Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
29 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 460/5261/20
адміністративне провадження № К/9901/13336/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, про стягнення збитків,
УСТАНОВИВ:
15.04.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021 у справі №460/5261/20.
З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що ОСОБА_1 в липні 2020 року звернувся з позовом до суду, в якому просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на його користь заподіяну шкоду, що спричинена неповним отриманням щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці в сумі 1104317,21 грн шляхом списання коштів з розрахункового рахунку пенсійного органу в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Рівненській області.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 позов задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь позивача майнову шкоду, що спричинена неповним отриманням щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці за період з лютого по вересень 2020 року в розмірі 443815,20 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень, незважаючи на формулювання позивачем складу позовних вимог, фактично предметом розгляду в цій справі є відмова органу Пенсійного фонду у перерахунку призначеного довічного грошового утримання судді у відставці.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 12 КАС України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає, що оскільки спір в даній справі стосується перерахунку призначеного довічного грошового утримання судді у відставці, а також з огляду на значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи - дана справа є малозначною.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі скаржник не навів обставин, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначаючи лише формально вказані пункти.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021 у справі №460/5261/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, про стягнення збитків.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Ю. Бучик
Судді: Л. Л. Мороз
А. І. Рибачук
