ПОСТАНОВА
Іменем України
02 грудня 2020 року
Київ
справа №818/900/17
адміністративне провадження №К/9901/4222/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Берназюк Я.О., Кравчук В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Столичний" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 (суддя - Павлічек В.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 (судді - Русанова В.Б., Курило Л.В., Присяжнюк О.В.) у справі за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Столичний" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
в с т а н о в и в :
У червні 2016 року Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Столичний" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 63 742,31 грн. та за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій пеню у розмірі 1 657,50 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.02.2017 відповідачем подано до Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік (форма № 10-ПІ), згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу фактично за рік становить 13 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до вимог чинного законодавства встановлена інвалідність - 0; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, встановлених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1.
Згідно звіту відповідачем самостійно визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 63 742,31 грн.
На суму заборгованості станом на 22.06.2017 року була нарахована пеня у розмірі 1 657,50 грн.
Враховуючи несплату ПАТ АБ "Столичний" вказаних вище адміністративно-господарських санкцій та пені, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем не виконано норматив по створенню 1 робочого місця, призначеного для працевлаштування осіб, яким встановлено інвалідність, у зв`язку з чим підприємству необхідно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 63 742,31 грн., а також пеню у розмірі 1 657,50 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017, позов задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Столичний" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 63 742,31 грн. (шістдесят три тисячі сімсот сорок дві гривні 31 коп.) та за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій пеню у розмірі 1 657,50 грн. (одна тисяча шістсот п`ятдесят сім гривень 50 коп.).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не дотримано чинного законодавства щодо соціального захисту інвалідів у частині виконання квоти по працевлаштуванню інвалідів, не вжито усіх залежних від нього заходів для виконання обов`язку із виконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, не сплачені адміністративно-господарські санкції, що передбачені за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, передбаченого чинним законодавством України.
Відхиляючи доводи відповідача про звільнення його від відповідальності на підставі норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв`язку з початком процедури ліквідації ПАТ "Акціонерний банк "Столичний" з 18.09.2015, суди виходили з того, що аналіз положень зазначеного Закону, на який посилається відповідач, як на підставу відмови у позові, не свідчить про можливість звільнення неплатоспроможних банків від відповідальності за порушення законодавства про соціальну захищеність інвалідів в Україні.
Суди дійшли висновку, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку із скоєнням правопорушення.
З ухваленими судовими рішеннями не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами не надано належної оцінки обставинам справи, не досліджено належним чином докази, які мають значення для правильного вирішення спору та ухвалено рішення, які підлягають скасуванню.
Зокрема посилався на те, що звітність за формою 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії). Водночас, з вересня 2015 року в Банку триває процедура ліквідації, у зв`язку з чим відбувається скорочення штату та чисельності працівників.
Крім того, відповідно до положень статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Водночас, як було зазначено, Банк перебуває в процесі ліквідації, а кошти, які надходять на накопичувальний рахунок банку, відкритий Уповноваженою особою Фонду, не є доходом, в розумінні чинного законодавства України, оскільки за рахунок таких коштів утворюється ліквідаційна маса для задоволення вимог кредиторів банку по зобов`язаннях, що виникли станом на день відкриття ліквідаційної процедури, та здійснюється оплата витрат ліквідатора для проведення ліквідаційної процедури. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому силі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, ч. 2 ст. 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього Закону.
В ході розгляду справи судами встановлено, що відповідачем не виконано норматив по працевлаштуванню інвалідів за 2016 рік.
Водночас, судами встановлено, що з 17.09.2015 у відповідача відкликано банківську ліцензію та започатковано процедуру ліквідації банку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в тому числі повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульовано Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон №4452-VI).
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону №4452-VI Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку. (частина 4 статті 44 Закону №4452-VI).
Наслідки початку процедури ліквідації банку передбачено статтею 46 Закону №4452-VI.
Так, пунктом 3 частини 2 статті 46 зазначеного Закону передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.
Відповідно до частини 3 статті 46 Закону №4452-VI під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у цій справі зобов`язання щодо виконання нормативу з працевлаштування інвалідів та сплати відповідних санкцій виникли у відповідача після започаткування процедури ліквідації банку, такі зобов`язання безпосередньо не пов`язані зі здійсненням ліквідаційної процедури, а тому такі санкції не можуть бути стягнуті в примусовому порядку.
Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Столичний" - задовольнити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 - скасувати.
У задоволенні позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Я.О. Берназюк
В.М. Кравчук
