Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/2936/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 р. у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради, оформлене повідомленням про відмову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в призначенні допомоги на дітей фізичним особам-підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників єдиного податку від 27.05.2020;
- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові призначити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 виплату допомоги на дітей фізичним особам-підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників єдиного податку, починаючи з місяця звернення.
Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що починаючи з 01.09.2016 позивач перебуває на податковому обліку, як платник єдиного податку II групи. Пунктом 6 Порядку виплати допомоги на дітей фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників єдиного податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 329, визначено, що допомога призначається на дитину до досягнення нею 10 річного віку (включно). Позивач, станом на час звернення з заявою про призначення допомоги, мала дитину, якій виповнилися 10 років. Позивач вважає, що враховуючи приписи пункту 6 Порядку, вона мала обґрунтоване право на призначення та виплату їй відповідної допомоги, а тому, відмова відповідача у призначенні їй вказаної допомоги на дитину з підстав того, що вона старша 10 років, є протиправною та такою, що порушує права позивача.
Натомість, сторона відповідача наголошує на тому, що дитині позивача 08.01.2020 виповнилось 10 років, тобто, на момент звернення сину позивача вже йшов 11 рік. Оскільки у пункті 6 Порядку № 329 визначено, що допомога на дитину призначається до досягнення нею 10 річного віку (включно), тобто, до досягнення дитиною десяти років включно (в даному випадку включно по січень 2020 року), то заявнику було відмовлено у призначені вищезгаданої допомоги, як такій, що має дитину старше 10 років.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 р. позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради, оформлене повідомленням про відмову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в призначенні допомоги на дітей фізичним особам-підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників єдиного податку від 27.05.2020.
Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові призначити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 виплату допомоги на дітей фізичним особам-підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників єдиного податку, починаючи з місяця звернення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження на 13.01.2021.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 16.08.2016 за № 20640000000038920 зареєстрована фізичною особою-підприємцем (а.с. 10-12), а з 01.09.2016 вона перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку 2 групи. (а.с. 14)
Копією довідки Пенсійного фонду України від 18.05.2020 підтверджується сплата позивачем єдиного внеску у період з вересня місяця 2016 року по грудень 2019 року. (а.с. 15)
Згідно копії свідоцтва про народження від 03.02.2010, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та є сином позивача. (а.с. 16)
18.05.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою на призначення допомоги на дітей фізичним особам-підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування, та належать до першої і другої групи платників єдиного податку, вказавши номер банківського рахунку та прикріпивши до заяви скан-копії: свідоцтва про народження; довідки з Пенсійного фонду України про сплату єдиного внеску. (а.с. 13)
Проте, у відповідь на звернення позивача, Управління соцзахисту згідно повідомлення про відмову від 27.05.2020, відмовило ОСОБА_1 в призначенні допомоги на дітей фізичним особам-підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування, та належать до першої і другої групи платників єдиного податку, вказавши причину відмови: дитина старша 10 років. (а.с. 17)
Вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що не грунтується на положеннях Порядку № 329, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:
- згідно Порядку, допомога на дітей призначається на період карантину, на кожну дитину до досягнення нею 10 річного віку (включно) у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідних вікових груп станом на 1 січня 2020 р., і виплачується щомісяця за повний місяць;
- позивачем було виконано всі визначені Порядком умови для призначення такої допомоги, проте позивач отримала відмову із зазначенням причини - дитина старша 10 років;
- суд першої інстанції вказав на те, що норма абз. 1 пункту 6 Порядку, має чітке визначення «до досягнення 10-річного віку (включно)», з чого слідує право на призначення допомоги на дітей, які мають в тому числі вік у 10 повних років, зі спливом якого право на отримання даного виду допомоги припиняється;
- син позивача народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11 років йому виповниться ІНФОРМАЦІЯ_3, з огляду на що, на момент звернення за допомогою йому було 10 років, що вказує на дотримання позивачем меж граничного віку, встановленого пунктом 6 Порядку, для призначення даного виду допомоги.
Доводи апеляційної скарги:
- апелянт переконаний, що на дату звернення позивача із відповідною заявою, вона не мала право на призначення допомоги на дитину, адже її син на той момент вже досяг 01.01.2020 10 річного віку (включно), а призначення такої допомоги здійснюється лише до досягнення цього віку (включно), але не після. Слово «включно» стосується конкретної дати, яка вказує на досягнення певного віку.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абз. 5 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII (надалі по тексту також - Закон № 2811-XII), роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
З метою посилення соціального захисту сімей з дітьми на період вжиття заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, 22.04.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Деякі питання соціальної підтримки сімей з дітьми» № 329 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, надалі по тексту також - Постанова № 329). Згідно пункту 1 якої постановлено запровадити на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та на один місяць після дати його відміни виплату допомоги на дітей фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників єдиного податку.
Так, за пунктом 2 вказаної постанови, затверджено Порядок виплати допомоги на дітей фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників єдиного податку.
Пунктами 3, 4, абз. 1 пункту 5 Порядку, передбачено, що допомога на дітей призначається і виплачується фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників єдиного податку і сплатили єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за усі місяці 2019 року або протягом усіх місяців 2019 року після державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Допомога на дітей призначається і виплачується громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають в Україні.
Відповідно до положень абз. 1 пункту 6 Порядку, допомога на дітей призначається на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та на один місяць після дати його відміни одному з батьків (опікуну) на кожну дитину до досягнення нею 10 річного віку (включно) у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідних вікових груп станом на 1 січня 2020 р., і виплачується щомісяця за повний місяць.
Згідно з п. 9 Порядку, у паперовій формі заявник подає такі документи, зокрема, копії свідоцтв про народження дітей або виданих компетентними органами іноземної країни і легалізованих в установленому порядку документів, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (для дітей віком до 10 років). За п. 10 Порядку, в електронній формі заявник подає такі документи/відомості, зокрема, фотокопії свідоцтв про народження дітей або відомості про свідоцтва про народження дітей (серія, номер, дата видачі, прізвище, ім`я та по батькові дитини, прізвище, ім`я та по батькові батьків) чи виданих компетентними органами іноземної країни і легалізованих в установленому порядку документів, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (для дітей віком до 10 років).
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, підставою для відмови позивачу у призначенні допомоги на дитину стало те, що станом на час її звернення із заявою про призначення допомоги, дитині позивача було більше 10 років.
Колегія суддів вважає, що норма пункту 6 Порядку № 329, має чітке визначення граничного віку дитини, за якого фізичним особам-підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників єдиного податку, виплачується допомога на дітей - «до досягнення 10-річного віку (включно)». При цьому, слово «включно» - це прислівник, який означає - разом з останньою названою особою, предметом, датою тощо.
Тож, зазначене свідчить лише про те, що право на отримання допомоги на дітей припиняється з досягненням дитиною віку 10 років, включно із днем народження, коли дитині виповнилось 10 років.
З матеріалів справи вбачається, сину позивача 10 років виповнилось ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому, позивач не мала права на отримання допомоги на дітей на підставі Порядку № 329 на момент звернення з відповідною заявою, у зв`язку з чим відмова відповідача є правомірною. Прислівник включно застосований у даному випадку лише для того, щоб не обмежувалось право на отримання допомоги у останній місяць до досягнення 10 років отримання такої допомоги. До досягнення 10 річного віку (включно) означає 9 років, включаючи момент досягнення дитиною 10 років, тобто, місяць, коли дитині виповнюється 10 років.
Таким чином, оскільки відмова відповідача є правомірною, у даному випадку, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Висновки суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права (у частині застосування положень п. 6 Порядку), що стало підставою для неправильного вирішення спору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 р.- скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко
