Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Харків
13.03.2019 р. справа №520/9482/18
Харківський окружний адміністративний суд головуючого судді - Старосєльцевої О.В., за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В., представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Малець Н.О., відповідача - Комендант А.А.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_5 до Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головного спеціаліста відділу контролю за розповсюдженням видавничої продукції управління дозвільної процедури та контролю за розповсюдженням видавничої продукції Комендант А.А. про визнання протиправними дій та скасування рішення, -
встановив:
Позивач , ФОП ОСОБА_5 у в порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень Коменданта А.А., Державного комітету телебачення і радіомовлення України зі складання протоколу та внесені даних до протоколу № 20 про накладення адміністративно - господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та / або ввозиться з території держави - агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 ЗУ "Про видавничу справу" від 02.10.2018р. протиправними; 2) визнання протиправним та скасування рішення №18 винесене Державним комітетом телебачення і радіомовлення України про накладення адміністративно - господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та / або ввозиться з території держави - агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 ЗУ "Про видавничу справу" від 09.10.2018р., 3) стягнення з Державного комітету телебачення і радіомовлення України сплачену суму судового збору ФОП ОСОБА_5
Підставами позову є доводи про те, що перевірка проведена без наявності відповідного дозволу Державної регуляторної служби та особою, яка не має повноважень на прийняття відповідних рішень. Протокол про накладення адміністративно-господарського штрафу складено за відсутності будь-якої правової підстави. Під час вилучена продукції органом, що проводив перевірку, не було складено відповідного опису, який не було ані направлено поштовою кореспонденцією, ані вручено особисто ФОП ОСОБА_5 Рішення, прийняте за результатами перевірки прийнято за відсутності позивача, чим позбавлено його права надати пояснення, докази, а в разі необхідності й допитати свідків, які б підтвердили факт відсутності розповсюдження ним видавничої продукції.
Відповідачі, Державний комітет телебачення і радіомовлення України (далі за текстом - Державний комітет), Головний спеціаліст відділу контролю з розповсюдження видавничої продукції управління дозвільної процедури та контролю за розповсюдженням видавничої продукції Комендант А.А. (далі за текстом - Працівник Державного комітету), з поданим позовом не погодились.
Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що орган управління під час проведення перевірки діяв у межах та у спосіб визначених законом. Стверджували, що оскільки виявлений факт розповсюдження ФОП ОСОБА_5 видавничої продукції без відповідного дозволу є правопорушенням, то органом телебачення та радіомовлення правомірно прийнято рішення відносно позивача про накладення адміністративно-господарських санкцій. Крім того, зазначили, що твердження позивача щодо здійснення Державним комітетом телебачення та радіомовлення України державного нагляду (контролю) без погодження Державної регуляторної служби та направлення є помилковим, оскільки на даний контролюючий орган не розповсюджується дія ані Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ані дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Дослідивши наявні у справі докази суд установив такі обставини спору.
Листом Управління Служби безпеки України в Харківській області від 23.08.2018р. №70/5-11610 першого заступника Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України повідомлено про встановлення факту розповсюдження заборонених, а також незаконно ввезених з території РФ друкованих видань в книжковому інтернет-магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», https://ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_2).
Наказами Державного комітету від 16.05.2018р. №287 та від 16.05.2018р. №287 Працівнику Державного комітету надані повноваження на 1) складання та підписання протоколу про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України без відповідного дозволу, передбаченого ст.28-1 Закону України «Про видавничу справу», а також 2) на здійснення вилучення з обігу згаданої видавничої продукції.
02.10.2018р. Працівником Державного комітету була проведена перевірка ФОП ОСОБА_5 (місце проживання - АДРЕСА_1), що здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2, в інтернет-магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», https:// ІНФОРМАЦІЯ_2.
На відносини з приводу такої перевірки норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не поширюються у силу прямої дії ст.2 цього закону. З огляду на викладене, доводи позивача з даного приводу слід визнати юридично неспроможними.
Результати проведеної перевірки оформлені протоколом від 02.10.2018р. (далі за текстом - Протокол).
У Протоколі Працівником Державного комітету зазначено про виявлення події поширення видавничої продукції та опис видавничої продукції, яка підлягала вилученню, а саме: книги авторів 1) ОСОБА_11 «ІНФОРМАЦІЯ_3», издательство «Солон-Пресс», Москва 2018; 2) ОСОБА_9, ОСОБА_10 «ІНФОРМАЦІЯ_4», издательство «Наука и техника», Санкт-Петербург, 2018; 3) ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_5» издательство Альпина нон-фикшин, Москва, 2018.
З Протоколом та описом видавничої продукції заявник був ознайомлений особисто ще 02.10.2018р., про що свідчить власний підпис особи.
З посиланням на Протокол органом управління - Державним комітетом було прийнято рішення №18 від 09.10.2018р. про накладення адміністративно-господарського штрафу.
Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення послугувало положення ст.28-1 Закону України «Про видавничу справу» (далі Закон), а фактичною підставою послугувало судження владного органу про розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово-окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого законом.
До встановлених судом обставин спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.
Згідно п.1 Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України (затверджено постановою КМУ №341 від 13.08.2014р. із змінами та доповненнями; далі за текстом - Положення № 341), Державний комітет телебачення і радіомовлення України (Держкомтелерадіо) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держкомтелерадіо є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сфері.
Відповідно до п.4 Положення №341 Держкомтелерадіо відповідно до покладених на нього завдань, серед інших, вживає разом з іншими органами державної влади заходів до обмеження доступу видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, згідно із законодавством; видає (відмовляє у видачі, анулює) дозвіл на ввезення видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України; приймає на підставі звернень правоохоронних органів, юридичних та фізичних осіб рішення про накладення штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без наявності відповідного дозволу; вилучає з обігу видавничу продукцію, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України та розповсюджується на території України без відповідного дозволу веде реєстр видавничої продукції держави-агресора, дозволеної до ввезення та розповсюдження на території України, забезпечує його розміщення на своєму офіційному веб-сайті та єдиному державному веб-порталі відкритих даних; веде Державний реєстр видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції.
Відповідно ст.28-1 Закону України «Про видавничу продукцію» (далі за текстом - Закон №318/97-ВР) видавнича продукція, яка має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, може бути ввезена на митну територію України та розповсюджена на її території за умови наявності відповідного дозволу, крім видавничої продукції, що ввозиться громадянами в ручній поклажі або супроводжуваному багажі загальною кількістю не більше 10 примірників. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, забезпечує реалізацію цього Закону шляхом видачі (відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання) дозволу на ввезення видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, на митну територію України. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до законів України "Про адміністративні послуги", "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Для отримання дозволу суб'єкт господарювання подає до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері документи. Дозвіл видається на строк дії угоди, укладеної власником прав на видання, що підтверджує право на розповсюдження видавничої продукції на території України, але не більше п'яти років.
За приписами п.2 Порядку видачі (відмови у видачі, анулювання) дозволу на ввезення видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України (затверджено постаттновою КМУ від 05.04.2017р. №262 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок № 262) ввезення видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України (далі - видавнича продукція), здійснюється на дозвільній основі. Видача (відмова у видачі, анулювання) дозволу здійснюється Держкомтелерадіо.
Дозвіл видається на кожну назву видання, що ввозиться на митну територію України, на строк дії угоди, укладеної з власником прав на видання, що підтверджує право на розповсюдження видавничої продукції на території України, але не більше п'яти років. У разі завершення зазначеного строку суб'єкт господарювання у разі потреби повторно подає Держкомтелерадіо документи згідно з переліком, визначеним у пункті 4 цього Порядку (п.14 вказаного Порядку № 262).
Статтею 28-1 Закону №381/97-ВР передбачено, що видавнича продукція, яка має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України та розповсюджується на території України без відповідного дозволу, передбаченого цією статтею, вилучається з обігу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3-6 Порядку вилучення з обігу видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України та розповсюджується на території України без відповідного дозволу (затверджено постановою КМУ від 05.04.2017р. №235; далі за текстом Порядок № 235) видавнича продукція, що розповсюджується на території України без відповідного дозволу, підлягає обов'язковому вилученню з обігу з метою недопущення можливості її реалізації. Вилучення видавничої продукції здійснюється Держкомтелерадіо. Уповноважені посадові особи Держкомтелерадіо (далі - уповноважені особи), перелік яких визначається наказом Держкомтелерадіо, вилучають видавничу продукцію з обігу за місцем фактичного провадження суб'єктом господарювання своєї діяльності, розташування його господарських або інших об'єктів. Під час вилучення з обігу видавничої продукції складається відповідно до порядку, визначеного Держкомтелерадіо, протокол про накладення адміністративно-господарського штрафу, в якому робиться позначка про вилучення видавничої продукції.
У силу ст.28-1 Закону №318/97-ВР розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без наявності відповідного дозволу, передбаченого цією статтею, тягне за собою застосування до розповсюджувачів такої продукції адміністративно-господарських санкцій у формі накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі десяти мінімальних заробітних плат за кожен випадок такого розповсюдження, вчиненого вперше, та у розмірі п'ятдесяти мінімальних заробітних плат за кожен наступний випадок такого розповсюдження. Рішення про накладення штрафу, передбаченого частиною двадцять першою цієї статті, приймає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, на підставі звернень правоохоронних органів, юридичних та фізичних осіб. Мотиви та обґрунтування щодо визначення розміру адміністративно-господарського штрафу мають міститися в рішенні про накладення штрафу.
Відповідно до п.2-3 Порядку накладення Державним комітетом телебачення і радіомовлення України адміністративно-господарських штрафів (затвердженого наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України 17.10.2017р. № 384 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2017р. за №1367/31235 (у редакції від 15.12.2017 року); далі за текстом - Порядок № 384) адміністративно-господарські санкції у формі накладення адміністративно-господарського штрафу (далі - штраф) за порушення вимог ст.28-1 Закону застосовуються Держкомтелерадіо до розповсюджувачів видавничої продукції за вчинення порушень, передбачених частиною двадцять першою статті 28-1 Закону. Рішення про накладення штрафу приймаються уповноваженими посадовими особами Держкомтелерадіо в межах, визначених ст.28-1 Закону, на підставі звернень правоохоронних органів, юридичних та фізичних осіб. У таких зверненнях можуть міститься докази щодо розповсюдження видавничої продукції без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 Закону. Уповноважені посадові особи Держкомтелерадіо зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати такі звернення, перевіряти викладені в них факти та виїжджати на місця для перевірки викладених у зверненнях обставин.
Отже, національним законом України передбачено спеціальну окрему процедуру виявлення фактів правопорушень за ознаками ст.28-1 Закону №318/97-ВР, у ході якої перевірка владним суб'єктом дотримання особою вимог закону відбувається без попереднього сповіщення та без видачі направлень на перевірку (чи інших подібних документів).
Існування саме такої процедури саме по собі не порушує прав зацікавлених осіб, адже порядок одержання дозволів на поширення (розповсюдження) видавничої продукції є загально відомим і містить достатній рівень гарантій на захист прав та інтересів учасника суспільних правовідносин у сфері обігу видавничої продукції.
Як з'ясовано судом, що і не заперечувалось представником позивача ФОП ОСОБА_5 здійснює господарську діяльність саме за адресою: АДРЕСА_2.
На виконання вимог ст.9 КАС України судом досліджено Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_5 веде роздрібну торгівлю книгами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.61).
Суд відзначає, що норми Закону №318/97-ВР не містять визначення терміну "поширення видавничої продукції" чи "розповсюдження видавничої продукції".
Тому, керуючись ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", правовими позиціями Європейського суду з прав людини, викладеними у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), з метою найбільш сприятливого для заявника - невладного суб'єкта тлумачення даного терміну, суд вважає за необхідне розуміти під поширенням (розповсюдженням) видавничої продукції продаж товару, тобто вчинення особою (уповноваженим представником особи) діяння з передачі права власності на книгу як річ матеріального світу.
У цілях з'ясування об'єктивної істини суд у якості свідка допитав Головного спеціаліста відділу контролю з розповсюдження видавничої продукції управління дозвільної процедури та контролю за розповсюдженням видавничої продукції Комендант А.А., який пояснив, що у мала місце подія саме придбання видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, а саме: книги авторів 1) ОСОБА_11 «ІНФОРМАЦІЯ_3», издательство «Солон-Пресс», Москва 2018; 2) ОСОБА_9, ОСОБА_10 «ІНФОРМАЦІЯ_4», издательство «Наука и техника», Санкт-Петербург, 2018; 3) ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_5» издательство Альпина нон-фикшин, Москва, 2018, без наявності відповідного дозволу Державного комітету.
Так, з метою придбання книг свідок прибув до міста Харкова з міста Києва попередньо домовившись у телефонному режимі із працівником позивача, який повідомив про адресу та пояснив як їх знайти. За адресою АДРЕСА_2 менеджер-працівник позивача розпакував книги та надав їх до огляду. Свідок пояснила, що розрахунки проведені не були, у зв'язку із прибуттям для проведення іншої перевірки та з інших питань працівників органу Держпраці та Служби безпеки України.
Обставини відсутності дозволу учасниками спору визнані.
Крім того, ФОП ОСОБА_5 було повідомлено, що він обізнаний з порядком отримання відповідного дозволу та, що ним розпочато процедуру його отримання.
Однак, представник відповідача зазначив, що на час розгляду справи в суді документів щодо отримання даного дозволу ФОП ОСОБА_5 . не надано.
Початково позивачем було задекларовано намір допитати у якості свідка відповідного працівника ФОП.
Але у подальшому позивач від допиту цього свідка відмовився.
Таким чином, суд визнає, що відповідачем - владним суб'єктом у даному конкретному випадку доведено факт поширення (розповсюдження) видавничої продукції змістом Протоколу, показаннями свідка та описом вилучення, а наведені позивачем аргументи з цього приводу (посилання на ч.ч.1, 2 ст.699 Цивільного кодексу України) є юридично неспроможними.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України.
Факт порушення права чи ущемлення інтересу заявника не знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов - залишити без задоволення
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Судове рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч.3 ст.243 КАС України 19.03.2019р.
Суддя О.В. Старосєльцева
