Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 519/416/19
провадження № 61-2364св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.
учасники справи:
позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Южненська міська рада Одеської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду
від 21 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М.,
Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Южненська міська рада Одеської області (далі - Южненська міська рада), про відшкодування збитків.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 20 січня 2000 року між ним, як фізичною особою-підприємцем, та Южненською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 45 кв. м під розміщення торговельної площадки для реалізації квіткової продукції, розташованої по
АДРЕСА_1 , строком на п`ять років, з можливістю його продовження, зі сплатою орендної плати у розмірі 337,50 грн щорічно.
10 квітня 2012 року між ним, як фізичною особою-підприємцем, та Южненською міською радою укладено ще один договір оренди земельної ділянки площею 0,049 га під розміщення торговельних лотків з продажу квіткової продукції, розташованої за тією ж адресою, строком на 10 років, з можливістю його продовження, зі сплатою орендної плати у розмірі 1 958,38 грн щорічно.
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 26 вересня 2013 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 січня 2014 року, задоволено позов ОСОБА_2 до нього про поділ майна подружжя; визнано за ОСОБА_2 право власності на торговельний павільйон з реалізації квіткової продукції площею 53,6 кв. м, який складається з 8 квіткових павільйонів, 18 торговельних лотів, розташований по АДРЕСА_1 ; визнано за ним право власності на нежиле приміщення площею 73,1 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1 та торговельний павільйон з реалізації промислової групи товарів площею 21,24 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 .
Після ухвалення рішення суду про поділ майна подружжя, він неодноразово звертався до відповідачки з вимогою про перенесення її торговельних павільйонів і лотків в інше місце та звільнення орендованих земельних ділянок, або укласти з ним договір суборенди земельних ділянок, на які вона не погодилася.
19 серпня 2015 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на торговельний майдан з реалізації квіткової продукції площею 53,6 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 .
Вважав, що з моменту державної реєстрації права власності відповідачки на торговельний майдан, до неї перейшло право користування земельними ділянками за вказаною адресою у тому ж обсязі, який був у попереднього користувача, тобто у нього. Однак вона ухиляється від виконання обов`язку їх утримання або укладення з ним договору суборенди земельних ділянок, внаслідок чого він змушений сплачувати орендну плату за відсутності можливості користування орендованими земельними ділянками за призначенням.
Посилаючись на те, що у період з серпня 2015 року по березень 2019 року, він сплатив 26 377,00 грн за договорами оренди земельних ділянок, якими фактично користується ОСОБА_2 , просив стягнути з неї збитки в розмірі
26 377,00 грн, з підстав, передбачених статтями 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 11 квітня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Южненська міська рада, про відшкодування збитків.
Роз`яснено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 право звернення до суду в порядку господарського судочинства.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що зазначений спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки зі змісту позовної заяви убачається, що відповідач ОСОБА_2 також є суб`єктом підприємницької діяльності, а тому зазначений спір підвідомчий суду господарської юрисдикції.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Южного міського суду Одеської області від 11 квітня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що зазначений спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, оскільки він виник між двома суб`єктами підприємницької діяльності. Відповідач ОСОБА_2 є власником частини торговельного майданчика, розташованого на земельних ділянках, які були передані у користуванні позивача. Зважаючи на те, що позивач, як орендар, просив стягнути з відповідачки заподіяні йому збитки, як з власника торговельного майданчика, а не як із суб`єкта підприємницької діяльності, зазначений спір підлягає розгляду у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України). Наявність у відповідачки статусу фізичної особи-підприємця не свідчить, що у правовідносинах з користування земельною ділянкою та відшкодування збитків, вона виступає як підприємець.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , у якій вона просила скасувати постанову Одеського апеляційного суду
від 21 листопада 2019 року, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не повідомив її належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заявник вказала, що висновок апеляційного суду щодо юрисдикції зазначеного спору є помилковим, оскільки вона є суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем. Рішенням Южного міського суду Одеської області від 26 вересня 2013 року їй виділено у власність торговельний майдан з реалізації квіткової продукції для здійснення підприємницької діяльності. Договори оренди земельних ділянок, на яких розташований торговельний майдан з реалізації квіткової продукції, були укладені між двома суб`єктами
господарювання - між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Южненською міською радою. Вона, як суб`єкт підприємницької діяльності неодноразово зверталася до Южненської міської ради із заявами про укладення (переоформлення) з нею договорів оренди зазначених земельних ділянок, на якій розташований зазначені об`єкти, а тому правовідносини, що виникли між нею та відповідачем з приводу користування спірними земельними, є господарськими.
У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ФОП ОСОБА_1 , у якому заявник просив у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 відмовити та залишити без змін постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
З 12 грудня 1987 року по 21 вересня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
З 17 липня 1996 року ОСОБА_1 набув статусу фізичної особи-підприємця, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем з 29 червня 2010 року.
20 січня 2000 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Южненською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 45 кв. м під розміщення торговельної площадки для реалізації квіткової продукції, розташованої по АДРЕСА_1 , строком на 5 років. Після закінчення терміну зазначеного договору, орендар має переважне право на його поновлення на новий термін. Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 337,50 грн за рік.
10 квітня 2012 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Южненською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,049 га під розміщення торговельних лотків для торгівлі квітковою продукцією, розташованої по АДРЕСА_1 , строком на 10 років. Після закінчення строку дії договору, при умові належного виконання своїх обов`язків за договором, орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. Орендна плата встановлюється у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1 958,38 грн щорічно.
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 26 вересня 2013 року у справі № 2-25/11, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 січня 2014 року, задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя; визнано за ОСОБА_2 право власності на торговельний павільйон по реалізації квіткової продукції площею 53,6 кв. м, який складається з 8 квіткових павільйонів, 18 торговельних лотів, розташований по АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на нежиле приміщення площею 73,1 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1 , а також на торговельний павільйон по реалізації промислової групи товарів площею 21,24 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 .
07 лютого 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 претензію про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,0049 га, розташованою по АДРЕСА_1 .
26 травня 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 пропозицію укласти договір суборенди земельних ділянок, які передані у його користуванні на підставі договорів оренди від 20 січня
2000 року та від 10 квітня 2012 року, укладених між ним та Южненською міською радою.
27 липня 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з вимогою звільнити земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1 , які перебувають у його користуванні, від малих архітектурних форм (павільйонів) та торговельних лотків у семиденний термін з моменту отримання цієї вимоги.
Зазначені звернення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 залишилися без задоволення.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» і від 03 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.
Частиною першою статті 158 ЦПК України 2004 року передбачено, що розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
За змістом частин першої, третьої та п`ятої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції, порушенням права на справедливий суд та вимог статей 128-130, 223 ЦПК України.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частини перша, третя статті 368 ЦПК України).
Частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Предметом апеляційного перегляду була ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 353 ЦПК України).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 серпня 2019 року підготовку апеляційного розгляду справи закінчено та призначено судове засідання на 11:00 год 21 листопада 2019 року, до судового засідання викликано учасників процесу.
Відповідач ОСОБА_2 не отримувала копії апеляційної скарги позивача з ухвалою про відкриття апеляційного провадження, і не була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Доказів на підтвердження отримання нею судової повістки в судове засідання, призначене на 21 серпня 2019 року, матеріали справи не містять.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Розгляд апеляційним судом справи за відсутності ОСОБА_2 та відомостей про вручення їй копії апеляційної скарги, позбавило її можливості самостійно або через представника захищати свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, брати участь у судовому засіданні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обгрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
За змістом частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судоми.
Узагальнюючи наведене, Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд розглянув справу за відсутності доказів належного повідомлення заявника про розгляд справи апеляційним судом, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Обгрунтованість інших доводів касаційної скарги не підлягає перевірці з огляду на встановлене касаційним судом порушення апеляційним судом норм процесуального права, що тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко
