ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа№ 813/3053/18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулкевич І.З.,
секретар судового засідання Бабич Ю.Б.
за участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення невиплаченої заборгованості при проведенні розрахунку при звільненні,-
встановив :
ОСОБА _1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, у якому просить суд з урахуванням уточнених позовних вимог:
- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 7242,37 грн заборгованості з не виплаченого розрахунку при звільненні, що складається з 409,65 заборгованості із виплати заробітної плати, 343,20 грн заборгованості з виплати тримісячного середнього заробітку, 6489,52 заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні відпустки;
- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 14.02.2018 р по дату постановлення рішення.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем не виплачено заборгованість із виплати заробітної плати в сумі 409,65 грн, невірно проведено обчислення вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку 343,20 грн, компенсацію за 23 дня оплачуваної відпустки 6489,52 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові, просив суд адміністративний позов задовольнити.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов. В обгрунтування відзиву зазначив, що розрахунок заробітної плати позивача проводився відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила із підстав, викладених у письмовому відзиві та додаткових поясненнях просила у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що Львівським окружним адміністративним судом постановою від 24.10.2017 р позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Львівській області №137/8 від 18.07.2017 року “Про відрядження”. В решті позовних вимог відмовлено.
13.02.2018 р Львівським апеляційним адміністративним судом скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 року у справі № 813/2869/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалено нове рішення, яким позов задовольнив частково. Визнав протиправною відмову Головного територіального управління юстиції у Львівській області у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 19.07.2017 року про звільнення із займаної посади з 20 липня 2017 року у зв’язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю (ч.3 ст.38 КЗпП України). Зобов’язав Головне територіальне управління юстиції у Львівській області звільнити ОСОБА_1 з посади начальника Бориславського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області з 20.07.2017 року на підставі ч. 3 ст.38 КЗпПУ.
Стягнув з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 18642 (вісімнадцять тисяч шістсот сорок дві) грн. 35 коп. та моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
01.03.2018 р Головним територіальним управління юстиції у Львівській області, винесено наказ №192 про звільнення ОСОБА_1 Згідно наказу: звільнено ОСОБА_1, начальника Бориславського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, 20 липня 2017 року із займаної посади на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України; управлінню фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Львівській області на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 р №813/2869/17 виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 18642,35 грн та моральну шкоду у розмірі 3000 грн; виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку відповідно до ст.44 КЗпПУ; управлінню фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Львівській області провести виплату компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки тривалістю 54,5 календарних днів, за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років тривалістю 22 календарні дні.
12.03.2018 р позивач звернувся до Головного територіального управління юстиції у Львівській області для з’ясування розміру виплачених сум та правильності їх розрахунку.
12.04.2018 р позивачем отримано відповідь в частині повідомлення про нараховані суми, однак не повідомлено про принцип їх нарахування.
10.05.2018 р позивачем подано скаргу до Головного управління юстиції у Львівській області про порушення законодавства про працю та протиправного позбавлення права на інформацію.
30.05.2018 р позивачем отримано відповідь від Головного управління юстиції у Львівській області про алгоритм визначення сум належних при звільненні, а також розмір та принцип визначення середньоденної та середньомісячної заробітної плати.
Із наведених вище відповідей позивачем встановлено, що Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області проведено не повний розрахунок при звільненні, а саме не виплачено 409,65 грн заробітної плати, невірно проведено обчислення вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку 343,20 грн та компенсації за 23 дня оплачуваної відпустки в сумі 6489,52 грн.
Не погоджуючись із такими діями відповідача позивач звернувся із даним позовом до суду.
Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Щодо невиплати заробітної плати на суму 409,65 грн, судом встановлено таке.
Позивачем в позовній заяві зазначається, що йому не виплачено заробітну плату за фактично відпрацьовані дні 18, 19.07.2017 року відповідно до табеля обліку робочого часу за другу половину липня 2017 року.
Як встановлено судом з матеріалів справи, табель обліку робочого часу за другу половину липня 2017 року Бориславського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області підписано виконуючим обов'язки начальника відділу, а примітку до табеля обліку робочого часу за другу половину липня 2017 року Бориславського МВ ДВС підписано ОСОБА_1
Згідно до примітки до табеля обліку робочого часу за другу половину липня 2017 року від 19.07.2017 року Позивач проставив позначку 815 до 31 липня 2017 року.
Тобто, Позивач 19.07.2017 року про табелював себе попередньо за другу половину липня 2017 року. З 20.07.2017 року по 24.07.2017 року Позивач перебував у тимчасовій непрацездатності, що підтверджується листком непрацездатності від 20.07.2017 року Серії АБД № 881549.
Також, як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2017 року позивачем подав заяву про звільнення.
Відповідно за 20.07.2017 року Позивачу було оплачено листок непрацездатності.
В примітці до табеля обліку робочого часу працівників Бориславського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області у графі за 19.07.2017 року вказано позначку ВД (відрядження).
Наказ про відрядження від 18.07.2017 № 137/8 скасовано постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 року у справі № 813/2869/17.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, на підтвердження того, що 19.07.2017 року Позивач був присутній на робочому місці. Доказів підтвердження своєї присутності на робочому місці чи спростування своєї відсутності, крім примітки до табеля обліку робочого часу Позивач не надав.
Отже, розмір середньої заробітної плати Позивачу не міг нараховуватися за відпрацьовані два дні, оскільки фактично відпрацьований Позивачем лише один день – 18.07.2017 року.
В позовній заяві, Позивач стверджує, що з 01.01.2017 року змінено структуру заробітної плати на посаді, яку він займав.
Таке твердження Позивача є хибним, оскільки 01.01.2017 року було підвищено оклади державних службовців, а не змінено структуру заробітної плати, яка включає в себе ряд інших виплат.
Так, згідно частини 2 статті 50 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року (далі – Закон), заробітна плата державного службовця складається з:
1) посадового окладу;
2) надбавки за вислугу років;
3) надбавки за ранг державного службовця;
4) виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;
5) виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою;
6) премії (у разі встановлення).
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Так, основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
ОСОБА_3 праці та соціальної політики України від 07.09.2009 року № 538/13/84-09 передбачено, що стосовно питання, що розуміють під терміном «структура заробітної плати», то заробітна згідно з чинним законодавством складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Усі ці складові заробітної плати мають певну питому вагу в загальній сумі заробітної плати. Якщо відбувається зміна (збільшення, зменшення) питомої ваги складових заробітної плати шляхом скасування певних виплат, що призводить до збільшення питомої ваги окладів, або збільшенням частки основної заробітної плати (окладів) та зменшенням частки інших виплат, то відбувається зміна структури заробітної плати.
Отже, зміна структури заробітної плати передбачає не лише зміну посадового окладу, але й зміну інших виплат, передбачених частиною 2 статті 50 Закону.
Востаннє зміна структури заробітної плати державних службовців відбулася 01.05.2016 року.
Так, листом ОСОБА_3 соціальної політики України від 29.06.2016 року № 784/13/84-16 передбачено, що із 1 травня 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 року № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» державним службовцям підвищено посадові оклади з одночасною зміною структури.
Таким чином, з 01.01.2017 року відбулося підвищення посадових окладів державних службовців, а не зміна структури заробітної плати загалом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року № 15, на яку посилається Позивач, було внесено зміни в схему посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2017 році.
Згідно з матеріалів справи, посадовий оклад Позивачу обчислювався із суми « 4000».
Розрахунок заробітної плати Позивача проводився відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».
В подальшому Позивач знову стверджує, що з 01.01.2018 року відбулася зміна структури заробітної плати, збільшились оклади згідно Постанови Кабміну від 25.01.2018 року № 24 і тому його заробітна плата повинна бути відкоригована з 01.01.2018 року.
Однак, Позивач станом на 01.01.2018 року вже не перебував у трудових відносинах з Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області, оскільки вважається звільненим з 20.07.2017 року відповідно до Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 року у справі № 813/2869/17, на виконання якої було прийнято наказ від 01.03.2018 року № 192/К.
Як вбачається з листа Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 28.02.2018 р №3527/0/1-18/10-16 позивачу на один відпрацьований день 18 липня 2018 року виплачено заробітну плату в сумі 398,21 грн (оклад – 190,48 грн, ранг-23,81 грн, вислуга-85,71 грн, надбавка-95,24 грн, індексація – 2,97 грн).
Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу» надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50% посадового окладу.
Як встановлено з матеріалів справи станом на 18.07.2017 р стаж державної служби позивача становив 16 років 7 місяців 17 днів.
Таким чином, позивач на час нарахування заробітної плати здобув право на надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 48%.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем при виплаті заробітної плати за 18.07.2017 р враховано вислугу років 45 % - що становила 85,71 грн
Відтак суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно не враховано вислугу років у розмірі 48%, яка би становила- 91,43 грн, отже позивачу не оплачено заробітної плати за 18.07.2017 р за вислугу років 5,72 грн.
Щодо обчислення вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку та не виплаченої заборгованості в сумі 343, 20 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до листа Головного територіального управління юстиції у Львівській області №Б-304/10 від 29.05.2018 р вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку обчислена в сумі 23 892,60 грн з них : 398,21 грн (середньоденна заробітна плата), 7964,20 грн (середньомісячна заробітна плата) х 3(місяці).
Однак, при розрахунку вихідної допомоги, відповідачем не враховано вислугу років в розмірі 48%, відповідно середньоденна заробітна плата позивача становить 403,93 грн,, середньомісячна заробітна плата 8078,60 грн х 3 місяців, в загальному розмір вихідна допомога мала би становити 24 235,80 грн.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем не виплачено у повному обсягу ОСОБА_1 вихідної допомоги в сумі 343,20 грн.
Щодо невиплати компенсації за відпустку, в розмірі 6489,52 грн, суд зазначає наступне.
Згідно листа Головного територіального управління юстиції у Львівській області №Б-304/10 від 29.05.2018 р позивачу нараховано та виплачену компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 74,5 відповідно до абзацу 4 Порядку обчислення заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р №100 в сумі 21020,18 грн (8300 заробітна плата) х12:353х74,5=21020,18 грн).
Позивач в позовній заяві зазначає, що станом на сьогоднішній день йому не виплачено компенсацію за 23 дні відпустки, однак такі твердження позивача судом не беруться до уваги, оскільки відповідачем в належному розмірі та відповідно до норм чинного законодавства обчислено невикористані дні відпустки та виплачено належну суму компенсації.
Щодо стягнення з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 14.02.2018 р по дату постановлення рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов’язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Вказана позиція відображена у постанові Верховного суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-144цс13, в ухвалі Верховного суду України від 05 квітня 2017 року у справі 331/6727/14-ц.
Як встановлено судом, на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 р відповідачем 01.03.2018 р винесено наказ №192/к про звільнення ОСОБА_1 та проведення всіх необхідних виплат. Відповідачем було здійснено нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральну шкоду, вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку, компенсацію за невикористану відпустку.
Відтак, суд приходить до висновку, що факту несвоєчасної сплати заробітної плати не встановлено, суд не вбачає будь-яких правових підстав щодо необхідності стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 14.02.2018 р по дату постановлення рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд -
вирішив :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 заборгованість із виплати заробітної плати в сумі 5,72 грн, заборгованість із виплати тримісячного середнього заробітку в сумі 343,20 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст постанови виготовлено 30 листопада 2018 року.
Суддя Гулкевич І.З.
