ПОСТАНОВА
Іменем України
24 грудня 2020 року м. Кропивницький
справа № 387/326/20
провадження № 22-ц/4809/1618/20
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Черненка В.В.
суддів: Єгорової С.М., Чельник О.І.
секретар Гончар В.В.
учасники справи:
представник ОСОБА_1 ОСОБА_2
представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фед-Агро» - Коренюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29.09.2020, суддя Майстер І.П., у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фед-Агро» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фед-Агро» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Фед-Агро».
За наказом відповідача № 2 к від 06.05.2019 позивач був призначений на посаду чергового з 07.05.2019.
Згідно з наказом відповідача №9-к від 18.12.2019 позивача було звільнено із займаної посади згідно п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України з 18.12.2019 за прогули на робочому місці за 16.12.2019 та 18.12.2019.
Позивач зазначив, що наказ про його звільнення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки в грудні 2019 відповідач не складав графіка робочих змін чергових, до відома позивача та інших працівників, графік робочих змін, відповідач не доводив, що підтверджується листом Управління Держпраці у Кіровоградській області від 06.02.2020.
18.12.2020 відповідач через телефонний зв`язок повідомив позивача про необхідність виходу в цей день на роботу, однак позивач був позбавлений можливості прибути на робоче місце, оскільки знаходився на прийомі у лікаря в Добровеличківській лікарні, яка розташована від місця роботи на відстані близько 50 км., про що повідомив відповідача. Того ж дня відповідач повідомив через телефонний зв`язок позивача про те, що його звільнено із займаної посади за прогули без поважних причин.
Позивач зазначив, що останню робочу зміну він відпрацював з 08.00 год 16.12.2019 по 08.00 год. 17.12.2019, а тому наступна робоча зміна мала б початися не раніше 08.00 год. 19.12.2019, що відповідає ч.1 ст. 59 КЗпП України.
Станом на 18.12.2019 позивач відпрацював 7 робочих змін, 112 годин, що перевищує нормальну тривалість робочого часу для працівників.
Позивач з 26.10.2012 являється інвалідом 3 групи, захворювання загальне. Надмірне навантаження на роботі спровокувало погіршення стану його здоров`я, у зв`язку з чим позивач був змушений 18.12.2019 звернутися на прийом до лікаря терапевта Добровеличківського центру первинної медико-санітарної медицини.
Позивач зазначив, що будь-яких пояснень відповідач у нього не відбирав, наказ про застосування стягнення до позивача під розписку не оголошував, наказ про звільнення та трудову книжку у день звільнення позивач не отримав. Суми розрахункових коштів отримав 18.12.2019 на картковий рахунок. Трудова книжка була тримана особисто - 21.02.2020. Копію наказу про звільнення позивач отримав лише 03.04.2020 за запитом адвоката, чим і пояснюється пропуск строку звернення до суду.
Позивач вважає, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, оскільки йому після звільнення з роботи не була вручена копія наказу про звільнення з незалежних від нього обставин.
Просив суд визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду із позовом. Визнати незаконним та скасувати наказ товариства з обмеженою відповідальністю «Фед-Агро» №9 к від 18.12.2019 про звільнення ОСОБА_3 з посади чергового товариства з обмеженою відповідальністю «Фед-Агро». Поновити ОСОБА_3 на посаді чергового товариства з обмеженою відповідальністю «Фед-Агро» з 19.12.2019. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фед-Агро» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу 15530,27 грн.
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29.09.2020 у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ставитьсяпитання про скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зазначено, що про своє звільнення стало відомо зі слів дружини ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка дізналася від жителів села.
20.12.2019 позивач був у конторі товариства, але трудову книжку йому не видали, тому що директор був за кордоном.
24.12.2019 позивач не бачив представників товариства і наказ про звільнення йому не оголошувався.
21.02.2020 позивач не міг відмовиться від одержання трудової книжки, тому що в цей день він отримав особисто трудову книжку.
13.03. позивач уклав угоду про надання правової допомоги з адвокатом і передав йому усі документи.
Позивачу невідомо з яких міркувань адвокат витребував наказ про звільнення, що потягло за собою пропуск строку на звернення до суду.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 27.10.2020 по справі відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20.11.2020 справу призначено до розгляду.
До суду надано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Фед-Агро», в якому заперечується проти задоволення апеляційної скарги. Зазначається, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, так як ОСОБА_3 ігнорував отримання трудової книжки та наказ про звільнення, про що свідчать акти виїзду комісії для вручення трудової книжки та наказу про звільнення. Підтвердженням того,що позивач був повідомлений про своє звільнення свідчить і те, що останній звертався до Управління Держпраці у Кіровоградській області, тому з 28.01.2020 по 10.02.2020 проводилася перевірка по дотриманню вимог чинного законодавства по звільненню ОСОБА_3 .
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що відповідно до трудової книжки колхозника (російською мовою) НОМЕР_1 ОСОБА_3 07.05.2019 прийнятий на посаду чергового у Товариство з обмеженою відповідальністю «Фед-Агро», що також підтверджується наказом від 06.05.2019 №2-к по особовому складу (а.с. 7-12).
Відповідно до наказу від 18.12.2019 №9-к та запису у трудовій книжці, ОСОБА_3 звільнений за прогули згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, а саме за прогули на робочому місці за 16.12.2019 та 18.12.2019 (а.с. 7-11, 13).
Відповідно до акта огляду МСЕК Серії 10 ААА №879765 від 26.11.2012 у ОСОБА_3 наявна третя група інвалідності безтерміново.
Відповідно до довідки Добровеличківського центру первинної допомоги, ОСОБА_3 18.12.2019 відвідав лікаря терапевта, ОСОБА_4 із встановленим діагнозом -стенокардія із визначеними призначеннями.
Відповідно до табеля обліку використання робочого часу (а.с.21), у ньому наявна відмітка відносно ОСОБА_3 , р/рн, що вказує на його відпрацювання 16.12.2019. Водночас суд зазначає, що у графіку чергувань за грудень 2019 року, відсутній підпис ОСОБА_3 про ознайомлення із наявним графіком чергувань (а.с.22). Також зі змісту журналу чергових посту №1 ТОВ «Фед-Агро» наявні рапорти начальника охорони ОСОБА_5 , що на час прийняття та здачі посту ОСОБА_3 , надзвичайних подій не сталося.
Судом з`ясовано, що відповідно до умов договору №04-2019/1 про виконання робіт та від 29 квітня 2019 року та розпорядження ТОВ СВК «Україна», уповноважено начальника відділу чергових ТОВ «СВК Україна» Лупана А.В. та заступника відділу чергових ТОВ СВК «Україна» Маркасяна О.В. здійснювати належний контроль за роботою чергових ТОВ «Фед-Агро» (а.с.52-54).
Відповідно до акту ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , 16.12.2019 черговий ОСОБА_3 був відсутній за місцем прийняття посту з 13.25 до 17.50 (а.с.55).
Відповідно до доповідної записки ОСОБА_5 від 18.12.2019, ОСОБА_3 не вийшов на роботу 16.12.2019 (а.с.59).
Відповідно до доповідної записки Онищенка А.В. від 17.12.2019, ОСОБА_3 був замічений під час чергування на вулиці, де він проживає що свідчить, проте, що він самовільно покинув пост (а.с.56).
Відповідно до змісту пояснювальних записок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 17.12.2019, ОСОБА_9 неодноразово перебував на чергуванні на посту №1 ТОВ «Фед - Агро» в стані алкогольного сп`яніння, а також неодноразово залишав пост без нагляду та не вчасно приходив на зміну 1-3 години (а.с.57-58).
Відповідно до наказу ТОВ «Фед-Агро» від 18 грудня 2019 року №6-П, ТОВ «Фед Агро» створено комісію для перевірки працівника на робочому місці ОСОБА_3 .
Відповідно до наказу ТОВ «Фед-Агро» від 19 грудня 2019 року №7-П, ОВ «Фед Агро» створено комісію для вручення трудової книжки працівникові ОСОБА_3 та п.6 наказу, зобов`язано комісію виїхати за місцем проживання ОСОБА_3 для вручення трудової книжки та з ознайомленням із наказом №9-к від 18.12.2019 (а.с.65).
Актами комісії ТОВ «Фед-Агро» від 19.12.2019, від 24.12.2019 з`ясовано, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 намагалися вручити ОСОБА_3 трудову книжку та наказ про звільнення, однак ОСОБА_3 відмовився їх отримувати.
Відповідно до змісту акту від 24.12.2019, наказ про звільнення ОСОБА_3 , було озвучено (а.с.63,66).
Суд першої інстанції встановив, що на адресу ОСОБА_3 відповідачем направлявся поштовим відправленням, лист від 28.12.2019 №19 про необхідність ОСОБА_3 отримати трудову книжку у зв`язку із звільненням на підставі п.4.ч.1 ст.40 КЗПП України. Лист відправлений 30.12.2019.
Актом комісії ТОВ «Фед-Агро» від 21.02.2020, члени комісії повторно намагалися вручити наказ про звільнення та наказ було прочитано вголос. Отримати копію та поставити підпис ОСОБА_12 відмовився.
Відповідно до листа Управління Держпраці у Кіровоградській області №Л/36-02.10/16-03 від 06.02.2020, ОСОБА_3 направлені результати інспекційного відвідування Управління Держпраці у Кіровоградській області (а.с.17).
Відповідно до довідки № 50 від 01.06.2020 надано розрахунок суми середнього заробітку звільненого працівника ОСОБА_3 (а.с.97).
У судовому засіданні позивач визнав, що йому стало відомо про звільнення 18 грудня 2019 року.
Суд першої зазначив, що звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням за порушення трудової дисципліни.
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень (ст. 149 Кодексу законів про працю України).
Враховуючи, що ОСОБА_3 зі слів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з`явився щоб відмітитися про здачу посту чергування 16.12.2019, відповідач порушуючи вимоги статей 147-149 КЗпП України не відібрав письмові пояснення, а у табелі обліку робочого часу та в журналі чергових посту №1 жодних відміток щодо прогулу ОСОБА_3 не зазначено.
Щодо відсутності ОСОБА_3 на роботі 18 грудня 2019 року суд вважає, що не можна вважати прогулом без поважних причин, оскільки відсутність зумовлена станом здоров`я позивача, що підтверджується медичною довідкою Добровеличківського центру первинної допомоги від 18.12.2019.
Суд прийняв до уваги доводи свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що вони намагалися встановити причини відсутності ОСОБА_3 на роботі, але останній спілкуватися із ними відмовився.
Суд першої інстанції зазначив, що наказ про звільнення, у зв`язку із прогулом ОСОБА_3 18.12.2019, не містить точних відомостей про суть порушення, а також підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Суд визнав наявність факту порушення трудового законодавства відповідачем в частині порушеної процедури звільнення, що дає підстави для скасування оскаржуваного наказу про звільнення позивача та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд першої інстанції зазначив, що позивач згідно із наказом про звільнення №9-к, звільнений 18 грудня 2019 року та відразу із ним був проведений розрахунок у зв`язку із звільненням.
ОСОБА_3 після звільнення за місцем роботи не з`являвся, та він в судовому засіданні зазначив, що йому було відомо про його звільнення 18.12.2019.
Суд зазначив, що сторонами не заперечувався факт отримання трудової книжку ОСОБА_3 - 21.02.2020.
Суд першої інстанції не прийняв доводи представника позивача про те, що строк звернення до суду необхідно обчислювати з часу отримання наказу про звільнення, а саме з 27 березня 2020 року так як зміст ст. 233 КЗПП України визначає строк обчислення з дня, коли вчинено більш ранню дію, а саме позивач отримав трудову книжку. Такий висновок обумовлено тим, що обчислення строку з дня вручення копії наказу про звільнення або трудової книжки є лише конкретизацією загального правила про обчислення строку з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його суб`єктивних трудових прав. Оскільки дізнатися два рази про одне й те саме неможливо, із записом про звільнення працівник і дізнався про порушення права з дня врученні трудової книжки. Якщо пізніше власник вчинить й іншу дію - вручить працівникові копію наказу про звільнення, то до цього моменту працівник уже знає про порушення його права.
Оскільки наказ про звільнення позивача не видавався, а був тільки оголошений, перебіг строку для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі обчислюється з дня видачі трудової книжки, а саме 21 лютого 2020 року. Водночас до суду ОСОБА_3 звернувся 07.04.2020.
Зміни до КЗпП України, на які посилається представник позивача щодо продовження строків визначених статтею 233 цього Кодексу, на строк дії такого карантину, набрали чинності лише 02.04.2020 тобто після спливу місячного терміну для звернення до суду ОСОБА_3 .
Інших об`єктивних підстав для поновлення строку звернення до суду, суд не знайшов.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 знаючи про своє звільнення та про наявність наказу про звільнення так як йому стало відомо 18.12.2019, про що він сам зазначив під час судового розгляду справи, майже 4 місяці з часу звільнення, не оспорював у суді незаконність свого звільнення. Позивачем не доведена безперервність поважних причин пропуску строку звернення до суду, тому позовні вимоги про скасування оскарженого наказу та поновлення на роботі підлягають відмові у зв`язку з пропуском місячного строку звернення до суду. Інші позовні вимоги є похідними від вказаних вимог захисту права на працю, тому також не підлягають задоволенню.
Справарозглядалась судомапеляційної інстанції заправилами,встановленими для розгляду справи впорядку спрощеного позовногопровадження з викликом учасниківсправи.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_3 07.05.2019 прийнятий на посаду чергового у Товариство з обмеженою відповідальністю «Фед-Агро», що підтверджується наказом від 06.05.2019 №2-к по особовому складу (а.с. 7-12).
Відповідно до наказу від 18.12.2019 №9-к та запису у трудовій книжці, ОСОБА_3 звільнений за прогули згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, а саме за прогули на робочому місці за 16.12.2019 та 18.12.2019 (а.с. 7-11, 13).
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 звільнений з роботи з порушенням КЗпП України відповідно є підстави для поновлення на роботі, однак суд першої інстанції відмовив у задоволені позову у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення з позовом до суду.
Згідно і з ч.ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Статтею 234КЗпП Українипередбачено,що уразі пропускуз поважнихпричин строків,установлених ст.233КЗпП України,районний,районний умісті,міський чиміськрайонний судможе поновитиці строки.
У Постанові № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 758/9773/15-ц зазначено, що установлені ст. 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно до ст. 234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього КЗпП України, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений ст. 233 КЗпП, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.
Тобто стаття 234 КЗпП не пов`язує можливість поновлення пропущеного строку звернення із поданням клопотання про поновлення строку на звернення до суду
З матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений з роботи 18.12.2019.
З пояснень позивача вбачається, що про своє звільнення він дізнався 18 грудня 2019 року.
Сторонами не заперечується, що ОСОБА_3 отримав трудову книжку 21.02.2020.
До суду з позовом позивач звернувся 07.04.2020 року.
Встановлені обставини свідчать, що звернення до суду з позовом відбулось з пропуском місячного строку визначеного статтею 233 КЗпП України.
Позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції поважних причин пропуску строку звернення до суду не навів, відповідними доказами їх наявність не довів.
Належних підстав для поновлення пропущеного строку до суду з позовом колегією суддів не встановлено.Розподіл тягаря доведення цих обставин покладається саме на позивача.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що повно і правильно встановивши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову через пропуск останнім строку звернення до суду за вирішення спору про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами та суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29.09.2020, залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді:
