ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа №480/4241/18

адміністративне провадження №К/9901/15011/19

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду:

головуючий - суддя Стародуб О.П.

судді: Бевзенко В.М., Берназюк Я.О., Бучик А.Ю., Єзеров А.А., Желєзний І.В., Кравчук В.М., Мороз Л.Л., Рибачук А.І., Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., Тацій Л.В., Чиркін С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019р. (судді - Жигилій С.П., Чалий І.С., Перцова Т.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

визнати протиправною відмову відповідача в перерахунку та переведенні її на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ);

зобов`язати відповідача перевести її на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі, передбаченому пункту «а» статті 13 цього Закону з часу настання права на таку пенсію, а саме - з 23.09.2017р., перерахувати та виплатити зазначену пенсію.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з 12.11.1994р. по 14.09.2011р. проходила службу на різних посадах середнього начальницького складу в органах внутрішніх справ, а з 25.09.2013р. по 22.09.2017р. - в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.

Наказом начальника Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 22.09.2017р. №250/ОС-17 позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

Вислуга років позивача станом на день звільнення складає в календарному обчисленні - 21 рік 11 місяців 4 дні, у пільговому - 23 роки 3 місяці 3 дні, страховий стаж - 26 років 5 місяців 17 днів.

З 23.09.2017р. позивачу призначено пенсію за вислугу років на підставі пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 51% грошового забезпечення.

У подальшому з 07.12.2017р. позивача у зв`язку з визнанням її особою з інвалідністю ІІІ групи переведено на отримання пенсії по інвалідності (інвалідність пов`язана з виконанням службових обов`язків та встановлена терміном на два роки по 20.10.2019р.).

10.10.2018р. позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення її на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки вислуга її років для призначення пенсії на день звільнення (22.09.2017р.) у пільговому обчисленні становить 23 роки 3 місяці 3 дні, що, як вважає позивач, є достатньою підставою для набуття нею права на вказаний вид пенсії.

У переведенні на вказаний вид пенсії позивачу відмовлено у зв`язку з тим, що її вислуга років на день звільнення зі служби у календарному обчисленні складає лише 21 рік 11 місяців 4 дні.

При цьому відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії за вислугу років призначаються незалежно від віку особам, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2016р. по 30.09.2017р. і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше, а тому підстави для переведення її на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ відсутні. (а.с. 25, 26).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що вона має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням вислуги років більше 23 років. Вважає, що до спірних правовідносин щодо зарахування пільгового стажу для призначення пенсії підлягають застосуванню спеціальні норми права, а саме - статті 171, 172 Закону №2262-ХІІ та пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2018р. відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019р. рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугою років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Зобов`язано відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 10.10.2017р., здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених коштів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачено пільгові умови призначення пенсії за вислугу років, а постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393, якою затверджено Порядок обчислення вислуги років суперечить Закону і не застосовується.

При цьому суд першої інстанції послався на висновки Верховного Суду у справах №295/6301/17 (постанова від 27.03.2018р.) та №725/1959/17 (постанова від 19.09.2018р.).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позову частково суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом №2262 передбачено можливість призначення пенсії на пільгових умовах і постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393, якою затверджено Порядок обчислення вислуги років цьому Закону не суперечить.

При цьому суд апеляційної інстанції посилався на висновки Верховного Суду у постанові від 27.06.2018р. у справі №750/9775/16-а.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що в Законі №2262-ХІІ не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 23 і більше років вислуги, обчисленої на пільгових умовах. Вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 23 і більше календарних років, а також наведено виключний перелік періодів служби, які враховуються в зазначену вислугу років. Вважає, що позивач не набула право на пенсію відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв`язку з відсутністю у неї необхідної для призначення пенсії календарної вислуги років.

Крім того, посилається на те, що Законом №2262-ХІІ передбачено можливість зарахування вислуги років лише в календарному обчисленні, а постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393 суперечить Закону.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2019р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стародуб О.П., судді Єзеров А.А., Кравчук В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2019р. було відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 16.12.2020р. справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою від 26.01.2021р. в порядку частини 1 статті 346 КАС України справу передано на розгляд Судової палати, до якої входить колегія, що розглядає справу.

Передаючи справу на розгляд палати Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відступу від раніше викладеного висновку Верховного Суду у постановах від 27.03.2018р.у справі №295/6301/17, від 22.11.2018р. у справі №161/4876/17, від 15.08.2019р. у справі №281/459/17, від 27.03.2020р. у справі №569/727/17 про те, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років; що Приписи пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 суперечать приписам статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому застосуванню підлягає саме Закон, оскільки має вищу юридичну силу.

Водночас, у постанові від 27.06.2018р. у справі №750/9775/16-а, Верховний Суд застосував до спірних правовідносин постанову Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992р. та дійшов протилежного висновку, встановивши, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2021р. справу призначено в порядку письмового провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 31.03.2021р.

За наслідками розгляду цієї справи Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про наявність підстав для відступу від раніше викладених висновків Верховного Суду.

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 01.10.2016р. по 30.09.2017р. і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Згідно з частиною 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 171 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (постанова від 17.07.1992р. №393).

Відповідно до абзацу 2 пункту «г» частини 3 цього Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсії особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України зараховується час проходження служби на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів.

Вирішуючи справу №805/3923/18-а Верховний Суд у постанові від 03.03.2021р. дійшов наступного висновку: «……основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…».

При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17.

Таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.

Крім того, право на пільговий залік вислуги років для осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби передбачене також і Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 цього Закону пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.

Щодо календарної вислуги років

Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Таким чином, Закон №2262-ХІІ як єдину, обов?язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов?язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

В свою чергу, передбачені статтею 171 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Висновки за наслідками розгляду справи

У справі, яка розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що вислуга років позивача, з врахуванням часу служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить більше 23 календарних років, позивач набула право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ, а тому апеляційний суд обгрунтовано прийняв рішення про задоволення позову.

За наслідками розгляду цієї справи Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив наступні правові висновки:

1. В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду відступає від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від від 22.11.2018р. у справі №161/4876/17, від 15.08.2019р. у справі №281/459/17, від 27.03.2020р. у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону №2262-ХІІ.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Стародуб О.П.

Судді:

Бевзенко В.М.

Берназюк Я.О.

Бучик А.Ю.

Єзеров А.А.

Желєзний І.В.

Кравчук В.М.

Мороз Л.Л.

Рибачук А.І.

Стеценко С.Г.

Стрелець Т.Г.

Тацій Л.В.

Чиркін С.М.