ЄУН 387/326/20
Номер провадження по справі 2/387/294/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2020 року смт. Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі:
головуючого судді Майстера І.П.
за участю секретаря судового засідання Поляруш С.Ю.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Коренюк Т.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фед-Агро" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
В С Т А Н О В И В :
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Представник Позивача звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Відповідача про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому зазначив, що з 07.05.2019 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ФЕД-АГРО» та працював на посаді чергового. Наказом №9-к від 18.12.2019 Позивача було звільнено із займаної посади на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП. Позивач вважає оскаржуваний наказ не законним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки зазначені у вказаному розпорядчому документі підстави для звільнення не відповідають фактичним обставинам справи.
Крім того, на думку Позивача, не було дотримано процедури застосування дисциплінарного стягнення. Також сторона позивача вважає, що строк пропуску до суду за вирішенням трудового спору пропущено з поважної причини, оскільки копію наказу про звільнення ОСОБА_1 позивач отримав лише 03.04.2020 на підставі запиту адвоката. Трудова книжка була отримана ОСОБА_1 21.02.2020 .
Представник позивача просить суд:
Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до районного суду із заявою про вирішення трудового спору та поновити строк для звернення ОСОБА_1 до районного суду із заявою про вирішення трудового спору.
Визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «ФЕД-АГРО» №9 від 18.12.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади чергового ТОВ «ФЕД-АГРО».
Поновити ОСОБА_1 посаді чергового ТОВ «ФЕД-АГРО» з 19.12.2019 року.
Стягнути з ТОВ «ФЕД-АГРО» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі - 15530,27 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот тридцять гривень двадцять сім копійок).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі Позивача.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити. Зазначив, що 16.12.2019 він перебував на роботі та працював. 18.12.2019 його на роботі не було так як у нього боліла голова та серце і він поїхав до Добровеличківської ЦРЛ до лікаря ОСОБА_3 . До лікаря він прибув близько дев`ятої години ранку та перебував у лікарні до обіду. Так як йому було погано, після лікарні він поїхав додому, листка непрацездатності не отримував. Під час його відсутності на робочому місці він намагався декілька разів переговорити по телефону з начальником служби охорони, але останній трубки не брав. Також зазначив, що 16.12.2019 була його зміна з 08 години 00 хвилин по 17.12.2019 до 08 години 00 хвилин, та 18.12.2019 з 08 години 00 хвилин по 19.12.2019 до 08 години 00 хвилин. Коли він прийшов на роботу 20.12.2019, то охорона на робоче місце його не пропустила. У подальшому точного часу та дати подій не пам`ятає, але приблизно в січні 2020 року директор ТОВ "Фед-Агро" намагався йому вручити наказ про звільнення та трудову книжку з умовою, що він підпишеться задніми числами, а саме - про звільнення з 18.12.2019. Теж саме вимагала і ОСОБА_4 коли вона прийшла до його будинку. Тому він відмовився і йому були не вручені оскаржуваний наказ про звільнення та трудова книжка.
Представник позивача підтримав позовні вимоги просив задовольнити, обґрунтував обставинами викладеними у позовній заяві. Також пояснив, що відповідач належним чином під час звільнення не встановив місце перебування ОСОБА_1 перед звільненням не відібрав пояснення так як ОСОБА_5 18.12.2019 вимушений був за станом здоров`я звернутися до лікарні. КЗпП жодних комісій для вручення актів та трудових книжок не передбачені. Крім того, взяв до уваги доповідні записки працівників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які працюють в іншому підприємстві, а саме у ТОВ СВК "Україна". Також є не зрозумілим, чому зазначених осіб залучили до складу комісії щодо звільнення ОСОБА_1 з посади чергового ТОВ "Фед-Агро". Представник позивача наголосив, що наказ про звільнення та процедура звільнення були здійснені з істотними порушеннями КЗпП, а щодо пропущеного строку - вказав на те, що в статті 233 КЗпП зазначається, що місячний термін на подання скарги до суду відраховується від дня видачі судового наказу або отримання трудової книжки, наголошуючи на диспозитивності й на тому, що Позивачем оспорюється саме Наказ про звільнення, тому термін обрахування строку на скаргу має враховуватися саме від дня отримання Позивачем наказу про звільнення. Крім того повідомив, що причиною пропуску терміну стали також карантинні заходи з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у зв`язку із цим до КЗпП України були внесені зміни у прикінцеві положення згідно з якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Представник відповідача позовні вимоги вважає безпідставними і необґрунтованими. Аргументує свою позицію тим, що Позивачем було пропущено термін подачі позовної заяви, так як ОСОБА_1 ігнорував отримання трудової книжки та Наказ про звільнення від 18.12.2019, про що свідчать акти виїзду комісії для вручення трудової книжки та Наказу про звільнення (додаток Акту від 19.12.2019 року, додаток Акту 24.12.2019 року).
Цінним листом на адресу ОСОБА_1 30.12.2019 було відправлено лист-повідомлення про необхідність отримання трудової книжки та роз`яснено Інструкцію №58.
Відповідач зазначає, що 18 грудня 2019 року ОСОБА_1 не вийшов на робоче місце, не відповідав на телефонні дзвінки, протягом дня на робочому місці не з`явився, тому, керуючись п.1 ч. 4 ст. 40 КЗпП України, згідно з довідною записко в.о. начальника відділу чергових ТОВ «СВК Україна» ЛупанА.В. від 18.12.2019 року, згідно з актом перевірки комісією перевірки наявності працівника ТОВ «ФЕД-АГРО» на робочому місці від 18.12.2019 року, за Наказом №9 від 18.12.2019 року по особовому складу, ОСОБА_1 звільнено за прогули на робочому місці 16.12.2019 та 18.12.2019. Від надання пояснень про відсутність на робочому місці Позивач відмовився.
Представник відповідача у відзиві просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
ІІ Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 14.04.2020 відкрито провадження та призначено спрощене позовне провадження із викликом сторін.
ІІІ. З`ясування судом фактичних обставин справи
У судовому засіданні суд, вислухавши пояснення сторін, заслухавши свідків, дослідив докази та з`ясував такі обставини.
З показань свідків ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бухгалтера ТОВ «ФЕД-АГРО»; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заступника начальника відділу охорони в господарстві «Україна» та за сумісництвом в ТОВ «ФЕД-АГРО» стало відомо, що 18.12.2019 позивач був відсутній на робочому місці охоронця, на зміну не заступав, що засвідчено відповідним актом сформованої комісії, яка була утворена після виявлення факту неявки Позивача на робоче місце. За висновком комісії, рішенням директора ТОВ «ФЕД-АГРО» було розпочато процедуру звільнення у той же день (18.12.2019), без отримання письмових пояснень від ОСОБА_1 . Отже, було прийнято Наказ про звільнення та створено розрахунок по заробітній платі, відбулося перерахування коштів на картку Позивача у той же день, а також бухгалтером ТОВ «ФЕД-АГРО» - ОСОБА_8 було зроблено відмітку в трудовій книжці ОСОБА_1 , з датою звільнення від 18.12.2019. За умови відсутності працівника на робочому місці, Позивачу не було вручено наказ про звільнення та трудову книжку саме в день звільнення - 18 грудня 2019 року.
У судовому засіданні Позивач визнав, що йому стало відомо про звільнення 18 грудня 2019 року.
На виконання вимог трудового законодавства, сторона Відповідача робила спроби вручити Позивачу наказ про звільнення та трудову книжку: була створена комісія, що за показаннями ОСОБА_8 , двічі (19.12.2019 та 24.12.2019) приїжджала до домоволодіння Позивача зі спробами вручити йому наказ та трудову книжку. За показаннями ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - Позивач відмовлявся від отримання документів. За поясненнями Позивача оголошення наказу про звільнення не чув, а комісія, що приїжджала до його домоволодіння, пропонувала йому забрати трудову книжку та розписатися в журналі про звільнення. Від підпису та того, щоб забрати трудову книжку Позивач відмовлявся, пояснюючи, що не згоден із зазначеною датою звільнення.
Позивачу було надіслано повідомлення поштою про необхідність забрати трудову книжку та отримати копію наказу про звільнення.
З показань ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , директора ТОВ «ФЕД-АГРО» та зі слів Позивача у судовому засіданні з`ясовано, що Позивач приїздив наприкінці січня 2020 року до офісу ТОВ «ФЕД-АГРО», де розмовляв з директором організації про обставини свого звільнення, у цей час наказ про звільнення Позивачу вручено не було, однак йому роз`яснювались причини звільнення.
З показань свідка ОСОБА_8 , яка працює бухгалтером ТОВ «ФЕД-АГРО», що директор ТОВ «ФЕД-АГРО» 18.12.2019 дав доручення про звільнення ОСОБА_5 з посади у зв`язку з відсутністю працівника на робочому місці. Також позивачу неодноразово телефонували, але він не брав трубки, а тому 19.12.2019 вона, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , - приїхали до будинку позивача щоб вручити наказ та трудову книжку, але він їх не допустив до двору та не хотів із ними спілкуватися. Крім того, 24.12.2019 вони у зазначеному комісійному складі повторно поїхали до домоволодіння ОСОБА_5 та намагалися повторно вручити наказ про звільнення та трудову книжку, але останній відмовився. Також наказ про звільнення зачитувався ОСОБА_5 вголос, але останній повідомив, що він не Президент щоб за ним їздили. Крім того у відповідності до інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників" ОСОБА_5 направлявся лист про необхідність отримання ним трудової книжки, та ОСОБА_5 отримав зазначений лист. Після неодноразових намагань вручити ОСОБА_5 трудову книжку із наказом про звільнення Позивач 21.02.2020 прибув до офісу ТОВ «ФЕД-АГРО», де йому було вручено наказ про звільнення та запропоновано забрати трудову книжку. ОСОБА_1 відмовлявся підписатись щодо отримання наказу з причини запису у трудовій книжці датою звільнення 18 грудня 2019 року, а трудову книжку забрав.
За поясненнями представника Позивача, наказ про звільнення було отримано 3 квітня 2020 року на адвокатський запит представника Позивача.
Свідок ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , черговий охоронець ТОВ «Фед-Агро» у своїх показаннях повідомив, що додана до доказів його доповідна записка стосовно неявки у робочий час ОСОБА_1 на робочому місці була записана через неприязні відносини до ОСОБА_1 , але описане у доповідній записці відповідало дійсності, так як ОСОБА_1 дійсно був відсутнім на робочому місці під час його зміни.
Свідок ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , черговий охоронець ТОВ
«ФЕД-АГРО», зазначив, що приймаючи зміну від ОСОБА_1 17 грудня 2020 року, чув, що Позивач не планує більше виходити на роботу та бачив як ОСОБА_1 забрав особисті речі з посту чергового. 17 грудня 2019 року ОСОБА_13 написав доповідну записку стосовно ОСОБА_1 щодо присутності Позивача на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння. Також ОСОБА_13 мав здати своє чергування ОСОБА_1 о 8-й годині ранку 18 грудня 2019 року, але чекав Позивача до 10:00 - який так не з`явився на пост чергового, про що ОСОБА_13 повідомив по телефону ОСОБА_7 . Свідок був присутнім 18.12.2020, коли приїздила робоча комісія працівників, щоб пересвідчитись, що ОСОБА_1 на роботу не вийшов і на посту не з`являвся. ОСОБА_13 заперечував, що ОСОБА_1 у подальшому з`являвся біля чергового посту та що він намагався вийти на роботу у інші дні.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , начальник відділу чергових ТОВ «СВК Україна» зазначив, що 16.12.2019 ОСОБА_1 був відсутній на робочій зміні приблизно з 13:00 до 17:00, але не зафіксував відповідно до посадової інструкції цей факт, однак про це повідомив директора в усній формі. 18 грудня 2019 року ОСОБА_1 взагалі не вийшов на робочу зміну. Після виявлення факту невиходу на зміну, свідок про це повідомив директора і діяв за посадовою інструкцією. У зв`язку із цими обставинами 18.12.2019 намагався у телефонному режимі зв`язатися із ОСОБА_1 , але він не брав слухавки. В той же день він зі своїм заступником поїхали до будинку ОСОБА_1 , який був вдома та почав їх обзивати нецензурними словами, тому вирішили повернутися на робоче місце та доповісти директору. З метою з`ясування обставин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 19.12.2019 приїжджав до домоволодіння ОСОБА_1 у складі комісії з метою вручити трудову книжку, але це здійснено не було із-за небажання ОСОБА_1 отримати трудову книжку. ОСОБА_6 зазначив, що телефонував у лікарню, перевіряючи, чи скаржився на своє здоров`я Позивач, але таких даних не отримав. Також ОСОБА_1 було відомо, що його звільнили так як, він в подальшому після звільнення 18.12.2019 взагалі не з`являвся на роботу. З приводу того, що ТОВ "Фед Агро" мав звільнити ОСОБА_1 по скороченню, то такі дані не відповідають дійсності так як ці плани були у нього особисто та він їх нікому не розповідав.
Свідок ОСОБА_14 , 1984 р.н., колишній робітник на посаді чергового ТОВ «ФЕД-АГРО» зазначив, що звільнився 2 грудня 2019 року з посади чергового, тому що у ТОВ «ФЕД-АГРО» планувалося скорочення штату із наступним звільненням працівників. Зі слів свідка також планували звільнити ОСОБА_1 . Щодо обставин спірних правовідносин, ОСОБА_14 інформації не мав.
Представник Відповідача зазначила, що Позивач в судовому засіданні сам повідомив, що йому стало відомо про своє звільнення 18 грудня 2019 року. Також наголосила, що події, про які надавали пояснення свідки, сталися минулого року, тому можливі розбіжності стосовно дат та обставин згадуваних подій.
Суд надаючи оцінку показанням свідків та сторін у справі також враховує в сукупності та у взаємозв`язку і досліджені в судовому засіданні письмові докази.
Відповідно до трудової книжки колхозника (російською мовою) НОМЕР_1 ОСОБА_1 07.05.2019 прийнятий на посаду чергового у Товариство з обмеженою відповідальністю "Фед-Агро", що також підтверджується наказом від 06.05.2019 №2-к по особовому складу (а.с. 7-12). Відповідно до наказу від 18.12.2019 №9-к та запису у трудовій книжці, ОСОБА_1 звільнений за прогули згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, а саме за прогули на робочому місці за 16.12.2019 та 18.12.2019 (а.с. 7-11, 13).
Відповідно до акта огляду МСЕК Серії 10 ААА №879765 від 26.11.2012 у ОСОБА_1 наявна третя група інвалідності безтерміново.
Відповідно до довідки Добровеличківського центру первинної допомоги, ОСОБА_1 18.12.2019 відвідав лікаря терапевта ОСОБА_15 із встановленим діагнозом стенокардія із визначеними призначеннями.
Відповідно до табеля обліку використання робочого часу (а.с.21), у ньому наявна відмітка відносно ОСОБА_1 , р/рн, що вказує на його відпрацювання 16.12.2019. Водночас суд зазначає, що у графіку чергувань за грудень 2019 року, відсутній підпис ОСОБА_1 про ознайомлення із наявним графіком чергувань (а.с.22). Також зі змісту журналу чергових посту №1 ТОВ "Фед-Агро" наявні рапорта начальника охорони ОСОБА_6, що на час прийняття та здачі посту ОСОБА_1 , надзвичайних подій не сталося.
Судом з`ясовано, що відповідно до умов договору №04-2019/1 про виконання робіт та від 29 квітня 2019 року та розпорядження ТОВ СВК "Україна", уповноважено начальника відділу чергових ТОВ "СВК Україна" ОСОБА_6 та заступника відділу чергових ТОВ СВК "Україна" ОСОБА_7 здійснювати належний контроль за роботою чергових ТОВ "Фед-Агро" (а.с.52-54).
Відповідно до акта ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , 16.12.2019 черговий ОСОБА_1 був відсутнім за місцем прийняття посту з 13.25 до 17.50 (а.с.55). Відповідно до доповідної записки ОСОБА_6 від 18.12.2019, що 16.12.2019 ОСОБА_1 не вийшов на роботу 16.12.2019 (а.с.59).
Відповідно до доповідної записки ОСОБА_20 від 17.12.2019, ОСОБА_1 був замічений під час чергування на вулиці, де він проживає що свідчить, проте, що він самовільно покинув пост (а.с.56).
Відповідно до змісту пояснювальних записок ОСОБА_13 та ОСОБА_16 від 17.12.2019, ОСОБА_17 неодноразово перебував на посту №1 ТОВ "Фед -Агро" на чергуванні в стані алкогольного сп`яніння, а також неодноразово залишав пост без нагляду та не вчасно приходив на зміну 1-3 години (а.с.57-58).
Відповідно до наказу ТОВ "Фед-Агро" від 18 грудня 2019 року №6-П, ТОВ "Фед -Агро" створено комісію для перевірки працівника на робочому місці ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу ТОВ "Фед-Агро" від 19 грудня 2019 року №7-П, ОВ "Фед -Агро" створено комісію для вручення трудової книжки працівникові ОСОБА_1 та п.6 наказу, зобов`язано комісію виїхати за місцем проживання ОСОБА_1 для вручення трудової книжки та з ознайомленням із наказом №9-к від 18.12.2019 (а.с.65).
Актами комісії ТОВ "Фед-Агро" від 19.12.2019, від 24.12.2019 та з`ясовано, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 намагалися вручити ОСОБА_1 трудову книжку та наказ про звільнення, однак ОСОБА_1 відмовився їх отримувати. Також зі змісту акту 24.12.2019 наказ про звільнення ОСОБА_1 , йому озвучено (а.с.63,66).
Суд також з`ясував, що на адресу ОСОБА_1 направлявся ТОВ "Фед-Агро" поштовим відправленням лист від 28.12.2019 №19 про необхідність ОСОБА_1 отримати трудову книжку у зв`язку із звільненням на підставі п.4.ч.1 ст.40 КЗПП України. Лист відправлений 30.12.2019.
Актом комісії ТОВ "Фед-Агро" від 21.02.2020, члени комісії повторно намагалися вручити наказ про звільнення та наказ було прочитано вголос. Отримати копію та поставити підпис ОСОБА_19 відмовився.
Відповідно до листа Управління Держпраці у Кіровоградській області №Л/36-02.10/16-03 від 06.02.2020, ОСОБА_1 направлені результати інспекційного відвідування Управління Держпраці у Кіровоградській області (а.с.17).
Відповідно до довідки №50 від 01.06.2020 надано розрахунок суми середнього заробітку звільненого працівника ОСОБА_1 (а.с.97).
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
За правилами ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
За п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Відповідно до положень ст. ст. 147, 147-1, 149 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
Законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, тому суд вирішує питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, виходячи з конкретних обставин і враховуючи будь-які докази з числа передбачених ст. 76 ЦПК України. При цьому відсутність працівника на роботі за станом здоров`я може підтверджуватися не лише листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, випискою з медичної карти амбулаторного хворого, а також показаннями свідків чи іншими доказами.
Такий висновок зроблено у постанові ВСУ від 27 червня 2018 року у справі №799/3487/16-ц, від 31 травня 2018 року у справі № 324/1102/16-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року у справі № 182/2686/14-ц. Крім того суд враховує Постанову ВС України від 08 січня 2020 року у справі № 153/1339/17
У статті 51КЗпП України закріплено гарантію держави на правовий захист працівників від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
За приписами ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З огляду на зазначені обставини, суд зазначає, що Відповідачем не доведено належними доказами, що 16.12.2019 так як ці обставини спростовуються наявними в матеріалах справи, а саме табелем обліку використання робочого часу де наявна відмітка відносно ОСОБА_1 , що 16.12.2019 - р/рн, що вказує на його відпрацювання журналом чергових посту №1 ТОВ "Фед-Агро", в якому наявні рапорти начальника охорони ОСОБА_6 , що на час прийняття та здачі посту ОСОБА_1 , який чергував 16.12.2019, надзвичайних подій не сталося. Показання свідка ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , що ОСОБА_1 був відсутній на роботі, а лише відмітився про прийняття та здачу посту суд не приймає до уваги, так як ці доводи належним чином документально не зафіксовані. Також суд зазначає, що звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням за порушення трудової дисципліни. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень (ст. 149 Кодексу законів про працю України). Враховуючи, що ОСОБА_1 зі слів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з`явився щоб відмітитися про здачу посту чергування 16.12.2019, відповідач порушуючи вимоги статей 147-149 КЗпП України не відібрав письмові пояснення, а у табелі обліку робочого часу та в журналі чергових посту №1 жодних відміток щодо прогулу ОСОБА_1 не зазначено.
Щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі 18 грудня 2019 року суд вважає, що не можна вважати прогулом без поважних причин, оскільки така зумовлена станом здоров`я Позивача, що підтверджується медичною довідкою Добровеличківського центру первинної допомоги від 18.12.2019. Суд приймає до уваги доводи свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що вони намагалися встановити причини відсутності ОСОБА_1 на роботі, але останній спілкуватися із ними відмовився.
Водночас суд визнає причину не з`явлення за місцем роботи ОСОБА_1 18.12.2019 поважною, так як така відсутність зумовлена станом здоров`я Позивача. Доказів на спростування вказаних обставин суду не надано.
Крім того Відповідач приймаючи наказ про звільнення, у зв`язку із прогулом ОСОБА_1 18.12.2019, не зазначив точних відомостей про суть порушення, а також підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Також Відповідач приймаючи наказ про звільнення, у зв`язку із прогулом ОСОБА_1 16.12.2019 та 18.12.2019, не зазначив точних відомостей про дату та суть порушення, а також підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Суд також зазначає, що у відповідності до ч.2 ст.149 КЗпП України, за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, водночас ОСОБА_1 притягнутий за два дисциплінарних порушення, якому накладено одне дисциплінарне стягнення у виді звільнення. До застосування заходу стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника письмові пояснення. А обираючи вид стягнення, врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну працівником шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Притягнення до дисциплінарної відповідальності без повних і точних відомостей про вчинене порушення, без визначення функціональних обов`язків і відсутність узгодженого із ОСОБА_1 графіку чергувань, які порушив працівник, та без зазначення суті порушення, а також підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності є незаконним.
За встановлених обставин, не можуть бути взяті до уваги і доводи Відповідача на підтвердження законності звільнення позивача за прогул та про неналежність доказів хвороби (непрацездатності) Позивача.
Отже суд визнає наявність факту порушення трудового законодавства Відповідачем в частині порушеної процедури звільнення, що дає підстави для скасування оскаржуваного наказу про звільнення позивача та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Водночас згідно з ст. 233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору до суду у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, а згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною є підставою для відмови у позові. Про застосування позовної давності до спірних правовідносин заявлено відповідачем.
Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 29 грудня 1996 року № 11 (зі змінами) «Про судове рішення» також роз`яснив, що встановивши пропуск строку для звернення до суду без поважних причин, суд в рішенні вказує про відмову в позові з цих підстав.
При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи «Бочан проти України», «Смірнова проти України», «Федіна проти України», «Матіка проти Румунії» та інші.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», («Perez de Rada Cavanilles v. Spain»), заява №28090/95).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення від 10 лютого 2010 року в справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (пункт 29 рішення від 09 грудня 1994 року в справі «Ruiz Torija v. Spain» («Руїс Торіха проти Іспанії»), заява №18390/91).
Також суд звертає увагу на необхідність застосування принципу пропорційності, який є принципом цивільного судочинства ( ст. 11 ЦПК України), забезпечує розумний баланс між інтересами позивача, відповідача та загальними інтересами.
Позивач згідно із наказом про звільнення №9-к, звільнений 18 грудня 2019 року та відразу із ним був проведений розрахунок у зв`язку із звільненням. ОСОБА_1 після звільнення за місцем роботи не з`являвся, та він в судовому засіданні зазначив, що йому було відомо про його звільнення 18.12.2019. Водночас з показань свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 - ОСОБА_1 декілька разів відмовлявся отримувати наказ про звільнення, а саме: 19.12.2019, 24.12.2019 та 21.02.2020. Зазначене також підтверджується і наявними актами від 19.12.2019, 24.12.2019 та 21.02.2020. Суд також враховує й те, що ОСОБА_1 наказ про звільнення 24.12.2019 оголошувався. Судом також з`ясовано, що і не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_1 отримав трудову книжку 21.02.2020.
Суд не приймає доводи представника Позивача про те, що строк звернення до суду необхідно обчислювати з часу отримання наказу про звільнення, а саме з 27 березня 2020 року так як зміст ст.233 КЗПП України визначає строк обчислення з дня, коли вчинено більш ранню дію, а саме Позивач отримав трудову книжку. Такий висновок обумовлено тим, що обчислення строку з дня вручення копії наказу про звільнення або трудової книжки є лише конкретизацією загального правила про обчислення строку з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його суб`єктивних трудових прав. Оскільки дізнатися два рази про одне й те саме неможливо, із записом про звільнення працівник і дізнався про порушення права з дня врученні трудової книжки. Якщо пізніше власник вчинить й іншу дію - вручить працівникові копію наказу про звільнення, то до цього моменту працівник уже знає про порушення його права.
Оскільки наказ про звільнення позивача не видавався, а був тільки оголошений, перебіг строку для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі обчислюється з дня видачі трудової книжки, а саме 21 лютого 2020 року. Водночас до суду ОСОБА_1 звернувся 07.04.2020. Зміни до КЗпП України, на які посилається представник позивача щодо продовження строків визначених статтею 233 цього Кодексу, на строк дії такого карантину, набрали чинності лише 02.04.2020 тобто після спливу місячного терміну для звернення до суду ОСОБА_1 . Інших об`єктивних підстав для поновлення строку звернення до суду, суд не знайшов.
Отже суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 знаючи про своє звільнення та про наявність наказу про звільнення так як йому стало відомо 18.12.2019, про що він сам зазначив під час судового розгляду справи, майже 4 місяці з часу звільнення, не оспорював у суді незаконність свого звільнення. Виходячи із практики Європейського суду щодо тривалості провадження у національних судах визначене ряд критеріїв, за якими суд оцінює її розумність ( приклад "Тімотієвич проти України"). Серед них такі:
1. складність справи;
2. поведінка сторін;
3. поведінка державних органів;
4. важливість справи для заявника.
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі, які об`єктивно унеможливлюють або створюють істотні перешкоди для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій, а наведені позивачем причини до таких віднести не можливо.
На підставі викладеного, суд встановлює, що Позивачем не доведена безперервність поважних причин пропуску строку звернення до суду, тому позовні вимоги про скасування оскарженого наказу та поновлення на роботі підлягають відмові у зв`язку з пропуском місячного строку звернення до суду. Інші позовні вимоги є похідними від вказаних вимог захисту права на працю, тому також не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 3, 43, 55 КонституціїУкраїни; ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 60, 81, 89, 175, 177, 185, 186, 211, 258, 259, 263-265, 267, 273, 274 ЦПК України суд,-
У Х В А Л И В :
В задоволенні позову представника позивача ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фед-Агро" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити з підстав пропуску строку для звернення до суду.
В порядку п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи :
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженець с.Ігнацеі, Резинського району Молдова та жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕД -АГРО" ( 27020, Кіровоградська область Добровеличківський район село Федорівка вулиця Польова,1, код ЄДРПОУ 37287007).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 05.10.2020.
Суддя Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області Майстер І.П.
