Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 519/416/19

провадження № 61-9654св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач -фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Южненська міська рада Одеської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фізичної особі-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Южного міського суду Одеської області від 11 квітня 2019 року у складі судді Барановської З. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду

з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Южненська міська рада Одеської області, про відшкодування збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач на підставі рішення суду від

26 вересня 2013 року у справі про поділ спільного майна подружжя стала власником частини торгівельного майданчика, який розташований на земельній ділянці, що знаходиться в оренді відповідно до договору оренди від 10 грудня 2012 року між позивачем та Южненською міською радою. Посилаючись на те, що з моменту реєстрації права власності на об`єкт нерухомості за відповідачем також перейшло і право користування земельною ділянкою під торгівельним майданчиком у тому ж обсязі, який був у позивача, тобто на умовах оренди. Відповідач, як власник нерухомого майна, уникає від обов`язку його утримання та переоформлення відносин землекористування, залишає претензії і пропозиції позивача без відповіді, внаслідок чого він вимушений нести тягар обов`язку орендаря земельної ділянки по сплаті орендної плати замість відповідача. Позивач просив стягнути збитки з відповідача, як з власника об`єкта нерухомості, яка має обов`язки з відносин землекористування.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 11 квітня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Южненська міська рада, про відшкодування збитків. Роз`яснено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 право звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Суд першої інстанції виходив з того, що зазначений спір не підлягає розгляду

у порядку цивільного судочинства, оскільки зі змісту позовної заяви убачається, що відповідач ОСОБА_2 також є суб`єктом підприємницької діяльності.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу суду першої інстанції від 11 квітня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 18 листопада 2020 рокуу цій справі (провадження № 61-2364св20) зазначену постанову апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова Верховного Суду мотивована наявністю підстав для обов`язкового скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд розглянув справу за відсутності доказів належного повідомлення заявника про розгляд справи апеляційним судом.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 рокуухвалу Южного міського суду Одеської області від 11 квітня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник у зв`язку із підприємницькою діяльності позивача і відповідача.

Аргументи учасників справи

У червні 2021 рокуфізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що спір між сторонами виник із земельних відносин, який згідно частини першої статті 19 ЦПК України підлягає розгляду

в порядку цивільного судочинства. Позов поданий до фізичної особи, як власника об`єкта нерухомості, яка має обов`язки з відносин землекористування, а не як до суб`єкта підприємницької діяльності. Спір, який виник між сторонами, позбавлений ознак господарського спору. Тому висновок судів про наявність між сторонами господарського спору є помилковим.

Суди першої та апеляційної інстанції не врахували позиції, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі

№ 753/16525/16-ц щодо співвідношення понять фізичної особи та фізичної особи - підприємця та їх правого статусу та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 січня 2019 року у справі № 916/218/18 про те, що наявність у відповідача статусу підприємця не свідчить про те, що він виступає у такій якості, зокрема, у правовідносинах з користування земельною ділянкою без укладання договору оренди.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Аналіз матеріалів справи свідчить, що з 12 грудня 1987 року по 21 вересня

2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

З 17 липня 1996 року ОСОБА_1 набув статусу фізичної особи-підприємця.

ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем з 29 червня 2010 року.

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 26 вересня 2013 року

у справі № 2-25/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 січня 2014 року, задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя; визнано за ОСОБА_2 право власності на торговельний павільйон по реалізації квіткової продукції площею 53,6 кв. м, який складається з 8 квіткових павільйонів, 18 торговельних лотів, розташований по АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на нежиле приміщення площею 73,1 кв. м, розташоване по АДРЕСА_2 , а також на торговельний павільйон по реалізації промислової групи товарів площею 21,24 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 .

07 лютого 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 претензію про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,0049 га, розташованою по АДРЕСА_1 .

26 травня 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 пропозицію укласти договір суборенди земельних ділянок, які передані у його користуванні на підставі договорів оренди від 20 січня

2000 року та від 10 квітня 2012 року, укладених між ним та Южненською міською радою.

29 листопада 2016 року відповідачем на підставі рішення Южного міського суду Одеської області від 26 вересня 2013 року у справі № 2-25/11 зареєстровано право власності на торгівельний майдан по реалізації квіткової продукції загальною площею 53,6 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 45-47) .

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У пункті 15 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку,

є господарським зобов`язанням (частина перша статті 173 ГК України).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі

№ 753/16525/16-ц (провадження № 14-574цс18)зазначено, що «фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх. Зі змісту позовної заяви убачається, що ОСОБА_3 саме як фізична особа, а не фізична особа - підприємець, звернувся до суду за захистом своїх цивільних прав - відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, та моральної шкоди, заподіяних приведенням належного йому на праві власності нерухомого майна (нежитлового приміщення), у повну непридатність для володіння та користування внаслідок дій та бездіяльності відповідачів, спрямованих на умисне знищення цього майна. Тобто позивач ставить питання про відшкодування вартості знищеного майна, належного йому як фізичній особі, за рахунок осіб, винних

в порушенні його прав - суб`єктів деліктної відповідальності та безпосередніх заподіювачів шкоди.

… судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що позивачем заявлено позов саме як фізичною особою, власником нежитлового приміщення до відповідачів як суб`єктів деліктних зобов`язань, а не суб`єктом господарювання та орендодавцем. Вказаний у договорі оренди орендар нерухомого майна - інша фізична особа - підприємець не є стороною в указаній справі та цей спір не стосується орендних правовідносин».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 січня 2019 року у справі № 916/218/18 зазначено, що «наявність

у фізичної особи статусу суб`єкта господарювання не означає, що усі правовідносини з її участю є господарськими. Для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської діяльності, суди мали встановити використання відповідачем земельних ділянок з метою реалізації господарської компетенції, здійснення прав та обов`язків у сфері суспільного виробництва. Суди першої та апеляційної інстанцій також не з`ясували, чи використовував відповідач належні йому об`єкти нерухомості (нежитлові приміщення) у спірний період в господарській діяльності, тобто з метою одержання прибутку, оскільки докази використання ОСОБА_3 нежитлових приміщень та земельної ділянки у господарській діяльності

у матеріалах справи відсутні. Наведене не виключає наявність підстав вважати, що спірні правовідносини з позивачем стосовно фактичного використання відповідачем земельної ділянки без оформлення належним чином такого використання не мають ознак господарських, відтак, цей спір може не належати до господарської юрисдикції та міг розглядатися за правилами цивільного судочинства».

У статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зміст позовних вимог та матеріали справи підтверджують, що

ФОП ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, як до фізичної особи, яка на підставі рішення суду у справі про поділ спільного майна подружжя стала власником торгівельного майданчика, розташованого на земельній ділянці, що знаходиться в оренді позивача. Оскільки відповідач уникає від переоформлення відносин землекористування, залишає претензії і пропозиції позивача без відповіді, просив стягнути з відповідачки збитки, як з винної особи - власника об`єкта нерухомості (фізичної особи), а не як із суб`єкта підприємницької діяльності. Цей спір не стосується орендних правовідносин, а орендодавець земельної ділянки - юридична особа не

є стороною в цій справі.

Наявність у відповідача статусу підприємця не означає, що усі правовідносини

з її участю є господарськими і у спірних правовідносинахвідповідач виступає як суб?єкт господарювання.

За таких обставин є помилковим висновок судів, що спір виник у зв`язку із підприємницькою діяльності сторін, тому не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особі-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Южного міського суду Одеської області від 11 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року скасувати.

Передати справу № 519/416/19 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Южного міського суду Одеської області від 11 квітня 2019 року та постанова Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов