КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" березня 2017 р. Справа№ 910/19729/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
при секретарі Шмиговській А.М.
за участю представників:
від позивача - Горєв В.О. (довіреність б/н від 11.03.2016 р.)
від відповідача 1 - не з'явився
від відповідача 2 - Швець М.П. (довіреність б/н від 20.11.2015 р.)
від третьої особи 1 - не з'явився
від третьої особи 2 - не з'явився
від третьої особи 3 - не з'явився
від третьої особи 4 - Кібець Р.Р. (довіреність №27-27951/16 від 22.06.2016 р.)
від третьої особи 5 - не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси»
на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2017 р.
у справі №910/19729/16 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси»
до 1. Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «І.С.Інвест»
третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрметалзабезпечення»
третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернатива Груп»
третя особа - 3, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів Товарна біржа «Перша Товарна Біржа»
третя особа - 4, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача 1 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
третя особа - 5, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача 1 Національний банк України
про визнання недійсними результатів публічних торгів та договору
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» та Товариства з обмеженою відповідальністю «І.С.Інвест» про визнання недійсними результатів публічних торгів (аукціону) з продажу прав вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», проведених 05.01.2015 р. Товарною біржею «Перша Товарна Біржа» та визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 12.01.2015 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк Столиця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «І.С.Інвест».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2016 р. було залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб 1, 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрметалзабезпечення», Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернатива Груп» та в якості третьої особи 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Товарну біржу «Перша Товарна Біржа».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2016 р. залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб 4 та 5, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національний банк України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2017 р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим з огляду на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягають застосуванню, порушив норми процесуального права.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.
Представник третьої особи 4 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.
Представники відповідача 1 та третіх осіб 1, 2, 3, 5 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників відповідача 1 та третіх осіб 1, 2, 3, 5.
Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 16.02.2017 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Зважаючи на те, що неявка представників відповідача 1 та третіх осіб 1, 2, 3, 5 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 2 та третьої особи 4, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
19.09.2007 р. між ТОВ Комерційний банк «Столиця» (кредитодавець) та ТОВ «Укрметалзабезпечення» (позичальник) було укладено договір №19/07-К про надання кредиту, відповідно до п.1.1 якого кредитодавець зобов'язується 19.09.2007 р. надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) в розмірі 12500000,00 грн., а позичальник зобов'язується на умовах, передбачених договором, повернути кредит не пізніше 20.03.2008 р. та сплатити проценти за користування ним за ставкою 20% річних.
За умовами п. 2.1 договору №19/07-К від 19.09.2007 р., кредитодавець надає кредит позичальнику на поповнення обігових коштів шляхом перерахування з позичкового рахунку №20622300014207 на поточний рахунок позичальника №26002300014207 в ТОВ Комерційний банк «Столиця», м.Київ, МФО 380623.
Відповідно до п. 3.2 договору №19/07-К від 19.09.2007 р., за користування кредитом кредитодавець щомісячно нараховує проценти, а позичальник не пізніше останнього робочого числа поточного місяця, а також на день закінчення строку дії договору сплачує проценти кредитодавцю.
В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитодавцем щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, позичальник передає в заставу товари в обороті (металопродукція) та укладає договір застави.
Додатковими угодами №1 від 20.03.2008 р., №2 від 29.09.2008 р., №3 від 10.10.2008 р., №4 від 31.10.2008 р., №5 від 14.11.2008 р., №6 від 25.11.2008 р., №7 від 12.12.2008 р., №8 від 14.01.2009 р., №9 від 30.01.2009 р., №10 від 12.02.2009 р., №11 від 16.03.2009 р., №12 від 26.03.2009 р., №13 від 06.04.2009 р., №14 від 14.04.2009 р. до договору №19/07-К від 19.09.2007 р. вносились зміни, зокрема, в частині кінцевого строку повернення кредитних коштів та розміру процентів за користування кредитом.
25.11.2008 р. між ТОВ Комерційний банк «Столиця» (заставодержатель) та ТОВ «Торговий дім «Ресурси» (заставодавець) було укладено договір №19/07-К-2Z застави товарів в обороті, відповідно до п.1.1 якого заставодавець передає в заставу заставодержателю в якості забезпечення виконання ТОВ «Укрметалзабезпечення» (боржник) своїх обов'язків за договором №19/07-К від 19.09.2007 р., всіма додатками та договорами про внесення змін до нього, наступне майно - товари в обороті, а саме: мазут М-100 в кількості 12066,95 тон.
У відповідності до п. 1.2 договору №19/07-К-2Z від 25.11.2008 р. сторони оцінюють предмет застави в 24978586,50 грн.
Предмет застави належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується договором №1-1530 від 15.01.2008 р. з додатками та додатковими угодами до нього, актами приймання-передачі від 17.10.2008 р. та накладними від 17.10.2008 р.
Договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих за договором кредиту зобов'язань (п.6.1 договору №19/07-К-2Z від 25.11.2008 р.).
Договорами №1 від 30.01.2009 р. та №2 від 12.02.2009 р. до договору застави товарів в обороті №19/07-К-2Z від 25.11.2008 р. вносились зміни.
26.12.2007 р. між ТОВ Комерційний банк «Столиця» (кредитодавець) та ТОВ «Альтернатива Груп» (позичальник) було укладено договір №24/07-К про надання кредиту, відповідно до п. 1.1 якого кредитодавець зобов'язується 26.12.2007 р. надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) в розмірі 3200000,00 грн., а позичальник зобов'язується на умовах, передбачених договором, повернути кредит не пізніше 26.03.2008 р. та сплатити проценти за користування ним за ставкою 20% річних.
За умовами п. 2.1 договору №24/07-К від 26.12.2007 р., кредитодавець надає кредит позичальнику на поповнення обігових коштів шляхом перерахування з позичкового рахунку №20629300024201 на поточний рахунок позичальника №26008300014201 в ТОВ Комерційний банк «Столиця», повністю або частково за заявою позичальника.
Відповідно до п. 3.2 договору №24/07-К від 26.12.2007 р. за користування кредитом кредитодавець щомісячно нараховує проценти, а позичальник не пізніше останнього робочого числа поточного місяця, а також на день закінчення строку дії договору сплачує проценти кредитодавцю.
В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитодавцем щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги позичальник передає в заставу товари в обороті (металопродукція) та укладає договір застави (п. 4.1 договору №24/07-К від 26.12.2007 р.).
Договір набуває чинності з моменту його укладання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 9.1 договору №24/07-К від 26.12.2007 р.).
Додатковими угодами №1 від 16.01.2008 р., №2 від 29.01.2008 р., №3 від 26.03.2008 р., №4 від 25.04.2008 р., №5 від 08.05.2008 р., №6 від 30.05.2008 р., №7 від 08.08.2008 р., №8 від 09.09.2008 р., №9 від 10.10.2008 р., №10 від 14.11.2008 р., №11 від 25.11.2008 р., №12 від 11.12.2008 р., №13 від 14.01.2009 р., №14 від 13.02.2009 р., №15 від 10.03.2009 р., №16 від 16.03.2009 р., №17 від 26.03.2009 р., №18 від 06.04.2009 р., №19 від 14.04.2009 р., №20 від 09.06.2009 р. до договору №24/07-К від 26.12.2007 р. вносились зміни, зокрема, в частині кінцевого строку повернення кредитних коштів та розміру процентів за користування кредитом.
25.11.2008 р. між ТОВ Комерційний банк «Столиця» (заставодержатель) та ТОВ «Торговий дім «Ресурси» (заставодавець) було укладено договір №24/07-К-2Z застави товарів в обороті, відповідно до п.1.1 якого заставодавець передає в заставу заставодержателю в якості забезпечення виконання ТОВ «Укрметалзабезпечення» (боржник) своїх обов'язків за договором №24/07-К від 26.12.2007 р., всіма додатками та договорами про внесення змін до нього, наступне майно - товари в обороті, а саме: мазут М-100 в кількості 16097,30 тон.
У відповідності до п.1.2 договору №24/07-К-2Z від 25.11.2008 р. сторони оцінюють предмет застави в 33321411,00 грн.
Предмет застави належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується договором №1-1530 від 15.01.2008 р. з додатками та додатковими угодами до нього, актами приймання-передачі від 17.10.2008 р. та накладними від 17.10.2008 р.
Договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих за договором кредиту зобов'язань (п. 6.1 договору №24/07-К-2Z від 25.11.2008 р.).
Договорами №1 від 11.12.2008 р. та №2 від 13.02.2009 р. до договору застави товарів в обороті №24/07-К-2Z від 25.11.2008 р. вносились зміни.
05.01.2015 р. в межах процедури ліквідації ПАТ «Банк Столиця» було проведено відкриті торги (аукціон з продажу майна ПАТ «Банк Столиця»), організатором яких була Товарна біржа «Перша Товарна Біржа».
Об'єктом продажу був Лот №1 - майнові права (право вимоги) за кредитними договорами у кількості 2 одиниць, що укладені між ПАТ «Банк Столиця» та юридичними особами (позичальниками), а саме: право вимоги ПАТ «Банк Столиця» за кредитним договором №24/07-К до ТОВ «Альтернатива Груп», а також всі права вимоги власника (продавця) до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які права вимоги та засоби захисту прав, які доступні власнику (продавцю) щодо виконання позичальником та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення. Валюта кредитних коштів - гривня. Загальна сума заборгованості ТОВ «Альтернатива Груп» перед ПАТ «Банк Столиця» станом на 20.08.2014 р. становить 19567091,23 грн.; право вимоги ПАТ «Банк Столиця» за кредитним договором №19/07-К до ТОВ «Укрметалзабезпечення», а також всі права вимоги власника (продавця) до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які права вимоги та засоби захисту прав, які доступні власнику (продавцю) щодо виконання позичальником та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення. Валюта кредитних коштів - гривня. Загальна сума заборгованості ТОВ «Укрметалзабезпечення» перед ПАТ «Банк Столиця» станом на 20.08.2014 р. становить 14669599,43 грн.
Як вбачається зі змісту протокола №01-01/15 від 05.01.2015 р. відкритих торгів (аукціону) з продажу майна ПАТ «Банк Столиця», початкова вартість лоту без урахування податку на додану вартість становила 61988,00 грн.
Учасниками аукціону були ТОВ «І.С.Інвест» та ТОВ «Євроізол». Переможцем товарів стало ТОВ «І.С.Інвест», яке запропонувало ціну продажу 68186,80 грн. без урахування податку на додану вартість.
За наслідками проведення аукціону 12.01.2015 р. між ПАТ «Банк Столиця» (продавець) та ТОВ «І.С.Інвест» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до п. 2.1 якого продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити купівельну ціну.
У п. 2.2 вказаного договору сторонами було засвідчено намір розглядати правочин як продаж і застосувати до нього обов'язкові положення законодавства України, що регулюють правочини купівлі-продажу права вимоги.
За умовами п.п. 2.3, 2.4 договору від 12.01.2015 р., права вимоги переходять від продавця до покупця (відступлення) та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги. З дня підписання акта приймання-передачі покупець набуває статусу нового кредитора по відношенню до позичальника за кредитними договорами, а також до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення.
Відповідно до п. 3.1 вказаного договору, купівельна ціна прав вимоги, згідно результатів аукціону з продажу майна (активів) ПАТ «Банк Столиця» становить 68186,80 грн.
Продаж прав вимоги за погодженням сторін здійснюється за купівельною ціною, яку покупець повністю сплатив до підписання договору (п. 3.2 договору від 12.01.2015 р.).
Договір набуває чинності у момент його підписання сторонами та залишатиметься чинним до моменту виконання сторонами своїх обов'язків в повному обсязі (п. 7.1 договору від 12.01.2015 р.).
У додатку №1 до договору від 12.01.2015 р. сторонами погоджено перелік договорів та купівельну ціну за договором. Зокрема, визначено, що банком відчужується право вимоги до ТОВ «Укрметалзабезпечення» за договором №19/07-К від 19.09.2007 р. на суму 14669599,43 грн. та до ТОВ «Альтернатива Груп» за договором №24/07-К від 26.12.2007 р. на суму 19567091,23 грн.
12.01.2015 р. відповідачами 1 та 2 складено і підписано акт приймання-передачі прав вимоги за договором від 12.01.2015 р., відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв права вимоги, визначені договором та додатками до нього.
За твердженнями позивача, аукціон з продажу майна ПАТ «Банк Столиця», організатором якого була Товарна біржа «Перша Товарна Біржа», проведено з порушенням приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою правління Національного банку України №369 від 28.08.2001 р., щодо порядку визначення початкової ціни предмету продажу. Одночасно, заявником наголошено, що договір від 12.01.2015 р. суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, на думку позивача, спірний правочин є договором факторингу, а оскільки відповідач 1 не має статусу фінансової установи, то не може бути фактором. Вказані обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з позовом про визнання недійсними результатів публічних торгів (аукціону) з продажу прав вимоги ПАТ «Банк Столиця», проведених 05.01.2015 р. Товарною біржею «Перша Товарна Біржа», та визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 12.01.2015 р. між ПАТ «Банк Столиця» та ТОВ «І.С.Інвест».
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За правовою позицією Верховного Суду України, яку наведено у постанові від 30.11.2016 р. по справі №3-1125гс16, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з позовом, позивачем повинно бути доведено, насамперед, порушення прав та законних інтересів ТОВ «Торговий дім «Ресурси» внаслідок проведення спірного аукціону та укладання за його наслідками договору від 12.01.2015 р. купівлі-продажу прав вимоги.
Як зазначено Конституційним Судом України в п.п. 3.4 та 3.5 рішення №18-рп/2004 від 01.12.2004 р., виходячи зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою, а види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.
Для розуміння поняття «охоронюваний законом інтерес» важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.
Станом на момент вирішення справи по суті позивачем не наведено суду належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України доказів того, що в результаті проведення спірного аукціону та укладання за його наслідками договору від 12.01.2015 р. купівлі-продажу прав вимоги було порушено права та/або законні інтереси ТОВ «Торговий дім «Ресурси». При цьому, колегією суддів прийнято до уваги наступне.
З правовідносин сторін вбачається, що позивачем передано товари в обороті в заставу банку в забезпечення виконання зобов'язань позичальниками, право вимоги виконання яких було передано відповідачем 1 відповідачу 2 за спірним правочином за результатами аукціону, проведеного 05.01.2015 р.
Частиною 1 ст. 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу»).
У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ч. 1 ст. 589 ЦК України). Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу»).
Статтею 27 Закону України «Про заставу» передбачено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Тому, вбачається, що у даному випадку з відчуженням права вимоги банку до боржників, в забезпечення виконання обов'язків яких заявником передано майно в заставу, та з укладанням договору від 12.01.2015 р. купівлі-продажу майнових прав права та обов'язки ТОВ «Торговий дім «Ресурси» як заставодавця ніяким чином не змінились, а законні інтереси не порушились.
Колегією суддів прийнято до уваги, що договорами застави №24/07-К-2Z від 25.11.2008 р. та №19/07-К-2Z від 25.11.2008 р. не передбачено жодної заборони щодо відчуження заставодержателем свого права вимоги за основним зобов'язанням.
Таким чином, з огляду на те, що фактично права та законні інтереси ТОВ «Торговий дім «Ресурси» в результаті проведення спірного аукціону та укладання за його наслідками договору від 12.01.2015 р. купівлі-продажу прав вимоги порушено не було, у суду відсутні підстави для задоволення заявлених вимог.
Щодо тверджень позивача про те, що договір від 12.01.2015 р. за своєю правовою природою є договором факторингу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору цесії, означає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною 1 ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (ч. 2 ст. 656 ЦК України)
На відміну від договору купівлі-продажу та відступлення права вимоги договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.
Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 06.07.2015 р. та від 13.04.2016 р. Верховного Суду України по справах №6-301-цс15, №3-238гс16 та у постановах від 20.09.2016 р. та від 19.04.2016 р. Вищого господарського суду України по справах №925/949/15 та №5021/2509/2011.
Проте, договір від 12.01.2015 р. не містить умов, які б передбачали фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів та плати за таке фінансування.
Таким чином, твердження позивача про те, що оспорюваний правочин є договором факторингу є безпідставними.
Крім того, колегія суддів зазначає, що частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.
Відповідно до п. 3.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 р., до господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на: використання всупереч законові державної або комунальної власності; незаконне заволодіння, користування розпорядження (в тому числі відчуження) об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.ст. 14, 15 Конституції України); відчуження викраденого майна; виробництво і відчуження певних об'єктів, вилучених або обмежених у цивільному обігу (відповідні види зброї, боєприпасів, наркотичних засобів, іншої продукції, що має властивості, небезпечні для життя та здоров'я громадян, тощо); виготовлення і поширення літератури та іншої продукції, що пропагує війну, національну, расову чи релігійну ворожнечу; приховування від оподаткування доходів, інше ухилення від сплати податків; виготовлення чи збут підробних документів і цінних паперів; незаконне вивезення за кордон валютних коштів, матеріальних чи культурних цінностей; використання власного майна на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Проте, належних та допустимих доказів наявності у будь-якої зі сторін договору від 12.01.2015 р. наміру щодо настання відповідних наслідків, що порушували б інтереси держави та суспільства, позивачем до матеріалів справи не надано.
Твердження позивача про наявність у ПАТ «Банк Столиця» суми непогашеного рефінансування перед Національним банком України не свідчить про наявність порушень прав та законних інтересів позивача.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Торговий дім «Ресурси» до ПАТ «Банк Столиця» та ТОВ «І.С.Інвест» про визнання недійсними результатів публічних торгів (аукціону) з продажу прав вимоги ПАТ «Банк Столиця», проведених 05.01.2015 р. Товарною біржею "Перша Товарна Біржа", та визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 12.01.2015 р. між ПАТ «Банк Столиця» та ТОВ «І.С.Інвест».
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим з огляду на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягають застосуванню, порушив норми процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2017 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2017 р. у справі №910/19729/16 залишити без змін.
Справу №910/19729/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець
