СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" жовтня 2020 р. Справа № 917/341/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
представників сторін:
прокурор - Горгуль Н.В., службове посвідчення №057317 від 09.10.2020,
третьої особи - не з`явився,
відповідачів - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області (вх.№2218П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.05.2019, постановлену у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Солодюк О.В., час проголошення ухвали - не зазначено, дата складання повного тексту ухвали - 20.06.2019, у справі №917/341/19
за позовом Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, м. Лубни, Лубенський р-н, Полтавська обл.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава,
до 1-го відповідача Фермерського господарства "Берегове", с. Давидівка, Пирятинський район, Полтавська обл., 2-го відповідача Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, с. Давидівка, Пирятинський район, Полтавська обл.,
про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним та припинення на майбутнє договору оренди землі, визнання недійсною та припинення на майбутнє додаткової угоди до договору оренди землі, зобов"язання повернути земельну ділянку
ВСТАНОВИЛА:
Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою до Фермерського господарства "Берегове" і Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, в якій просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області від 12.12.2012 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ФГ "Берегове" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах населеного пункту Давидівської сільської ради";
- визнати незаконним та скасувати рішення Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області №133а від 22.12.2017 "Про продовження договору оренди земельної ділянки для ведення товарного виробництва в межах с. Кроти ФГ "Берегове";
- визнати недійсними та припинити на майбутнє договір оренди землі №02 від 12.12.2012 і додаткову угоду від 29.12.2017 про внесення змін до договору оренди землі, укладені між Давидівською сільською радою Пирятинського району Полтавської області і Фермерським господарством "Берегове", щодо земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту, загальною площею 20, 5га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5323882203:03:001:0069;
- зобов`язати Фермерське господарство "Берегове" повернути територіальній громаді Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області в особі Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області земельну ділянку, кадастровий номер 5323882203:03:001:0069, загальною площею 20, 5га, яка знаходиться в межах населеного пункту Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, шляхом підписання акту приймання-передачі;
- стягнути з Фермерського господарства "Берегове" понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 9 605, 00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення Давидівської сільської ради прийняті, а договір оренди і додаткова угода до нього укладені з порушенням статей 124, 134 Земельного кодексу України, а саме, без проведення земельних торгів. Крім того, на земельну ділянку з кадастровим номером 5323882203:03:001:0069 не був розроблений агрохімічний паспорт, що суперечить пункту 3.5. наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 536 від 11.10.2011 "Про затвердження Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки".
Прокурор зазначає, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке проведено з порушенням вимог чинного законодавства.
Як вказує прокурор, у спірних правовідносинах Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру не уповноважена на звернення з позовом до суду про визнання незаконними рішень сільської ради і визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, відтак, прокурор пред`явив цей позов в інтересах держави як позивач самостійно.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.05.2019 у справі №917/341/19 залишено позов без розгляду з тих підстав, що земельна ділянка, про яку йдеться в оскаржуваних рішеннях та оспорюваних угодах, належить до комунальної власності, відтак, прокурором в даному спорі не вірно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави та є орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. За таких обставин, суд дійшов висновку, що у прокурора відсутні підстави для звернення із даним позовом самостійно, отже, господарським судом помилково порушено провадження у даній справі за позовом прокурора.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, Лубенська місцева прокуратура Полтавської області звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 28.05.2019 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що органом, уповноваженим розпоряджатися спірною земельною ділянкою, є Давидівська сільська рада Пирятинського району, однак, ця ж сільська рада є суб`єктом, який прийняв оскаржувані рішення, на підставі яких був укладений оспорюваний договір, і є стороною цього договору. Вказаний факт, як зазначає прокурор, унеможливлює звернення до суду Давидівською сільською радою до самої ж себе про визнання незаконним свого рішення та визнання недійсним договору оренди землі.
Як вказує прокурор, з огляду на те, що інтереси держави порушено органом місцевого самоврядування, який діяв всупереч інтересам територіальної громади і вимогам чинного законодавства, позов пред`явлено прокурором в інтересах держави як самостійним позивачем, оскільки передача земельної ділянки комунальної власності без проведення торгів суперечить інтересам держави, а орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження для звернення до суду, відсутній.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.05.2019 і зупинено провадження у справі №917/341/19 за апеляційною скаргою Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.05.2019 до складення Великою Палатою Верховного Суду повного тексту судового рішення у справі №587/430/16-ц, з огляду на те, що правовідносини, що склалися між сторонами спору у справі №587/430/16-ц, яка переглядалась у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду, щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", є подібними до правовідносин у цій справі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 поновлено апеляційне провадження у справі №917/341/19 за апеляційною скаргою Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.05.2019; розгляд справи призначено на 11.11.2019.
06.11.2019 від ФГ "Берегове" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10467), вважає, що прокурором не надано доказів порушення прав та інтересів держави внаслідок не проведення земельних торгів та відсутності агротехнічного паспорту поля, а також зазначає, що в даному випадку не існує обґрунтованих причин для звернення до суду прокурором як самостійним позивачем. За таких обставин, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
08.11.2019 від Давидівської сільської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10542), також вважає, що в даному випадку не існує обґрунтованих причин для звернення до суду прокурором як самостійним позивачем, у зв`язку із чим, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 11.11.2019 прокурор оголосила доводи апеляційної скарги.
Представник 1-го відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує.
Представник 2-го відповідача проти доводів апеляційної скарги також заперечує.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалась, уповноважений представник в судове засідання не з`явився, хоча третя особа була належним чином завчасно повідомлена про час, дату і місце судового засідання (а.с.196).
Апеляційним господарським судом було встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Верховного Суду від 16.10.2019 справу №912/2385/18 разом із касаційною скаргою Заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Верховним Судом у справі №912/2385/18 зазначено, що існує виключна правова проблема, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором.
На думку колегії суддів, закріплені законодавством умови та випадки, коли прокурор має право здійснювати представництво в суді законних інтересів держави ("якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень"), не можна назвати виключним випадком, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні, про що свідчить й неоднозначна та різна судова правозастосовча практика.
Верховним Судом в ухвалі від 16.10.2019 у справі №912/2385/18 зазначено, що існує також інше питання, що потребує правового висновку, щодо наслідків, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, недотримання прокурором процедури, що передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Так, відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. Зокрема, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Наслідки, визначені статтею 174 цього Кодексу, настають, якщо суд встановить відсутність підстави для звернення до відкриття провадження судом. Разом з тим, у Кодексі чітко не врегульовано, чи має суд право (обов`язок) перевіряти наявність (відсутність) таких підстав після відкриття і відповідно, які ж правові наслідки, якщо відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави встановлені судом після відкриття провадження у справі. Існування такої прогалини не сприяє забезпеченню єдності судової практики, тому її усунення матиме істотне значення для формування судової практики.
Аналіз судової практики щодо цього питання свідчить, що вона не є однаковою.
Таким чином, Верховним Судом зазначено, що у справі №912/2385/18 є також інші питання, які становить виключну правову проблему і мають бути вирішені Великою Палатою Верховного Суду. По-перше: чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності. По-друге: які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, встановить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.
Апеляційним господарським судом встановлено, що з позовом у даній справі звернувся Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави як самостійний позивач, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру не уповноважена на звернення з позовом до суду про визнання незаконними рішень сільської ради і визнання договору оренди земельної ділянки недійсним. Місцевим господарським судом після відкриття провадження у справі оскаржуваною ухвалою від 28.05.2019 залишено позов прокурора без розгляду з тих підстав, що прокурором не вірно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави та, відповідно, є орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. Отже, суд дійшов висновку, що у прокурора відсутні підстави для звернення із даним позовом самостійно і прокурор не має процесуальної дієздатності щодо підписання та подання позову, відтак, господарським судом помилково порушено провадження у даній справі за позовом прокурора.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у справі №917/341/19 постали питання, аналогічні тим питанням, що передав для вирішення Верховний Суд у справі №912/2385/18, які становить виключну правову проблему і мають бути вирішені Великою Палатою Верховного Суду.
З огляду на викладене, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 було зупинено провадження у справі №917/341/19 за апеляційною скаргою Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.05.2019 до складення Великою Палатою Верховного Суду повного тексту судового рішення у справі №912/2385/18.
09.12.2019 від Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області надійшла відповідь на відзив ФГ "Берегове" (вх.№11568), зазначає, що Давидівська сільська рада Пирятинського району Полтавської області є суб`єктом, який прийняв рішення, на підставі яких було укладено договір оренди землі і є стороною цього договору оренди, а відтак є відповідачем. Вказаний факт, на думку прокурора, унеможливлює звернення до суду Давидівської сільської ради Пирятинського району (як позивача) до самої себе (як відповідача) про визнання незаконним своїх рішень та недійсним договору оренди землі.
Крім того, прокурор зазначає, що враховуючи, що у Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень сесії місцевої ради щодо розпорядження землями комунальної власності, визнання недійсним договору оренди землі комунальної власності та витребування з незаконного користування земельної ділянки комунальної власності, а орган місцевого самоврядування не може пред`явити позов сам до себе, для відновлення порушених інтересів держави, з даним позовом до суду звертається прокурор.
Також 09.12.2019 від Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області надійшла відповідь на відзив Давидівської сільської ради (вх.№11569), в якій викладені такі ж доводи.
Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 230 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду після усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2020, у зв`язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О., для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.
Враховуючи, що обставини, які викликали зупинення апеляційного провадження у справі №917/341/19 за апеляційною скаргою Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.05.2019 усунуті, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2020 поновлено апеляційне провадження у справі №917/341/19 за апеляційною скаргою Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.05.2019 і призначено справу до розгляду на 27.10.2020 о 14:15год.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 27.10.2020 розгляд скарги розпочато спочатку; прокурор оголосила доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.
Інші учасники своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, уповноважені представники третьої особи і відповідачів в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином завчасно повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що у матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.7, 9-10).
Враховуючи викладене, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, прокурор висловила доводи і вимоги апеляційної скарги, а неявка у судове засідання представників третьої особи і відповідачів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, про що учасники справи були повідомлені апеляційним господарським судом ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2020, з огляду на встановлені статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Заслухавши в судовому засіданні прокурора, дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, прокурор у позовній заяві посилається на те, що рішенням Давидівської сільської ради Пирятинського району від 12.12.2012 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду Фермерському господарству "Берегове" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах населеного пункту Давидівської сільської ради без проведення земельних торгів, що суперечить вимогам статетй 124, 134 Земельного кодексу України; укладення оспорюваного договору було здійснено без дотримання встановлено законодавством порядку та без дотримання пункту 3.5 Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №536 від 11.10.2011 "Про затвердження Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки".
Як зазначає прокурор, факт прийняття Давидівською сільською радою Пирятинського району рішення від 12.12.2012 та укладення на його підставі між Давидівською сільською радою Пирятинського району та Фермерським господарством "Берегове" договору оренди землі від 12.12.2012 став відомий Лубенській місцевій прокуратурі 05.10.2018 (лист Давидівської сільської ради №02-31/463 від 05.10.2018), у зв`язку з чим, Лубенською місцевою прокуратурою було направлено запит до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області стосовно додержання вимог чинного законодавства в діяльності Давидівської сільської ради під час надання в оренду Фермерському господарству "Берегове" земельних ділянок.
18.12.2018 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Деркач Юлією Олексіївною проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства та встановлено, що рішення Давидівської сільської ради від 12.12.2012, від 22.12.2017 № 133а прийняті, а договір оренди земельної ділянки від 12.12.2012 та додаткові угоди до нього укладені без проведення земельних торгів (акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 18.12.2018).
Прокурор у позовній заяві, посилаючись на частину 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статтю 53 Господарського процесуального кодексу України, пункт 5-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Постанову Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №482 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" зазначає, що у державного органу Держгеокадастру відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом цієї категорії, а тому прокурор пред`являє цей позов в інтересах держави як позивач самостійно.
Як встановлено місцевим господарським судом, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка за оспорюваними рішенням сільської ради і договором відноситься до комунальної форми власності та є власністю територіальної громади в особі Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області. Земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с. Кроти Пирятинського району Полтавської області; органом, якому надано право на розпорядження нею, є Давидівська сільська рада Пирятинського району Полтавської області.
Оспорювані прокурором рішення винесені органом місцевого самоврядування в межах власної компетенції та стосовно земельної ділянки, яка є власністю відповідної територіальної громади.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді також врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", якою передбачено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).
У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Системне тлумачення статті 53 Господарського процесуального кодексу України й абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права:
- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1-2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру");
- наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідний компетентний орган. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру");
- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача;
- оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;
- якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довод прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
У спірних правовідносинах прокурор звернувся з позовом самостійно, посилаючись на те, що,
по-перше, органом, уповноваженим розпоряджатися спірною земельною ділянкою, є Давидівська сільська рада Пирятинського району, однак, ця ж сільська рада є суб`єктом, який прийняв оскаржувані рішення, на підставі яких був укладений оспорюваний договір, і є стороною цього договору. Зазначене, на думку прокурора, унеможливлює звернення до суду Давидівською сільською радою до самої ж себе про визнання незаконним своїх рішень та визнання недійсним договору оренди землі;
і по-друге, у Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень сесії місцевої ради щодо розпорядження землями комунальної власності, визнання недійсним договору оренди землі комунальної власності та витребування з незаконного користування земельної ділянки комунальної власності.
Судова колегія дослідивши доводи позовної заяви і апеляційної скарги прокурора, матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурором не вірно визначено у даному спорі позивача за вимогами про захист інтересів держави, та є орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, виходячи з такого.
Відповідно до частин 1-3 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з частинами 1-2 статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Відповідно до положень статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтею 12 Земельного кодексу України, пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.
Згідно з пунктом 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент прийняття спірних рішень та укладення спірного договору), до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Позовними вимогами прокурора є визнання незаконними та скасуваня рішення Давидівської сільської ради Пирятинського району, Полтавської області: від 12.12.2012 "Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ФГ "Берегове" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах населеного пункту Давидівської сільської ради"; № 133а від 22.12.17 "Про продовження договору оренди земельної ділянки для ведення товарного виробництва в межах с. Кроти ФГ "Берегове"; визнати недійсними та припинити на майбутнє договір оренди землі №02 від 12.12.2012 щодо земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, загальною площею 20, 5га, кадастровий номер 5323882203:03:001:0069 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі, яка укладена 29.12 2017 та зобов`язати ФГ "Берегове" повернути територіальній громаді Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області в особі Давидівської сільської ради Пирятинського району земельну ділянку, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Як вбачається із матеріалів справи, земельна ділянка, яка є предметом оспорюваних рішень сільської ради і договору віднесена до населеного пункту с. Кроти; земельна ділянка відноситься до комунальної форми власності та є власністю територіальної громади в особі Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області.
Отже, органом, якому надано право на розпорядження нею, є Давидівська сільська рада Пирятинського району Полтавської області.
При цьому, у разі порушення права на земельну ділянку його захист, у тому числі у визначений статтями 21, 393 ЦК України та пунктом "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України спосіб, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а відповідно право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача.
Відтак, у даному спорі є орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах.
Тим паче, що як вірно зазначено судом першої інстанції, прокурор, крім іншого, просить зобов`язати Фермерське господарство "Берегове" повернути територіальній громаді Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області в особі Давидівської сільської ради Пирятинського району земельну ділянку, кадастровий номер 5323882203:03:001:0069, загальною площею 20,5 га, яка знаходиться в межах населеного пункту Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Для даних позовних вимог сільська рада повинна бути в статусі позивача.
Відтак, в силу положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор мав звертатись з відповідним позовом в інтересах держави в особі Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області до Фермерського господарства "Берегове".
Щодо доводів прокурора, що у спірних правовідносинах в особі одного органу поєднується порушник вимог земельного законодавства та орган, уповноважений державою на здійснення, у зв`язку з чим, зокрема, цей орган і було визначено відповідачем, колегія суддів зазначає таке.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності (пункт 42 постанови).
Згідно з пунктом 51 цієї постанови, у випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи.
Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
У пункті 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 Господарського процесуального кодексу України передбачає такі правила:
- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;
- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
З огляду на викладене, хибними є доводи прокурора, що оскільки Давидівська сільська рада Пирятинського району Полтавської області є суб`єктом, який прийняв рішення, укладено договір оренди землі і є стороною цього договору оренди, зазначене унеможливлює звернення до суду прокурором в інтересах Давидівської сільської ради Пирятинського району як позивача.
Поряд з цим, прокурор в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", мав до подання позову звернутись до Давидівської сільської ради Пирятинського району для надання можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
І не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави.
Однак, прокурор до Давидівської сільської ради Пирятинського району із таким зверненням не звертався, відповідно і відсутні підстави стверджувати, що захист інтересів територіальної громади не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.
Твердження прокурора, що у сільської ради відсутні повноваження на звернення до суду з вимогами, заявленими в цьому позові в частині оскарження своїх же рішень, не приймаються до уваги, оскільки, по-перше, прокурором не враховано, що положення нормативно-правових актів не можуть визначати конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, тому що така імперативність спричинила б неправомірне обмеження повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави. І по-друге, прокурором не було надано можливість сільській раді в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" до звернення прокурором з позовом до суду відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.
Щодо участі у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Як вірно зазначено прокурором у позовній заяві і встановлено судом першої інстанції, відповідно до статті 187 Земельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Водночас, відповідно до статті 15-2 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі, за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
Постановою Кабінету Міністрів України №482 від 22.07.2016 доповнено Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету міністрів України від 14.01.2015 №15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" підпунктами 25-1-25-10 щодо повноважень в частині здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх форм власності.
Таким чином, законодавець визначив Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області як орган державної влади уповноважений здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель у Полтавській області.
Статтями 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також встановлено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, при цьому, не передбачено повноважень щодо звернення до суду про визнання незаконними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування з приводу розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо передачі у користування земельних ділянок державної чи комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.
Водночас, до повноважень державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" відноситься можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок, передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали, які, в свою чергу, повинні вчинити дії на усунення порушень законодавства, в тому числі звернутися із позовом в інтересах держави.
З огляду на викладене, судова колегія вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду, що законодавець визначив такий алгоритм дій центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру) при виявленні під час проведення перевірок додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та обстеження земельних ділянок порушень: складати акти перевірок та вносити до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, також передавати до органів прокуратури акти перевірок та матеріали, які, в свою чергу, можуть звертатися із відповідними позовами з дотриманням положень, зокрема статей 53 Господарського процесуального кодексу України і 23 Закону України "Про прокуратуру".
Як вбачається із матеріалів справи, у спірних правовідносинах ініціатором перевірки щодо дотримання Давидівською сільською радою дотримання вимог земельного законодавства при передачі земельної ділянки в оренду виступило не Головне управління Держгеокадастру Полтавської області як уповноважений на це орган, а Лубенська місцева прокуратура Полтавської області.
В матеріалах справи наявні відповіді Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області від 05.10.2018 №02-31/463 та від 10.01.2019 №02-31/17 на запити прокурора (запити в матеріалах справи відсутні).
У листі від 05.10.2018 №02-31/463 (на запит від 01.10.2018) сільська рада повідомила прокурора, що земельна ділянка площею 20, 5га кадастровий номер 5323882203:03:001:0069 надавалась в оренду за рішенням Давидівської сільської ради від 13.12.2011 без проведення земельних торгів до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Земельного кодексу України" щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону.
18.12.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області вкладено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки.
А в листі від 10.01.2019 №02-31/17 (на запит прокурора від 09.01.2019) сільською радою зазначено, що нормативна грошова оцінка вказаної вище земельної ділянки при укладенні додаткових угод розраховувалась згідно довідки відділу Держгеокадастру у Пирятинському районі Полтавської області станом на 01.01.2017; на момент укладення договору оренди земельної ділянки агрохімічний паспорт поля не виготовлявся.
26.02.2019 прокурор звернувся з даним позовом до місцевого господарського суду.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія доходить таких висновків:
- як вбачається зі статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
У спірних правовідносинах Давидівська сільська рада наділена повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, яка є предметом оспорюваних рішень і договору; рада є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, відтак має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави.
А отже, у правовідносинах, що склались, прокурор міг звернутися з позовом лише в інтересах держави в особі Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області.
- відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України позивач, звертаючись з позовом, самостійно визначає відповідача, а, отже, визначення відповідачем особи, яка, за твердженням прокурора, неналежно здійснює свої повноваження, не свідчить про відсутність органу, в інтересах якого має бути поданий позов.
Отже, прокурор дійшов необгрунтованого і безпідставного висновку про те, що відсутній орган, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади в судовому порядку у випадку їх порушення органом, який її представляє у спірних правовідносинах.
- прокурор до подання позову мав в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" звернутись до Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області для надання можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. І лише не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави.
Однак, прокурором вимоги вказаної норми закону дотримані не були і прокурор не звертався до Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області із зверненням в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно і відсутні підстави стверджувати, що захист інтересів територіальної громади не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.
- функція органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності зумовлює інші наслідки як то обстеження земельних ділянок, складання актів перевірок тощо, які не пов`язані із зверненням до суду. Відтак, відсутність повноважень у Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області звертатися до суду із вимогами, заявленими у цій справі, не дає в даному випадку правових підстав прокурору права самостійно звертатися до суду із цим позовом.
Отже, дослідивши матеріали справи і доводи прокурора, викладені в позовній заяві і апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведення прокурором підстав для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки прокурором не дотримано вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України і статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).
Як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що прокурором в даному спорі не вірно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави та оскільки є орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, у прокурора відсутні підстави для звернення із даним позовом самостійно згідно з вимогами частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Однак, місцевий суд помилково зазначив, що у такому випадку у прокурора немає процесуальної дієздатності щодо підписання та подання позову в даному випадку, і залишив позов без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності).
Проте, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшов вірного висновку про відсутність у прокурора підстав для звернення з позовом самостійно і правомірно залишив позов без розгляду, хоча й іншої підстави, що однак не вплинуло на вірність правової кваліфікації спірних правовідносин в цілому, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 28.05.2019 у справі №917/341/19 слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 255-256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.05.2019 у справі №917/341/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 05.11.2020.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя В.В. Лакіза
