ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без розгляду
28.05.2019 р. Справа № 917/341/19
м. Полтава
за позовною заявою Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області вул.Старо-Троїцька, 13, Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500
до 1. Фермерського господарства "Берегове" вул. Київська 13, с. Давидівка, Пирятинський район, Полтавська область,37010
2. Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, вул. Київська, 13, с. Давидівка,Пирятинський район, Полтавська область,37010
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039
про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним та припинення на майбутнє договору оренди землі, визнання недійсною та припинення на майбутнє додаткової угоди до договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку
Суддя Солодюк О.В.
Секретар судового засідання Олійник Н.І.
Представники сторін:
від позивача: не з`явився
від відповідачів:1. не з`явився; 2.не з`явився
від третьої особи: не з`явився
Розглядається позовна заява про визнання незаконними та скасування рішень Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області: від 12.12.12р. "Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ФГ "Берегове" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах населеного пункту Давидівської сільської ради"; № 133а від 22.12.17р. "Про продовження договору оренди земельної ділянки для ведення товарного виробництва в межах с. Кроти ФГ "Берегове"; визнання недійсними та припинення на майбутнє: договору оренди землі № 02 від 12.12.12р. щодо земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту, загальною площею 20,5 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та додаткової угоди від 29.12.2017 р. про внесення змін до договору оренди землі; зобов`язання повернути територіальній громаді Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області земельну ділянку, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Ухвалою суду від 18.03.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 16.04.2019р. на 09-30 год.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що рішення Давидівської сільської ради Пирятинського району від 12.12.2012 р., договір оренди землі від 12.12.2012 р. та додаткова угода до нього укладено із порушенням Земельного кодексу України, а тому вони є незаконними, підлягають скасуванню та, відповідно, визнанню недійсними, оскільки рішенням Давидівської сільської ради Пирятинського району від 12.12.2012р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ФГ «Берегове» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах населеного пункту Давидівської сільської ради без проведення земельних торгів, що суперечить вимогам ст. 124, 134 Земельного кодексу України; укладення спірного договору було здійснено без дотримання порядку, встановленого вказаної статті та без дотримання п. 3.5 Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 536 від 11.10.2011р. «Про затвердження Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки».
Позивач у позовній заяві, посилаючись на ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України, п. 5-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. № 15, Постанову Кабінету Міністрів України від 22.07.2016р. № 482 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» зазначає, що у державного органу Держгеокадастру відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом цієї категорії, а тому прокурор пред`являє цей позов в інтересах держави як позивач.
Факт прийняття Давидівською сільською радою Пирятинського району рішення від 12.12.2012 року та укладення на його підставі між Давидівською сільською радою Пирятинського району та ФГ «Берегове» договору оренди землі від 12.12.2012 р. став відомий Лубенській місцевій прокуратурі 05.10.2018 р. (лист Давидівської сільської ради № 02-31/463 від 05.10.2018 р.), в зв`язку з чим, Лубенською місцевою прокуратурою було направлено запит до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області стосовно додержання вимог чинного законодавства в діяльності Давидівської сільської ради під час надання в оренду ФГ «Берегове» земельних ділянок.
18.12.2018р. державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Деркач Юлією Олексіївною проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, та встановлено, що рішення Давидівської сільської ради від 12.12.2012 року, від 22.12.2017 р. № 133а прийняті, а договір оренди земельної ділянки від 12.12.2012 р. та додаткові угоди до нього укладені всупереч вимог статей 124 та 134 Земельного кодексу України, а саме, без проведення земельних торгів (акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 18.12.2018 року).
Відповідач 1 у відзиві позов не визнає, посилаючись на те, що станом на 13.12.2011р. не існувало чітко визначеного порядку проведення земельних торгів. Відповідні деталізовані зміни в законодавстві було здійснено Законом України від 05.07.2012р. «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону» (набрав чинності 18.08.2012р.).
Порядок проведення конкурсу з відбору виконавців робіт із землеустрою, оцінки земель та визначення виконавців торгів встановлений згідно з Наказом Мінагрополітики від 25.09.2012р. № 579 «Про затвердження Порядку закупівлі послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель та визначення виконавця земельних торгів на конкурентних засадах».
Таким чином, як вказує відповідач 1, системне проведення земельних торгів було запроваджено значно пізніше 2012 року, тобто, за межами спірного періоду. За будь-яких умов, станом на кінець 2011 року, проведення земельних торгів було законодавчо та технічно неможливим.
Відповідач -1 у відзиві зазначає, що рішення про надання ФГ «Берегове» земельної ділянки в оренду було прийнято 13.12.2011 р., тобто, до набрання чинності Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 536 від 11.10.2011 р. «Про затвердження Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки» (набрав чинності 10.01.2012 р. ), на який посилається позивач.
Позивачем не наведено доказів порушення прав держави (інших органів чи осіб) внаслідок як не проведення земельних торгів, так і відсутності в договорі умов щодо агрохімічної паспортизації.
Відповідач - 1 вказує про відсутність у прокурора підстав представництва інтересів держави з урахуванням обраного способу захисту її прав (визнання правочину недійсним) та застосування позовної давності.
Відповідач 1 зазначає, що позов не містить переконливих аргументів, які б доводили порушення прав держави чи інших осіб внаслідок укладення оспорюваних правочинів, а лише посилання на певні формальні обставини та тенденційно витлумачені норми законодавства.
Відповідач - 2 у відзиві позов не визнає з аналогічних підстав, зазначених у відзиві відповідача - 1, а також зазначає, що сільська рада, орган владних повноважень,який виступає в статусі господарського партнера, управненого державою на передачу відповідних земель в оренду та контроль виконання договірних зобов`язань, не проявляє в даному випадку бездіяльності, оскільки відсутнє реальне порушення прав орендодавця (сплачується та постійно зростає орендна плата, орендар не завдає шкоди родючості грунтів, тощо). Контролюючий орган - Міністерство Аграрної політики і продовольства України (структурним підрозділом якого є третя особа по справі) також не є та не було позбавленим законодавчо встановленого впливу на дотримання кожною із сторін правочину норм законодавства. До таких повноважень відноситься проведення інспекційних перевірок, внесення відповідних приписів, тощо, наслідком чого може бути внесення сторонами правочину необхідних змін до нього (за наявності підстав).
Третя особа у поясненнях вказує, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, посилаючись на те, що Головне управління діє відповідно до Положення про Головне управлінні Держгеокадастру у Полтавській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015р. № 9, та реалізує покладені на нього повноваження згідно частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України (далі ЗК України) по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у відповідності до вимог ЗК України, які знаходяться за межами населених пунктів.
При цьому третя особа зазначає, що рішення щодо надання земельних ділянок у власність або користування, приймаються органами виконавчої влади видаються у відповідності та на підставах згідно вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 16.04.2019р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено розгляд справи на 28.05.2019р. на 11-00 год. Запропоновано позивачу до 10.05.2019 р. надати суду та іншим учасникам справи відповіді на відзиви відповідачів.
16.04.2019р. та 17.04.2019р. від відповідачів надійшли до суду докази направлення відзивів всім учасникам справи.
Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату час та місце судового засідання повідомленні, що підтверджується поштовими повідомленнями.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
За приписами частин 2 та 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
При цьому згідно ст.131-1 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається в тому числі представництво інтересів громадянина та держави в суді у випадках, визначених законом.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави має бути наявність порушень або загрози порушень цих самих інтересів.
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р., поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України в логічно-значеннєвому зв`язку з поняттям «права», слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як обумовлений загальним змістом об`єктивного та прямо не опосередкованого в суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, який є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, що не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим принципам.
Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді, згідно приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Пунктом 1 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23 березня 2012 року N 7 передбачено: «Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві."
У відповідності до ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Таким чином, у відповідності до вимог ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та висловленої Вищим господарським судом України в постанові Пленуму від 23.02.2012 р. за № 7 позиції, прокурор може набути статус позивача у двох випадках: відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в разі відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду.
В позовній заяві Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області зазначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду, а Давидівська сільська рада на користь якої необхідно повернути спірні землі, розпорядилася ними з порушенням вимог чинного законодавства (без земельних торгів (аукціону)), тому прокурор з метою захисту інтересів держави звертається з даним позовом до суду самостійно як позивач.
Відповідно, прокурором в позовній заяві зазначено, що ним пред`явлено даний позов в інтересах держави, враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду.
Отже, в даному спорі суду потрібно надати оцінку правильності визначення прокурором органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а також чи порушені права та інтереси даного органу предметом спору (в даному випадку Державної служби з питань геодезії картографії та кадастру та, зокрема, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, як територіального органу даної служби згідно п. 1 Положення).
Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Водночас, відповідно до ст.15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі, за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
Постановою Кабінету Міністрів України № 482 від 22.07.2016р. внесено зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів України та передано повноваження щодо охорони та використання земель від Державної інспекції сільського господарства України до Державної служби з питань геодезії картографії та кадастру.
Доповнено Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету міністрів України від 14.01.2015 № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» підпунктами 25-1-25-10 щодо повноважень в частині здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх форм власності.
Таким чином, законодавець визначив Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, як орган державної влади уповноважений здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель у Полтавській області.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»: «До повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать:
а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:
додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;
додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;
б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо:
приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель;
припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону;
в) одержання в установленому законодавством порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, власників і користувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок документів, матеріалів та іншої інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань;».
На виконання вищезазначених повноважень згідно ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»: «Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:
безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;
давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;
складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;
передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;
звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.».
Відповідно до пункту 5-1 Положення посадові особи, в межах своїх повноважень, мають право звертатися до суду з позовом про відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Дійсно, чинним законодавством, яким передбачено повноваження згаданого органу, визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також встановлено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, не передбачено повноважень щодо звернення до суду про визнання незаконними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування з приводу розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо передачі у користування земельних ділянок державної чи комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.
Водночас до повноважень державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» належить можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок, передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали, які в свою чергу повинні вчинити дії на усунення порушень законодавства в тому числі звернутися із позовом в інтересах держави.
Відповідно законодавець визначив такий алгоритм дій центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру) при виявленні під час проведення перевірок додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та обстеження земельних ділянок порушень складати акти перевірок та вносить до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, також передавати до органів прокуратури акти перевірок та матеріали, які в свою чергу можуть звертатися із позовами у випадку відсутності повноважень із самостійним зверненням з позовом.
В позові прокурор зазначив, що факт прийняття Давидівською сільською радою Пирятинського району рішення від 12.12.2012 року та укладення на його підставі між Давидівською сільською радою Пирятинського району та ФГ «Берегове» договору оренди землі від 12.12.2012 р. став відомий Лубенській місцевій прокуратурі 05.10.2018 р. (лист Давидівської сільської ради № 02-31/463 від 05.10.2018 р.), в зв`язку з чим, Лубенською місцевою прокуратурою було направлено запит до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області стосовно додержання вимог чинного законодавства в діяльності Давидівської сільської ради під час надання в оренду ФГ «Берегове» земельних ділянок.
18.12.2018р. державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Деркач Юлією Олексіївною проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, та встановлено, що рішення Давидівської сільської ради від 12.12.2012 року, від 22.12.2017 р. № 133а прийняті, а договір оренди земельної ділянки площею 20,5000 га з кадастровим номером 5323882203:03:001:0069 від 12.12.2012 р. та додаткова угода до нього укладені всупереч вимог статей 124 та 134 Земельного кодексу України, а саме, без проведення земельних торгів (акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 18.12.2018 року, а.с. 41-45).
Таким чином, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 18.12.2018 р. складено Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області після запиту Лубенської місцевої прокуратури.
Тобто, відсутній алгоритм дій Головного управлінням Держгеокадастру у Полтавській області: здійснення контролю, складання акту перевірки, внесення до органу місцевого самоврядування клопотання щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ним рішень, передача до органів прокуратури акту перевірки та матеріалів, які в свою чергу можуть звертатися із позовами у випадку відсутності повноважень із самостійним зверненням з позовом.
Крім того, згідно з пунктом 3 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23 березня 2012 року N 7: «Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Слід враховувати, що прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень».
В матеріалах справи відсутнє повідомлення Головного управлінням Держгеокадастру у Полтавській області Лубенською місцевою прокуратурою про звернення до суду із представництвом інтересів держави.
Також слід звернути увагу на повноваження відповідача 2 на прийняття оскаржуваних рішень та укладення договорів щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра є обєктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Положеннями ст. 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно норм Земельного кодексу України (редакція на момент прийняття спірних рішень та укладення спірного договору):
Відповідно до частини першої ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частини другої ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Водночас, ст.12 Земельного кодексу України, пунктом 34 частини першої ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону.
Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.
Згідно з пунктом 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (редакція на момент прийняття спірних рішень та укладення спірного договору): «До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.»
У даному позові позивач просить суд визнати незаконними та скасувати рішення Давидівської сільської ради Пирятинського району, Полтавської області: від 12.12.12р. "Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ФГ "Берегове" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах населеного пункту Давидівської сільської ради"; № 133а від 22.12.17р. "Про продовження договору оренди земельної ділянки для ведення товарного виробництва в межах с. Кроти ФГ "Берегове"; визнати недійсними та припинити на майбутнє договір оренди землі № 02 від 12.12.12р. щодо земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, загальною площею 20,5 га, кадастровий номер 5323882203:03:001:0069 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі, яка укладена 29.12 2017 р. та зобов`язати ФГ «Берегове» повернути територіальній громаді Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області в особі Давидівської сільської ради Пирятинського району земельну ділянку, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Відповідно до вищезазначених спірних рішень спірна земельна ділянка віднесена до населеного пункту с. Кроти.
Відповідно до рішення Давидівської сільської ради Пирятинського району, Полтавської області від 12.12.12р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ФГ "Берегове" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 20,50 га в територіальних межах Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна земельна ділянка відноситься до комунальної форми власності та є власністю територіальної громади в особі Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області.
Спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с. Кроти Пирятинського району Полтавської області та відповідно до вищезазначених норм законодавства, органом, якому надано право на розпорядження нею, є Давидівська сільська рада Пирятинського району Полтавської області.
Оспорювані прокурором рішення винесені не органом держави, а органом місцевого самоврядування в межах власної компетенції та стосовно земельної ділянки, яка є власністю відповідної територіальної громади.
Обґрунтовуючи подання позову в якості позивача, перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури посилається на те, що Давидівська сільська рада сама порушила вимоги земельного законодавства України.
Крім того, прокурором не враховано того факту, що сама по собі обставина порушення вимог законодавства Давидівською сільською радою не перешкоджає прокурору звертатися в інтересах територіальної громади для захисту її прав до суду, щодо визнання недійсними тих чи інших рішень чи договорів, стороною яких дана сільська рада була.
Також прокурор просить зобов`язати Фермерське господарство «Берегове» повернути територіальній громаді Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області в особі Давидівської сільської ради Пирятинського району земельну ділянку, кадастровий номер 5323882203:03:001:0069, загальною площею 20,5 га, яка знаходиться в межах населеного пункту Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Однак, сама Давидівська сільська рада Пирятинського району Полтавської області прокурором зазначена відповідачем по справі, для даних позовних вимого дана сільська рада повинна бути в статусі позивача.
Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним, відповідно до пункту 10 частини 2 цієї ж статті - визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Статтею 393 цього кодексу передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно із пунктами "в", "г", "д" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України (далі ЗК України) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначені способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
У разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають, як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.
При цьому, у разі порушення права на земельну ділянку його захист, у тому числі у визначений статтями 21, 393 ЦК України та пунктом "г" частини 3 статті 152 ЗК України спосіб, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а відповідно право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача. (пункт 15 постанови Верховного Суду від 23.10.2018р. у справі № 903/857/17).
Оскільки земельна ділянка, про яку йдеться в оскаржуваних рішеннях та оспорюваних угодах, належить до комунальної власності, права власності територіальної громади Давидівської сільської ради на ці ділянки, інтереси якої представляє та за захистом прав якої має звертатись відповідач 2, виключає настання будь-яких правових наслідків для інших суб`єктів, у тому числі і для Держави Україна та виключає порушення прав та охоронюваних інтересів держави через прийняття оскаржуваних рішень та укладення оспорюваних угод.
Відповідно до викладеного, суд прийшов до висновку, що прокурором в даному спорі не вірно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави та господарським судом помилково порушено провадження у даній справі за позовом прокурора.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом а Постанові від 23.10.2018 р. по справі № 926/03/18.
Здатність мати процесуальні права та обов`язки визначена процесуальним законом як процесуальна правоздатність, а можливість набувати та здійснювати процесуальні права та обов`язки як процесуальна дієздатність (стаття 44 ГПК України).
Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З урахуванням положень статті 4, 42, 44, 46 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.
Відповідно до частини 3 цієї статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що прокурором в даному спорі не вірно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави та оскільки є орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а відповідно до цього в прокурора відсутні підстави для звернення із даним позовом самостійно згідно вимог ч.5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно в нього не має процесуальної дієздатності, щодо підписання та подання позову в даному випадку.
Згідно п.1 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 2 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:
1) залишення позовної заяви без розгляду;
2) закриття провадження у справі;
3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Отже, суд на підставі п.1 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України вирішив залишити позов без розгляду.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Таким чином, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 9 605,00 грн. судового збору, з них 7 684,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №128 від 05.02.2019р. та 1 921,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 285 від 11.03.2019р., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 226, ст. 234 ГПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Залишити позов без розгляду.
2. Повернути з Державного бюджету України, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві, код ЄДРПОУ 38019510, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок отримувача: 34310206083011, код класифікації доходів бюджету: 22030101 на користь прокуратури Полтавської області, вул. 1100 річчя Полтави,7, м. Полтава, р/р 35210088006160 банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету 2800 9 605,00 грн. судового збору, в т.ч. 7 684,00грн. - перерахованого платіжним дорученням № 128 від 05.02.2019р. та 1 921,00 грн. - перерахованого платіжним дорученням № 285 від 11.03.2019р., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи.
3. Ухвалу надіслати учасникам справи.
Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Солодюк О.В.
