичне переведення позивача на іншу роботу без його згоди, яке названо переміщенням, незважаючи на те, що істотні умови праці позивача змінились.
Доводи відповідача про те, що позивача переміщено в межах його спеціальності та кваліфікації і тому таке переміщення відповідає вимогам ч. 2 ст. 32 КЗпП суд вважає необгрунтованими, оскільки вказана норма передбачає не лише те, що переміщення має відбуватись у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, а й те, що робота у межах цієї спеціальності, кваліфікації чи посади має бути обумовлена трудовим договором. Наведене передбачає збереження для працівника істотних умов праці при переміщенні. Однак істотні умови праці позивача з моменту його переміщення змінились.
За вказаних обставин суд приходить до переконання про порушення трудових прав ОСОБА_1 , а оспорюваний наказ - таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 32 КЗпП.
Порушені права позивача підлягають поновленню шляхом скасування наказу №86 від 05 червня 2020 року «Про переміщення ОСОБА_1 » та поновлення позивача на попередньому місці роботи.
З приводу доводів відповідача про неможливість поновлення позивача на попередньому місці роботи у зв`язку з ліквідацією організаційно-методичного консультативного відділення поліклініки, суд вважає, що ця обставина не може бути підставою відмови в поновленні позивача, оскільки у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений чи незаконно переведений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен відновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену посаду. Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. Незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство, а не один із його структурних підрозділів (відділів, відділень тощо).
З цих підстав позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення шляхом скасування наказу №86 від 05 червня 2020 року «Про переміщення ОСОБА_1 » та поновлення позивача на попередньому місці роботи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 263 - 265, 268, 273, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Скасувати наказ «Про переміщення ОСОБА_1 » № 86 від 05.06.2020р. та поновити ОСОБА_1 на попередньому місці роботи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради, місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 14, код у ЄДРПОУ 02001280.
Повне судове рішення складено 01 лютого 2021 року.
Головуючий суддяН. М. Сташків
