ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
28.10.2020Справа № 910/10427/19
За позовом Приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна
фабрика "Вуглегірська"
до Державної казначейської служби України
про стягнення 2 381 717,88 грн.
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Вовчик О.В.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/10427/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Вуглегірська" (далі - позивач) до Державної казначейської служби України (далі - відповідач) про стягнення 2 381 717, 88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним перерахуванням відповідачем коштів позивачу за наказом про примусове виконання рішення в господарській справі № 910/20652/15, за що відповідачу нараховані відповідні штрафні санкції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи № 910/10427/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.09.2019 р.
02.09.2019 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
04.09.2019 р. від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
Протокольно ухвалою від 04.09.2019 р. відкладено підготовче засідання на 08.10.2019 р.
02.10.2019 р. від позивача по справі надійшли заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі.
02.10.2019 р. від позивача надійшла відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою від 08.10.2019 р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача від 04.09.2019 р. про закриття провадження у справі, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.10.2019 р.
30.10.2019 р. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 30.10.2019 р. зупинено провадження у справі №910/10427/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Вуглегірська" до Державної казначейської служби України про стягнення 2 381 717,88 грн., до набрання законної сили рішенням суду у справі Окружного адміністративного суду міста Києва №826/16912/16.
07.08.2019 р. від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою суду від 25.08.2020 р. поновлено провадження у справі та призначено судове засідання у справі на 22.09.2020 р.
22.09.2020 р. від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
Протокольною ухвалою від 22.09.2020 р. задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, долучено до матеріалів справи пояснення позивача від 22.09.2020 р. та відкладено судове засідання на 15.10.2020 р.
07.10.2020 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 15.10.2020 р. задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено судове засідання на 28.10.2020 р.
У судовому засіданні 28.10.2020 р. від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.
Представник позивача в судовому засіданні 28.10.2020 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов та письмових поясненнях.
У судовому засіданні 28.10.2020 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На виконання рішення від 21.04.2016 р. у справі № 910/20652/15 Господарським судом м. Києва видано наказ від 25.05.2016 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Вуглегірська" заборгованість у загальному розмірі 11 809 876, 22 грн.
Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 51760865 зазначена сума була стягнута в повному обсязі, а грошові кошти перераховані на рахунки Міністерства юстиції України, які обслуговує відповідач.
Подані державним виконавцем платіжні доручення № 4963 від 02.08.2016 р. про перерахування на поточний рахунок позивача грошових коштів у сумі 5 792 849, 12 грн. та № 5187 від 03.08.2016 р. про перерахування на поточний рахунок позивача грошових коштів у сумі 5 837 027, 10 грн. були отримані відповідачем 02.08.2016 р. та 03.08.2016 р. відповідно.
Однак, відповідач на рахунки позивача отримані кошти своєчасно не перерахував, у зв`язку із чим останній не мав можливості розпоряджатися належними йому грошовими коштами до 01.02.2017 р.
Заслухавши учасників провадження суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У відповідності до норми ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Згідно з преамбулою Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 цього Закону суб`єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем.
Пунктом 1.43 статті 1 вказаного Закону встановлено, що учасник/член платіжної системи (далі - учасник платіжної системи) - юридична особа, що на підставі договору з платіжною організацією платіжної системи надає послуги користувачам платіжної системи щодо проведення переказу коштів за допомогою цієї системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги.
Згідно з пунктом 11.4 статті 11 цього Закону для проведення переказів через систему міжбанківських розрахунків Національного банку України банки-резиденти, Державна казначейська служба України, Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках відкривають рахунки в Національному банку України.
Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення Державна казначейська служба України (Казначейство України) є учасником системи електронних платежів Національного банку України.
Згідно з пунктом 1.8 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 № 758 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2012 № 1206/21518, розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється органами Казначейства відповідно до умов договорів та додаткових договорів між органом Казначейства і клієнтами (додатки 1 та 2 до цього Порядку).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про виконавче провадження" органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.
Частиною 4 статті 44 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що орган державної виконавчої служби та приватний виконавець щодо кожного рахунка ведуть електронний облік і звітність за сумами на рахунках у порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Механізм безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845) та Порядком взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Державної казначейської служби України у процесі судового розгляду та виконання рішень суду про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, або стягнення митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 343 від 09.03.2016 (далі - Порядок № 343).
Органи Казначейства приймають виконавчі документи дотримуючись п. 16-23 Порядку № 845, після чого скеровують їх для виконання до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ).
Строки опрацювання документів при безспірному списанні коштів за рішеннями про стягнення пені визначені Порядком №343.
Крім того, строки опрацювання документів безпосередньо органами Казначейства також врегульовано Порядком проведення безспірного списання коштів державного бюджету, спрямованого на виконання судових рішень про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, затвердженим наказом Казначейства від 03.11.2015 №307 - в редакції, що діяла до 19.12.2018, та наказом Казначейства від 19.12.2018 №399 - в редакції, що діє з 19.12.2018 (далі - Порядок № 307 та Порядок № 399 відповідно).
На Державну казначейську службу України у цих відносинах, як на учасника системи електронних платежів Національного банку України, розповсюджує свою дію Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція №22).
Відповідно до пунктів 8.1, 8.4 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.
За приписами пункту 2.19 Інструкції №22 розрахункові документи (документи на паперовому носії, що містять доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача), що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.
Відповідно до пункту 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов`язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.
Враховуючи вказане вище, суд доходить висновку, що, оскільки Державна казначейська служба України є учасником системи електронних платежів, тому на неї поширюється норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" щодо обов`язку здійснювати перерахунок коштів у триденний строк.
Відповідно до статей 251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Згідно із частиною 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Враховуючи те, що пунктом 8.4 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів, тому Казначейство України повинно було виконати переказ до 06/07.08.2016 р. включно.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Суд зазначає, що Державна казначейська служба України порушила строк по виконанню виконавчого листа на 180 днів з 06/07.08.2016 р. по 01.02.2017 р.
Здійснивши власний розрахунок, суд вказує, що сума пені за 180 днів прострочення складає 2 131 750 грн. 57 коп. (11 809 876, 22 грн.*0,1%*180 (днів прострочення)= 2 131 750, 57 грн.).
Згідно вимог ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розмір пені підлягає обмеженню сумою, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, що складає 1 180 987, 62 грн.
За приписами частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України відповідальність за порушення зобов`язання несе саме та особа, яка порушила зобов`язання, за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №760/11577/15-ц.
Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Відповідно до пп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Також, суд вказує, що за своєю сутністю пеня за несвоєчасне відшкодування ПДВ є одним з різновидів неустойки, який передбачено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України. Розмір пені обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.
За змістом частини 2 статті 550 Цивільного кодексу України, проценти на неустойку не нараховуються. Відтак, повторне нарахування відсотків у будь-якій формі за несвоєчасну сплату вже нарахованої пені законодавством не допускається.
Судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог щодо інфляційних витрат та трьох відсотків річних, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову в ций частині.
Заперечення відповідача суд відхиляє з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.
Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вищевстановлених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 180 987, 62 грн пені доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6; код ЄДРПОУ 37567646) на користь Приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Вуглегірська" (адреса для листування: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1 оф. 310) 1 180 987 (один мільйон сто вісімдесят одна тисяча сімсот вісімдесят тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) грн 62 коп. пені за несвоєчасне здійснення переказу та 17 862, 88 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 88 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 09.11.2020 р.
Суддя Н.І. Зеленіна
