ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 520/9482/18

адміністративне провадження № К/9901/24925/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л.В.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року (прийняте судом у складі судді Старосєльцевої О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Спаскіна О.А., суддів: Любчич Л.В., Присяжнюк О.В.) у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Державного комітету телебачення і радіомовлення України (далі - Держкомтелерадіо), головного спеціаліста відділу контролю з розповсюдження видавничої продукції управління дозвільної процедури та контролю Держкомтелерадіо Коменданта А.А. про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень Коменданта А.А. , Держкомтелерадіо зі складання протоколу та внесені даних до протоколу № 20 про накладення адміністративно - господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/ або ввозиться з території держави - агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 281 Закону України від 05 червня 1997 року № 318/97-ВР «Про видавничу справу» (далі - Закон № 318/97-ВР), протиправними;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 18 винесене Державним комітетом телебачення і радіомовлення України про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 281 Закону № 318/97-ВР.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 червня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що факт відсутності дозволу учасниками спору визнаний, крім того, ФОП ОСОБА_1 обізнаний з порядком отримання відповідного дозволу та, що ним розпочато процедуру його отримання. Однак, представник відповідача зазначив, що на час розгляду справи в суді документів щодо отримання даного дозволу ФОП ОСОБА_1 не надано.

Таким чином, суд визнав, що відповідачем - владним суб`єктом у даному конкретному випадку доведено факт поширення (розповсюдження) видавничої продукції змістом Протоколу, показаннями свідка та описом вилучення, а наведені позивачем аргументи з цього приводу (посилання на частини першу та другу статті 699 Цивільного кодексу України) є юридично неспроможними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 серпня 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

У скарзі зазначає, що матеріали справи не містять доказів розповсюдження позивачем через торгівельну мережу шляхом здійснення роздрібної чи оптової торгівлі видавничої продукції споживачам.

Наявний в матеріалах справи скріншот сторінки сайту є копією електронного доказу, який не посвідчений належним чином та не може свідчити про безумовне вчинення позивачем протиправної дії.

Факт вилучення у позивача видавничої продукції не є доказом її розповсюдження.

Судами при винесенні рішень, що оскаржуються, було неправильно застосовано норми матеріального права, визначені статтями 12, 14, 281 Закону № 318/97-ВР, не враховано вимоги Порядку видачі (відмови у видачі, анулювання) дозволу на ввезення видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 262 (далі - Порядок № 262), що призвело до винесення незаконних та необґрунтованих рішень.

Посилається також на те, що відповідачем не надано оригіналу або електронної копії доказу, що посвідчена цифровим підписом, як це передбачає стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Представником позивача було подано клопотання про виключення з числа доказів скріншоти (фотокопії) інтернет-сторінки сайту. Проте, незважаючи на обґрунтованість клопотання представника позивача, в порушення статті 180 КАС, судами попередніх інстанцій не було винесено відповідну ухвалу, в тому числі протокольну, а також цей факт не знайшов свого відображення й у рішеннях судів, що оскаржуються.

Судами не було надано оцінку всім доказам.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 серпня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 09 вересня 2019 року відкрив касаційне провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Листом Управління Служби безпеки України в Харківській області від 23.08.2018 № 70/5-11610 першого заступника Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України повідомлено про встановлення факту розповсюдження заборонених, а також незаконно ввезених з території Російської Федерації друкованих видань в книжковому інтернет-магазині «ІНФОРМАЦІЯ_5», ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1 ).

Наказами Держкомтелерадіо від 16.05.2018 №287 та від 16.05.2018 №287 працівнику Держкомтелерадіо надані повноваження на: 1) складання та підписання протоколу про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України без відповідного дозволу, передбаченого ст.28-1 Закону України «Про видавничу справу»; 2) на здійснення вилучення з обігу згаданої видавничої продукції.

02.10.2018 працівником Держкомтелерадіо була проведена перевірка ФОП ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_2 ), що здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , в інтернет-магазині « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ІНФОРМАЦІЯ_1.

Результати проведеної перевірки оформлені протоколом від 02.10.2018 (далі - Протокол).

У Протоколі працівником Держкомтелерадіо зазначено про виявлення події поширення видавничої продукції та опис видавничої продукції, яка підлягала вилученню, а саме, книги авторів: 1) ОСОБА_3 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », издательство « Солон-Пресс », Москва 2018 ; 2) ОСОБА_4 , ОСОБА_5 «ІНФОРМАЦІЯ_6», издательство «Наука и техника», Санкт-Петербург, 2018 ; 3) ОСОБА_6 «ІНФОРМАЦІЯ_7» издательство Альпина нон-фикшин, Москва, 2018.

З Протоколом та описом видавничої продукції заявник був ознайомлений особисто ще 02.10.2018, про що свідчить власний підпис особи.

З посиланням на Протокол органом управління - Держкомтелерадіо було прийнято рішення №18 від 09.10.2018 про накладення адміністративно-господарського штрафу.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення послугували положення статті 281 Закону № 318/97-ВР, а фактичною підставою послугувало судження владного органу про розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово-окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого законом.

Не погодившись із такими діями Держкомтелерадіо, позивач звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Закон № 318/97-ВР визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та провадження видавничої діяльності, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб`єктів видавничої справи.

При цьому, відповідно до Конституції України цей Закон покликаний сприяти національно-культурному розвитку українського народу, громадян України всіх національностей, утвердженню їх духовності та моралі, доступу членів суспільства до загальнолюдських цінностей, захисту прав та інтересів авторів, видавців, виготовлювачів, розповсюджувачів і споживачів видавничої продукції.

Згідно з частиною першою статті 281 Закону № 318/97-ВР видавнича продукція, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, може бути ввезена на митну територію України та розповсюджена на її території за умови наявності відповідного дозволу, крім видавничої продукції, що ввозиться громадянами в ручній поклажі або супроводжуваному багажі загальною кількістю не більше 10 примірників.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, забезпечує реалізацію цього Закону шляхом видачі (відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання) дозволу на ввезення видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, на митну територію України (далі - дозвіл).

При цьому, частиною двадцять другою вказаної статті встановлено, що розповсюдження на території України видавничої продукції, яка має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без наявності відповідного дозволу, передбаченого цією статтею, тягне за собою застосування до розповсюджувачів такої продукції адміністративно-господарських санкцій у формі накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі десяти мінімальних заробітних плат за кожен випадок такого розповсюдження, вчиненого вперше, та у розмірі п`ятдесяти мінімальних заробітних плат за кожен наступний випадок такого розповсюдження.

Частиною двадцять третьою вказаної статті встановлено, що рішення про накладення штрафу, передбаченого частиною двадцять першою цієї статті, приймає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, на підставі звернень правоохоронних органів, юридичних та фізичних осіб. Мотиви та обґрунтування щодо визначення розміру адміністративно-господарського штрафу мають міститися в рішенні про накладення штрафу.

Частиною двадцять четвертою вказаної статті встановлено, що видавнича продукція, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України та розповсюджується на території України без відповідного дозволу, передбаченого цією статтею, вилучається з обігу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року № 341, Державний комітет телебачення і радіомовлення України (Держкомтелерадіо) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Держкомтелерадіо є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сфері.

Відповідно до пункту 1 Порядку накладення Державним комітетом телебачення і радіомовлення України адміністративно-господарських штрафів, затвердженого наказом Держкомтелерадіо від 17 жовтня 2017 року № 384 (далі - Порядок № 384), цей Порядок визначає процедуру оформлення Державним комітетом телебачення і радіомовлення України як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, документів щодо застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог статті 281 Закону № 318/97-ВР.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку, рішення про накладення штрафу приймаються уповноваженими посадовими особами Держкомтелерадіо в межах, визначених статтею 281 Закону № 318/97-ВР, на підставі звернень правоохоронних органів, юридичних та фізичних осіб. У таких зверненнях можуть міститься докази щодо розповсюдження видавничої продукції без відповідного дозволу, передбаченого статтею 281 Закону № 318/97-ВР.

Уповноважені посадові особи Держкомтелерадіо зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати такі звернення, перевіряти викладені в них факти та виїжджати на місця для перевірки викладених у зверненнях обставин.

За результатами перевірки уповноважені посадові особи Держкомтелерадіо оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, доказами можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність обставин, що обґрунтовують накладення штрафу, встановлені на підставі пояснень юридичних та фізичних осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів.

У випадку, якщо за результатами перевірки викладені у зверненнях факти не підтверджуються, уповноважені посадові особи Держкомтелерадіо повідомляють про це суб`єкта звернення у письмовій формі.

Пунктом 4 вказаного Порядку встановлено, що штраф накладається на суб`єктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через рік з дня його вчинення.

Підставою для накладення штрафу є протокол про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України без відповідного дозволу, передбаченого статтею 281 Закону № 318/97-ВР (далі - протокол про накладення адміністративно-господарського штрафу), який складається за місцем вчинення порушення.

Судами встановлено, що у межах спірних правовідносин позивачем оскаржено рішення Державного комітету телебачення та радіомовлення України № 18 від 09.10.2018 «Про накладення адміністративного-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 281 Закону № 318/97-ВР».

У даному випадку, за наслідком проведеної перевірки господарської діяльності позивача, посадовими особами Державного комітету телебачення та радіомовлення України встановлено факт реалізації позивачем видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 281 Закону № 318/97-ВР.

При цьому, з аналізу вищевикладених положень законодавства вбачається, що видавнича продукція, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, може бути ввезена на митну територію України та розповсюджена на її території за умови наявності відповідного дозволу, виданого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері.

Щодо складання опису вилученої видавничої продукції, як зазначили суди попередніх інстанцій, що відповідно до пункту 6 Порядку вилучення з обігу видавничої продукції, що має походження або виготовлення та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України та розповсюджується на території України без відповідного дозволу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 року № 235, під час вилучення з обігу видавничої продукції складається відповідно до порядку, визначеного Держкомтелерадіо, протокол про накладення адміністративно-господарського штрафу, в якому міститься опис видавничої продукції, яка вилучається з обігу.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 384 у протоколі про накладення адміністративно-господарського штрафу зазначається, зокрема опис видавничої продукції, яка підлягає вилученню з обігу.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 384 протокол про накладення адміністративно-господарського штрафу складається у 2 примірниках, один з яких підписується і вручається посадовій особі (представнику) суб`єкта господарювання, що притягується до адміністративно-господарської відповідальності.

Суди встановили, що опис вилученої продукції був зазначений у протоколі № 20 від 02.10.2018 про накладення адміністративно-господарського штрафу. Копія даного протоколу з описом була вручена позивачу.

Таким чином, вилучення видавничої продукції було проведено уповноваженими особами Держкомтелерадіо відповідно до встановленої процедури та з дотриманням діючого законодавства.

Як доказ на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_1 через Інтернет - магазин " ІНФОРМАЦІЯ_5 " ( АДРЕСА_1 ), який знаходиться на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснював розповсюдження ввезених з території Російської Федерації друкованих видань: 1) ОСОБА_3 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », издательство « Солон-Пресс », Москва 2018 ; 2) ОСОБА_4 , ОСОБА_5 «ІНФОРМАЦІЯ_6», издательство «Наука и техника», Санкт-Петербург, 2018 ; 3) ОСОБА_6 «ІНФОРМАЦІЯ_7» издательство Альпина нон-фикшин, Москва, 2018. Відповідачем надано до матеріалів справи копію роздрукованого листа.

Суди встановили, що дані скріншота підтверджують факт розповсюдження, оскільки містять її опис, основні характеристики (ISBN, видавництво, рік видання), ціну книги, відомості про її наявність, умови оплати і доставки, а також адресу контакти.

Згідно з частинами першою, третьою статті 99 КАС електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях зберігання даних в електронній формі (в тому числі в мережі інтернет).

Відповідно до положень пункту 13 статті першої та частини другої статті 25 Закону № 318/97-ВР, розповсюдження видавничої продукції - доведення видавничої продукції до споживача через торговельну мережу або в інший спосіб. Розповсюдження видавничої продукції може здійснюватися шляхом її реалізації (продажу) в роздрібній та оптовій торгівлі, безоплатного розповсюдження чи обміну на договірних засадах.

Відповідно до статті 699 Цивільного кодексу України, пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору.

Виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.

Вилучена продукція, як зазначено в матеріалах справи, була попередньо замовлена через сайт позивача.

Верховний Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що пропозиція придбати через інтернет-магазин зазначені друковані видання, в розумінні положень Закону № 318/97-ВР, є розповсюдженням відповідної видавничої продукції, а, отже, спростовує твердження представника позивача в цій частині. Тому, встановлення факту розповсюдження друкованої продукції, без наявності відповідного дозволу, є підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу відповідно до положень статті 281 Закону № 318/97-ВР.

Також суди попередніх інстанцій правильно визнали безпідставними посилання позивача на те, що контролюючим органом не встановлено факту безпосередньої реалізації спірної друкованої продукції (коміксів), так як таку продукцію виявлено та вилучено у його магазині.

Щодо посиланням позивача на порушення порядку проведення спірної перевірки та порядку притягнення його до відповідальності, суди виходили із такого.

У даному випадку, з аналізу вищевикладених положень законодавства вбачається, що рішення про накладення штрафу приймає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, на підставі звернень правоохоронних органів, юридичних та фізичних осіб та за наслідком проведення відповідної перевірки суб`єкта підприємницької діяльності.

Як встановили суди, з матеріалів справи вбачається, що спірна перевірка позивача проведена за наслідком отримання листа Управління Служби безпеки України № 70/5-11610 від 23.08.2018 у якому викладено інформацію щодо встановлення факту розповсюдження заборонених, а також незаконно ввезених з території Російської Федерації друкованих видань в книжному інтернет-магазині "ІНФОРМАЦІЯ_5", ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1 ).

При цьому, спірна перевірка проведена посадовими особами контролюючого органу, які внесені до переліку уповноважених посадових осіб Держкомтелерадіо, які складають та підписують протоколи про накладання адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлення) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України без відповідного дозволу, передбаченого статтею 281 Закону № 318/97-ВР, а також здійснюють її вилучення з обігу у порядку, затвердженому наказом Держкомтелерадіо від 16 травня 2018 року № 287.

Крім того, посадовими особами контролюючого органу правомірно вилучено виявлену у позивача друковану продукцію, згідно з вимогами статті 281 Закону № 318/97-ВР, про що внесено відповідні відомості до складеного під час проведення перевірки протоколу.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином проаналізували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ретельно дослідили докази у справі, повно та всебічно з`ясували обставини справи та дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду.

У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко