Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
Справа № 126/2504/19
Провадження № 2/126/211/2020
"09" грудня 2020 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Хмель Р. В.
секретар Олійник І. В.,
за участі представника позивача, адвоката Колосінського І.А.
представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рижавського С.С.
розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс" до ОСОБА_2 , Відділу державної реєстрації Бершадської міської ради Вінницької області за участі третьої особи на стороні відповідача Приватного підприємства "Валентина" про визнання недійсним та скасування державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки з новим орендарем та визнання поновленими договору оренди земельної ділянки з попереднім орендарем,-
ВСТАНОВИВ:
Президент ТОВ "Надбужжя плюс" ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить визнати недійсними два договори оренди земельних ділянок, кадастрові номери яких 0520486400:01:002:0099 та 0520486400:01:002:0100, укладені між Приватним підприємством "Валентина" та ОСОБА_2 та скасувати їх державну реєстрацію; визнати поновленими договори оренди землі №271 та №272 укладені 27.12.2007 Товариством з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс" із ОСОБА_2 зареєстровані 12 червня 2008 року, а також визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію укладеного 03.07.2019 року між ОСОБА_2 та ПП "Валентина" договір оренди землі за номером 211-Х, зареєстрованого державним реєстратором Чечельницької селищної ради Вінницької області Фаренюком С.А., 14.08.2019 року о 09:45, індексний номер 48226714.
ТОВ «Надбужжя плюс» поданий ним позов обґрунтовує тим, що є сільськогосподарським підприємством, яке займається вирощуванням сільськогосподарської рослинницької продукції, для чого орендує у фізичних осіб землю сільськогосподарського призначення, розташовану в Бершадському районі Вінницької області.
27 грудня 2007 року ТОВ «Надбужжя плюс» уклало із ОСОБА_2 наступні:
- договір оренди землі № 271 сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 0520486400:01:002:0099, строком на 5 років (п. 3.1. договору). В подальшому, додатковою угодою № 719 строк дії цього договору змінено на 11 років (п. 1 додаткової угоди). Копії договору та додаткової угоди додається.
- договір оренди землі № 272 сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 0520486400:01:002:100, строком на 5 років (п. 3.1. договору). В подальшому, додатковою угодою №718 строк дії цього договору змінено на 11 років.
Відповідно до п. 3.1 зазначених договорів «Після закінчення строку цього Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію».
Скориставшись переважним правом на укладення договорів оренди землі та з метою продовження їх дії ТОВ «Надбужжя плюс», 25.04.2019 звернулося до орендодавця із відповідними листами-повідомленнями, до яких було долучено проекти додаткових угод.
Однак ОСОБА_2 уклала договір оренди землі ПП «Валентина», що відбувалося незаконним шляхом, а саме: ОСОБА_2 письмово зобов`язалася повернути ПП «Валентина» близько 32 тисяч гривень у випадку дострокового розірвання договору оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України «Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. » Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
На думку позивача, ПП « ОСОБА_4 » ввело відповідача різними способами в оману щодо можливості укласти договори оренди землі з ПП «Валентина» та схилило його до укладання договорів.
ТОВ «Надбужжя плюс» отримало лист від 20 серпня 2019 року за № 103 яким ПП «Валентина» повідомляло про укладення ПП «Валентина» договорів оренди з власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Чернятської сільської ради Джулинської ОТГ, серед яких є ОСОБА_2 , які по закінченню договорів використовує на даний час ТОВ "Надбужжя плюс" договір знаходиться в інших осіб.
Також, ТОВ «Надбужжя плюс» отримало повторний лист електронною поштою від ПП « ОСОБА_4 » від 28.08.2019 року № 108 в якому ПП « ОСОБА_4 повідомляло про виділення земельних ділянок в натурі на місцевості та просила надати з цією метою повноважного представника.
Посилаючись на ст..33 Закону України «Про оренду землі», в редакції станом на 06.10.1998 року, позивач зазначив, що ОСОБА_2 та ТОВ «Валентина» істотно помилялися вважаючи, що має право укласти договори оренди землі в обхід переважного права ТОВ «Надбужжя плюс» на укладення договорів оренди землі. Шляхом мовчазної згоди орендодавців, договори є поновленими на новий строк, оскільки орендодавці не дотрималися процедури повідомлення орендаря про припинення договорів оренди, ТОВ «Надбужжя» продовжує користуватися орендованими земельними ділянками для виробництва товарів сільськогосподарського призначення.
Таким чином, на думку позивача ПП «Валентина» незаконно уклала договори оренди земельних ділянок і незаконно планує виділення цих ділянок в натурі (на місцевості).
Дана позовна заява надійшла до суду 12.11.2019 року та відповідно до автоматизованого розподілу судових справ між суддями була передана на розгляд судді Хмель Р.В.. Ухвалою суду від 13.11.2019 року було відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання. Ухвалою суду від 24.12.2019 року було зупинено провадження у справі для вирішення заяви про відвід судді Хмель Р.В. Ухвалою суду від 13.01.2020 року було поновлено провадження у справі. Ухвалою суду від 02.03.2020 року було замінено первісно відповідача відділ державної реєстрації Бершадської міської ради Вінницької області на належного відповідача - державного реєстратора Чечельницької селищної рад Вінницької області. Ухвалою суду від 04.06.2020 року було закрито підготовче судове засідання, а справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні, представник позивача, адвокат Колосінський І.А., заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача, адвокат Рижавський С.С., просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача з підстав зазначених у відзиві, зокрема зазначив, що вважає доводи наведені позивачем в позовній заяві необґрунтованими, надуманими та такими, що не відповідають дійсності, в обгрунтування чого вказав, що 27.12.2007року ТОВ «Надбужжя плюс» уклало із ОСОБА_2 договір оренди землі №271 сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 0520486400:01:002:0099, строком 5 років (п. 3.1. договору). В подальшому, додатковою угодою № 719 строк дії цього договору змінено на 11 років (п. 1 додаткової угоди) та договір оренди землі № 272 сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 0520486400:01:002:0100, строком на 5 років (п. 3.1 договору). В подальшому, додатковою угодою № 718 строк дії цього договору змінено на 11 років (п. 1 додаткової угоди).
12.04.2019 року позивач звернувся до відповідача із відповідним листом -повідомленням про поновлення договорів оренди. Разом з тим, ОСОБА_5 у відзиві відмітив, що позивач не зазначає, що 20.06.2018 року (тобто за рік до закінчення договору оренди) ОСОБА_2 було надіслано на адресу позивача заяву про небажання передавати земельні ділянки в оренду позивачу, проте ні відповіді ні заперечень від позивача не надходило що свідчило про згоду позивача з розірванням договору оренди земельної ділянки.
12.04.2019 року за № 10 та № 11 відповідач отримала листи -повідомлення від позивача про поновлення договору оренди землі № 271 від 27.12.2007 року за кадастровим номером 0520486400:01:002:0099 з проектом додаткової угоди та № 272 від 27.12.2007 року за кадастровим номером 0520486400:01:002:0100 проектом додаткової угоди.
12.06.2019 року відповідачем було направлено листи на адресу позивача про відмову у поновленні договору оренди землі.
Отже, якщо термін дії правочину закінчився, і орендодавець заздалегідь попередив орендаря про те, що він не має наміру продовжувати дію угоди, то цей договір вважається таким, що припинив свою дію. У зв`язку із зазначеними вище обставинами відповідач уклала договір оренди землі № 210-Х та № 211 з ПП « Валентина », в підтвердження чого надав витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13.08.2019 року за номерами витягів 177527751 та 177527781ю
Крім того, у поданому відзиві ОСОБА_5 зазначив, що незрозумілими є посилання позивача про зобов`язання повернути ОСОБА_2 ПП « ОСОБА_4 » близько 32 тисяч гривень у разі розірвання договір оренди землі з ПП «Валентина», а твердження позивача про введення в оману відповідача ПП «Валентина» є недостовірними, відповідач ці обставини заперечує та вважає такі твердження наклепом.
Щодо посилання позивача на позицію Верховного Суду України (постанова ВСУ від 29.11.2017 р.) представник відповідача зазначив що вони є недоцільними, так як в даному випадку відповідач (Орендодавець) попередив позивача (Орендаря) про намір не продовжувати договір оренди землі,а твердження позивача, що " ОСОБА_2 та ПП « Валентина » істотно помилялася вважаючи, що має право укласти договори оренди землі в обхід переважного права ТОВ «Надбужжя плюс» на укладення договорів оренди землі шляхом мовчазної згоди орендодавців, договори є поновленими на новий строк, оскільки орендодавці не дотрималися процедури повідомлення орендаря про припинення договорів оренди, ТОВ «Надбужжя» продовжує користуватися орендованими земельними ділянками для виробництва товарів сільськогосподарського призначення, спростовуються заявою відповідача від 20.06.2018 року та листом відповідача від 12.06.2019 року.
Державний реєстратор Чечельницької селищної ради в судове засідання не з`явився, проте через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Пердставник третьої особи, на стороні відповідача ПП "Валентина" в судове засідання не з`явився.
Суд вважає, що справу можливо розглянути у відсутність учасника, який не з`явився у судове засідання.
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до наступних висновків.
Так,судом встановлено, що 27.12.2007 року між ТОВ «Надбужжя Плюс» та ОСОБА_6 було укладено :
- договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 1,7818 га, що розташована на території Чернятської сільської ради Бершадського району району Вінницької області, строком на п`ять років;
- договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 , загальною площею 18894 га, що розташована на території Чернятської сільської ради Бершадського району району Вінницької області, строком на п`ять років;
Пунктом 3.1 вище вказаних договорів було передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Згідно п.7.2 договорів №271 та №272, їх дія припиняється у разі:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- ліквідації юридичної особи орендаря;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
12.04.2019 року, позивач направив орендодавцеві, ОСОБА_2 , листи-повідомлення про поновлення договорів оренди землі, за вих..№№ 10 та 11, з проектами додаткових угод, які остання отримала 25.04.2019 року.
Разом з тим, представником відповідача, було надано копію заяви ОСОБА_2 , яка була адресована генеральному директору ТОВ «Надбужжя Плюс», з якої вбачається, що вона як власниця двох земельних ділянок , з кадастровими номерами 0520486400:01:0052:0099 і 0520486400:01:0052:0100 завчасно попереджає про своє небажання продовжувати дію будь-яких договорів оренди та передавати свої земельні ділянки ТОВ «Надбужжя Плюс» та по закінченню терміну оренди просила повернути її земельні ділянки в належному стані, зробивши повний розрахунок.
В підтвердження надсилання вказаної заяви, до матеріалів справи, долучено опис та копію квитанції «Укрпошта», з якої вбачається, що надіслана вона була 20.06.2018 року.
Крім того, представником відповідача, адвокатом Рижавським С.С., до матеріалів справи було долучено копію відповіді ОСОБА_2 на листи - повідомлення про поновлення договірів оренди землі, зі змісту яких вбачається, що вона повторно повідомила про своє небажання продовжувати договори оренди землі, яке нею було надіслано 12.06.2019 року (копія квитанції укрпошти від 12.06.2019 року).
У зв`язку із зазначеними вище обставинами ОСОБА_2 уклала договір оренди землі № 210-Х та № 211 з ПП «Валентина», про що свідчить витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13.08.2019 року.
Державну реєстрацію іншого речового права, права оренди земельних ділянок проведено державним реєстратором Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюк С.А. 13.08.2019 року за індексними номерами 177527781 та 177527751.
Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18)зроблено висновок, що«недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
Так, фактичним обставинам, встановленим судом відповідають цивільні правовідносини щодо недійсності правочинів, які регулюютьсяЦивільним Кодексом України,Земельним Кодексом України,ЗУ "Про оренду землі".
Відповідно дост.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.
Згідно зі ст.ст.41,55 Конституції Україниправо приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються законом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституція України зобов`язує кожного неухильно додержуватисяКонституціїта законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст.68 Конституції України).
Приписами п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті6та статті13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).
Європейський суд з прав людини також акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним.
Статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Основною метою ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободє попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.
Європейський суд з прав людини також акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним.
У силуст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови ПВС України від 12.06.2009 №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).
Частиною 3 статті12, статтями76 - 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
При цьому суд враховуєтакож позиціїЄСПЛ щодо аргументації судових рішень, закріплені, зокрема в рішенні «Бендерський проти України» від 15.11.2007, в якому наголошується, що "право може вважатися ефективним, тільки, якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом ( п.33 рішення від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції»; пп. 32 - 35 рішення від 07.03.2006 у справі «Донадзе проти Грузії»).
Згідно з частиною першою статті15, частиною першою статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Перелік можливих способів захисту міститься вст. 16 ЦК України.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Статтею 316 ЦК Українивстановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності, що полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено уст. 317 ЦК України.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.319 ЦК України).
Статтею 321 ЦК Українивстановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною четвертоюстатті 124 ЗК Українивизначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно з частиною першоюстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.
Частиною першоюстатті 203 ЦК Українивстановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Частиною першоюстатті 627 ЦК Українивстановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини другоїстатті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокремаЗК України,Законом України «Про оренду землі».
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються положеннямистатті 33 Закону України «Про оренду землі».
Так, відповідно до частин першої - п`ятоїстатті 33 цього Законупо закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Частинами восьмою та дев`ятоюстатті 33 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.
Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першоїстатті 777 ЦК України.
Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першоюстатті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.
Таким чином, для застосування частини першоїстатті 33 Закону України «Про оренду землі»та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цьогозаконунеобхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно достатті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.
Такий правовий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).
Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін приходить до висновку, що ОСОБА_2 належним чином повідомила ТОВ "Надбужжя плюс" про небажання продовжувати договір оренди землі та лише після закінчення строку дії договорів оренди землі від 27.12.2007 року за № 271 та №272, відповідачка уклала договори оренди землі на законних підставах з ПП "Валентина", а тому дії відповідачів є правомірними та відповідають вимогам ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», а тому у задоволенні позовних вимог позивача про визнання договору оренди землі укладеного між відповідачами недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки слід відмовити.
Крім того, судом було встановлено, що сторони за договором до закінчення строку дії договорів оренди землі №271 та 272 не досягли згоди щодо умов договорів оренди на новий строк, орендарем не надано договорів з умовами, які б були погоджені орендодавцем, а також те, що власник земельної ділянки-орендодавець у своєму листі вказував на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі, що беззаперечно свідчить про відсутність його волевиявлення на поновлення договорів оренди землі від на певних умовах, а тому суд приходить до висновку про те, що переважне право позивача не порушено й не підлягає відновленню в обраний ним спосіб.
Так, наявність обґрунтованих заперечень зі сторони орендодавця стосовно поновлення договору з орендарем дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке передбачено положеннямистатті 33 Закону України «Про оренду землі»і може підлягати захисту відповідно достатті 3 ЦПК України, не порушено, а отже заявлений позов задоволенню не підлягає.
Крім того, суд критично оцінює твердження позивача проте, що ОСОБА_2 уклала договір оренди землі ПП "Валентина" незаконним шляхом, а саме: письмово зобов`язалася повернути ПП "Валентина" близько 32 тисяч грн. у випадку дострокового розірвання договору оренди землі, оскільки позивачем всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не було доведено дані обставини належими та допустимими доказами.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про оренду землі», ст. ст. 124 ЗК України, ст. ст. 203, 215, 319, 321 407, 626, 627, 777 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 13, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ :
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс" до ОСОБА_2 , Відділу державної реєстрації Бершадської міської ради Вінницької області за участі третьої особи на стороні відповідача Приватного підприємства "Валентина" про визнання недійсним та скасування державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки з новим орендарем та визнання поновленими договору оренди земельної ділянки з попереднім орендарем - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Р. В. Хмель
