Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення апеляційної скарги
12 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/5261/20 пров. № А/857/14643/20Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Гінди О. М.суддів -Качмара В. Я. Пліша М. А.перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 460/5261/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про стягнення збитків,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
Згідно із штриховим ідентифікатором № 7900725292429 скаржник отримав копію зазначеної ухвали 11.12.2020 (а. с. 121-122).
ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Гінди О.М., яка по суті зводилась до того, що позивач не погоджується з позицію суду апеляційної інстанції, викладеною в ухвалі від 04.12.2020 про залишення апеляційної скарги без руху, щодо питання сплати судового збору при поданні апеляційної скарги у розглядуваній справі.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Восьмого апеляційного адміністративного суду Гінди О.М. у справі № 460/5261/20 відмовлено та визнано необґрунтованим заявлений відвід. Питання про вирішення відводу судді Гінди О.М., передано судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Гінди Оксани Миколаївни від розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Державної казначейської служби України про стягнення збитків відмовлено.
Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач в апеляційній скарзі покликається на те, що згідно п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", у категорії справ щодо стягнення шкоди, яка завдана законом, що визнаний неконституційним, судовий збір не справляється.
Так, відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не справляється за подання, зокрема, позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Проаналізувавши вищенаведену норму, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що лише при поданні позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, судовий збір не справляється. У свою чергу, при поданні апеляційної скарги, у справах щодо стягнення шкоди, яка завдана законом, що визнаний неконституційним, судовий збір повинен сплачуватися в розмірі передбаченому Законом України "Про судовий збір".
Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач у своїх позовних вимогах просив стягнути з ГУ ПФУ у Рівненській області заподіяну шкоду, яка завдана законом, що визнаний неконституційним та спричинена неповним отриманням щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці в сумі 1104317,21 грн.
При вирішенні питання про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує позицію у подібних правовідносинах Верховного Суду, яка викладена в ухвалі від 17.08.2020 у справі № 560/703/20, згідно якої у вказаній категорії справ судовий збір повинен сплачуватися.
Щодо покликання позивача, що ухвала від 04.12.2020 суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16-ц і розцінюється ним, як створення перешкод у захисті порушеного права, то суд апеляційної інстанції вважає такі покликання необґрунтованими, так як, у цій справі, яка розглядалась за правилами цивільного судочинства, правовідносини стовувалися звільнення від плати судового збору у справах пов`язаних із захистом прав споживачів. Саме Законом України "Про захист прав споживачів" визначено пільги певних категорій осіб щодо сплати судового збору.
Отже, правові висновки Великої Палати Верховного Суду у цивільній справі № 761/24881/16-ц, не є релевантними до спірних правовідносин, з огляду на різні обставини справи та врегульовані різними матеріальними нормами права.
Щодо створення позивачу перешкод у захисті порушеного права, то суд апеляційної інстанції зазначає, що Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно ст. ст. 1, 2 цього Закону, судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
У контексті вищенаведених законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що «гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Згідно ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).
Однак, якщо держава передбачає апеляційне оскарження до суду вищої інстанції, вона має право встановлювати умови такої апеляції, як матеріально-правові, так і процесуальні, як-от: судові збори, часові обмеження, обов`язкове представництво тощо (рішення Європейського суду з прав людини від 12 червня 2006 року у справі "Степенська проти України" (Stepenska v. Ukraine).
Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки у встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунено недоліків апеляційної скарги, таку необхідно повернути.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 460/5261/20 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач О. М. Гінда судді В. Я. Качмар М. А. Пліш
