Ухвала
Іменем України
16 січня 2021 року
м. Київ
справа № 757/12906/19-ц
провадження № 61-14175св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тітаренка Олексія Олександровича на постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, посилаючись на те, що 30 січня 2012 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Під час шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , який проживає з нею на території України за адресою: АДРЕСА_1 . У 2018 році на території держави Ізраїль відповідач наніс їй тілесні ушкодження, після чого їх стосунки погіршилися і шлюб було розірвано на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року. 20 серпня 2018 року між нею та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір про визначення місця проживання дитини, участь в забезпеченні дитини, здійснення батьківських прав та обов`язків, утримання матері дитини (далі - Договір), за яким сторони узгодили всі питання щодо розподілу майна, утримання і виховання дитини, утримання дружини після розірвання шлюбу та інші майнові і немайнові питання, пов`язані з розірванням шлюбу. Підпунктом 5.1.2 пункту 5.1 Договору встановлено обов`язок відповідача сплачувати кожного місяця кошти на її утримання в сумі, еквівалентній 20 000 доларів США. Але, починаючи з січня 2019 року, ОСОБА_2 не сплачує коштів на її утримання, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість за період з січня по червень 2019 року в розмірі суми, еквівалентної 120 000 доларам США, а саме - 3 252 279,86 грн. Крім того, підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 Договору встановлено, що відповідач зобов`язаний нести всі витрати з метою повного, всебічного та гармонійного розвитку дитини. Тобто за умовами укладеного Договору на ОСОБА_2 як батька дитини покладено обов`язок щодо несення всіх основних витрат, пов`язаних з утриманням дитини. Проте зазначений обов`язок відповідачем не виконується, починаючи з січня 2019 року. На час подання позову батько не спілкується з дитиною, не цікавиться станом її здоров`я. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за Договором від 20 серпня 2018 року за період з січня по червень 2019 року в розмірі 3 252 279,86 грн, що еквівалентно 120 000 доларам США.
Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року у складі судді Остапчук Т. В. позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором від 20 серпня 2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Магомедовою М. Г. та зареєстрованим в реєстрі за № 2500, за період з січня по червень 2019 року в розмірі 3 252 279,86 грн, що є еквівалентом 120 000 доларів США. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що в порушення підпункту 5.1.2 пункту 5.1 укладеного між сторонами Договору ОСОБА_2 не сплачував коштів на утримання позивача, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість. Крім того, за умовами Договору відповідач як батько повинен нести всі основні витрати, пов`язані з утриманням дитини, однак, починаючи із січня 2019 року, вказані зобов`язання відповідачем також не виконуються.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено. Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно. Однак, не з`ясувавши належним чином правову природу укладеного між сторонами Договору, який носить двосторонній характер, суд першої інстанції не встановив, які зустрічні обов`язки ОСОБА_1 за цим правочином кореспондують обов`язку ОСОБА_2 сплачувати кошти на її утримання, та чи були такі обов`язки нею виконані. Оскільки позивач допустила невиконання своїх обов`язків і всупереч умовам Договору змінила в односторонньому порядку місце проживання сина, то умова виплати їй аліментів за Договором відпала, у зв`язку з чим у відповідача виникло передбачене частиною третьою статті 538 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право зупинити свій зустрічний обов`язок щомісячно виплачувати кошти на утримання колишньої дружини. Також судом залишено поза увагою те, що фінансові зобов`язання за січень 2019 року були виконані ОСОБА_2 в повному обсязі. Крім того, в порушення норм процесуального права місцевий суд розглянув справу за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У вересні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тітаренко О. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року, а заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення статті 538 ЦК України. Конструкція Договору, який за своєю правовою природою є змішаним, не передбачає здійснення сторонами зустрічного виконання своїх зобов`язань. Виконання одним із батьків своїх батьківських обов`язків не залежить від зустрічного виконання таких обов`язків іншим із батьків. Договір в частині сплати аліментів на дружину регулюється статтями 76, 78 Сімейного кодексу України та встановлює обов`язок відповідача щодо утримання позивача після розірвання шлюбу. Обумовлена сторонами грошова сума на утримання позивача сплачується незалежно від того, з ким із батьків проживає дитина, оскільки в договорі відсутні умови, які містять підстави для припинення сплати аліментів позивачу в разі проживання дитини разом з нею в Україні. Таким чином, виходячи із правової природи аліментів та із суті укладеного Договору, виконання обов`язку щодо утримання позивача не передбачає виконання останньою будь-яких обов`язків перед відповідачем. Крім того, 14 серпня 2017 року ОСОБА_2 надав дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за кордон разом із матір`ю до будь-якої країни світу. Вказаний дозвіл діяв до серпня 2020 року. Тому у випадку, якщо б у позивача були відсутні законні підстави для перетину разом з власним сином державного кордону країни Ізраїль, такий перетин було б неможливо здійснити. ОСОБА_1 правомірно захищено життя та здоров`я дитини шляхом вивезення її за межі Ізраїлю, враховуючи тяжкий психологічний стан дитини, факти жорстокого поводження з дитиною та невиконання ОСОБА_2 фінансових зобов`язань за Договором. Відповідач був належним чином повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи.
У листопаді 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бенескул А. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду міста Києва.
22 жовтня 2020 року справа № 757/12906/19-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція та висновки Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У січні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тітаренко О. О. подав до Верховного Суду заяву, в якій, посилаючись на положення статті 396 ЦПК України, просить закрити касаційне провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від касаційної скарги.
Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Згідно з частинами першою, другою статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Повноваження представника ОСОБА_1 - адвоката Тітаренка О. О. підтверджуються доданим до касаційної скарги ордером серії АО № 1010913 від 18 червня 2020 року, виданим на підставі договору про надання правової допомоги від 07 вересня 2018 року № 07/09/18, укладеним між адвокатом Тітаренком О. О. та ОСОБА_1 . За змістом вказаного ордера права адвоката договором не обмежуються.
Заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження. У разі закриття касаційного провадження у зв`язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається. Суд касаційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частині п`ятій статті 206 цього Кодексу.
Згідно з частиною п`ятою статті 206 ЦПК України суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Передбачених наведеною правовою нормою обставин Верховним Судом не встановлено.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги.
Матеріали цивільної справи не містять заяв про приєднання до касаційної скарги.
Враховуючи, що заява про відмову від касаційної скарги подана до закінчення касаційного провадження і відсутні підстави, передбачені частиною п`ятою статті 206 ЦПК України, вказана заява підлягає задоволенню, а касаційне провадження - закриттю.
Керуючись статтями 396, 398 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Тітаренка Олексія Олександровича про відмову від касаційної скарги задовольнити.
Прийняти відмову представника ОСОБА_1 - адвоката Тітаренка Олексія Олександровича від касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року.
Касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тітаренка Олексія Олександровича на постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів закрити.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко І. М. Фаловська
