Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1696/19 пров. № А/857/12469/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді:Затолочного В.С.,
суддів:Сеника Р.Б., Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засіданняЛутчин А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року щодо подання звіту про виконання судового рішення у справі № 460/1696/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій (ухвала суду першої інстанції прийнята суддею Дорошенко Н.О. в м. Рівне Рівненської області 28.08.2020 року), -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі № 460/1696/19 задоволено позов ОСОБА_1 до Прислуцької сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність Прислуцької сільської ради щодо незатвердження поданого ОСОБА_1 30 травня 2019 року проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області та надання її у власність.
Зобов`язано Прислуцьку сільську раду прийняти рішення про затвердження поданого ОСОБА_1 30 травня 2019 року проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,3196 га для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області та надання її у власність.
18.08.2020 ОСОБА_1 звернулася із клопотанням про встановлення судового контролю в адміністративній справі № 460/1696/19.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано Прислуцьку сільську раду подати до Рівненського окружного адміністративного суду у строк до 1 жовтня 2020 року звіт про виконання судового рішення від 30 вересня 2019 року у справі № 460/1696/19.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, та підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від об`єктивних обставин. Крім того, звертає увагу на те, що внаслідок запроваджених карантинних заходів в Україні, не може бути скликана сесія ради для вирішення питання щодо виконання судового рішення. Також зазначає, що одночасно судом першої інстанції були призначені до розгляду справи за участі Прислуцької сільської ради щодо відстрочення судового рішення та встановлення судового контролю.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте правом на участь у судовому засіданні не скористалися.
Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України дана обставина не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.
До того ж, апелянт подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, з таких підстав.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що відповідач зазначене вище рішення суду не виконав, що стало підставою для звернення позивача до суду із клопотанням про встановлення судового контролю та застосувати до керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, наслідків, передбачених ст. 382 КАС України.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належить обов`язковість судового рішення. Крім того, у ст. 129-1 Конституції України закріплено, що судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.
Зокрема, ЄСПЛ висловив у рішеннях по справах «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04; «Горнсбі проти Греці» (Hornsby v. Greece), заява № 107/1995/613/701 позицію про те, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.
Для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення ЄСПЛ від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що невиконання рішень національних судів в Україні - системна проблема (зокрема, справа «Бурмич та інші проти України», заява № 46852/13).
Необхідність максимального забезпечення судом у кожній справі дотримання принципу обов`язковості судового рішення, зумовлено також тим, що невиконання рішень суду призводить до зниження довіри людей до судової влади, а також посилює переконання того, що вирішити спір (правову проблему), використовуючи звернення до суду, є неефективним.
Відповідно до ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, застосування судового контролю є наслідком обґрунтованого припущення про невиконання судового рішення зі сторони суб`єкта владних повноважень або достовірно підтвердженого під час розгляду заяви факту невиконання судового рішення.
Водночас, правове значення для наслідків застосованого судового контролю матимуть причини невиконання судового рішення (зокрема, об`єктивна неможливість чи допущене зволікання зі сторони боржника).
Апеляційним судом встановлено, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі № 460/1696/19 не виконано.
Вказане рішення суду набрало законної сили 12.02.2020.
06.07.2020 позивач звернулася до Прислуцької сільської ради із заявою щодо виконання вказаного судового рішення.
Листом від 13.07.2020 № 5602-13 Прислуцька сільська рада повідомила заявника, що 03.07.2020 до порядку денного було внесено питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,3196 га для ведення особистого селянського господарства в с.Колодязне Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області та надання її у власність. В результаті поіменного голосування, відповідний проект рішення не набрав необхідної кількості голосів.
При цьому, у листі від 10.07.2020 № 380/02-21 до державного виконавця Березнівського районного Відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відповідач зазначив, що скликання сесії сільської ради неодноразово переносилося у зв`язку із запровадженням на території України карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Таким чином, у відповідача існує обов`язок прийняти рішення про затвердження поданого ОСОБА_1 30 травня 2019 року проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,3196 га для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області та надання її у власність.
Даний обов`язок відповідачем не виконано.
Із урахуванням наведеного слідує, що, незважаючи на вжиті заходи, рішення суду зі сторони органу місцевого самоврядування не виконано.
Таким чином, загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного позитивного результату, а тому виникає необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення.
Доводи апелянта про неможливість виконання судового рішення у зв`язку з протиепідемічними заходами в країні безпідставні, тому що дані доводи можуть бути враховані судом не при вирішення питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, яке з вини відповідача на протязі тривалого часу залишається невиконаним, а при розгляді звіту про виконання рішення суду.
Щодо покликань апелянта на те, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Законодавець, врахувавши всі юридичні моменти які спричиняють невиконання ухваленого судом рішення, а саме в ч. 1 ст. 382 КАС України зазначив, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Проаналізувавши наведену статтю вбачається, що на час вирішення заяви позивача про встановлення судового контролю, вже після ухвалення рішення у справі по суті, видається окремий процесуальний документ ухвала.
В даному випадку не постає питання процедури застосування судового контролю згідно зі ст. 382 КАС України, оскільки сама цитована стаття передбачає встановлення судового контролю після ухвалення судового рішення по справі, бо в ній вживається словосполучення «суд, який ухвалив». Наслідком зазначеного є те, що для встановлення судового контролю повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала), вже після ухвалення судового рішення по суті у справі.
В даному випадку слід взяти до уваги висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 23 листопада 2018 року по справі № К/9901/45515/18 та ухвалі від 05 липня 2018 року по справі № К/9901/2594/17, щодо можливості встановлення судового контролю вже після ухвалення рішення у справі.
Оцінюючи в сукупності вищезазначене, судом першої інстанції наведено достатні і вагомі підстави для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі, через що оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам закону.
Посилання апелянта на одночасне призначення до розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення і заяви про встановлення судового контролю суд апеляційної інстанції визнає безпідставними, тому що як вбачається із матеріалів справи дані заяви розглядалися судом першої інстанції в порядку письмового провадження, а тому будь-якого порушення процесуальних норм судом першої інстанції допущено не було.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстави для скасування ухвали колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 316, 320, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року щодо подання звіту про виконання судового рішення у справі № 460/1696/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 13.11.2020
