УХВАЛА
27 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/2051/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, О.А. Кролевець, В. І. Студенець
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019
у складі колегії суддів: Г. А. Жук- головуючий, А. О. Мальченко, С. Я. Дикунська
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінвест"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна"
про стягнення 200 000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудінвест" (далі - ТОВ "Будівельна компанія "Укрбудінвест", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна" (далі - ТОВ "Зорг Біогаз Україна", відповідач) про стягнення з відповідача 200 000,00 грн авансового платежу за договором № 03-08/16-ТФП2-ЗГГ на створення (передачу) науково-технічної продукції від 03.08.2016.
Позов мотивовано невиконанням відповідачем умов указаного договору в частині створення (передачі) науково-технічної продукції з серпня 2016 року, внаслідок чого позивач відмовився від договору, оскільки виконання вказаних робіт стало недоцільним, та отримав право вимагати повернення авансового платежу за договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми ч. 2 ст. 846, ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.04.2019 у справі № 910/2051/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019, позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Зорг Біогаз Україна" на користь ТОВ "Будівельна компанія "Укрбудінвест" 200 000,00 грн безпідставно набутих коштів. Здійснено розподіл судового збору.
Судові рішення мотивовані невиконанням відповідачем договору та неповерненням позивачеві сплачених ним коштів у сумі 200 000 грн.
Рішення ґрунтуються на нормах ст. ст. 570, 837, 846, 849, 854, 887, 1212 Цивільного кодексу України.
Суди попередніх інстанцій посилаються на ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Разом з цим, суди, посилаючись на норми ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України, дійшли висновку, що замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв`язку з невиконанням відповідачем жодного з етапів робіт та враховуючи подальшу недоцільність виконання робіт за договором, позивач листом № 23/07-1 від 23.07.2018 просив повернути йому сплачені кошти в розмірі 200 000 грн.
Також, судами встановлено ненадання відповідачем доказів виконання передбачених договором робіт зі створення (передачі) науково-технічної документації, доказів передачі результату цих робіт позивачеві у спосіб, передбачений умовами договору.
Судами попередніх інстанцій відхилено доводи відповідача про те, що документація, яка є предметом договору, у позивача наявна, про що свідчить Декларація про готовність до експлуатації об`єкта "Комплекс з переробки органічних відходів і силосу в біогаз для виробництва електричної та теплової енергії І-черга", оскільки зі змісту вказаної декларації вбачається, що об`єктом, який вводиться в експлуатацію є "Комплекс з переробки органічних відходів і силосу в біогаз для виробництва електричної та теплової енергії І-черга", натомість науково-технічна продукція, виготовлення якої є предметом договору, мала б створюватися у складі проекту "Комплекс з переробки органічних відходів і силосу в біогаз для виробництва електричної та теплової енергії потужністю 5МВт в смт. Теофіполь". Доказів того, що вказана декларація стосується саме останнього об`єкту відповідачем не надано.
Також, суди врахували, що ТОВ "Зорг Біогаз Україна" відповідно до п. 5, 8 цієї декларації є Генеральним підрядником та проектувальником вказаного у ній об`єкту. Зміст декларації свідчить, що проектна документація на будівництво цього об`єкту була затверджена замовником будівництва 05.05.2016, а декларація про початок виконання будівельних робіт подана 30.05.2016, тобто до дати укладення спірного договору між сторонами.
Крім того, суди попередніх інстанцій наголошують на тому, що з припиненням дії договору підряду така грошова сума, як аванс, втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Суди попередніх інстанцій посилаються на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.
Крім того, суди вказують на те, що про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України зазначала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 у справі № 910/2051/19, товариство з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "Зорг Біогаз Україна".
Скарга мотивована тим, що договір № 03-08/16-ТФП2-ЗГГ на створення (передачу) науково-технічної продукції від 03.08.2016 був укладений сторонами в підтвердження виконання умов раніш оговореного предмету договору.
Крім того, відповідач наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції неправильно взяв до дату затвердження замовником проектної документації - 05.05.2016 та дату початку будівельних робіт - 30.05.2016, оскільки повинен був взяти до уваги саме момент реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації - 09.06.2017, тому що саме цей документ підтверджує належність та допустимість проектної документації, яка була предметом договору з позивачем (договір № 03-08/16-ТФП2-ЗГГ на створення (передачу) науково-технічної продукції від 03.08.2016).
Згідно з ч. 2 ст. 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передачі справи № 910/2051/19 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду: від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17 (колегія суддів у складі: Погребняк В.Я. - головуючий, Білоус В.В., Жуков С.В. судової палати для розгляду справ про банкрутство) викладено позицію щодо наявності підстав для стягнення грошових коштів (невикористаної частини авансу) у зв`язку з одностороннім розірванням договору підряду.
У постанові Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17 (колегія суддів у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. судової палати для розгляду справ про банкрутство) викладено висновок про те, що з припиненням дії договору підряду така грошова сума, як аванс, втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.
Верховний Суд, у зазначених постановах, посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17 Верховний Суд, вказуючи про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висловленого в постановах Верховного Суду від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17 правового висновку з наступних підстав.
Предметом позову у справі є повернення попередньої оплати за договором підряду у зв`язку з відмовою замовника від договору.
Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Тобто, ст. 849 ЦК України встановлено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.
Частиною 2 цієї статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду у разі коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому наслідком такої відмови є виникнення у замовника права вимагати відшкодування збитків підрядником.
Частина 3 вказаної статті встановлює права замовника при виявленні ним інших ніж строки виконання робіт порушень під час виконання договору підряду. Якщо стане очевидним, що робота не буде виконана належним чином, замовник має право призначити строк для усунення недоліків підрядником. Цей строк має бути таким, щоб підрядник мав об`єктивну змогу усунути допущені ним недоліки. Якщо такі вимоги підрядником не будуть виконані замовник може: 1) відмовитися від договору підряду; 2) доручити виправлення роботи іншій особі. При цьому в першому випадку замовник має право отримати від підрядника відшкодування збитків. А в другому - отримати відшкодування витрат пов`язаних із залученням інших осіб.
Натомість ч. 4 зазначеної статті встановлює право замовника відмовитися від договору, але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.
Разом з цим, при застосуванні положень вказаної статті слід також враховувати, що законність відмови замовника від договору підряду на підставі, зокрема ч. 2, або ч. 3 цієї статті у випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника не може "виправдовуватися" безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі ч. 4 цієї статті.
Крім того, як зазначалося вище ст. 849 ЦК України містить, як окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, так і різні правові наслідки такої відмови, зокрема: відшкодування збитків підрядником; оплата замовником підряднику за виконану частину роботи; відшкодування підряднику збитків, завданих розірванням договору.
Положення вказаної статті не містять права замовника на повернення попередньої оплати за договором.
Тобто, у цій справі позивач (замовник), який на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України розірвав договір, має право вимагати від відповідача (виконавця) відшкодування збитків.
Як зазначалося вище, у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17 Верховний Суд посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Однак, предметом позову у справі № 910/10156/17 є стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, які сплачені за договором, визнаним згодом недійсним.
З урахуванням наведеного, на підставі ч. 2 ст. 302 Господарського процесуального кодексу України, справа № 910/2051/19 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Справу № 910/2051/19 разом із касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Суддя О.А. Кролевець
Суддя В. І. Студенець
