ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 822/630/17
адміністративне провадження № К/9901/2210/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 17 серпня 2017 року (суддя Боголюбова Л.М.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (колегія суддів: Совгира Д.І., Сушко О.О., Курко О.П.) у справі № 822/630/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання призначити і виплатити одноразову грошову допомогу,
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2017 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправними дії комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби щодо відмови їй, ОСОБА_1 , у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її матері ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби; скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з війської служби оформлене протоколом від 19.08.2016р. №70 щодо відмови їй у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу у розмірі п`ятсоткратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку із загибеллю її матері ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби.
Постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 17 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її матері ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби .
Скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби оформлене протоколом від 19.08.2016 №70 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про виплату їй одноразової грошової допомогу у розмірі п`ятсоткратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку із загибеллю її матері ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби, як члену сім`ї загиблої.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 17 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання призначити і виплатити одноразову грошову допомогу змінено.
Абзац четвертий резолютивної частини постанови викладено наступним чином:
"Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі п`ятсот кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку із загибеллю її матері ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби, як члену сім`ї загиблої".
В іншій частині постанову залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що згідно ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Позивач є повнолітньою, тому не є дитиною або утриманцем загиблої ОСОБА_2 , а тому не має права на отримання відповідної допомоги. Вказує на втручання суду апеляційної інстанції в дискреційні повноваження відповідача.
Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2018 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що згідно довідки про проходження військової служби, виданої в/ч пп НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_2 проходила військову службу в період із 05.02.2015 по 01.04.2015 у в/ч НОМЕР_2 , а з 01.04.2015 по 18.11.2015 у в/ч НОМЕР_1 .
18.11.2015 в Новоайдарському районі Луганської області під час виконання обов`язків військової служби в зоні проведення АТО загинула її мати, ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть сер. НОМЕР_3 від 03.12.2015, виданого виконкомом Жилинецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.
На підставі наказу командира військової частини п/п НОМЕР_1 від 27.11.2015 №276 ОСОБА_2 виключена із списків особового складу, у зв`язку із смертю пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби.
Обставини загибелі ОСОБА_2 в зоні АТО під час виконання обов`язків військової служби підтверджуються відомостями: сповіщення про смерть (загибель) від 20.11.2015, виданого начальником штабу військової частини п/п НОМЕР_1 ; довідки про обставини травми старшого солдата ОСОБА_2 від 03.02.2016 №104, виданої командиром військової частини п/п НОМЕР_1 , лікарським свідоцтвом про смерть №268 від 19.11.2015, виданим Луганським обласним бюро СМЕ (Старобільське міжрайонне відділення).
Відповідно до довідки Городоцько-Ярмолинецького ОРВК від 18.12.2016 ОСОБА_2 була призвана з 05.02.2015 на військову службу за частковою мобілізацією згідно указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 21.07.2014.
Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово- лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №3338 від 02.08.2016 травма та причина смерті ОСОБА_2 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою загиблої ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження і свідоцтва про шлюб.
Позивач звернулась до Красилівського районного військового комісаріату Хмельницької області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги та надала відповідний пакет документів.
У листопаді 2016 року за вих.№1372/1 від 10.10.2016, позивачка отримала повідомлення від Міноборони України в особі Красилівського районного військового комісаріату Хмельницької області згідно якого, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, відповідно до протоколу від 19.08.2016 року №70, розглянувши подані документи дійшла висновку про відмову їй у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до ст.6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Вважаючи отриману відмову протиправною, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи частково, суд першої інстанції дійшов висновку протиправності відмови відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки загибла проживала однією сім`єю зі своєю донькою, вела спільний побут, а тому позивач відноситься до членів сім`ї загиблої. Однак суд дійшов висновку, що не може підміняти відповідача, а тому зобов`язав останнього розглянути повторно заяву позивача.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача, проте вказав, що позивачем надано повний пакет документів, відмова у призначенні є протиправною, а тому ефективним способом захисту є зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За змістом ч.1 ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках зазначених у п.п. 1-3 п.2 ст 16 цього Закону.
Згідно ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.
Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який є спеціальним у спірних правовідносинах, визначення «члена сім`ї» не містить.
Проте, за змістом ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.
Так, відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 9 Сімейного кодексу України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.
Особи, які проживають однією сім`єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов`язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.
Таким чином, для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, повинна довести:
а) факт проживання з загиблим;
б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов`язків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 456/1258/17, від 02.04.2020 у справі № 357/13948/16-а.
Судами встановлено, що загибла ОСОБА_2 проживала разом з донькою ОСОБА_1 , вела спільне господарство, що підтверджується довідкою N5576 від 08.12.2015, виданої житлово-експлуатаційною конторою Красилівської міської ради, з чого можна зробити висновку, що ОСОБА_1 була членом сім`ї загиблої.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення про відмову у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги позивачу у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно посилань в касаційній скарзі на втручання суду апеляційної інстанції в дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 квітня 2008 року «Вассерман проти Росії» вказав, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.
Оскільки за наслідками судового розгляду встановлено, що відповідач протиправно ухилився від призначення одноразової грошової допомоги, а також прийнявши до уваги наявність у позивача права на отримання грошової допомоги, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку, є саме зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, що вірно було встановлено судами.
При цьому, слід зазначити, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судом апеляційної інстанції зазначеного способу захисту права неможливо вважати втручанням у дискреційні повноваження Міноборони.
Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 17 серпня 2017 року, в частині, що залишена без змін та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук
