Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/5911/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бутенко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), Державного реєстратора Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області Огородник Тетяни Василівни (67330, Одеська область, Березівський район, с. Новоселівка, вул. Нова, 77-а), за участю 3-х осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 року відкрито провадження у справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області Огородник Тетяни Василівни, за участю 3-х осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.
23.09.2020 року від представника відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
У судовому засіданні 23.09.2020 року запропоновано сторонам надати пояснення з приводу заявленого клопотання та обгрунтувати свої доводи.
26.10.2020 року від позивача надійшли заперечення щодо закриття провадження у справі.
09.11.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі із додатковими обґрунтуваннями.
В обґрунтування зазначено наступне.
Верховний Суд у постанові у справі № 812/10703 13-а від 22 серпня 2019 року зазначив, що « ...оскількиу справі існуєневирішений спір про право, то подальше оспорювання набуття особою права власності не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства.
Виникнення спірних правовідносину справі, яка розглядається, обумовлено незгодою позивача з правомірністю набуття третьою особою права власності на нежитлове приміщення, складське приміщення. Тобто предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державного реєстратора, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки законність набуття права власності на об`єкт нерухомості, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Аналогічний підхід до застосування норм права у подібних правовідносинах висловлений Великою Палатою Верховногоу постанові від 04 квітня 2020 року по справі № 826/3202/16.
Також представник відповідача зазначає, що оскільки позивачем у справі № 812/10703/13-а була державна пожежно-рятувальна частина Головного управління ДСНС України у Луганській області, яка також, не мала майнового інтересу як і Управління ДАБК, то застосування висновків Верховного Суду є актуальними для даної справи та мають визначальний елемент, який не містить практика, наведена Управлінням ДАБК, а саме наявність зареєстрованого майнового права на об`єкт, який позивач вимагає демонтувати.
Також звертає увагу суду на висновок Верховного Суду у справі № 815/63/16, викладений у постанові від 15 липня 2019 року, в якому із посиланням на постанову ВП ВС у справі № 813/317/17 зазначено наступне:
« ...оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються окрім вимог про скасування оспорюваного рішення також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення.»
Також зазначає, що у справі № 815/63/16 позивачем був Виконавчий комітет ОМР, який обґрунтував свій позов обов`язком контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації, передбаченого ст. 31 ЗУ «Про місцеве самоврядування», тобто, обгрунтував свій позов власними управлінськими функціями, що має місце і у даній справі.
10.11.2020 року сторони до судового засідання не з`явились. Доступ учасників справи до приміщення суду обмежений на підставі наказу № 21-ОС/Д/С від 13.10.2020 року у зв`язку із збільшенням чисельності випадків захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, до завершення обмежувальних заходів.
10.11.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження у порядку письмового провадження.
Згідно ч.1 ст.205 КАСУ, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.9 ст.205 КАСУ якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду клопотання про закриття провадження у справі у порядку письмового провадження, та за результатом розгляду дійшов наступного.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд дійшов до висновку про те, що дана справа не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративне судочинство - це діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України, справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно - правовий спір, це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених законами України.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб`єктів владних повноважень.
У пункті 5 частини четвертої статті 50 КАС України зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб`єктів владних повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.
Так, згідно із частиною першою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
Разом з цим, у положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК, поняття самочинного будівництва визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об`єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об`єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 ЦК).
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності
При цьому, за змістом статті 177 ЦК, об`єкти самочинного будівництва належать до об`єктів цивільних прав.
Аналіз зазначених вище правових норм та суб`єктний склад сторін, свідчить про те, що спір за позовом ДАБІ в особі департаменту про зобов`язання знесення самочинного будівництва підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права. А відтак його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.01.2018 у справі № 804/6104/14.
Також, суд враховує, що відповідачем зареєстровано зміни до Державного реєстру прав щодо спірного об`єкту, який просять зобов`язати привести у відповідність до попереднього свідоцтва про право власності на житло. При цьому позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, тому такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 815/63/16, викладений у постанові від 15.07.2019 року.
За приписами ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав. їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Статтею 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності і виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
За правилами п.1 ч.1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Ураховуючи наведені положення та судову практику, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Суд враховує правову позицію, викладену у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року № 161/14920/16-а щодо можливості розгляду та вирішення справи у подібних правовідносинах в порядку адміністративного судочинства, але звертає увагу на те, що у зазначеній справі державним реєстратором вже внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо площі квартири, яку змінено, та на яку було здійснено збільшення площі, що позивач вважає самочинним будівництвом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 238, 241- 243 КАС України,
УХВАЛИВ:
Закрити провадження у справі 815/5911/19 за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), Державного реєстратора Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області Огородник Тетяни Василівни (67330, Одеська область, Березівський район, с. Новоселівка, вул. Нова, 77-а), за участю 3-х осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.
Роз`яснити позивачу, що спір віднесений до юрисдикції суду з розгляду цивільних справ в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При розгляді справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бутенко А.В.
.
