2/754/6581/21
Справа № 754/10080/19
У Х В А Л А
Іменем України
08 листопада 2021 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29.01.2020 року відмовлено в задоволенні вимог позову в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного суду від 15.12.2020 року рішення Деснянського районного суду м. Києві від 29.01.2020 року - залишено без змін.
01.09.2021 року постановою Верховного Суду вказані рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2021 р. вказана цивільна справа розприділена судді ОСОБА_2 .
Ухвалою суддею Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_2 від 16.09.2021 р. прийнято до свого провадження вказану справу.
Відповідно до вимог ч. 11 ст. 33 ЦПК України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2021 р. цивільна справа підлягала новому автоматизованому розподілу у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді та розподілена судді Саламон О.Б.
Позивач ОСОБА_1 зазначив в якості відповідача Російську Федерацію.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначається статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлюється особливий правовий режим на цій території, визначаються особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права.
Згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року, стороною якої є Україна, до іноземної держави, її дипломатичних представництв і консульських установ застосовується судовий імунітет.
Відповідно до Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від 10 червня 1993 року № 198/93, держава гарантує додержання положень зазначеної Конвенції.
Крім того, порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлює Закон України «Про міжнародне приватне право», який застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом.
Стаття 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Відповідно до частини четвертої статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права України, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Таким чином, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Імунітет ґрунтується на суверенітеті держав, їх рівності та означає, що жодна з них не може здійснювати свою владу над іншою державою, її органами, майном.
Це принцип вилучення держави та її органів з-під юрисдикції іншої держави. Судовий імунітет полягає в непідсудності держави без її згоди судам іншої держави.
Таким чином, бути учасником справи в судах іншої держави кожна суверенна держава може тільки з її явно вираженої або мовчазної згоди, висловленої через уповноважених на це осіб.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди.
Статтею 4 ЦПК України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (а отже, і рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості).
Відповідно до положень про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента від 10 червня 1993 року № 198/93, Україна гарантує додержання положень Віденської конвенції 1961 року та Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року.
Пред`явлення позову до іноземної держави, забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, яке знаходиться в Україні, відповідно до статті 32 Віденської конвенції 1961 року можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави.
Положення зазначеної норми міжнародного договору конкретизовано у статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право».
17 лютого 2021 року Верховний Суд по справі № 756/11440/19 дійшов висновку, що вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій правомірно, з посиланням на відповідні норми законодавства вказали на те, що відповідач має в Україні судовий імунітет, а отже, необхідна згода дипломатичного представництва на пред`явлення до нього позову.
З урахуванням вищевикладеного, суд перед вирішенням питання про відкриття провадження у справі має з`ясувати, чи є згода дипломатичного представництва Російської Федерації, як компетентного органу держави Російської Федерації, на розгляд даного спору в судах України.
З`ясування цього питання має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки від цього залежить, чи має суд право здійснювати подальші процесуальні дії. За відсутності такої згоди іноземна держава не може одержати правового статусу відповідача в цивільному процесі України.
При цьому вчиняти такі процесуальні дії повинен не позивач при пред`явленні до суду позову, а саме суд.
До аналогічних висновків у подібних справах незмінно доходить Верховний Суд у постановах: від 13 травня 2020 року у справі № 711/17/19 (провадження № 61-10776св19); від 03 червня 2020 року у справі № 357/13182/18 (провадження № 61-12202св19); від 03 червня 2020 року у справі № 711/14/19 (провадження № 61-12536св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 321/211/20 (провадження № 61-8142 св 20).
На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що без отримання згоди Російської Федерації, висловленої через уповноважених осіб або компетентних органів, на розгляд даного спору в судах України Російська Федерація не може одержати правового статусу відповідача в цивільному процесі, суд вважає за необхідне запропонувати Міністерству закордонних справ України звернутися із запитом до Посольства Російської Федерації в Україні для з`ясування наявності згоди дипломатичного представництва Російської Федерації, як компетентного органу держави Російської Федерації на розгляд спору в судах України, цивільної справи №754/10080/19 за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, яка перебуває у провадженні Деснянськогго районного суду м. Києва, за наслідком чого встановлюється, чи набуває відповідне посольство процесуального статусу відповідача у цивільному процесі.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 8, 12, 19, 260, 496, 497 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Запропонувати Міністерству закордонних справ України звернутися із запитом до Посольства Російської Федерації в Україні для з`ясування наявності згоди дипломатичного представництва Російської Федерації, як компетентного органу іноземної держави Російської Федерації на розгляд спору в судах України, цивільної справи № 754/10080/19 за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, яка перебуває у провадженні Деснянського районного суду м. Києва, за наслідком чого встановлюється, чи набуває відповідне посольство процесуального статусу відповідача у цивільному процесі.
Отримані на запит документи направити до Деснянського районного суду м. Києва (м. Київ, пр-т Маяковського, 5-В).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.Б. Саламон
