ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
25.04.2019
Справа № 910/2051/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудінвест" (Київська обл., м. Бровари)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна" (м. Київ)
про стягнення 200.000,00 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники учасників процесу: не викликались
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудінвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна" про стягнення 200.000,00 грн. авансового платежу за Договором № 03-08/16-ТФП2-ЗГГ на створення (передачу) науково-технічної продукції від 03.08.16.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов вказаного договору в частині створення (передачі) науково-технічної продукції з серпня 2016 року, внаслідок чого позивач відмовився від договору, оскільки виконання вказаних робіт стало недоцільним, та отримав право вимагати повернення авансового платежу за договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.19. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено учасникам судового процесу строки на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь, додаткових письмових пояснень, клопотань, заяв.
Згідно із ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи з повідомленням учасників справи сторонами не заявлялись.
У поданому відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач протягом майже трьох років жодним чином не пред'являв вимоги щодо документації за договором № 03-08/16-ТФП2-ЗРГ від 03.08.16., оскільки ця документація була у нього наявною; 09.06.17. була зареєстрована декларація про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до 1-3 категорії складності і цим об'єктом є комплекс з переробки органічних відходів і силосу в біогаз для виробництва електричної та теплової енергії, що є предметом укладеного між сторонами договору, і це свідчить що проект відносно об'єкта був виконаний належним чином. Також вказує на те, що 14.02.19. повторно направив повний комплект документації згідно із умовами договору.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначає про безпідставність доводів відповідача про надання документації згідно із договором № 03-08/16-ТФП2-ЗРГ від 03.08.16. з тих підстав, що надана відповідачем декларація про готовність до експлуатації об'єкта стосується схожого за назвою об'єкта; відповідачем не надано жодної накладної чи поштового відправлення, якими б підтверджувалась передача позивачу науково-технічної продукції за Договором, а направлення документів 14.02.19. відбулося вже після відмови позивача від договору і відповідачем були направлені документи стосовно іншого об'єкта, а саме: "Комплекс з переробки органічних відходів і силосу в біогаз для виробництва електричної та теплової енергії І-черга", який не стосується предмету договору. На підтвердження цих доводів позивач також зазначає про те, що відповідач є проектувальником та підрядником на об'єкті "Комплекс з переробки органічних відходів і силосу в біогаз для виробництва електричної та теплової енергії І-черга", замовником якого є ТОВ "Теофіпольска енергетична компанія", а позивач в свою чергу є генеральним підрядником за договором з ТОВ "Теофіпольска енергетична компанія" на об'єкті "Комплекс з переробки органічних відходів і силосу в біогаз для виробництва електричної та теплової енергії потужністю 5МВт в смт. Теофіполь", для будівництва якого і замовлялася у відповідача документація згідно із Договором.
Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив.
Згідно із ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-
ВСТАНОВИВ:
03.08.16. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна" (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудінвест" (далі - Замовник) було укладено Договір № 03-08/16-ТФП2-ЗРГ (далі - Договір), відповідно до умов якого Замовник доручає і зобов'язується оплатити, а Виконавець приймає на себе виконання робіт зі створення (передачі) наступної науково-технічної продукції у складі проекту Комплекс з переробки органічних відходів і силосу в біогаз для виробництва електричної та теплової енергії потужністю 5МВт в смт. Теофіполь :
1. Розробка КМД - "закладні деталі"
2. Розробка КМД - "вузли дерев'яних конструкцій"
3. Розробка матеріалів ОВНС
4. Розробка технологічних карт на виконання бетонних робіт:
- при улаштуванні ферментаторів та доброжувачів;
- при улаштуванні приймальних резервуарів;
- при улаштуванні резервуару відпрацьованого субстрату та резервуару фільтрату
- при улаштуванні приміщення для обладнання (п. 1.1. Договору).
Згідно із п.п. 1.3, 1.6 Договору наукові, технічні, економічні та інші вимоги до продукції, яка є предметом договору й виконується на паперовому носії з одночасним наданням Замовнику копії зазначеної науково-технічної продукції на електронному носії, викладені в технічному завданні (завданні на проектування), яке є невід'ємною частиною цього договору. Приймання та оцінка науково-технічної продукції здійснюється згідно з вимогами технічного завдання (завдання на проектування).
Пунктом 1.4 Договору визначено, що строк здачі робіт згідно календарному плану робіт.
Ціна Договору (вартість робіт) становить 350.000,00 грн. (п. 1.5 Договору).
Як передбачено п. 2.2 Договору оплата здійснюється в такому порядку: на протязі 5 банківських днів з дня укладення договору Замовник перераховує Виконавцю авансовий платіж, остаточний розрахунок з урахуванням авансових платежів за виконані роботи по цьому Договору Замовник проводить на протязі 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання останнього Акту здавання-прйняття науково-технічної продукції.
Матеріали справи свідчать, що платіжним дорученням № 390 від 04.08.16. позивач перерахував відповідачеві аванс у розмірі 200.000,00 грн.
Згідно із п. 3.1 Договору перелік науково-технічної продукції, що підлягає оформленню на окремих етапах виконання і здачі Виконавцем Замовнику по закінченню договору, здійснюється згідно з календарним планом робіт.
Пунктами 3.4.-3.5 Договору визначено, що замовник протягом 7 календарних днів з дня отримання Акту здавання-прийняття науково-технічної продукції повинен надати Виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову у прийманні робіт. У випадку, якщо замовник в строк, зазначений у п. 3.4 цього договору, не вчинить дій, направлених на прийняття НТП, роботи вважаються зданими та прийнятими належним чином і підлягають оплаті у встановленому цим договором порядку.
Листом за вих. № 23/07-1 від 23.07.18. позивач повідомив відповідача про те, що з моменту підписання договору до цього часу ним не надано Календарного плану робіт, а також не виконано жодного етапу робіт, що призвело до подальшої недоцільності виконання робіт за Договором, і просив у зв'язку із цим протягом 10 банківських днів повернути сплачені кошти у сумі 200.000,00 грн.
Посилаючись на те, що відповідач не виконав зобов'язання за договором, сторонами не узгоджені будь-які дії щодо виконання робіт, що призвело до недоцільності подальшої їх виконання, позивач звернувся до суду із позовом у цій справі про стягнення з відповідача авансового платежу у сумі 200.000,00 грн.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду .
Як передбачено ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 888 ЦК України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.
Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 890 ЦК України підрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором.
Як встановлено п.п. 1.3, 1.6 Договору, наукові, технічні, економічні та інші вимоги до продукції, яка є предметом договору, викладені в технічному завданні (завданні на проектування), яке є невід'ємною частиною цього договору. Приймання та оцінка науково-технічної продукції здійснюється згідно з вимогами технічного завдання (завдання на проектування).
Матеріали справи не містять погодженого сторонами технічного завдання (завдання на проектування), також сторонами не надані докази передачі відповідачеві проекту, у складі якого мала бути створена науково-технічна продукція згідно із Договором, та інших вихідних даних, необхідних для створення науково-технічної продукції.
Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Згідно із п. 3.1 Договору перелік науково-технічної продукції, що підлягає оформленню на окремих етапах виконання і здачі Виконавцем Замовнику по закінченню договору, здійснюється згідно з календарним планом робіт.
Сторонами не надано погодженого ними календарного плану робіт, а строки виконання робіт окремо у Договорі не встановлені.
Згідно із ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Матеріали справи свідчать, що платіжним дорученням № 390 від 04.08.16. позивач перерахував відповідачеві аванс у розмірі 200.000,00 грн. Зазначені обставини відповідачем не спростовані.
Частинами 1, 2 статті 849 передбачено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Крім цього, відповідно до частини 4 зазначеної статті замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Як встановлено судом, листом за вих. № 23/07-1 від 23.07.18. позивач повідомив відповідача про ненадання ним Календарного плану робіт, невиконання жодного з етапу робіт та подальшу недоцільність виконання робіт за Договором, і просив у зв'язку із цим протягом 10 банківських днів повернути сплачені кошти у сумі 2000.000,00 грн.
Відповідач не надав доказів виконання передбачених Договором робіт зі створення (передачі) науково-технічної продукції, доказів передачі результату цих робіт позивачеві у спосіб, передбачений умовами договору, та з оформленням акту здавання-прийняття науково-технічної продукції відповідно до п.п. 3.4.-3.5 Договору, підтвердження направлення якого відповідачем також не надано.
Окрім цього суд враховує, що передбачена п. 1.5 Договору вартість робіт становить 350.000,00 грн., з яких позивачем авансовано 200.000,00 грн. Відповідач не надав жодних доказів зменшення сторонами вартості робіт та доказів звернення до позивача з вимогами про оплату вартості робіт, які, як стверджує відповідач, були ним виконані.
Наведені обставини у сукупності із відсутністю погодженого сторонами технічного завдання (завданні на проектування), передачі вихідних даних, необхідних для виконання робіт за договором, викликають у суду обґрунтовані сумніви у виконанні відповідачем робіт за Договором. Крім того, відповідачем не пред'явлена суду створена відповідачем документація (науково-технічна продукція) як результат виконання робіт за договором.
Посилання відповідача на те, що документація, яка є предметом договору, у позивача наявна, про що свідчить Декларація про готовність до експлуатації об'єкта Комплекс з переробки органічних відходів і силосу в біогаз для виробництва електричної та теплової енергії І-черга, суд вважає необґрунтованими, оскільки зі змісту вказаної декларації вбачається, що об'єктом, який вводиться в експлуатацію є "Комплекс з переробки органічних відходів і силосу в біогаз для виробництва електричної та теплової енергії І-черга", натомість науково-технічна продукція, виготовлення якої є предметом договору, мала б створюватися у складі проекту "Комплекс з переробки органічних відходів і силосу в біогаз для виробництва електричної та теплової енергії потужністю 5МВт в смт. Теофіполь". Доказів того, що вказана декларація стосується саме останнього об'єкту відповідачем не надано. Суд також враховує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна" відповідно до п. 5, 8 цієї декларації є Генеральним підрядником та проектувальником вказаного у ній об'єкту, натомість правовий статус позивача у його будівництві не визначений та відповідачем не пояснений. Зміст декларації також свідчить, що проектна документація на будівництво цього об'єкту була затверджена замовником будівництва 05.05.16.,а декларація про початок виконання будівельних робіт подана 30.05.16., тобто до дати укладення спірного договору між сторонами спору.
За таких обставин суд відхиляє надану відповідачем Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта як доказ виконання ним зобов'язань за Договором.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач згідно із направленою 23.07.18. відповідачеві вимогою за вих. № 23/07-1, зміст та підстави пред'явлення якої свідчать про те, що позивач скористався передбаченим ст. 849 ЦК України правом відмовитися від Договору підряду, правомірно вимагав повернення сплаченої за цим договором суми у розмірі 200.000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави (відповідна правова позиція наведена, зокрема у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.19. у справі № 910/21154/17).
Як установлено ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі ст. 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.18. у справі № 910/10156/17.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 73 ГПК України).
Як визначено ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Основною засадою (принципом) господарського судочинства є верховенство права.
Згідно із ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зміст наведених принципів включає зокрема і право суду самостійно здійснювати правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосовувати у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення статті 849 ЦК України у сукупності з приписами статті 1212 ЦК України.
Виходячи з того, що відповідач не надав доказів виконання зобов'язань за Договором № 03-08/16-ТФП2-ЗРГ від 05.08.16. та повернення на вимогу позивача сплачених ним коштів у розмірі 200.000,00 грн., суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 200.000,00 грн. безпідставно отриманих коштів.
З огляду на задоволення позову витрати по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 172, ідентифікаційний код 36885565) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудінвест" (Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 245, прим. 57, ідентифікаційний код 32372988) 200.000 (двісті тисяч) гривень безпідставно набутих коштів, 3.000 (три тисячі) гривень судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко
