ПОСТАНОВА
Іменем України
03 грудня 2020 року
м.Київ
справа №813/3053/18
адміністративне провадження №К/9901/10585/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення заборгованості невиплаченого розрахунку при звільненні і стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, провадження в якій відкрите
за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, ухвалену у складі головуючого судді Матковської З.М., суддів Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- стягнути з відповідача 7242,37 грн заборгованості з не виплаченого розрахунку при звільненні, що складається з 409,65 грн заборгованості із виплати заробітної плати, 343,20 грн заборгованості з виплати тримісячного середнього заробітку, 6489,52 заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні відпустки;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 14.02.2018 по дату постановлення рішення.
2. На обґрунтування позову зазначає про неправильний розрахунок відповідачем належних йому сум при звільненні.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. 13 лютого 2018 року Львівським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову, якою:
- визнано протиправною відмову Головного територіального управління юстиції у Львівській області у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 19.07.2017 про звільнення із займаної посади з 20 липня 2017 року у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю (частина 3 статті 38 КЗпПУ);
- зобов`язано Головне територіальне управління юстиції у Львівській області звільнити ОСОБА_1 з посади начальника Бориславського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області з 20.07.2017 року на підставі частини 3 статті 38 КЗпПУ;
- стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 18642 (вісімнадцять тисяч шістсот сорок дві) грн. 35 коп. та моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Також вказаною постановою було залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного територіального управління юстиції у Львівській області №137/8 від 18.07.2017 року "Про відрядження".
5. На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року Головним територіальним управління юстиції у Львівській області 01.03.2018 винесено наказ №192 про звільнення ОСОБА_1 .
6. Згідно з вказаним наказом:
1. звільнено ОСОБА_1 , начальника Бориславського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, 20 липня 2017 року із займаної посади на підставі частини 3 статті 38 КЗпПУ;
2. управлінню фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Львівській області на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 18642,35 грн та моральну шкоду у розмірі 3000 грн;
3. виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку відповідно до статті 44 КЗпПУ;
4. управлінню фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Львівській області провести виплату компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки тривалістю 54,5 календарних днів, за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років тривалістю 22 календарні дні.
7. 12 березня 2018 року позивачем було подану заяву на ім`я начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області про надання довідки-розрахунку щодо нарахованих та виплачених йому при звільненні сум.
8. На вказану заяву позивача Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області було надано відповідь від 10.04.2018 про нараховані та виплачені йому при звільнені згідно з наказом від 01.03.2018 суми, а саме:
- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні -18642,35грн;
- моральну шкоду - 3000,00 грн;
- вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку - 23892,60 грн;
- компенсацію за невикористану відпустку - 21020,18грн;
- разом до виплати - 66555,13 грн.
Також було зазначено, що середня заробітна плата обчислена відповідно до Постанови КМУ від 08.02.1995 №100.
9. Не погодившись з наданою відповіддю, позивач звернувся зі скаргою від 10.05.2018, зокрема до Головного управління юстиції у Львівській області про порушення законодавства про працю та протиправного позбавлення права на інформацію, в якій просив надати інформацію про:
- алгоритм визначення належних при звільненні сум;
- розмір та принцип визначення середньоденної та середньомісячної заробітної плати (період, який брався до розрахунку та розмір доходу із наведенням формули) виходячи із якої визначався розмір відшкодування за невикористані дні відпустки та розмір тримісячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України;
- розмір оподаткування кожної з нарахованих сум (із зазначенням виду податку та його розміру) у тому числі і тих, що були присуджені судовим рішенням.
10. 29.05.2018 р Головним управлінням юстиції у Львівській області надано відповідь, в якій наведено алгоритм визначення сум належних позивачу при звільненні, а також розмір та принцип визначення середньоденної та середньомісячної заробітної плати.
11. Не погодившись із здійсненим відповідачем розрахунком середньої заробітної плати (в частині застованого розміру надбавки за вислугу років), з якої було розраховано виплату за відпрацьований до звільнення час та вихідну допомогу, і яка підлягає застосуванню для визначення суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а також з не оплатою відпрацьованого 19.07.2017 дня та 23 днів невикористаної відпустки (2 дні розрахованих, але не оплачених відповідачем та 21 день з урахуванням вислугу років) позивач звернувся до суду з цим позовом.
12. Суть спору полягає у визначенні правомірності здійсненого відповідачем розрахунку належних позивачу до виплати сум при звільненні.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
13. Рішенням від 26 листопада 2018 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково.
Стягнув з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 заборгованість із виплати заробітної плати в сумі 5,72 грн, заборгованість із виплати тримісячного середнього заробітку в сумі 343,20 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовив повністю.
14. Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності у позивача права на отримання надбавки вислуги років у розмірі 48%, а не 45%, що призвело до неправильного розрахунку заробітної плати позивача за відпрацьований день 18.07.2017 та відповідно розміру вихідної допомоги, яка розрахована з неправильної середньоденної заробітної плати.
Відмовляючи в задоволенні інших позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності доказів підтвердження присутності позивача на робочому місці 19.07.2017 та відсутності факту несвоєчасного розрахунку при звільненні, оскільки наказ про звільнення виданий 01.03.2018, згідно з яким проведено відповідний розрахунок.
15. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 лютого 2019 року скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року і прийняв нову постанову про задоволення позову.
16. Задовольняючи позов апеляційний суд виходив з не підтвердження відповідними доказами відсутності позивача на робочому місці 19.07.2017, встановлення не донарахування та не виплату компенсації за не використані 23 дні відпустки та наявності підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 14.02.2018 по 20.02.2019 (день постановлення рішення).
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги і аргументи сторін
17. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та неврахування всіх обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
18. На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає про відсутність доказів підтвердження присутності позивача на робочому місці 19.07.2017 та про правильність розрахунку проведеного на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Постанова №100). З посиланням на приписи статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ) вказує про проведення розрахунку з позивачем при звільненні.
V. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
19. Відповідно до статті 116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
20. За змістом статті 117 КЗпПУ в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
21. Як установлено судами попередніх інстанцій на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року відповідачем 01.03.2018 винесено наказ №192 про звільнення позивача з займаної посади з 20.07.2017 та проведено з ним розрахунок, незгода позивача з яким стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
22. Так, позивач, зокрема, не погоджується з розрахунком одноденного заробітку (398,21 грн), в частині розміру надбавки за вислугу років, яка не відповідає наявному у нього стажу державної служби.
23. Крім того неврахований відповідачем стаж державної служби також є підставою заявленої позивачем вимоги щодо компенсації невикористаних 21 дня додаткової відпустки, право на яку виникає у зв`язку з наявністю відповідного стажу державної служби.
24. Так, згідно з частиною першою статті 46 Закону України «Про державну службу» N 889-VIII від 10.12.2015, стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
25. Стаж державної служби, який дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки визначений частиною другою статті 46 Закону України «Про державну службу».
26. Частиною 3 статті 46 Закону України «Про державну службу» передбачено, що порядок обчислення стажу державної служби затверджується Кабінетом Міністрів України.
27. Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу» надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
28. Згідно з частиною першою статті 58 Закону України «Про державну службу» за кожний рік державної служби після досягнення п`ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.
Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток визначається Кабінетом Міністрів України.
29. Постановою Кабінету Міністрів України N270 від 06.04.2016 затверджений Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, відповідно до пункту 2 якого державним службовцям, які мають стаж державної служби понад п`ять років, надається додаткова відпустка тривалістю один календарний день. Починаючи з шостого року стажу державної служби ця відпустка збільшується на один календарний день за кожний наступний рік. Тривалість додаткової відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.
30. При цьому, відповідно до пункту 8 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
31. Аналіз викладених приписів законодавчих норм свідчить, що наявний в особи стаж державної служби, дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, розмір яких залежить від календарних років наявного стажу державної служби.
32. Таким чином для визначення правомірності застосованого відповідачем розміру надбавки за вислугу років та розрахованої кількості днів додаткової відпустки підлягає встановленню розмір наявного у позивача стажу державної служби, який дає право на встановлення йому надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
33. В рішенні суду першої інстанції зазначено про встановлення ним станом на 18.07.2017 року 16 років 7 місяців 17 днів стажу державної служби у позивача.
34. Однак алгоритму розрахунку, з визначенням складових стажу державної служби позивача з посиланням на відповідні законодавчі норми та документи, на підстави яких судом обчислений зазначений стаж державної служби позивача судом першої інстанції не наведений.
35. Судом апеляційної інстанції зазначене питання залишене поза увагою.
36. Крім того, судами попередніх інстанцій не встановлено, який стаж державної служби був визначений позивачу відповідачем (на підставі яких документів і який час до нього зарахований/незарахований) та який розмір надбавки за вислугу років ним застосований при обчисленні одноденного заробітку.
37. Відомості щодо вказаних обставин в матеріалах справи відсутні.
38. Водночас як зазначалося позивач в позові посилався, що саме неправильний розрахунок стажу державної служби вплинув на розмір визначеного відповідачем одноденного заробітку та надав на підтвердження наявного стажу копії військового квитка та трудової книжки, які судами не досліджені.
39. Тому вирішення судами позовних вимог підставою яких є неправильний розрахунок стажу державної служби у позивача, без встановлення вказаних вище обставин є передчасним.
40. Так розмір наявного у позивача стажу державної служби впливає на заявлені позивачем вимоги про стягнення недоплаченого заробітку за 18.07.2017 і 19.07.2017, стягнення недоплаченої вихідної допомоги, компенсацію невикористаних днів відпустки та розмір середнього заробітку, яким підлягає стягненню за рішенням суду у разі наявності відповідних підстав.
41. Щодо невикористаних позивачем днів додаткової відпустки відповідачем надано довідку від 13.11.2018 №162 згідно з якою невикористана позивачем частина додатковї відпустки становить 21 день, що правильно встановлено судом апеляційної інстанції.
42. При цьому апеляційний суд дійшов висновку щодо нездійснення відповідачем компенсації ще за два дні відпустки.
43. Однак відповідних обґрунтувань з посиланням на докази, із зазначенням виду відпустки, за який період та у зв`язку з чим виникла різниця судом апеляційної інстанції не наведено.
44. Крім того відповідачем, ані під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, ані в касаційній інстанції жодних обґрунтувань стосовно не виплати компенсації як за 21 день додаткової відпустки, так і за визначені апеляційним судом два дні відпустки не надано.
45. В касаційній скарзі відповідачем наведені лише доводи правомірності проведення обчислення компенсації за невикористані дні відпустки відповідно до пункту 4 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 №100, однак відповідно до поданої позивачем уточненої позовної заяви, вказані обставини ним не заперечуються, а позовні вимоги стосуються кількості неоплачених днів.
46. Щодо не здійснення відповідачем оплати за 19.07.2017, суди попередніх інстанцій виходили з встановлення присутності/відсутності позивач на робочому місці у Бориславському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
47. Так в матеріалах справи наявні наступні копії табелів обліку робочого часу та примітки до них, працівників Бориславського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
Примітка до табеля за другу половину липня щодо позивача та за його підписом (як начальником міського відділу ДВС), в якій проставлені відмітки « 8:15» та « 7» відповідно, до кінця місяця. Вказана примітка до табеля була направлена начальникові Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 супровідним листом від 19.07.2017.
Табель обліку робочого часу за другу половину липня за підписом виконавця Бачинської С.В. та в.о. начальника міського відділу ДВС Дубик Ю.А., в якому щодо позивача проставлені прочерки.
Примітка до табеля за другу половину липня 2017 року щодо позивача за підписом виконавця Чорного Д.В. та в.о. начальника міського відділу ДВС Дубик Ю.А., в якому за 16 та 17 проставлений прочерк, за 18 відмітка « 8:15», а з 19 по 31 відмітка «ВД».
48. Як свідчать матеріали справи Головним управлінням територіального управління юстиції у Львівській області 18.07.2017 року було видано наказ №137/8 про відрядження ОСОБА_1 у Золочівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, з 19 липня 2017 року по 19 вересня 2017 року, у зв`язку із службовою необхідністю, який був скасований постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2017.
49. Таким чином, оскільки зазначений наказ був чинним 19.07.2017, то 19.07.2017 позивач мав перебувати у Золочівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
50. Суд апеляційної інстанції, в обґрунтування свого висновку про присутність позивача 19.07.2017 на робочому місці в Бориславському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області вказав про ознайомлення позивача з цим наказом 19.07.2017 о 17:40 та зазначив про ненадання доказів відповідачем на підтвердження відсутності позивача.
51. Проте докази ознайомлення позивача з наказом 19.07.2017 о 17:40, в матеріалах справи відсутні.
52. Крім того, оскільки наказом від 18.07.2017 №137/8, який був чинним в спірний період, позивача відряджено з 19.07.2017, то відповідним наказом мала бути визначена особа, яка виконуватиме обов`язки керівника, і підписом якої повинен затверджуватись табель.
53. Вказані вище табель та примітка місять підписи в.о. начальника міського відділу ДВС Дубик Ю.А., однак докази на підтвердження повноважень вказаної особи та період їх виконання в матеріалах справи відсутні, що унеможливлює встановлення повноважної особи на підписання вказаних документів та відповідно їх правомірності.
54. Зазначені обставини також залишились поза увагою судів попередніх інстанцій.
55. Крім того, взявши до уваги табель обліку робочого часу та зробивши висновок про не підтвердження відповідачем відсутності позивача на робочому місці 19.07.2017, суд апеляційної інстанції не врахував, що цей табель не може містити остаточну та достовірну інформацію, оскільки згідно з наявним у справі листком непрацездатності ОСОБА_1 з 20.07.2017 по 24.07.2017 знаходився на лікарняному, а 25.07.2017 мав приступити до роботи.
56. Відсутність/присутність позивача на роботі повинна бути доведена належними та допустимими доказами з боку відповідача, проте матеріали справи таких доказів не містять.
57. Частиною другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
58. Таким чином з огляду на викладене постанова суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції під час якого необхідно встановити зазначені Судом обставини.
59. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні це питання, згідно з приписами частини 2 статті 117 КЗпПУ, підлягає вирішенню, після вирішення спору про розмір належних позивачу сум.
60. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
61. Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
62. Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Львівській області задовольнити частково.
63. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року і рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року скасувати.
64. Справу направити на новий судовий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Судді: С.А. Уханенко
О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська
