ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/19729/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси",
до 1) Публічного акціонерного товариства "Банк Столиця",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "І.С.Інвест"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметалзабезпечення",
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтернатива Груп",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товарна біржа "Перша Товарна Біржа",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
2) Національний банк України
про визнання недійсними результатів публічних торгів та договору,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У жовтні 2016 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просив визнати недійсними результат публічних торгів (аукціону) з продажу прав вимоги ПАТ «Банк Столиця», проведених 05.01.2015 Товарною біржею «Перша Товарна Біржа» Протокол від 05.01.2015 Лот № 1, та договір купівлі-продажу прав вимоги, укладений 12.01.2015 між ПАТ «Банк Столиця» та ТОВ «І.С.Інвест».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- оспорюваний аукціон з продажу майна Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», організатором якого була Товарна біржа «Перша Товарна Біржа», проведено з порушенням приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою № 369 від 28.08.2001 правління Національного банку України щодо порядку визначення початкової ціни предмету продажу;
- договір купівлі-продажу прав вимоги від 12.01.2015 суперечить інтересам держави і суспільства;
- договір купівлі-продажу прав вимоги від 12.01.2015 є договором факторингу, а оскільки відповідач 1 не має статусу фінансової установи, він не може бути фактором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 року, у справі № 910/19729/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд встановив, що позивачем як заставодавцем та ТОВ КБ «Столиця» як заставодержателем були укладені договори:
- № 19/07-К-2Z застави товарів в обороті від 25.11.2008, за яким у якості забезпечення виконання ТОВ «Укрметалзабезпечення» (боржник) своїх зобов`язань за договором № 19/07-К від 19.09.2007, всіма додатками та договорами про внесення змін до нього позивач передав у заставу ТОВ КБ «Столиця» товари в обороті, а саме: мазут М-100 у кількості 12 066,95 тон;
- № 24/07-К-4Z застави товарів в обороті від 25.11.2008, за яким у якості забезпечення виконання ТОВ «Альтернатива Груп» (боржник) своїх зобов`язань за договором № 24/07-К від 26.12.2007, всіма додатками та договорами про внесення змін до нього позивач передав у заставу ТОВ КБ «Столиця» товари в обороті, а саме: мазут М-100 у кількості 16 097,30 тон.
Враховуючи умови вказаних договорів, суд дійшов висновку, що з відчуженням права вимоги до боржників, в забезпечення виконання зобов`язань яких позивачем передано майно в заставу, та з укладенням договору від 12.01.2015 купівлі-продажу майнових прав за результатами аукціону, проведеного 05.01.2015, права та обов`язки ТОВ «Торговий дім «Ресурси» як заставодавця ніяким чином не змінились, а законні інтереси не порушились.
При цьому суд зауважив, що договорами застави № 24/07-К-2Z від 25.11.2008 та № 19/07-К-2Z від 25.11.2008 не передбачено жодної заборони щодо відчуження заставодержателем свого права вимоги за основним зобов`язанням.
Також суд визнав безпідставними та юридично неспроможними твердження позивача про те, що оспорюваний правочин є договором факторингу, та дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України доказів наявності у будь-якої із сторін договору від 12.01.2015 наміру щодо настання відповідних наслідків, що порушували б інтереси держави та суспільства, у той час як наявність у ПАТ «Банк Столиця» суми непогашеного рефінансування перед Національним банком України ніяким чином не вказує на наявність наміру відповідача-1 при укладанні спірного правочину порушити інтереси держави.
У липні 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 910/19729/16 за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 910/19729/16 та винести рішення про задоволення позову з урахуванням нововиявлених обставин.
У заяві Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив про факти протиправності дій ліквідатора ПАТ «Банк Столиця» при проведенні реалізації прав вимоги за кредитними договорами за заниженою вартістю та визнання ним вини у вчиненому злочині, які встановлені в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 04.06.2020 року в справі № 991/2995/19, а саме: факт неналежного виконання ліквідатором ПАТ «Банк Столиця» своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, недоліки звітів про оцінку права вимоги щодо неврахування наявності забезпечень заставами, факт незабезпечення належної оцінки вартості прав вимоги за кредитними договорами № 19/07-К від 19.08.2007 (укладеним з ТОВ «Укрметалзабезпечення») та № 24/07-К від 26.12.2007 (укладеним з ТОВ «Альтернатива Груп»), подальший продаж цих прав вимоги за кредитними договорами під час аукціону від 05.01.2015 та укладення 12.01.2015 договору купівлі-продажу прав вимоги без врахування реальної вартості прав вимоги за договорами про надання кредитів.
Заявник послався на те, що в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 04.06.2020 в справі № 991/2995/19 встановлено порушення з боку продавця (ПАТ «Банк Столиця») норм закону при укладенні договору купівлі-продажу прав вимоги від 12.01.2015, яке сталося внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України («Службова недбалість»), ліквідатором ПАТ «Банк Столиця» Онищенко С.К. при підписанні спірного договору, який визнав свою вину, і що внаслідок вказаного злочину державі в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб завдано збитків на суму 29 060 352,13 грн.;
На думку заявника, висновок Господарського суду міста Києва, викладений в рішенні від 16.01.2017 у цій справі, про те, що суду не надано належних та допустимих доказів наявності у будь-якої з сторін договору від 12.01.2015 наміру щодо настання відповідних наслідків, які б порушували інтереси держави та суспільства, підлягає переоцінці з урахуванням обставин, зазначених в ухвалі Вищого антикорупційного суду України від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19.
У якості нововиявлених обставин Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначив порушення вимог законодавства України на момент проведення торгів (аукціону) та укладення договору від 12.01.2015, які існували при винесенні судом рішення, однак сторонам та учасникам судового провадження не могли бути відомі, і які встановлені судовим рішенням - ухвалою Вищого антикорупційного суду України від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19.
Заявник вважає, що висновки Господарського суду міста Києва в цій справі про відмову у задоволенні позовних вимог спростовуються фактами та обставинами, встановленими в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19, яка набрала законної сили 12.06.2020, що на даний час доведеним є факт недійсності правочину з купівлі-продажу, а оскільки відсутня об`єктивна підстава вважати, що правочин є дійсним, відповідно, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як особа, якій заподіяні збитки, і як учасник судового провадження, заявляє про необхідність перегляду за нововиявленими обставинами Рішення від 16.01.2017.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі № 910/19729/16, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 відмовлено у задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 910/19729/16 залишено в силі.
Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний господарський суд, мотивована тим, що підставою прийняття рішення про відмову у позові в цій справі є недоведеність позивачем належними та допустимими доказами того, що в результаті проведення спірного аукціону та укладання за його наслідками договору купівлі-продажу прав вимоги від 12.01.2015 було порушено права та/або законні інтереси позивача, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для застосування певних способів захисту та є підставою для відмови у позові, а тому встановлені ухвалою Вищого антикорупційного суду України від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19 обставини не можуть бути нововиявленими в розумінні положень статті 320 ГПК України, оскільки врахування цих обставин судом не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято.
Також суди погодилися з висновками Господарського суду міста Києва в рішенні від 16.01.2017 у справі № 910/19729/16 про те, що до господарських договорів, які підпадають під ознаки статті 203 ЦК України слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства; що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання наслідків, які порушували б інтереси держави та суспільства; що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності у сторін договору купівлі-продажу майнових прав від 12.01.2015 намірів щодо настання таких наслідків, у той час як наявність у ПАТ «Банк Столиця» суми непогашеного рефінансування перед Національним банком України ніяким чином не вказує на наявність наміру відповідача 1 при укладанні спірного правочину порушити інтереси держави. Водночас ухвалою Вищого антикорупційного суду України від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19 доказів наявності у будь-якої із сторін договору від 12.01.2015 наміру щодо настання відповідних наслідків, що порушували б інтереси держави та суспільства, встановлено не було.
Також судові рішення аргументовані тим, що посилання заявника на те, що висновками ухвали Вищого антикорупційного суду України від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19 у встановленому законом порядку доведено факт недійсності спірного договору від 12.01.2015, не беруться до уваги, оскільки в рамках вказаної кримінальної справи питання щодо недійсності означеного господарського договору не розглядалося та не входило до предмета доказування;
Суди також зазначили, що положеннями пункту 2 частини 2 статті 320 ГПК України до підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами віднесено встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт вчинення умисних злочинів, які полягають у наданні завідомо неправильного висновку експерта (стаття 384 КК України), завідомо неправдивих показань свідка (стаття 384 КК України), завідомо неправильного перекладу (стаття 384 КК України), фальшивості письмових, речових чи електронних доказів (статті 358, 366 КК України), що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі, в той час як у даній справі заявник посилається на наявність правових підстав для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 910/19729/16 у зв`язку з постановленням Вищим антикорупційним судом України ухвали від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19, якою кримінальне провадження № 52019000000000533 від 27.06.2019 закрито та звільнено обвинуваченого від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України, який відповідно до положень КК України може бути вчинено тільки з необережності.
Крім того, у частині факту вчинення певного діяння та його вчинення певною особою висновки Господарського суду міста Києва в рішенні від 16.01.2017 у справі № 910/19729/16 не суперечать висновкам ухвали Вищого антикорупційного суду України від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19, проте в своїй заяві Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить врахувати наслідки такого діяння, якими він вважає заподіяння йому збитків у розмірі 29 060 352,13 грн, у той час як така обставина, як настання негативних наслідків, заподіяння збитків, не визначена законом як преюдиційна, а відтак, підлягає доведенню у загальному порядку, що додатково спростовує відповідні доводи заявника.
Апеляційний господарський суд стосовно посилань скаржника на те, що судом першої інстанції не було враховано майновий інтерес апелянта, оскільки він заявляв про порушення вимог законодавства при проведенні аукціону, зазначив про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що він заявляв про такі порушення під час розгляду справи № 910/19729/16 у судах першої та апеляційної інстанцій, крім того, апелянт у цьому спорі є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору у цій справі.
3. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
3.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі № 910/19729/16, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Скаржник стверджує, що судами не взято до уваги, що сам спірний договір купівлі-продажу прав вимоги від 12.01.2015 має ознаки фальшивості, оскільки у кримінальному провадженні доведено факт продажу майнових прав за заниженою вартістю, а в ухвалі Вищого антикорупційного суду України від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19 встановлено обставини, які свідчать про порушення з боку продавця - ПАТ "Банк Столиця" норм законодавства. Також заявник вважає, що у зазначеній ухвалі встановлено розмір збитків, завданих державі, що підтверджує порушення відповідних прав.
Безпідставним є посилання суддів на те, що приписи статті 320 ГПК України визначають виключний перелік злочинів, за яких можливе застосування обставин нововиявленості визначених цією нормою, а саме вчинення умисних злочинів за статтями 384, 358, 366 КК України.
Суд апеляційної інстанції не надав відповіді на доводи апеляційної скарги про те, що за наявності чинного рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 910/19729/16, скаржник позбавлений можливості захистити свої права та самостійно звернутися із вимогами про недійсність спірного договору, оскільки з тих самих підстав та предмета справа вже розглянута за його участі.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.2. Згідно з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 №13 до Великої Палати Верховного суду обрано суддю Пількова К.М. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2020 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Волковицька Н.О. - головуючий, судді Мачульський Г.М., Случ О. В. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 задоволено заяву судді Случа О.В. про самовідвід. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2020 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Волковицька Н.О. - головуючий, судді Мачульський Г.М., Могил С.К.
Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
4.3. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не були відомі та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11).
При перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору також не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення.
Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (п. п. 51 - 52 рішення Суду у справі «Рябих проти Росії» від 24.06.2003; ухвала суду щодо прийнятності заяви № 62608/00 «Агротехсервіс проти України»; п. п. 42-44 рішення суду у справі «Желтяков проти України» від 09.06.2011). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (п. п. 27 - 34 рішення суду у справі «Праведная проти Росії» від 18.11.2004).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 927/943/16.
Згідно з частинами третьої, четвертої статті 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.
У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою процедурою і є можливим лише за умови наявності підстав для такого перегляду, встановлених ГПК України та за умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, встановлених ГПК України.
Прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 904/4470/16.
4.4. Як убачається із матеріалів справи, звертаючись із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 910/19729/16, скаржник посилається на факти, встановлені в ухвалі Вищого антикорупційного суду України від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що зі змісту ухвали Вищого антикорупційного суду України від 04.06.2020 року в справі № 991/2995/19 вбачається, що 12.01.2015 року, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, Оніщенко С.К. (ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Банк Столиця"), не здійснивши жодних заходів щодо стягнення боргу за договорами кредиту із заставодавця та не вживши заходів для належної оцінки вартості права вимоги за договорами застави товарів в обороті, з урахуванням наявності забезпечення заставами, отримавши погодження лише на продаж прав вимоги за договорами кредиту, знаючи про наявність заборгованості Банку перед Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 29 060 352,13 грн., від імені Банку підписав договір купівлі-продажу прав вимоги та акт приймання-передачі за кредитами Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалзабезпечення" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива Груп" згідно з пунктом 2.4 якого з дня підписання Акту приймання - передачі Товариство з обмеженою відповідальністю "І.С.Інвест" набуває статусу нового кредитора по відношенню до позичальників за Кредитними договорами, а також до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення.
При цьому, ринкова вартість мазуту марки М-100 в обсязі 28 164,25 тон, якими було забезпечено кредити Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалзабезпечення" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива Груп", станом на 12.01.2015 року могла становити щонайменше 216 245 111,5 грн. Вартість права вимоги за договорами про надання кредиту № 19/07-К від 19.09.2007 та № 24/07-К від 26.12.2007, укладеними Публічним акціонерним товариством "Банк Столиця" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрметалзабезпечення" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернатива Груп", з урахуванням договорів застави товарів в обороті, станом на 12.01.2015 року становила 61 099 000, 00 грн.
Таким чином, діями ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Банк Столиця" Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заподіяні збитки на суму 29 060 352, 13 грн., що в понад 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Таким чином, Оніщенко С.К., будучи службовою особою Національного банку України уповноваженою на виконання функцій ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Банк Столиця", неналежно виконуючи свої службові обов`язки щодо забезпечення найбільш ефективного продажу активів банку, здійснив продаж майна, а саме: забезпечених заставами прав вимог банку на суму 34 236 690,66 грн за кредитним договором № 19/07-К від 19.09.2007 до позичальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалзабезпечення" та за кредитним договором № 24/07-К від 26.12.2007 до позичальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива Груп" за заниженою вартістю - 68 186,80 гривень, що призвело до завдання збитків державі в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 29 060 352,13 грн.
Водночас, суди першої і апеляційної інстанцій переглядаючи справу № 910/19729/16 за нововиявленими обставинами, звернули увагу на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 910/19729/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 року, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" відмовлено з підстав недоведеності позивачем належними та допустимими доказами того, що в результаті проведення спірного аукціону та укладання за його наслідками Договору купівлі-продажу прав вимоги від 12.01.2015 року було порушено права та/або законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси". Мотивами судового рішення є також те, що з відчуженням права вимоги до боржників, в забезпечення виконання зобов`язань по яких позивачем передано майно в заставу, та з укладенням договору від 12.01.2015 купівлі-продажу майнових прав за результатами аукціону, проведеного 05.01.2015, права та обов`язки ТОВ «Торговий дім «Ресурси» як заставодавця ніяким чином не змінились, а законні інтереси позивача не порушені. Договорами застави № 24/07-К-2Z від 25.11.2008 та № 19/07-К-2Z від 25.11.2008 не передбачено жодної заборони щодо відчуження заставодержателем свого права вимоги за основним зобов`язанням.
Суд при вирішенні спору сторін по суті у рішенні № 910/19729/16 від 16.01.2017 дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих у розумінні статті 34 ГПК України доказів наявності у будь-якої із сторін договору від 12.01.2015 наміру щодо настання відповідних наслідків, що порушували б інтереси держави та суспільства, у той час як наявність у ПАТ «Банк Столиця» суми непогашеного рефінансування перед Національним банком України ніяким чином не вказує на наявність наміру відповідача 1 при укладанні спірного правочину порушити інтереси держави.
Досліджуючи доводи щодо наявності підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 910/19729/16, суди вірно зауважили, що факти, встановлені в ухвалі Вищого антикорупційного суду України від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19, на які посилається скаржник, не спростовують висновків суду першої інстанції. Крім того, суди вказали на те, що обставин, які свідчать про наявність дійсних намірів у сторін спірного правочину щодо настання наслідків, які б порушували інтереси держави та суспільства, не було встановлено ухвалою Вищого антикорупційного суду України від 04.06.2020 року в справі № 991/2995/19.
У свою чергу, колегія суддів зауважує, що доводи заявника про порушення вимог законодавства України на момент укладення оспорюваного договору від 12.01.2015 та встановлення порушення інтересів держави такою неправомірною угодою ухвалою Вищого антикорупційного суду України від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19 були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, які вказали на те, що за приписами частини 8 статті 75 ГПК України обставини, встановлені у справі № 991/2995/19 про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом та, відповідно, не є преюдиційними по відношенню до фактичних правовідносин сторін у цій справі № 910/19729/16, у тому числі факт завдання збитків державі в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 29 060 352,13 грн.
У частині посилань заявника на приписи пункту 2 частини 2 статті 320 ГПК України, Верховний Суд зауважує таке.
Відповідно до зазначеної норми, підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі.
Водночас відхиляючи доводи скаржника в цій частині, суди фактично вказали на те, що викладені в ухвалі Вищого антикорупційного суду України від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19 обставини не можуть вважатися нововиявленими за пунктом 2 частини 2 статті 320 ГПК України, оскільки у ній не встановлено факту, який у розумінні цієї норми є таким, що потягнув за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі.
Лише встановлення факту, визначеного у пункті 2 частини 2 статті 320 ГПК України та висновку про те, що він призвів до ухвалення незаконного рішення у цій справі, дозволяв би судам врахувати його під час перегляду рішення, прийнятого за результатами розгляду справи. Крім того, наявність підстави для перегляду судового рішення, не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається.
Крім того, Верховний Суд зауважує, що безпідставними є твердження скаржника про ненадання відповіді судом апеляційної інстанції на доводи апеляційної скарги щодо захисту своїх прав. Зокрема, апеляційний господарський суд вказав на те, що у випадку порушення прав скаржника оспорюваними аукціоном і правочином він не був позбавлений права при вирішенні спору сторін по суті звернутися до суду у цій справі з позовною заявою як третя особа з самостійними вимогами щодо предмету спору, а не вчинивши вказаних дій, має усвідомлювати правові наслідки їх не вчинення, та на тому, що чинне процесуальне законодавства не надає господарському суду право на стадії перегляду рішення за нововиявленими обставинами змінювати процесуальний статус учасника з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на позивача, на необхідності чого фактично наполягав апелянт, посилаючись на те, що суд першої інстанції формально підійшов до процедури перегляду рішення суду цій справі за нововиявленими обставинами.
Зважаючи на те, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, не спростовують висновків про те, що обставини, на які посилається скаржник у заяві про перегляд рішення суду першої інстанції у цій справі за нововиявленими обставинами як на встановлені, не можна визнати істотними обставинами у розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України, які б могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення, колегія суддів не убачає підстав для скасування судових рішень, які є предметом оскарження.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
5.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.3. З урахуванням встановлених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій у відповідній частині - без змін.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі № 910/19729/16 6залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Текст постанови виготовлено та підписано у розумні строки з урахуванням перебування суддів на лікарняному.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді Г. М. Мачульський
С. К. Могил
