РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
30 вересня 2019 року м. Рівне№460/1696/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 доПрислуцької сільської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Прислуцької сільської ради (далі - відповідач) та просила:
визнати протиправною бездіяльність Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області щодо: незатвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області; непередачі позивачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,3196 га для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена в с. Колодязне Березнівського району Рівненської області, кадастровий номер 5620488300:08:005:0139;
зобов`язати Прислуцьку сільську раду Березнівського району Рівненської області: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5620488300:08:005:0139 у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена в с. Колодязне Березнівського району Рівненської області; передати позивачу безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,3196 га для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена в с. Колодязне Березнівського району Рівненської області, кадастровий номер 5620488300:08:005:0139.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона неодноразово зверталась до Прислуцької сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області орієнтовною площею 0,40 га. За повідомленнями сільської ради, відповідні проекти рішення виносились на сесію сільської ради, однак під час голосування не були підтримані депутатами сільської ради. Зокрема, при розгляді заяви позивача від 22.02.2019 за відповідний проект рішення 13.03.2019 проголосувало 8 депутатів від загального складу ради, тобто воно не набрало необхідної кількості голосів для того, щоб вважатись укладеним, у зв`язку з чим звернення позивача знято з подальшого порядку денного сесій ради.
Позивач повідомила, що відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) вона 02.04.2019 звернулась до Державного підприємства "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та уклала договір № 472 від 02.04.2019 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про що письмово 03.04.2019 повідомила Прислуцьку сільську раду.
Після виконання зауважень та пропозицій експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області позивач отримала Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в с Колодязне Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області. Позивач повідомила, що 30.05.2019 вона звернулась до Прислуцької сільської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу їй у власність.
Листом відповідача від 01.07.2019 № 326/02-13 позивача поінформовано, що при розгляді її заяви від 30.05.2019 на розгляд дев`ятої сесії сьомого скликання Прислуцької сільської ради, яка відбулася 25.06.2019, було винесено два проекти рішення - про відмову в затвердженні проекту землеустрою та про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність. У зв`язку з ненабранням необхідної кількості голосів проекти рішень неприйняті.
Позивач вважає, що такий підхід, коли на голосування виносяться тексти взаємовиключаючих одне одного проектів рішень суперечить принципам правової визначеності та "належного урядування".
За наведеного, позивач вважає протиправною бездіяльність Прислуцької сільської ради, яка полягає у незатвердженні у встановлені строки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 , чим створюється ситуація невизначеності щодо вирішення питання безоплатної передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Позивач зазначила, що за умови відсутності визначених законом підстав для незатвердження поданого нею проекту землеустрою, а також інших альтернативних варіантів для неприйняття будь-якого рішення, яке окремо буде відносно правильним, задоволення її позовних вимог не буде втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.
Ухвалою суду від 19.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву (а.с.103-108), в якому вказав, що 14.11.2018 позивач зверталась до Прислуцької сільської ради з приводу надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне орієнтовною площею 0,40 га. Дана заява була опрацьована земельною комісією та винесена на розгляд чергової сесії сільської ради. При розгляді даного питання на сесії сільської ради відповідні проекти рішень не набрали необхідної кількості голосів, що стало причиною для зняття його із порядку денного. Про розгляд та хід голосування було проінформованого позивача. Відповідач відмітив, що дані дії сільської ради позивачем не оскаржувались, а у строк, передбачений ч.7 ст.118 ЗК України, договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не укладався.
22.02.2019 позивач повторно звернулась із аналогічною заявою до Прислуцької сільської ради. Дане звернення після розгляду на засіданні земельної комісії було винесено на сесію сільської ради. На сесії сільської ради почергово виносилось питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та про відмову у наданні відповідного дозволу. Відповідні проекти рішень не набрали необхідної кількості голосів для того, щоб вважатись прийнятими, а тому звернення позивача від 22.02.2019 було знято з порядку денного. В подальшому позивачем до сільської ради було надіслано письмове повідомлення про замовлення в ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідач зазначив, що, вважаючи відсутніми правові підстави для розроблення такого проекту, Прислуцькою сільською радою був надісланий лист до ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", в якому було, зокрема, відзначено, що відповідно до топографічної зйомки земельна ділянка, яку бажає отримати у власність гр. ОСОБА_1 , відноситься до земель сільськогосподарського призначення (угіддя - сінокіс), а тому громадянці рекомендувалось подати заяву до сільської ради щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби. Окрім того, відзначено, що у зв`язку з тим, що відповідне питання виносилось на розгляд сесії сільської ради, то не можна вважати, що заява ОСОБА_1 залишилась без розгляду.
Також відповідач звернув увагу на ту обставину, що перша заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки була подана 14.11.2018, а договір на розроблення відповідної землевпорядної документації було укладено лише 02.04.2019, тобто фактично через п`ять місяців. Також заява була розглянута та про результати її розгляду заявника було проінформовано у визначені законом строки.
Окрім цього, відповідач, покликаючись до положень Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", а також до Регламенту Прислуцької сільської ради, затвердженого рішенням сільської ради № 12 від 04.12.2015, зазначив, що депутат вільний у виборі своєї позиції при голосуванні за те чи інше рішення порядку денного сесії сільської ради або утримуватись від підтримки того чи іншого проекту рішення. Ніхто не має права втручатись чи впливати на голосування депутата місцевої ради. Таким чином, вважає, що в даному випадку не можна говорити про бездіяльність Прислуцької сільської ради, так як звернення позивача було зареєстровано, попередньо розглянуто на засіданні земельної комісії та в подальшому розроблені проекти рішення виносились на голосування сільської ради. Зважаючи на наведене, вважає, що сільська рада при розгляді заяв позивача діяла в межах та у спосіб, передбачені законом.
Відповідач зазначив, що Прислуцька сільська рада є власником спірної земельної ділянки з відповідними правомочностями. Будь-яких дозволів чи погоджень щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства позивачу не приймалось. Зважаючи на розроблену містобудівну документацію, а саме генеральний план с. Колодязне, дана територія представлена сінокосом, а тому позивачу неодноразово пропонувалось у разі необхідності у використанні даної території подати відповідне звернення щодо надання земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби, що відповідало б як містобудівній документації, так і землевпорядній (топографо-геодезичній зйомці населеного пункту Колодязне).
Окремо відповідач відмітив, що представлений на розгляд проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 не відповідає встановленим вимогам до даного виду документації із землеустрою. Зокрема, всупереч ч.3 ст.50 Закону України "Про землеустрій", п.3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, відсутнє погодження меж земельної ділянки Прислуцькою сільською радою як сусіднім землевласником; обміри та закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводились без повідомлення та за відсутності представника сільської ради. Також відповідач вказав, що проект землеустрою не погоджений в порядку, встановленому ст.186-1 ЗК України, не містить висновку органу містобудування та архітектури. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не містить даних щодо трансформації угідь із земель несільськогосподарського призначення (землі під господарськими будівлями та дворами) в землі сільськогосподарського призначення (рілля). Тому відповідач вважає, що означений проект безумовно не міг бути затверджений на сесії сільської ради.
З наведених підстав відповідач просив відмовити в позові в повному обсязі.
Позивач подала відповідь на відзив (а.с.128-130), в якій заперечила доводи та аргументи відповідача. Зазначила, що проект землеустрою замовлений нею у встановлені ст.118 ЗК України строки, які обчислюються з дня закінчення строку розгляду її заяви від 22.02.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Посилання в позові на заяву від 14.11.2018 зроблене з метою показати фактично упереджене протизаконне ставлення Прислуцької сільської ради до вирішення питання відведення позивачу земельної ділянки. Також зауважила, що згідно з довідкою з державної статистичної звітності (форма № 6-зем), яка видана відділом у Березнівському районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 11.04.2019 за № 97-17-0.18-414/162-19, земельна ділянка орієнтовною площею 0,4000 га, яка проектується до відведення для ведення особистого селянського господарства (01.13) гр. ОСОБА_1 , обліковується як землі запасу, вид земельних угідь - сільськогосподарські землі. Вказала, що позиція відповідача, відповідно до якої проекти рішень, які не отримали необхідної кількості голосів, вважаються відхиленими, не підтверджує факту належного розгляду органом місцевого самоврядування у встановленому порядку її заяви від 22.02.2019. Твердження відповідача про те, що згідно з генеральним планом с. Колодязне територія (в т.ч. земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність) представлена сінокосом, є невірним та необґрунтованим.
Окрім цього, позивач зауважила, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. Поданий нею проект землеустрою пройшов у встановленому порядку погодження за екстериторіальним принципом у Головному управлінні Держгеокадастру у Хмельницькій області. Зауваження та пропозиції експерта державної експертизи були враховані. Також позивач зазначила, що оскільки на земельній ділянці, яку вона просить передати у власність, не розташовані об`єкти будівництва та не планується їх розташування, то погоджувати проект землеустрою у структурному підрозділі Березнівської районної державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури немає підстав.
Відповідач подав заперечення (а.с.133-136), в якому зауважив, що Земельним кодексом України не передбачено неодноразове звернення одного і того самого суб`єкта з приводу надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або користування. Тому у разі застосування положень ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний термін мав би обраховуватись від заяви, поданої 14.11.2018, яка виносилась на розгляд сесії сільської ради. Також, вказав, що позивач, посилаючись на довідку відділу у Березнівському районі ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, свідомо замовчує, що дана земельна ділянка обліковується як землі запасу, вид земельних угідь - сільськогосподарські землі, у тому числі: під господарськими будівлями і дворами. За таких обставин, поданий на затвердження проект землеустрою мав би містити матеріали трансформації угідь.
Окрім цього, ствердив, що з долученого до відзиву викопіювання з генерального плану населеного пункту села Колодязне вбачається, що частина земельної ділянки, яку бажає отримати у власність позивач, позначена умовними позначеннями "чисті суходільні сіножаті". Таким чином, генеральним планом села Колодязне було запроектовано та визначено, що відповідна територія має бути представлена сіножатями, а тому представниками сільської ради правомірно пропонувалось позивачу подати заяву, яка б відповідала проектному рішенню.
Покликаючись до пунктів 31.8, 32.2, 32.3 Регламенту сільської ради, відповідач вказав, що пропозиція або проект рішення, які не отримали необхідної кількості голосів на підтримку, вважаються відхиленими, що фіксується у протоколі пленарного засідання ради.
Також відповідач вказав, що положення ч.2 ст.186-1 ЗК України необхідно розуміти таким чином, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту у всіх випадках підлягає погодженню з органами містобудування та архітектури; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населених пунктів - лише у випадку якщо на такій земельній ділянці розташований об`єкт нерухомості або планується розташування такого об`єкту.
Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити в позові повністю.
З`ясувавши доводи та аргументи сторін, які наведені в заявах по суті справи, перевіривши їх зібраними у справі доказами, поданими учасниками справи на обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд встановив такі фактичні обставини справи та спірні правовідносини сторін.
ОСОБА_1 , жителька с. АДРЕСА_1 району, 14.11.2018 звернулась до Прислуцького сільського голови з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у межах с. Колодязне, ур. "Бригада", орієнтовною площею 0,40 га (а.с.18).
Прислуцька сільська рада листом від 04.12.2018 № 428/02-13 повідомила ОСОБА_1 , що її звернення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в селі Колодязне в урочищі " АДРЕСА_1 " площею 0,40 га була винесена на розгляд сесії, що відбулася 15.11.2018. За результатами розгляду звернення за відповідний проект рішення проголосувало 9 депутатів від загального складу ради, тобто воно не набрало необхідної кількості голосів для того, щоб вважатись таким, що прийняте. З огляду на вище вказане, звернення знімається з подальшого порядку денного сесій сільської ради (а.с.19).
10.01.2019 Прислуцька сільська рада надіслала лист № 1/02-13 ОСОБА_1 у відповідь на № П-501/026 від 12.12.2018 про те, що розглянувши заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне, урочище "Бригада", повідомляється, що дане звернення потребує розгляду на засіданні сесії сільської ради. Про результати вирішення звернення заявника буде проінформовано додатково (а.а.20).
21.01.2019 листом № 19/02-13 Прислуцька сільська рада на № П-5-1/022 від 12.12.2018 повідомила ОСОБА_1 про те, що її звернення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ в селі Колодязне в урочищі " АДРЕСА_1 " була винесена на розгляд сесії, що відбулася 18.01.2019. За результатами розгляду звернення за відповідний проект рішення проголосувало 6 депутатів від загального складу ради, тобто воно не набрало необхідної кількості голосів для того, щоб вважатись таким, що прийняте. З огляду на вказане, звернення знімається з подальшого порядку денного сесій сільської ради (а.с.21).
25.02.2019 ОСОБА_1 подала заяву від 22.02.2019 на ім`я Прислуцького сільського голови про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність для ведення ОСК в селі Колодязне, урочище "Бригада" орієнтовною площею сорок соток. До заяви додано: копія паспорта, копія ідентифікаційного номера, викопіювання з картографічних матеріалів (а.с.22).
14.03.2019 Прислуцька сільська рада листом № 124/02-13 на № П-51/026 повідомила ОСОБА_1 , що її звернення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ в с. Колодязне в урочищі "Бригада" було винесене на розгляд сесії, що відбулася 13.03.2019. За результатами розгляду звернення за відповідний проект рішення проголосувало 8 депутатів від загального складу ради, тобто воно не набрало необхідної кількості голосів для того, щоб вважатись таким, що прийняте. З огляду на вище вказане звернення знімається з подальшого порядку денного сесій сільської ради (а.с.24).
27.03.2019 ОСОБА_1 звернулась з заявою на ім`я голови Прислуцької сільської ради щодо повідомлення її про результати розгляду заяви, надати проект рішення, який виносився для голосування на сесії, витяг з протоколу про результати голосування (а.с.23).
10.04.2019 Прислуцька сільська рада листом № 183/02-13 за розглядом заяви ОСОБА_1 від 27.03.2019 надала витяг з протоколу сесії сільської ради від 13.03.2019 та надіслала повторне повідомлення про результати розгляду звернення від 25.02.2019 (а.с.25).
Відповідно до витягу з протоколу № 30 другого пленарного засідання двадцять сьомої сесії сьомого скликання Прислуцької сільської ради від 13 березня 2019 року встановлено, що до порядку денного пленарного засідання було внесено питання про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою по передачі у власність земельної ділянки для ОСГ гр. ОСОБА_1 . В результаті поіменного голосування запропонований проект рішення "Про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою по передачі у власність земельної ділянки для ОСК гр. ОСОБА_1 " не було підтримано (не набрало необхідної кількості голосів) (а.с.26).
02.04.2019 ОСОБА_1 звернулась з заявою до Державного підприємства "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про укладення договору на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне, урочище "Бригада", орієнтовною площею 0,40 га, без відповідного рішення Прислуцької сільської ради, згідно з п.7 ст.118 ЗК України. Відповідний договір було укладено 02.04.2019 за № 472 (а.с.27-31).
03.04.2019 ОСОБА_1 надіслала до Прислуцької сільської ради письмове повідомлення відповідно до статті 118 ЗК України про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та долучила договір на виконання робіт із землеустрою (а.с.32).
22.04.2019 Прислуцька сільська рада листом № 258/02-21 звернулась до ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та повідомила, що гр. ОСОБА_1 була подана заява до Прислуцької сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне. Дана заява була розглянута на засіданні земельної комісії сільської ради та рекомендована на винесення на розгляд сесії сільської ради. За результатами обговорення вище вказаного питання на сесії сільської ради відповідний проект рішення не набрав необхідної кількості голосів для схвалення, про що було письмово інформовано гр. ОСОБА_1 . Також, згідно топографічної зйомки земельна ділянка, яку бажає отримати у власність гр. ОСОБА_1 , відноситься до земель сільськогосподарського призначення (угіддя - сінокоси), а тому громадянці рекомендувалось подати заяву до сільської ради щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби. Враховуючи, що заявницю було письмово проінформовано про результати розгляду її заяви, правових підстав для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне немає (а.с.110).
24.04.2019 Державним підприємством "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області (а.с.34-85), який погоджений висновком експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.05.2019 № 5993/82-19 як такий, що відповідає діючим нормативним документам та законодавчим актам України (а.с.75).
На підставі означеного проекту землеустрою 27.05.2019 Відділом у Березнівському району Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області здійснена державна реєстрація земельної ділянки площею 0,3196 га в селі Колодязне Березнівського району за кадастровим номером 5620488300:08:005:0139, цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); категорія земель: Землі сільськогосподарського призначення, про що видано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-5605990202019 від 27.05.2019 (а.с.83).
30.05.2019 ОСОБА_1 звернулась до Прислуцької сільської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кадастровий номер 5620488300:08:005:0139 (а.с.86).
Прислуцька сільська рада листом від 01.07.2019 № 326/02-13 повідомила ОСОБА_1 про те, що її заява з доданими документами була розглянута на засіданні постійної комісії з питань регулювання земельних відносин. За результатами розгляду комісія винесла на розгляд двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Прислуцької сільської ради, яка відбулася 25.05.2019, два проекти рішення, а саме проект рішення "Про розгляд заяви ОСОБА_1 " (про відмову в затвердженні проекту землеустрою та про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ). Відповідні проекти рішення сільської ради не набрали необхідної кількості голосів та вважаються неприйнятими (а.с.87).
Дослідженням проектів рішення Прислуцької сільської ради від 25.06.2019 встановлено, що одним проектом було передбачено рішення сільської ради затвердити проект землеустрою та передати у власність ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку; іншим проектом було передбачено рішення сільської ради відмовити ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі у власність земельної ділянки площею 0,3196 га (кадастровий номер 5620488300:08:005:0139) у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта генеральному плану с. Колодязне Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області та відсутністю дозволу на розробку проекту землеустрою (ст.50 Закону України "Про землеустрій") (а.с.90,91).
Вважаючи неправомірною поведінку відповідача у правовідносинах щодо передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим судом обставинам справи та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у справі суд враховує таке.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Приписами статті 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Згідно зі статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно з частинами першою та другою статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до вимог частин третьої, четвертої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Частиною першою статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, частина шоста статті 118 ЗК України дає перелік цільових призначень, за якими можуть використовуватися безоплатно передані земельні ділянки:
для ведення фермерського господарства,
ведення особистого селянського господарства,
ведення садівництва,
будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки),
індивідуального дачного будівництва,
будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації.
Суд встановив, що ОСОБА_3 , у відповідності до частин шостої, сьомої статті 118 ЗК України, з метою одержання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне орієнтовною площею 0,40 га неодноразово зверталась до уповноваженого органу місцевого самоврядування Прислуцької сільської ради, а саме: 14.11.2018 та 22.02.2019, а не отримавши відповідного дозволу, замовила розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомила відповідний орган місцевого самоврядування.
Суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність підстав для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу в порядку, передбаченому ч.7 ст.118 ЗК України, оскільки всі її звернення були винесені на розгляд сесії сільської ради, відповідні проекти рішення за результатами голосування не набрали необхідної кількості голосів для того, щоб вважатись прийнятими, та були зняті з розгляду.
При цьому суд зазначає, що чинне земельне законодавство не містить норми, яка б обмежувала кількісно можливість звернення зацікавленої особи до органу місцевого самоврядування з клопотанням про одержання безоплатно у власність земельної ділянки, визначальним є дотримання встановлених законом норм безоплатної приватизації.
В той же час, закон встановлює вимоги до змісту клопотання, як то: зазначення цільового призначення земельної ділянки та її орієнтовних розмірів; долучення графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Таким вимогам повністю відповідала заява позивача від 22.02.2019 (а.с.22).
При цьому, відповідно до закону, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що в кожному разі відповідач виносив розгляд означеного питання на сесію сільської ради, однак жодного разу рішення по суті (ні про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, ні про відмову в його наданні) прийнято не було. Надіслані на адресу позивача відповіді Прислуцької сільської ради містили виключно повідомлення про результати розгляду питання на сесії сільської ради (рішення не набрало необхідної кількості голосів для того, щоб вважатися таким, що прийнято). Мотивація відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України, відсутня.
Щодо доводів відповідача про дискреційність його повноважень у спірних правовідносинах, які зумовлені свободою депутатів сільської ради при виборі своєї позиції при голосуванні за те чи інше рішення порядку денного сесії сільської ради або утриматись від підтримки того чи іншого проекту рішення, та неправомірність втручання чи впливу на голосування місцевої ради, суд зазначає таке.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з частинами першою, другою статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Отже, вирішення питань, які є предметом судового розгляду в даній справі, відносяться до повноважень місцевої ради, а за результатами їх розгляду відповідач повинен був прийняти рішення.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду щодо дискреційних повноважень, зокрема, від 23.05.2018 у справі № 825/602/17, від 11.09.2019 у справі №819/570/18. Судова практика у цій категорії справ є усталеною.
Визначені законом підстави для відмови в наданні дозволу в даному випадку відсутні і на їх наявність відповідач не покликався.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у зв`язку з ненаданням Прислуцькою сільською радою на заяву позивача від 22.02.2019 у встановлений законом місячний строк дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні, позивач правомірно, у відповідності до положень частини сьомої статті 118 ЗК України, замовила розроблення проекту землеустрою без надання такого дозволу та повідомила про це місцеву раду.
За таких обставин, доводи відповідача щодо відсутності підстав для розроблення уповноваженою землевпорядною організацією проекту землеустрою, та, як наслідок, відсутність підстав для його затвердження сільською радою, суд вважає необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з приписами чинного законодавства.
Щодо доводів відповідача про непогодження проекту землеустрою у встановленому порядку, суд зазначає таке.
Частиною восьмою статті 118 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 186 ЗК України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
Згідно з частиною четвертою статті 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п`ята статті 186-1 ЗК України).
Згідно з частиною шостою статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій третій цієї статті, у визначений законом строк.
Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності для всіх потреб здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. При цьому проект землеустрою підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Погодження з відповідним органом у сфері містобудування та архітектури є обов`язковим лише у разі, якщо на земельній ділянці розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта. Відмова у погодженні та затвердженні проекту землеустрою можлива виключно з підстав невідповідності його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 816/1920/17, від 14.08.2018 у справі №820/5134/17.
Щодо покликань відповідача про відсутність погодження меж земельної ділянки сільською радою як суміжним землекористувачем, та, як наслідок, невідповідність проекту землеустрою вимогам закону, суд зауважує, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту (висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 06.03.2019 у справі № 1640/2594/18).
Судом встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу погоджений у встановленому законом порядку територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, як такий, що відповідає діючим нормативним документам та законодавчим актам України (а.с.33).
Отже, доводи відповідача в означеній частині судового спору суд відхиляє як такі, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам справи.
Згідно з відомостями Державного земельного кадастру, земельна ділянку, яку має намір отримати у власність позивач, відноситься до категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі запасу (а.с.83). Зазначене відповідає відомостям з державної статистичної звітності (форма № 6-зем), в якій також вказано вид земельних угідь: сільськогосподарські землі - 0,3196 га, у тому числі під господарськими будівлями і дворами - 0,3106 га (а.с.47).
Фактично на земельній ділянці кадастровий номер: 5620488300:08:005:0139 об`єкти нерухомого майна відсутні, що підтверджено матеріалами судової справи та не заперечується відповідачем.
Згідно з повідомленням відділу містобудування та архітектури Березнівської районної державної адміністрації, призначення вищевказаної земельної ділянки - територія сільськогосподарського призначення, а її місцерозташування відповідає генеральному плану в с. Колодязне Березнівського району (а.с. 92).
З урахуванням наведеного, суд відхиляє як такі, що не відповідають обставинам справи, покликання відповідача про невідповідність місця розташування об`єкта генеральному плану с. Колодязне Прислуцької сільської ради.
Окремо суд зауважує, що наявність в межах земельної ділянки, яку має намір отримати у власність позивач, земельних угідь, представлених сіножатями (а.с.125), жодним чином не може слугувати підставою для висновку про невідповідність місця розташування земельної ділянки генеральному плану населеного пункту, а також і підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою. Спонукання позивача відповідачем до укладення договору оренди такої земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби не може бути визнане обґрунтованим.
Адже, статтею 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Частиною третьою цієї статті Кодексу встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Таким чином, чинне законодавство не містить застережень щодо обов`язкового виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення залежно від виду сільськогосподарських угідь, які входять до складу такої земельної ділянки.
Отже, землі сільськогосподарського призначення, до яких належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), можуть передаватися у власність та надаватися в користування громадянам для ведення особистого селянського господарства.
Як зазначено вище по тесту судового рішення, відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, одержання відповідною місцевою радою, до повноважень якої належить розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, погодженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки у власність, є підставою для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
При цьому, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч.10 ст.118 ЗК України).
За обставинами справи, відповідач, одержавши погоджений в установленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу, розглянув його на сесії сільської ради, однак не прийняв жодного рішення - ні про затвердження проекту, ні про відмову в такому затвердженні. Суд вважає, що факт розгляду клопотання позивача на сесії сільської ради, за відсутності результатів такого розгляду у формі рішення органу місцевого самоврядування свідчить про протиправну бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах, що мало наслідком порушення прав та законних інтересів особи, яка виявила намір одержати у власність земельну ділянку у встановленому порядку, однак не змогла його реалізувати через непослідовність та необґрунтованість поведінки сільської ради.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
Крім того, у рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що оскаржена поведінка суб`єкта владних повноважень не ґрунтується на матеріальному законі, не відповідає критеріям добросовісності та розсудливості, а відтак є протиправною та порушує право позивача на одержання земельної ділянки у власність, яке підлягає судовому захисту.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За встановлених судом обставин, незатвердження відповідачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу зумовлене виключно тією обставиною, що за відповідне рішення не проголосували депутати місцевої ради в кількості голосів, достатній для ухвалення такого рішення. Однак, суд зауважує, що й відмова в затвердженні відповідного проекту землеустрою зумовлена аналогічними обставинами. Таким чином, сільською радою не прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою з підстав, не передбачених законом, фактично відповідач неправомірно ухилився від прийняття рішення в порядку та у спосіб, встановлений законом. При цьому, доводи відповідача у відзиві про те, що проект землеустрою не відповідає вимогам нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівній документації на місцевому рівні, повністю спростовуються дослідженими судом доказами.
Суд зазначає, що за правилами, встановленими частиною дев`ятою статті 118 ЗК України, повноваження відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Отже, за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. При цьому, відмова в затвердженні проекту землеустрою можлива виключно з підстав невідповідності його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти рішення про затвердження проекту.
Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, за суті яким на адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Судом встановлено, що відповідач у спірних правовідносинах систематично, з надуманих та безпідставних мотивів, всупереч установленому порядку ухилявся від прийняття рішень за зверненнями позивача з питань одержання у власність земельної ділянки, як на стадії вирішення заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, так і під час вирішення питання про затвердження проекту землеустрою, погодженого у встановленому порядку, чим допустив зловживання своїми повноваженнями, що вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 08.08.2019 у справі №808/3080/17 адміністративне провадження №К/9901/49454/18.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання відповідача за розглядом клопотання позивача від 30.05.2019 прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки загальною площею 0,3196 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в селі Колодязне Прислуцької сільської ради Березнівського району, та надання її у власність.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.4) суд присуджує на користь позивача відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Прислуцької сільської ради (34642, с. Прислуч, Березнівського району, Рівненської області, вул. Андріївська, 41, ЄДРПОУ 04388047) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Прислуцької сільської ради щодо незатвердження поданого ОСОБА_1 30 травня 2019 року проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області та надання її у власність.
Зобов`язати Прислуцьку сільську раду прийняти рішення про затвердження поданого ОСОБА_1 30 травня 2019 року проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,3196 га для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області та надання її у власність.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Прислуцької сільської ради (34642, с. Прислуч, Березнівського району, Рівненської області, вул. Андріївська, 41, ЄДРПОУ 04388047) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 30 вересня 2019 року.
Суддя Дорошенко Н.О.
