ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2020 року м.Суми
Справа №591/1271/18
Номер провадження 22-ц/816/2251/20
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.
з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,
сторони:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Кузнєцова Артема Сергійовича,
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Сидоренко А.П. в приміщенні Зарічного районного суду м. Суми, повний текст рішення виготовлено 14 вересня 2020 року -
В С Т А Н О В И В :
13 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Сумська міська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що за своє життя ОСОБА_3 залишила заповіт на його ім`я, за яким все своє майно заповіла йому. Про її смерть він дізнався від подруги його матері та ОСОБА_3 ОСОБА_4 , яка виявила його випадково, перебираючи речі покійної, які його мати забрала після похорон. Мати та ОСОБА_3 більше двадцяти років дружили, підтримували один одного, він та його мати допомагали покійній, в той час як син не приймав участі в її житті, відносився до неї байдуже, конфліктував з нею.
З метою отримання спадщини, позивач звернувся до Першої Сумської державної нотаріальної контори, однак йому було відмовлено у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Вважає, що строк для прийняття спадщини пропущено з поважних причин, оскільки померла не є близьким родичем позивача, проживали вони окремо, йому не було відомо про її смерть та про наявність заповіту.
Остаточно уточнивши позовні вимоги, просить визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , місяць з дня набрання рішенням законної сили.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 07 листопада 2018 року замінено неналежного відповідача Сумську міську раду на належного відповідача ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення дадаткового строку на прийняття спадщини задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 грн 80 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_2 адвокат Кузнєцов Артем Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду від 04 вересня 2020 року та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини у зв`язку зі спливом позовної давності.
У доводах апеляційної скарги вказує, що надані довідки позивачем щодо перебування ним на непідконтрольній території не відповідають вимогам ст. 77-79 ЦПК України, оскільки не є належними, допустимими та достовірними. Зазначає, що судом помилково не застосовано строки позовної давності, про сплив яких заявлено відповідачем.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Також вважає безпідставними посилання відповідача на незастосування судом строку позовної давності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та його представника адвоката Кузнєцова А.С., представника позивача адвоката Корнієнко О.Д., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на випадок своєї смерті склала заповіт, відповідно до якого все своє рухоме та нерухоме майно заповідала позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту та витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі (т. 1 а.с. 9, 10).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, щопідтверджуєтьсякопією свідоцтва про смерть (т. 1 а.с. 8).
Згідно з довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 08 лютого 2018 року, ОСОБА_3 дійсно було зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 17.03.1982 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з нею, на момент смерті, реєстрація місця проживання осіб відсутня (т. 1 а.с. 11).
11 січня 2014 року ОСОБА_2 , звернувся до Першої Сумської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , 1932 року народження (т. 1 а.с. 54).
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 27 грудня 2017 року (справа № 573/2332/17) заяву ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин задоволено. Встановлено юридичний факт родинних відносин, а саме те, що, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Суми згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , є рідною матір`ю заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 18-19).
Згідно з довідкою ПВТП «АСН-TRADE», ОСОБА_1 дійсно працює на посаді менеджера з продажу за сумісництвом на Приватному виробничо-торговому підприємстві «АСН-TRADE» з 14 червня 2013 року по 12 січня 2015 року та перебував у відрядженнях: ПАТ «Консери «Стирол» з 13 липня 2013 року по 25 жовтня 2014 року м. Горлівка; ПАТ «АЗОТ» з 05 листопада 2014 року по 12 січня 2015 року м. Черкаси. (т. 1 а.с. 124).
З довідки ПФ «Сервіс-плюс» від 02 жовтня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді регіонального менеджера з розвитку ПФ «Сервіс-плюс» з 15 липня 2013 року по 13 березня 2018 року перебував у службових відрядженнях, а саме:
- з 15 січня 2015 року по 14 березня 2015 року ПАО «Науково-виробничий центр «Трансмаш» м. Луганськ;
- з 16 березня 2015 року по 19 червня 2015 року ТОВ «Поліграфічний центр «Максим» м. Луганськ;
- з 22 червня 2015 року по 25 вересня 2015 року ТОВ «Пласт-Юніон» м. Луганськ;
- з 28 вересня 2015 року по 26 грудня 2015 року ТОВ «Краснолучський машинобудівельний завод» м. Красний луч;
- з 22 червня 2015 року по 25 вересня 2015 року ТОВ «Пласт-Юніон» м. Луганськ;
- з 04 січня 2016 року по 18 березня 2016 року ПАО «Горлівський машинобудівний завод «Універсал» м. Горлівка;
- з 28 березня 2016 року по 24 червня 2016 року ТОВ «Євро пласт» м. Донецьк;
- з 01 липня2019 року по 30 вересня 2016 року ТОВ «О-МЕТ» м. Донецьк;
- з 03 жовтня 2016 року по 28 грудня 2016 року ПАТ «Горлівський машинобудівний завод «Універсал» м. Горлівка;
- з 09 січня 2017 року по 17 березня 2017 року ТОВ «Краснолучський машинобудівельний завод» м. Красний луч;
- з 27 березня 2017 року по 02 червня 2017 року ТОВ «Пласт-Юніон» м. Луганськ;
- з 12 червня 2017 року по 15 вересня 2017 року ПФ «Юніон-Трейд» м. Свердловськ;
- з 25 вересня 2017 року по 21 грудня 2017 року ТОВ «Пласт-Юніон» м. Луганськ (т. 1, а.с. 125).
Задовольняючи позовні вимоги про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції керувався ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України та виходив з того, що причина пропуску строку для прийняття спадщини позивачем є поважною, оскільки позивач був необізнаний про наявність заповіту, складеного на його користь та не мав можливості у встановлений термін звернутися до нотаріуса.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків, повно та всебічно з`ясувавши обставини, що мають значення для справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захиступорушених, невизнаних або оспорюванихправ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першоїстатті 16 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV (далі ЦК України)кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного правау разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особалишев разіпорушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222,1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина першастатті 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частиною третьоюстатті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.
Правила частини третьоїстатті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Судом встановлено, що померла не є близьким родичем позивача, вони проживали окремо, тому йому було невідомо про день її смерті та про наявність заповіту в межах законом шестимісячного строку на прийняття спадщини.
Вказана обставинапідтверджується показаннямисвідка ОСОБА_4 , яка в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що є знайомою ОСОБА_5 (мати позивача) та ОСОБА_3 , з якими товаришувала. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 померла та після її смерті влітку 2013 року вона забрала її речі з дозволу позивача, оскільки той здавав квартиру, де жила ОСОБА_5 . Оскільки у її чоловіка стався інсульт, вона одразу їх не розбирала, та ті були в гаражі. Взимку 2018 року вона стала розбирати речі та у «вузлику» виявила заповіт ОСОБА_3 на ім`я позивача. Коли вона зателефонувала позивачеві та повідомила про заповіт, той був здивований. Заповіт вона передала позивачу.
Відповідно до абз. 6 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17.
Встановивши,що позивачбув необізнанийпро наявністьзаповіту,складеного найого користьта не мав можливості у встановлений законом термін звернутися до нотаріуса, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поважність причини пропуску строку на прийняття спадщини.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що довідки з місця роботи позивача не є належними, допустимими та достовірними, як такі, що є необґрунтованими, оскільки такі доводи не спростовують факт необізнаності спадкоємця про наявність заповіту.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що судом помилково не застосовано строки позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина 3 статті 1272 ЦК України).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом обізнаності зацікавленої особи про порушення своїх прав і відповідно виникнення у неї права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Пропуск позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця безумовно не свідчить про виникнення у нього права на позов щодо визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, оскільки згідно приписів ч. 2ст. 1272 ЦК Україниза письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
З цього приводу у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 357/13630/16-ц висловлена правова позиція, відповідно до якої строк для прийняття спадщини є строком спеціальним, протягом якого існує саме право на спадщину. При цьому законодавцем не надається ніякого значення тривалості періоду, який прийшов з дня закінчення строку для прийняття спадщини, і це не є строком позовної давності, так як при наявності поважних причин спадкоємцю може бути визначено додатковий строк, достатній для прийняття спадщини.
Тобто строки прийняття спадщини і строки позовної давності є різними за своєю природою, вони істотно різняться і за наслідками спливу. Закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини тягне за собою втрату права на неї, однак з цього часу починає текти не строк позовної давності, а у спадкоємця виникає право на визначення у судовому порядку додаткового строку для прийняття спадщини.
Суд першої інстанції встановив, що про наявність заповіту на його ім`я позивач дізнався взимку 2018 року, до суду з даним позовом звернувся у березні 2018 року, а тому відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, він звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно, з дотримання норм матеріального та процесуального права не погодився з доводами відповідача про застосування строку позовної давності.
Таким чиномдоводи апеляційноїскарги неспростовують висновківсуду іне містятьнових даних,які бдавали підставидля скасування чи зміниухваленого рішення.Правильно встановившифактичні обставинисправи,суд першоїінстанції ухваливрішення здодержанням нормматеріального тапроцесуального права,а томуапеляційна скаргазадоволенню непідлягає.
Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Кузнєцова Артема Сергійовича залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 грудня 2020 року.
Головуючий: Т.А. Левченко
Судді : О.Ю. Кононенко
С.С. Ткачук
