ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 645/3243/19 Головуючий суддя І інстанції Бондарєва І. В.
Провадження № 22-ц/818/3822/19 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Заява про забезпечення позову або доказів
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2019 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Кіся П.В., Хорошевського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Мухатаєва Б.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 травня 2019 року, постановлену у складі судді Бондарєвої І.В., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Державного реєстратора Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Людмили Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 травня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», Державного реєстратора Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Л.В. про визнання протиправним та скасування рішення.
Накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонено суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії з відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонено представникам ПАТ «Укрсоцбанк» виселяти та знімати з реєстрації мешканців квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також вселяти до квартири інших осіб.
В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування скарги зазначено, що застосування вказаних заходів забезпечення позову фактично вирішує справу по суті.
Послались на те, що оскаржувана ухвала не містить мотивувальної частини із зазначенням аргументації стосовно необхідності забезпечення позову.
Вказано, що суд не з`ясував обставини по справі в повному обсязі та не мав доказів, які б підтверджували обставини по справі, на які посилався позивач.
Учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення відповідно до правил ч. 3 ст. 360 ЦПК України.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.
Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, за відсутності усіх учасників, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», Державного реєстратора Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Л.В. про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачеві, за ПАТ «Укрсоцбанк».
До суду 29.05.2019 надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру, заборони суб`єктам державної реєстрації здійснювати будь-які реєстраційні дії з відчуження квартири, заборони представникам ПАТ «Укрсоцбанк» перешкоджати у доступі до квартири, у виселенні та знятті з реєстрації мешканців квартири та у вселенні сторонніх осіб. Підставою для забезпечення позову вказано обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що вказана квартира є єдиним житлом позивача, будь-якого іншого житла у його власності не знаходиться, площа квартири не перевищує 140 кв.м., вона є предметом іпотеки та забезпеченням за споживчим кредитом, наданим банком в іноземній валюті. За таких обставин, відповідно до п.п.1 п.1 Закону України «Про мораторій» нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави та /або предметом іпотеки, не може бути примусово стягнуто (відчужене без згоди власника).
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції свої висновки обґрунтував тим, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову, суд встановив відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_1 , позовним вимогам, враховуючи, що заборона на нерухоме майно, накладена на підставі ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.05.2018 у справі № 645/2851/18, не стала перешкодою для проведення 19.02.2019 реєстрації права власності за ПАТ «Укрсоцбанк».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно приписів п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У ч. 1 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено судам, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
У п. 4 цієї Постанови зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, пропорційність.
У статті 11 ЦПК України надано визначення пропорційності у цивільному судочинстві, згідно до якого суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Так, з огляду на те, що в межах даної справи оспорюється перехід права власності на спірне майно від позивача до відповідача, то співмірним та обґрунтованим є встановлення обтяження на таке майно з метою недопущення переходу права власності на нього до третіх осіб за час розгляду справи у суді, оскільки такі дії можуть обмежити право позивача на ефективний захист її прав на житло.
Колегія суддів відхиляє доводи скарги про те, що застосуванням заходів забезпечення позову фактично вирішується спір по суті, оскільки застосовані судом заходи не замінюють предмет позову, а встановлення обтяжень на спірне майно має чітко визначений термін у часі та не впливає на обсяг прав відповідача у разі визнання позовних вимог безпідставними або недоведеними. У даному випадку суд першої інстанції, з урахуванням того факту, що застосовані раніше заходи забезпечення не виявилися ефективними, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, відповідно до ст.ст. 89, 263, 264 ЦПК України належним чином оцінив надані докази та навів свої мотиви ухваленого судового рішення.
Суд апеляційної інстанції за безпідставністю відхиляє доводи скарги про те, що оскаржувана ухвала не містить мотивувальної частини, оскільки свої висновки суд першої інстанції належним чином мотивував тим, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову, суд встановив відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_1 , позовним вимогам, враховуючи, що заборона на нерухоме майно, накладена на підставі ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.05.2018 у справі № 645/2851/18, не стала перешкодою для проведення 19.02.2019 реєстрації права власності за ПАТ «Укрсоцбанк».
Доводами скарги такий висновок не спростовано.
З огляду на те, що при ухваленні рішення районним судом було додержано норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - залишити без задоволення.
Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 30 жовтня 2019 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії П.В. Кісь.
О.М. Хорошевський.
