ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Харків

справа № 645/3243/19

провадження № 22-ц/818/4228/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів Кругової С.С.,Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С.,

сторони справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач акціонерне товариство «Альфа-Банк», Державний реєстратор Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Людмила Володимирівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Основіна Олексія Олексійовича, який діє в інтересах акціонерного товариства «Альфа-Банк», на рішення Фрунзенського районного суду м. Харків, ухвалене 11 червня 2020 року у складі судді Бондарєвої І.В., -

УСТАНОВИВ:

В травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Красноградської РДА Харківської області Литвиненко Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 45596505 від 19.02.2019 яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа -Банк», стягнути з відповідачів судові витрати.

Позов обгрунований тим, що 08.12.2005 між ОСОБА_1 та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого став ПАТ «Укрсоцбанк»), було укладено іпотечний договір № 826/4-27/20/5-180 (далі - Договір іпотеки 1) за умовами якого позивачкою передано в іпотеку квартиру позивачки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі Квартира). Договір іпотеки 1 було укладено для забезпечення виконання зобов`язання за Договором кредиту № 826/1-27/20/5-644 про надання кредиту на суму 33300,00 дол. США, зі сплатою 13 % річних, строком до 07.12.2012 р., пізніше строк дії договору було продовжено до 07.12.2017. Також 27.04.2007 між позивачем та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено Іпотечний договір № 826/4-27/20/7-056 (далі - Договір іпотеки 2), за умовами якого ОСОБА_1 передала Квартиру в наступну іпотеку. Договір іпотеки 2, було укладено для забезпечення виконання зобов`язання позивачки за Договором кредиту № 826/1-27/20/7-036, про надання кредиту на суму 11500,00 дол. США, зі сплатою 13 % річних, строком до 10.04.2017. 19 лютого 2019 року державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Л.В. прийнято рішення № 45596505 про державну реєстрацію права влансості реєстрацію права власності на Квартиру позивача за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк». Відповідно до інформаційної довідки № 168012395 від 26.05.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підставою виникнення права власності за АТ «Укрсоцбанк» є Договір іпотеки 1 та Договір іпотеки 2. Позивачка вважає, що реєстрація права власності відбулась з порушенням чинного законодавства України, а саме державним реєстратором були порушені положення п.п. 1 п. 1, п. 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та процедура здійснення позасудового стягнення, встановлена законом України «Про іпотеку». Державний реєстратор не мала права проводити ніяких реєстраційних дій щодо Квартири, оскільки вона є предметом іпотеки за договором, укладеним з метою виконання умов договору споживчого кредиту у іноземній валюті. Вказана квартира є єдиним житлом позивача, будь-якого іншого житла у її власності не знаходиться, площа квартири не перевищує 140 кв.м. Крім того, державнитм реєстратором не була встановлена наявність заборгованості позивачки за договорами кредиту, вартість Квартири на момент набуття власності на неї відповідачем, що є порушенням вимог закону та належне повідомлення апелянта про намір кредитора звернути сятгненння на Квартиру в позасудовому порядку.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харків від 11 червня 2020 року позов задоволено.

Рішення суду мотиване тим, що в ході судового розгляду встановлено, що примусове стягнення Квартири на користь відповідача відбулося без згоди її власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Хоча спірна квартира виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника, а її загальна площа не перевищує 140 кв. метрів.

В апеляційній скарзі Основін Олексій Олексійович, який діє в інтересах акціонерного товариства «Альфа-Банк» просить рішення суду скасувати та у задоволені позову відмовити. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обгрунована тим, що суд не дав належну оцінку обставинам у справі та помилково застосував до них вимоги закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Іпотечне застереження, що міститься в договорах іпотеки, що були укладені між позивачкою та АТ «Укрсоцбанк» надавало останньому звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом реєстрації за сособою права власності. Державному реєстратору були надані всі документи, що необхідні були для вчинення реєстраційної дії у вигляді реєстрації права власності. Тому у суду були відсутні підстави для задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Вважає, що твердження апелянта про помилкове застосування судом вимог закону «Про мораторійна стягненнямайна громадянУкраїни,наданого якзабезпечення кредитівв іноземнійвалюті» є необгрунованим, про що свідчать правові позиції сформульовані Великою палатою Верховного Суду України. Суд ретельно перевірив всі докази у справі та ухвалив законне та обгруноване рішення оскільки примусове стягнення квартири відбулося без згоди власника, з порушенням свтановленій законом процедурі та всупереч вимогам закону.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся сторін у справі, дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Як встановлено судовим розглядом та вбачається із матеріалів справи, 08.12.2005 між ОСОБА_1 та Акціонерно комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого стало ПАТ «Укрсоцбанк», було укладено Іпотечний договір № 826/4-27/20/5-180, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н.Ю., згідно якого було передано в іпотеку квартиру позивача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для забезпечення виконання зобов`язання за Договором кредиту № 826/1-27/20/5-644 про надання кредиту на суму 33300,00 доларів США, строком 07.12.2012 року для придбання вищезазначеної квартири (а.с.20 21, 94 - 100).

27.04.2007 між ОСОБА_1 та Акціонерно комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого стало ПАТ «Укрсоцбанк», було укладено Іпотечний договір № 826/4-27/20/7-056, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н.Ю., згідно якого було передано в наступну іпотеку квартиру позивача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для забезпечення виконання зобов`язання за Договором кредиту № 826/1-27/20/7-036, про надання кредиту на суму 11500,00 доларів США строком до 10.04.2017 (а.с.24 25, 101 103).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 19.02.2019 державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Л.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 45596505, про проведення державної реєстрації права власності на квартиру позивача загальною площею 59,8 кв.м, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , за ПАТ «Укрсоцбанк» (а.с.9 - 13).

Пункт 4.5. Іпотечного Договору № 1, зізмінами внесеними додатковим Договором № 1 про внесення змін до зазначеного договору від 24.09.2009 від містить п. 4.5.4.1, яким передбачено право Банку звернути стягнення на предмет іптеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Звернення стягнення на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється відповідно до умов договору іпотеки та розділу V Закону України № 898-IV від 05.06.2003 «Про іпотеку».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» у редакції, що діяла на час проведення державної реєстрації державним реєстратором права власності на Квартиру за Банком, передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.

Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом здійснення позасудового врегулювання є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Згідно статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Системний аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду щодо можливості застосування до спірних правовідносин вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3червня 2014року №1304-VII (надалі Закон № 1304-VII), оскільки зазначений закон передбачає мораторій на примусове звернення стягнення на нерухоме майно, а Банк здійснив примусове стягнення на підставі іпотечного застереження, що є добровільною згодою іпотекодавця на перехід права власності на Квартиру до Банку в рахунок виконання зобов`язань за договором кредиту.

Тимчасова заборона примусового стягнення на майно, яке виступає як забезпечення виконання зобов`язань за кредитом в іноземній валюті, діє з урахуванням приписів Закону України «Про іпотеку» та забороняє звернення стягнення на предмет іпотеки, який відповідає вимогам пункту першого зазначеного Закону, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті у будь-який спосіб.

Відповідно до пункту 1 Закону № 1304-VII не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України"Прозаставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/1310/17.

Тому неє обгрунтованимидоводи апеляційноїскарги зприводу відсутностіпідстав застосуваннявимог Закону№ 1304-VII до спірних правовідносин оскільки не відбулося примусового стягнення на предсмет іпотеки.

Крім того, відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У цьому випадку умовами іпотечного договору від 08 грудня 2005 року, зокрема пунктом 4 договору іпотеки, передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

До суду апеляційної інстанції Банк надав копії повідомленнь іпотекодавця про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 15 травня 2018 № 423/18 за договром кредиту № 826/1 27/20/7 - 036 ( т.1 а.с. 235) та № 421/18 за договором кредиту № 826/1 27/20/5 - 644 ( т.1 а.с. 236).

Відповідно до пункту 6.2 іпотечного договору усі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

З наведеного слідує, що згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю та отримання останнім письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.

Проте , матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про вручення ОСОБА_1 рекомендованого відправлення з вимогою іпотекодержателя про виконання порушеного зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Висновки щодо обов`язкового дотримання кредитором вимог Порядку викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі №521/18393/16-ц (провадження № 14-661цс18) та від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19).

Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» (пункт 4 частини першоїстатті 3цього Закону у редакції, що була чинною на час державної реєстрації права власності на квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк»).

Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 5частини першої статті 18вказаного Закону у тій же редакції).

Державний реєстратор, яким може бути і нотаріус (пункт 2 частини першоїстатті 10вказаного Закону у зазначеній редакції): 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (абзац перший частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Так, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1)копія письмовоївимоги проусунення порушень,надісланої іпотекодержателеміпотекодавцеві таборжникові,якщо вінє відміннимвід іпотекодавця; 2)документ,що підтверджуєнаявність фактузавершення 30-денногостроку змоменту отриманняіпотекодавцем таборжником,якщо вінє відміннимвід іпотекодавця,письмової вимогиіпотекодержателя уразі,коли більштривалий строкне зазначенийу відповіднійписьмовій вимозі; 3) заставна (пункт 61 затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 25грудня 2015року №1127 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, чинній на час державної реєстрації права власності на квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк»).

Судовим розглядом встановлено, що Банк направляв повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, однак наявність доказів отримання вказаних повідомленнь ОСОБА_1 судом не встановлено.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (стаття 24Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» у редакції, що була чинною на час державної реєстрації права власності на квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк»).

Отже, за відсутності документів, необхідних для державної реєстрації права власності на квартиру за Пат «Укрсоцбанк», така реєстрація проведена з порушенням вимог Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» і Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у відповідній редакції.

З огляду на вищезазначене судова колегія вважає, що державний реєстратор прийняв рішення про проведення державної реєстрації права власності на квартиру позивача загальною площею 59,8 кв.м, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , за ПАТ «Укрсоцбанк» індексний № 45596505 з порушенням процедури встановленої п. 61 Порядку та за наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на спірну квартиру, тому зазначене рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції суперечать правовим висновкам викладеним Верховним Судом, у постанові від 12 липня 2018 року у справі № 372/977/16-ц та постанові від 09.12.2019 у справі № 464/8589/15-ц.

Правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12 липня 2018 року у справі № 372/977/16-ц стосовно даного спірного питання не має прийматись судами до уваги, оскільки при вирішенні тотожних спорів судам потрібно враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Висновок суду першої інстанції щодо розповюдження дії Закону України«Про мораторійна стягненнямайна громадянУкраїни,наданого якзабезпечення кредитівв іноземнійвалюті» на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) відповідає правовому висновкуВеликої Палати Верховного Суду, викладеномуу постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а.

Враховуючи вищезазначене, доводи апеляційної скарги вісновків суду щодо суті вирішення спору не спростовують, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Основіна Олексія Олексійовича, який діє в інтересах акціонерного товариства «Альфа-Банк»залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харків постановлене 11 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 18 грудня 2020 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук