Справа № 372/3967/20
Провадження 2-о-105/20
ухвала
Іменем України
20 листопада 2020 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Зінченка О.М.
при секретарі Тищенко І.Д.,
розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - відділ з питань люстрації Міністерства юстиції України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді в суді знаходиться вказана цивільна справа.
Заявник ОСОБА_1 заявив відвід головуючому судді Зінченку О.М., посилаючись на його необ`єктивність і упередженість при вирішенні процесуальних питань забезпечення розгляду справи.
Розгляд заяви проводився без виклику сторін в порядку ч.8 ст.40 ЦПК України.
При наданні оцінки доводам заяви суд приймає до уваги наступне.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суд не погоджується із мотивацією заяви про відвід, доводи заявника про можливу упередженість головуючого судді, його необ`єктивність при вчиненні процесуальних дій, суд вважає належно не аргументованими і невмотивованими.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Відповідно до практики ЄСПЛ при розгляді справи має забезпечуватися суб`єктивний критерій неупередженості (безсторонності) суду. У сторони мають бути відсутні будь - які побоювання у безсторонності суду. Кожна із сторін вправі сподіватися на об`єктивне рішення у справі.
Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).
Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб`єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.
У справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що об`єктивна неупередженість суду полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
При цьому, у справі «Морріс проти Об`єднаного королівства» Європейський суд з прав людини пояснив: Щодо питання безсторонності існує два аспекти цих вимог. По-перше, суд має бути суб`єктивно вільним від особистої упередженості чи необ`єктивності. По-друге, він має також безстороннім з об`єктивного погляду, для чого він має надати істотні гарантії, аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви стосовно цього.
Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Відтак, незгода з рішенням суду не є підставою відводу (самовідводу) суду. У разі виникнення сумніву у сторони провадження щодо законності та обґрунтованості такого рішення, нормами цивільно-процесуального законодавства передбачено порядок апеляційного оскарження судового рішення.
Однією з процесуальних гарантій реалізації завдань цивільного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у цивільних справах є інститут відводу судді, що має на меті відсторонення від участі у справі суддів, щодо неупередженості яких є сумніви.
Визначаючись щодо наявності підстав для відводу, необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.
Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі.
Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Підставами відводу заявник визначає відмову судді у задоволенні ряду її клопотань з процесуальних питань, а також сумніви у неупередженості судді.
Вирішуючи питання щодо відводу, слід виходити із поняття упередженості судді в процесі розгляду справи. Для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони мають бути доведені.
Переконливих доказів на підтвердження власних доводів заявником не подано.
Поряд із тим, судом встановлено, що суддя Зінченко О.М. раніше вже приймає участь у розгляді іншої цивільної справи № 372/3163/20 за заявою того ж самого заявника із подібними вимогами, в межах якої заяву було залишено без руху та надалі повернуто через неусунення недоліків. В цій справі ухвалою від 19.11.2020 року заяву ОСОБА_1 також було залишено без руху.
У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п.38). З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
За таких обставин, суд погодитись із доводами заяви про те, що оскільки суддя Зінченко О.М. висловлював правову оцінку оформленню заяв ОСОБА_1 , повторно залишив заяву того ж заявника без руху, що може у заявника викликати сумніви у об`єктивності судді, хоч такі сумніви мають суб`єктивний характер.
Враховуючи викладене вище, суд вважає доцільним з метою запобігання виникненню при подальшому розгляді справи щонайменших сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді, уникнення можливих суджень учасників судового процесу про безсторонність судді, недопущення в подальшому невірного сприйняття рішення суду по суті справи, забезпечення ефективності розгляду даної справи, уникнення будь-яких сумнівів учасників процесу та громадськості у об`єктивності, законності і обґрунтованості вирішення справи, а відтак і правосудності судового рішення, враховуючи необхідність усунення підстав для можливих висновків щодо небезсторонності складу суду, заяву про відвід слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Задовольнити заяву ОСОБА_1 про відвід судді Зінченка Олександра Миколайовича від розгляду цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - відділ з питань люстрації Міністерства юстиції України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Зінченко
