Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
єдиний унікальний номер справи №754/10080/19
номер апеляційного провадження: 22-ц/824/6168/2020
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 грудня 2020 року Київський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача - Білич І.М.
суддів - Іванченка М.М., Коцюрби О.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т.А.,
у цивільній справі № 754/10080/19 за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
в с т а н о в и л а:
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з держави Російська Федерація на свою користь грошові кошти в розмірі 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 20 лютого 2014 року розпочалась збройна агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої більш ніж півтора мільйони мешканців Криму та Донбасу були змушені покинути свої домівки як внутрішньо переміщені особи. Економіка Донецької та Луганської областей майже повністю зруйнована. Внаслідок бойових дій на Сході та окупації частини території України значно погіршилася економічна ситуація в державі, що призвело до зростання цін на продукти харчування, медичні препарати, паливо та комунальні послуги.
Як зазначав ОСОБА_1 , наведені вище негативні обставини викликали у нього, як громадянина України, значні душевні страждання. Зокрема, після початку збройної агресії Російської Федерації проти України він постійно перебуває у пригніченому стані, у нього знизився життєвий тонус і погіршилося загальне самопочуття, що негативно позначилося на його стосунках з оточуючими та призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків.
Значні душевні страждання також були викликані переживаннями за життя та здоров`я брата позивача - ОСОБА_2 , якого було мобілізовано до лав Збройних Сил України і протягом 2015-2016 р.р. він боронив державний суверенітет в зоні проведення Антитерористичної операції та внаслідок протиправних дій Російської Федерації, був вимушений приймати участь у бойових діях.
Крім того, сам ОСОБА_1 є молодшим лейтенантом в запасі. ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено мобілізаційне розпорядження від 08.07.2015 року про зобов`язання його прибути протягом шести годин до РВК у випадку оголошення мобілізації.
З огляду на вищезазначене, з 08.07.2015 року він вимушений жити в значному додатковому нервовому напруженні, через те, що збройна агресія Російської Федерації може розповсюдитись і на іншу територію України і через це позивач буде вимушений зі зброєю в руках боронити державний суверенітет України, наносити іншим людям (інтервентам) тілесні ушкодження, а можливо і позбавляти їх життя. Отже, враховуючи характер душевних страждань йому завданих, у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, він звернувся до суду із позовом, щодо відшкодування моральної шкоди, яку оцінив у 100000 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач, посилаючись на неповне зясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
На підставі ч. 13 ст. 7 та ст. 369 ЦПК України, з урахуванням ціни позову, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, судом при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Протягом 09.06.2016р. - 17.06.2016р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні Київської міської лікарні № 3 з діагнозом: дісметаболічна кардіоміопатія, нейроциркуляторна дистонія, суправентикулярна екстрасистолія, що підтверджується копією виписки з історії хвороби № 168204.
Вказував, що зазначені розлади здоров`я були спричинені тривалим психоемоційним навантаженням через переживання значного гострого та хронічного стресу, викликаного душевними стражданнями за життя за здоров`я рідного брата позивача - ОСОБА_2 , якого було мобілізовано до лав Збройних Сил України.
ОСОБА_1 є молодшим лейтенантом в запасі, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 03.03.2011 Деснянським районним в м. Києві військовим комісаріатом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених вимог належними та допустимими доказами факту завдання позивачу моральної шкоди відповідачем.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.
Таким чином, ч.1ст. 1167 ЦК Українивстановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначаючи, що унаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України позивачу була заподіяна моральна шкода, ОСОБА_1 послався на те, що він постійно перебуває у пригніченому стані, у нього знизився життєвий тонус і погіршилося загальне самопочуття, що негативно позначилося на його стосунках з оточуючими та призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків. Значні душевні страждання також були викликані переживаннями за життя та здоров`я брата позивача ОСОБА_2 , якого було мобілізовано до лав Збройних Сил України і протягом 2015-2016 р.р. він боронив державний суверенітет в зоні проведення Антитерористичної операції та внаслідок протиправних дій Російської Федерації, був вимушений приймати участь у бойових діях.
Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, за змістомст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, будь-яких доказів того, що відповідні обставини заподіяли безпосередньо ОСОБА_1 душевних страждань, а також документів з метою визначення ступеня глибини таких страждань, позивачем суду не надано.
Обставин, які є підставою для звільнення позивача від доказування в силу вимог ст. 82 ЦПК України ОСОБА_1 також не наведено.
Зазначаючи, що унаслідок збройної агресії відповідача стан його (позивача) здоров`я погіршився - він перебував на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні Київської міської лікарні № 3 з діагнозом: дісметаболічна кардіоміопатія, нейроциркуляторна дистонія, суправентикулярна екстрасистолія, ОСОБА_1 також не надано будь-яких доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та погіршенням стану здоров`я позивача, що є обов`язковою підставою для застосування положень ст. 1167 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивач є молодшим лейтенантом в запасі та вимушений жити в значному нервовому напруженні через те, що збройна агресія Російської Федерації може розповсюдитись і на іншу територію України і через це позивач буде вимушений зі зброєю в руках боронити державний суверенітет України, наносити іншим людям (інтервентам) тілесні ушкодження, а можливо і позбавляти їх життя, підлягають відхиленню, оскільки в силу положень ст. 65 Конституції України захист суверенітету України є конституційним обов`язком позивача, який не тягне за собою відшкодування моральної шкоди.
Інші доводи позовної заяви та апеляційної скарги зводяться до погіршення внаслідок збройної агресії РФ економічної та геополітичної ситуації у країні загалом, що не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , яким не доведено факт заподіяння йому моральних страждань.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст.ст. 7, 368, 369, 372, 374,375, 381 -384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач:
Судді:
