Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2020 р.Справа № 520/7863/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року (постановлену суддею Сліденко А.В.) по справі № 520/7863/2020 за позовом ОСОБА_1 до Люботинського відділу поліції Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області в особі Кухтіна Сергія Павловича
про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом доЛюботинського відділення поліції Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області в особі ОСОБА_2 , в якому просив: визнати протиправними дії Відділення поліції м. Люботина в особі Сергія Кухтіна та скасувати рішення про проведену перевірку від 10.06.2020 р. або окремі його положення; визнати протиправнимидії Відділення поліції м. Люботина в особі Сергія Кухтіна та зобов`язати вчинити певні дії; визнати протиправною бездіяльність Відділення поліції м. Люботина в особі Сергія Кухтіна та зобов`язати вчинити певні дії.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 р. відмовлено у відкритті провадженняпо справі № 520/7863/2020 та роз`яснено, що: заявлені вимоги відносно результатів вирішення письмового звернення позивача від 30.04.2020 р. підлягають розгляду місцевим загальним судом у порядку кримінального судочинства; заявлені вимоги відносно поліцейського ОСОБА_3 за фактом складаннялистом начальника Люботинського відділення поліції Харківського відділу поліції ГУ НП в Харківській області від 10.06.2020 р. №2564/119-94/01/20-2020 за підписом начальника відділу поліції ОСОБА_4 не містять складу юридичного спору і не підлягають розгляду та вирішенню за правилами будь-якого судочинства.
Не погодившисьіз ухвалоюсуду першоїінстанції про відмову у відкритті провадження, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 р. та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Закону України «Про поштовий зв`язок»,Закону України «Про звернення громадян», Кодексу адміністративного судочинства Українита на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не враховано що Відділення поліції м. Люботина вчинені протиправні дії або бездіяльність відносно поштового зв`язку з населенням регіону, так як позивач звернувся до Відділення поліції м. Мерефа, проте, відповідь на вказане звернення отримав від Відділенням поліції м. Люботина, у зв`язку з чим, апелянт вважає, що Відділення поліції м. Люботина не забезпечує поштову безпеку послуг, які надаються.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Усудове засідання учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили, відповідач просив розгляд справи проводити за його відсутністю від позивача до Другого апеляційного адміністративного суду повернулася повістка про виклик ОСОБА_1 у судове засідання, яке призначене на 09.12.2020 р. на 10.50 год., у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеномустаттею 129цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Таким чином, оскільки учасники справи повідомленні про дату, час і місце судового засідання своєчасно та належним чином, відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скаргине підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно дост. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що позивач звернувся до начальника Харківського відділу поліції ГУНП у Харківській області з заявою про втручання ОСОБА_5 у особисте життя заявника, в якій він просив: провести перевірку його заяви; провести профілактичну беседу з ОСОБА_5 та повідомив, що ОСОБА_5 керує камерою відеоспостереження, яка направлена на територію, що належить позивачу, чим принижує його гідність і порушує ст. 359 Кримінального процесуального кодексу України.
За результатами розгляду вказаної заяви, листом начальника Харківського відділу поліції ГУНП у Харківській області № 4767/119/90/01/51-2020 від 19.05.2020 р. заявнику повідомлено, що оскільки вказані події відбувалися на території обслуговування Люботинського відділення поліції Харківського відділу поліції ГУНП у Харківській області, то матеріали для подальшого розгляду та прийняття рішення направлені до Люботинського відділення поліції та зареєстровані в Журналі єдиного обліку Люботинського відділення поліції за № 2996 від 05.05.2020 р.
Листом начальника Люботинського відділення поліції Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області Ярослава Жидовцева № 2654/119-94/01/20-2020 від 10.06.2020 р. ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами перевірки його звернення, яке зареєстроване за № 2996 від 05.05.2020 р., не виявлено будь-яких ознак злочину та з ОСОБА_5 проведено профілактичну бесіду щодо недопущення протиправної поведінки.
Позивач, не погоджуючись з діями та бездіяльністю Люботинського відділення поліції Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області в особі ОСОБА_3 щодо розгляду його звернення, оскільки відповідачем не надано об`єктивної оцінки його повідомленню про злочин, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, щовказаний спір підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства, а не в порядку адміністративного судочинства, оскільки заявник оскаржує діяльність підрозділу Національної поліції саме у межах виконання (реалізації) правоохоронних повноважень із захисту суспільства від злочинних посягань і між заявником та обраним ним відповідачем - поліцейським Сергієм Кухтіним відсутні правовідносини, які об`єктивно унеможливлюють виникнення юридичного спору як такого у розумінніст.124 Конституції України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір в цій справі підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства, з наступних підстав.
Згідно із ч. 1ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zаndv. Аustria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно із п.п. 1, 2 ч. 1ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України,адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 7 частини 1статті 4 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, щосуб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ч. 1ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Аналіз вищезазначених норм закону вказує, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи зі сторони суб`єкту владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин.
Крім того, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад і участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Відповідно до ч. 1ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно із п. 1 ч. 1ст. 170 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни,суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не погоджується з діями та бездіяльністю Люботинського відділення поліції Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області в особі ОСОБА_3 щодо розгляду його звернення про втручання в його особисте життя та вчинення ОСОБА_5 дій, якими порушуються вимоги Кримінального процесуального кодексу України, тобто, оскарження дій чи бездіяльності органів Національної поліції, які пов`язані, зокрема, з розглядом повідомлень про злочин, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки, відповідно до ч. 2ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується звисновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно дост. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 р. про відмову у відкритті провадження - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержаннямнорм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись ст. ст.2,4,19,21,170,243,308,316,322,325,326,328,329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року по справі № 520/7863/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді О.А. Спаскін Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 14.12.2020 року
