УХВАЛА
26 січня 2021 року
м. Київ
справа №480/4241/18, адміністративне провадження №К/9901/15011/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправною відмову відповідача в перерахунку та переведенні її на пенсію за вислугою років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» відповідно до вислуги, яка становить 23 роки 3 місяці та 3 дні;
зобов`язати відповідача перевести її на пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі передбаченому п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з часу настання права на таку пенсію, а саме з 23.09.2017 року, перерахувати та виплатити зазначену пенсію.
В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що відповідач порушив її права та інтереси не перевівши її на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням вислуги років більше 23 років.
Рішенням Сумський окружний адміністративний суд від 17.12.2018р. відмовлено в задоволенні позову.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019р. апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугою років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» відповідно до вислуги, яка становить 23 роки 03 місяці 03 дні.
Зобов`язано відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 10.10.2017 року, здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених коштів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що позивач не набув право на пенсію відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв`язку з відсутністю необхідної для призначення пенсії календарної вислуги 22 роки і більше.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити в силі.
В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач у період з 12.11.1994 по 14.09.2011 проходила службу на різних посадах середнього начальницького складу в органах внутрішніх справ, а з 25.09.2013 по 22.09.2017 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на різних посадах середнього та старшого начальницького складу.
Наказом Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 22.09.2017 №250/ОС-17 позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за п.2 ч.1 ст.77 (через хворобу). (а.с. 13)
З 23.09.2017 Управлінням позивачеві була призначена пенсія за вислугу років за п. "б" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ у розмірі 51% грошового забезпечення. (а.с. 50)
У подальшому з 07.12.2017 позивач у зв`язку з визнанням її особою з інвалідністю ІІІ групи, переведена на отримання пенсії по інвалідності (інвалідність пов`язана з виконанням службових обов`язків та встановлена терміном на два роки до 20.10.2019).
Згідно довідки Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 05.10.2018 №22/5.3/1-97-18, витягу з наказу Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 22.09.2018 №250/ОС-17, послужного списку, трудової книжки, станом на день звільнення вислуга років позивача у день звільнення складає: - в календарному обчисленні - 21 рік 11 місяців 04 дні; - у пільговому обчисленні - 23 роки 03 місяці 03 дні. (а.с. 12)
Позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок та переведення її на пенсію за вислугою років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки, вислуга її років для призначення пенсії на день звільнення (22.09.2017) у пільговому обчисленні становить 23 роки 03 місяці 03 дні.
Листами від 19.10.2018 №2307/П-11 та від 06.11.2018 №2385/П-11 відповідач повідомив позивача, що її вислуга на день звільнення зі служби у календарному обчисленні складає 21 рік 11 місяців 04 дні. Їй була призначена пенсія відповідно до п. «б» ст. 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з урахуванням страхового стажу 26 років 05 місяців 17 днів. Також відповідач у листі зазначив, що відповідно до п. «а» ст. 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії за вислугу років призначаються незалежно від віку особам, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше. Підстави для переведення позивача на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» ст.12 Закону 2262-ХІІ відсутні. (а.с. 25, 26).
Вважаючи протиправними дії відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років.
Суд виходив з того, що приписи п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №393 суперечать приписам ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому застосуванню підлягає саме Закон України, оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 7 КАС України має вищу юридичну силу.
Суд дійшов висновку, що право на пенсію за вислугу років визначається, виходячи з тривалості вислуги років саме у календарному обчисленні.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про задоволення позову частково суд апеляційної інстанції виходив з того, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема п. «а» ст.12 визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 23 календарних роки і більше. В свою чергу, положеннями ст. 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови № 393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням цього Закону та Постанови № 393.
Верховний Суд вже розглядав подібні справи і висловлював правову позицію щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Так, у постановах від 27.03.2018р. у справі №295/6301/17, від 22.11.2018р. у справі №161/4876/17, від 15.08.2019р. у справі №281/459/17, від 27.03.2020р. у справі №569/727/17 Верховний Суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років. Приписи пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 суперечать приписам статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому застосуванню підлягає саме Закон, оскільки має вищу юридичну силу.
Водночас, у постанові від 27.06.2018р. у справі №750/9775/16-а, Верховний Суд застосував до спірних правовідносин постанову Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року та дійшов протилежного висновку, встановивши, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
З метою забезпечення єдності судової практики при вирішенні спорів цієї категорії суд вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах від 27.03.2018р. у справі №295/6301/17, від 22.11.2018р. у справі №161/4876/17, від 15.08.2019р. у справі №281/459/17, від 27.03.2020р. у справі №569/727/17 для чого за правилами частини першої статті 346 КАС України справу необхідно передати на розгляд судової палати.
Керуючись статтями 346, 347 КАС України,
у х в а л и в :
Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов`язання вчинити дії передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук
