Ухвала
14 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 473/1878/19
провадження № 61-20469сво19
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Фаловської І. М.,
суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчук Кирил Борисович ,
третя особа - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 серпня 2019 року в складі судді Вуїва О. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Прокопчук Л. М., Яворської Ж. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчука К. Б., треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила визнати незаконною та скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09 квітня 2019 року та зобов`язати відповідача видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18 квітня 2003 року.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона є спадкоємцем за заповітом від 18 квітня 2003 року, складеним ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У встановлений законом строк вона звернулась до відповідача із заявою про прийняття спадщини.
08 та 26 лютого 2016 року із заявами про прийняття спадщини за заповітом, складеним ОСОБА_4 19 червня 2015 року, звернулися також ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .
Постановою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 473/1584/16-ц (провадження № 61-8101св18) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчук К. Б., про визнання заповіту недійсним.
Верховний Суд у вказаній постанові виходив з того, що заповіт, складений ОСОБА_4 19 червня 2015 року, є нікчемним на підставі статті 1257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки складений з порушенням порядку його посвідчення, зокрема за відсутності передбачених законодавством підстав для його підписання замість заповідача іншою особою.
Оскільки заповіт є нікчемним в силу закону, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
Проте, постановою від 09 квітня 2019 року приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Нехимчук К. Б. відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, мотивуючи тим, що існує інший заповіт, який складений пізніше - 19 червня 2015 року та рішенням суду визнаний нікчемним, однак ця обставина чинність попереднього заповіту на користь позивача не відновлює.
Позивач вважала, що вказана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії є незаконною, оскільки заповіт на користь ОСОБА_5 і ОСОБА_6 судом недійсним не визнавався, цей заповіт є нікчемним у зв`язку з недотриманням порядку його посвідчення, а тому не може скасовувати попередній заповіт.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 травня 2019 року замінено у справі первісного відповідача виконавчий комітет Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області на належного - приватного нотаріуса Вознесенсього районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчука К. Б.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 травня 2019 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 серпня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що оцінка заповіту ОСОБА_4 , складеного на користь ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , посвідченого 19 червня 2015 року та зареєстрованого у реєстрі за № 283, надана постановою Верхового Суду від 13 лютого 2019 року.
Заповіт, складений ОСОБА_4 19 червня 2015 року, є нікчемним, але визнання його нікчемним чинність попереднього заповіту на користь позивача не відновлює. Доказів визнання цього заповіту недійсним з підстав, передбачених статями 225, 231 ЦК України, які б свідчили про відновлення попереднього заповіту, тобто заповіту на ім`я позивача, суду не надані, тому підстави для зобов`язання нотаріуса видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом відсутні.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 серпня 2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що судове рішення є законним та обґрунтованим, обставин для його зміни чи скасування не встановлено.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
У касаційній скарзі зазначено, що оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний - в силу припису закону. Суди попередніх інстанцій невірно застосували наслідки недійсності заповіту, не врахувавши, що нікчемний заповіт не породжує жодних наслідків при оформленні спадкових прав. Нею доведено, судом касаційної інстанції підтверджено, а відповідачем та третьою особою не спростовано очевидні порушення порядку посвідчення заповіту по справі та процедурні дефекти оскаржуваного заповіту.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
У грудні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала за необхідне відступити від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постановах від 23 січня 2019 року в справі № 755/15670/16-ц (провадження № 61-27010св18), від 30 жовтня 2019 року в справі № 695/506/13-ц (провадження № 61-21968св18) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 19 червня 2019 року в справі № 98/3558/16-ц (провадження № 61-19671св18), щодо застосування частини четвертої статті 1254 ЦК України у подібних правовідносинах.
Так, у зазначених постановах Верховний Суд зробив висновок, що на підставі частини четвертої статті 1254 ЦК України нікчемний заповіт не відновлює чинність попереднього заповіту.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 755/15670/16-ц (провадження № 61-27010св18) вказано, що постановою державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори Ястремської Ж. В. від 30 квітня 2013 року № 1699/02-14 ОСОБА_8 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим 14 листопада 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Бардичевою Ж. О. за реєстровим № 6373, на квартиру АДРЕСА_1 , на інше майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 відмовлено.
Відмова мотивована тим, що заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Н. Ю., складений 01 вересня 2006 року, скасував попередній заповіт ОСОБА_9 , складений 14 листопада 2005 року на ім`я ОСОБА_8 .
Наявність судового рішення про визнання останнього заповіту нікчемним не відновлює дію попереднього. Відповідно до положень частин першої - четвертої статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед цим. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.
Встановивши, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 вересня 2010 року, яке набрало законної сили, у справі № 2-39/10 визнано нікчемним заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Н. Ю. 01 вересня 2006 року від імені ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 (реєстровий номер 4976), у зв`язку з тим, що оспорюваний заповіт було вчинено з порушенням, а саме: його посвідчено свідком, яка є близьким родичем спадкоємця, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_8 .
Чинність попереднього заповіту не відновлюється у випадку, коли новий заповіт був визнаний недійсним, за виключенням випадків, коли недійсність нового заповіту зумовлена вчиненням його заповідачем у момент, коли він не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними (стаття 225 ЦК України), або якщо новий заповіт визнаний судом недійсним як такий, що було вчинено під впливом насильства (стаття 231 ЦК України). Існування таких винятків обумовлено відсутністю волі спадкодавця на складання нового заповіту, а відтак - презумпцією волі на збереження чинними умов попередньо складеного заповіту.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 695/506/13-ц (провадження №61-21968св18) зазначено, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про нікчемність заповіту на підставі частини першої статті 1257 ЦК України, оскільки він складений з недодержанням положень частини четвертої статті 207, статті 1249, частини першої статті 1253 ЦК України.
Установивши, що заповіт не був визнаний недійсним на підставі статей 225, 231 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для відновлення чинності попереднього заповіту, складеного на ім?я позивача.
При цьому статтею 1254 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав, за наявності яких чинність попереднього заповіту відновлюється. До цього переліку входять заповіти, нікчемність яких пов?язана з дефектом волі заповідача і не входять заповіти, нікчемність яких встановлена на підставі частини першої статті 1257 ЦК України і пов?язана з дефектом форми заповіту та порядку його посвідчення. Отже, такого наслідку, як відновлення чинності попереднього заповіту, як того вимагає позивач, зазначене положення не передбачає, тому безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що юридичним наслідком встановлення нікчемності заповіту з підстав, передбачених частиною першою статті 1257 ЦК України, є відновлення чинності попереднього заповіту.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року в справі № 98/3558/16-ц (провадження № 61-19671св18) вказано, що приватний нотаріус двічі відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Відмова нотаріуса мотивована тим, що визнаний недійсним послідуючий заповіт на підставі судових рішень не відновлює чинність попереднього заповіту.
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2016 року, яке набрало законної сили 20 березня 2016 року, відмовлено ОСОБА_11 у задоволенні його вимог про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. При цьому встановлено, що в силу частини першої статті 1257 ЦК України заповіт ОСОБА_12 , посвідчений 06 квітня 2010 року директором Олександрійського геріатричного пансіонату ОСОБА_13 , є нікчемним, оскільки складений в порушення вимог щодо його посвідчення.
З огляду на положення частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин є різновидом недійсного правочину.
Відповідно до положень частин другої - четвертої статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.
Доказів визнання заповіту ОСОБА_12 , посвідченого 06 квітня 2010 року, недійсним з підстав, передбачених саме статтями 225, 231 ЦК України, суду не надано.
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що є підстави для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у вищевказаних постановах, з тих підстав, що положення статті 1254 ЦК України не застосовуються до випадків нікчемності наступного заповіту та при нікчемності наступного заповіту слід вести мову не про відновлення чинності попереднього заповіту, а про те, що вчинення наступного нікчемного заповіту, не може скасовувати попередній заповіт.
У пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Оскільки у практиці розгляду суду касаційної інстанції існує різний підхід до вирішення справ, що випливають з одних і тих правовідносин, у яких один і той же предмет спору, і які врегульовані одними і тими ж нормами матеріального права, тому є необхідність усунення виявлених розбіжностей.
З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 серпня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу № 473/1878/19 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчука Кирила Борисовича, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії й зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 серпня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. С. Висоцька
Б. І. Гулько
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
М. Є. Червинська
