Ухвала
05 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 757/12906/19-ц
провадження № 61-14175ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тітаренка Олексія Олександровича на постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором про визначення місця проживання дитини, участь в забезпеченні дитини, здійснення батьківських прав та обов`язків, утримання матері дитини від 20 серпня 2018 року за період з січня по червень 2019 року в розмірі 3 252 279,86 грн, що еквівалентно 120 000 доларів США.
Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про визначення місця проживання дитини, участь в забезпеченні дитини, здійснення батьківських прав та обов`язків, утримання матері дитини від 20 серпня 2018 року, посвідченим Магомедовою М. Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованим в реєстрі за № 2500, за період з січня по червень 2019 року в розмірі 3 252 279,86 грн, що є еквівалентом 120 000 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено. Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
26 вересня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тітаренко О. О. подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктом 3 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Предметом позову в цій справі є стягнення заборгованості зі сплати аліментів на дружину.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Тітаренко О. О. вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 538 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах. Заявник зазначив, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень є постанови Верховного Суду у складі колегій Касаційного цивільного суду, в яких здійснено посилання на статтю 538 ЦК України, зокрема: від 11 липня 2018 року у справі № 509/5216/13-ц, від 08 серпня 2018 року у справі № 283/688/16-ц, від 05 вересня 2019 року у справі № 761/16629/15-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 522/14677/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 686/5108/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 755/12733/16, однак висновки щодо застосування вказаної норми ЦК України у сімейних правовідносинах відсутні. Відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статті 538 ЦК України у сімейних правовідносинах свідчить про наявність у позивача підстав для касаційного оскарження постанови апеляційного суду. Крім того, апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази.
Аргументи касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду з питання застосування статті 538 ЦК України у подібних правовідносинах є істотними, свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для розгляду справи судом касаційної інстанції.
Касаційна скарга подана у встановлений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оплачена судовим збором.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Оскільки наведені доводи касаційної скарги викликають необхідність їх перевірки, то слід відкрити касаційне провадження в цій справі та витребувати матеріали справи.
Керуючись статтями 389, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тітаренка Олексія Олександровича на постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року.
Витребувати з Печерського районного суду міста Києва цивільну справу № 757/12906/19-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 05 листопада 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов
