ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" листопада 2020 р. Справа№ 910/2051/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Коротун О.М.
при секретарі судового засідання : Кубей В.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Коновал Д.В.;
від відповідача: не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 року (дата підписання повного тексту 25.06.2020року)
у справі № 910/2051/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудінвест"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна"
про стягнення 200000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудінвест" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Зорг Біогаз Україна " про стягнення з відповідача на користь позивача 200000,00 грн авансового платежу за договором № 03-08/16-ТФП2-ЗГГ на створення (передачу) науково-технічної продукції від 03.08.2016 року.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов вказаного договору в частині створення (передачі) науково-технічної продукції з серпня 2016 року, внаслідок чого позивач відмовився від договору, оскільки виконання вказаних робіт стало недоцільним, та отримав право вимагати повернення авансового платежу за договором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 року позов був задоволений.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 року вказане рішення залишене без змін.
Постановою Верховного Суду від 16.03.2020 року рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 року та постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 року скасовані і справа направлена до господарського суду міста Києва на новий розгляд.
Верховний Суд направляючи дану справу на новий розгляд, зокрема, зазначив, що суди залишили поза увагою, п.п. 3.2, 3.6 договору, відповідних обставин не з`ясовували, як і не з`ясували питання про дотримання замовником умов договору (п. 5.1) щодо надання вихідних даних для початку робіт, отже і наявності правових підстав у замовника для відмови від договору та стягнення збитків відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, в порядку якої заявлено позовні вимоги.
Рішенням Господарського суду від 25.06.2020 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю " Зорг Біогаз Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Будівельна компанія " Укрбудінвест" 200000,00 грн авансового платежу, 3000,00 грн судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, суд першої інстанції не надав додатковий час для отримання та надання певних доказів.
Також, скаржник вказав, що позивач не навів жодного доказу неналежного виконання договору, хоча безпосередньо об`єкт, щодо якого був укладений договір, на даний час працює на законних підставах та жодних скарг з боку власника даного об`єкта не надходило.
Крім того, скаржник зазначив, що відповідні зобов`язання ним виконані у повному обсязі та належним чином, тому позовні вимоги є надуманими та необґрунтованими і відповідно такими, які не підлягають задоволенню.
Також за твердженням скаржника 09.06.2017 року була зареєстрована декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до 1-3 категорії складності. Цим об`єктом є комплекс з переробки органічних відходів і силосу в біогаз для виробництва електричної та теплової енергії, що є предметом договору №03-08/16-ТФП2-ЗРГ від 03.08.2016 року між позивачем та відповідачем. Тобто дана декларація підтверджує, що проект відносно об`єкта був виконаний належним чином та в розумні строки, наслідком чого є декларація про готовність об`єкта до експлуатації, який був зроблений на підставі проекту (предмета договору №03/-08/16-ТФП2-ЗРГ від 03.08.2016 року).
При цьому, скаржник зазначив, що об`єкт побудований та введений в експлуатацію на підставі проектно-кошторисної документації ,яка була надана позивачу, і крім цього даний об`єкт на теперішній час працює та виконує всі функції щодо свого цільового призначення, жодних претензій з боку, як будівельників так і власника даного об`єкту не надходило, тобто проектна - кошторисна документація щодо даного об`єкту цілком відповідає його цільовому призначенню та виконана з дотриманням всіх вимог.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2020 року справу № 910/2051/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 року відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 року у справі № 910/2051/19 на 01.10.2020 року.
Північний апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 року у справі № 910/2051/19 на 05.11.2020 року своєю ухвалою від 01.10.2020 року. 02.10.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями щодо виконання договору, але з виникненням подальшої недоцільності виконання цих робіт та у зв`язку із їх невиконанням 23.07.2018 року позивач надіслав відповідачу лист, яким повідомив відповідача про необхідність повернення позивачу авансового платежу у розмірі 200000,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2020 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Представник відповідача у судове засідання 05.11.2020 року не з`явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 року.
Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна" - задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2016 року між позивачем ( замовник) та відповідачем ( виконавець ) був укладений договір № 03-08/16-ТФП2-ЗРГ на створення (передачу) науково-технічної продукції (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язався виконати, а замовник зобов`язався оплатити роботи зі створення ( передачі ) науково-технічної продукції у складі проекту Комплекс з переробки органічних відходів і силосу в біогаз для виробництва електричної та теплової енергії потужністю 5МВт в смт. Теофіполь, а саме :
1. Розробка КМД - «закладні деталі»
2. Розробка КМД - «вузли дерев`яних конструкцій»
3. Розробка матеріалів ОВНС
4. Розробка технологічних карт на виконання бетонних робіт:
- при улаштуванні ферментаторів та доброжувачів;
- при улаштуванні приймальних резервуарів;
- при улаштуванні резервуару відпрацьованого субстрату та резервуару фільтрату
- при улаштуванні приміщення для обладнання.
Відповідно п.п. 1.3, 1.6 договору наукові, технічні, економічні та інші вимоги до продукції, яка є предметом договору й виконується на паперовому носії з одночасним наданням замовнику копії зазначеної науково-технічної продукції на електронному носії, викладені в технічному завданні (завданні на проектування), яке є невід`ємною частиною цього договору. Приймання та оцінка науково-технічної продукції здійснюється згідно з вимогами технічного завдання (завдання на проектування).
Пунктом 1.4 вказаного договору передбачено, що строк здачі робіт згідно календарному плану робіт.
Згідно п. 1.5 договору ціна договору (вартість робіт) становить 350000,00 грн.
Оплата здійснюється в такому порядку: на протязі 5 банківських днів з дня укладення договору замовник перераховує виконавцю авансовий платіж, остаточний розрахунок з урахуванням авансових платежів за виконані роботи по цьому договору замовник проводить на протязі 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання останнього акту здавання-прийняття науково-технічної продукції (п. 2.2 договору).
Згідно п. 3.1 договору перелік науково-технічної продукції, що підлягає оформленню на окремих етапах виконання і здачі робіт виконавцем замовнику по закінченню договору, здійснюється згідно з календарним планом робіт.
Відповідно до п.п. 3.4.-3.5 договору замовник протягом 7 календарних днів з дня отримання акту здавання-прийняття науково-технічної продукції повинен надати виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову у прийманні робіт. У випадку, якщо замовник в строк, зазначений у п. 3.4 цього договору, не вчинить дій, направлених на прийняття НТП, роботи вважаються зданими та прийнятими належним чином і підлягають оплаті у встановленому цим договором порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував відповідачу аванс у розмірі 200000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 390 від 04.08.2016 року (наявне в матеріалах справи).
Листом за вих. №23/07-1 від 23.07.2018 року позивач повідомив відповідача про те, що з моменту підписання договору до цього часу ним не надано календарного плану робіт, а також не виконано жодного етапу робіт, що призвело до подальшої недоцільності виконання робіт за договором, і просив у зв`язку із цим протягом 10 банківських днів повернути сплачені кошти у сумі 200000,00 грн.
Звертаючись із позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Укрбудінвест" просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна" 200 000,00 грн авансового платежу за договором із посиланням на положення ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 846 і ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, що призвело до недоцільності подальшого виконання робіт.
Статтею передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Так, у ст. 849 Цивільного кодексу України, на яку позивач послався, обґрунтовуючи підстави позову, передбачено права замовника під час виконання роботи.
Так, згідно з ч. 1 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Згідно ч. 3 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України).
Отже, у ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).
Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі ст. 849 Цивільного кодексу України є різними.
У положеннях ч.ч. 2 і 4 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено дві самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій і, як уже зазначалося, законність відмови замовника від договору підряду згідно з ч. 2 цієї статті у випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника не може бути виправдана безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі її ч. 4 цієї норми (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 13.09.2019 року у справі № 911/1433/18).
Так, позовні вимоги були заявлені саме на підставі ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, за змістом якої якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зазначена норма кореспондує положенням статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для вирішення питання про наявність підстав для відшкодування збитків необхідно встановлювати наявність у діях винної особи чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Разом з цим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій набуто майно, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Отже, правова природа, підстави виникнення і доведення наявності підстав для стягнення збитків або повернення безпідставно набутого майна є відмінними і такими, що врегульовані різними нормами матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що матеріали справи не містять належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказів безпідставного набуття або збереження майна (коштів) позивача та наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вини, колегія суддів дійшла висновку, що у позивача відсутні відповідні підстави для звернення до суду в порядку ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України про стягнення з відповідача відповідних коштів.
Так, за твердженням скаржника на протязі жовтня - листопада 2016 року останнім було надано позивачу повний комплект документації згідно з умовами договору №03-08/16-ТФП2-3РГ від 03.08.2016 року.
14.02.2019 року відповідачем повторно було відправлено позивачу повний комплект документації згідно з умовами договору №03-08/16-ТФП2-3РГ від 03.08.2016 року, що не заперечується позивачем.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що позивач на протязі майже трьох років не пред`являв вимоги/претензії щодо невиконання обов`язку у передачі документації за спірним договором або вимог про повернення коштів.
Відповідно до п. 1.4 договору строк здачі робіт за договором згідно календарного плану робіт.
Водночас, колегія суддів відзначає, що в порушення умов договору сторони календарного плану робіт не погодили, строків виконання робіт за договором не узгодили.
Тобто, позивач не довів, що відповідачем були порушені строки виконання спірного договору, а відповідно позивач не довів обставин виникнення у нього права на відмову від договору, а отже і на припинення цього договору.
З огляду на викладене, лист від 23.07.2018 року № 23/07-1 не може вважатися належною і обґрунтованою відмовою від договору №03-08/16-ТФП2-3РГ від 03.08.2016 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що позивач на підставі вищевказаного листа відмовився від спірного договору та має право на відшкодування збитків.
Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що матеріали справи не містять, а позивачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції будь - яких належних та допустимих доказів звернення/складення двостороннього акту із наведеним переліком виконаних робіт та зазначенням їх вартості або акту призупинення робіт, який надається замовникові для затвердження та оплати, як того вимагає п.п. 3.2, 3.6 договору.
Так, згідно п. 3.2 договору у випадку мотивованої відмови замовника від завершення робіт за договором сторони складають двосторонній акт із наведенням переліку виконаних робіт та зазначенням їх вартості, яку має бути сплачено в 15-денний строк після підписання акта.
Відповідно до п. 3.6 договору якщо під час виконання робіт виникне питання про подальшу недоцільність їх ведення, або очікуються негативні наслідки подальшого їх виконання, за ініціативою замовника складається акт призупинення робіт, який надається замовникові для затвердження та оплати.
З огляду на викладене, колегія суддів приймає як належне твердження скаржника, що позивач не навів жодного належного та допустимого доказу неналежного виконання договору.
При цьому, колегія суддів приймає як належне твердження позивача, що надана скаржником декларація про готовність до експлуатації об`єкта від 09.06.2017 року складена на схожий об`єкт будівництва, який не відповідає спірному договору. Водночас, колегія суддів відзначає, що дане твердження не спростовує вищевказаних висновків суду апеляційної інстанції.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що об`єкт побудований, введений в експлуатацію на теперішній час працює та виконує всі функції щодо свого цільового призначення. Зазначена обставина не заперечується позивачем. Жодних претензій з боку, як будівельників так і власника даного об`єкту до відповідача не надходило. Зазначені обставини не спростовані позивачем.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27 жовтня 1993 року (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 року (n. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.
Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудінвест" без задоволення.
При цьому, доводи та заперечення позивача викладені у його відзиві на апеляційну скаргу спростовуються висновками суду апеляційної інстанції у даній постанові.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи скаржника, щодо того, що останній належним чином виконував умови спірного договору, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову, з позивача на користь відповідача підлягають судові витрати пов`язані із розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 року задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 року у справі №910/2051/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на позивача.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «Укрбудінвест»" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, б. 245, прим. 57, код ЄДРПОУ 32372988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна" (03680, м. Київ, вул. Антоновича, 172, код ЄДРПОУ 36885565) 4500,00 грн (чотири тисячі п`ятсот гривен 00 копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи №910/2051/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Коротун
Дата складення повного тексту 18.11.2020 року.
