ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/2495/19 Номер провадження 22-ц/814/1865/20Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Ачкасової О.Н.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Українська залізниця» та ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 17 червня 2020 року,

апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвали Ленінського районного суду м.Полтави від 23 жовтня 2019 року про відкриття провадження у справі та від 29 січня 2020 року про залучення у справі третіх осіб,

апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 24 липня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення недоплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

третя особа Виробничий структурний підрозділ "Полтавське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення недоплаченої заробітної плати, просив стягнути з відповідача на його користь недоплачену заробітну плату у розмірі 7 924 грн. 80 коп., оплату за працю у вихідний день у відповідності до ст.107 КЗпП України в розмірі 213 грн. 18 коп. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з середньоденної заробітної плати, що становить 635 грн. 94 коп., на час подання позовної заяви сума становить 363 757 грн. 68 коп. (т.1 а.с.2-9)

Заявлені вимоги мотивовані тим, що в день звільнення з ним не проведений остаточний розрахунок та не видана належно оформлена трудова книжка, яка фактично отримана 20.07.2017 року. Заробітна плата не в повному обсязі виплачена лише 07.08.2017 року. При звільненні з його заробітної плати здійснено відрахування у розмірі 7 924 грн. 80 коп. Відрахування з його заробітної плати здійснене з порушенням вимог ст.127 КЗпП України. Відтак, при звільненні з ним не проведено повний розрахунок, у зв`язку з чим він має право на стягнення середньої заробітної плати за період з 12.07.2017 року, розмір якої виходячи з середньомісячного заробітку 13 354 грн. 68 коп. та середньоденної заробітної плати в розмірі 635 грн. 94 коп., за 572 дня по день подання позову становить 363 757 грн. 68 коп. Крім того, згідно табелю обліку робочого часу ВП "Полтавське ТУ філії "БМЕС" ПАТ "Укрзалізниця" за липень 2017 року ним відпрацьовано 7 годин 01 липня 2017 року, який відповідно до ст.67 КЗпП України є вихідним днем і підлягає оплаті в подвійному розмірі, яка не проведена.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 23.10.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у справі та призначено її до слухання (т.1 а.с.39-40).

Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 19.12.2019 року за клопотанням представника відповідача АТ "Українська залізниця" Клена С.М. витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо виїзду (перетину кордону) і прибуття на територію України позивача по справі ОСОБА_1 в період часу з 02.07.2017 року по 20.07.2017 року включно (т.1 а.с.132-134).

Ухвалою Ленінськогорайонного судум.Полтави від 29.01.2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ВСП «Полтавське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ "Українська залізниця" (т.1 а.с.167-169).

Рішенням Ленінськогорайонногосудум.Полтавивід17червня2020рокупозовні вимоги ОСОБА_1 задоволеночастково.

Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату в сумі 8 137 грн. 98 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 25 000 грн. 00 коп., а всього кошти в сумі 33 137 грн. 98 коп.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 24 липня 2020 року доповнено резолютивну частину рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 17 червня 2020 року у справі № 553/2495/19 (провадження № 2/553/218/2020).

Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 249 грн. 99 коп.

Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

Ухвалами Ленінського районного суду м.Полтави від 11 серпня 2020 року відмовлено в задоволенні заяв АТ "Українська залізниця" про ухвалення додаткового рішення та роз`яснення рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 17 червня 2020 року скасувати в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 25 000 грн, ухвалити нове рішення в цій частині про стягнення з АТ «Українська залізниця» на його користь середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з розрахунку середньоденної заробітної плати, що становить 635, 94 грн..

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції при визначені середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 25 000 грн. не зазначив, з яких саме міркувань, розрахунків та на підставі якої норми права він зменшив середній заробіток.

За твердженням апеляційної скарги суд першої інстанції неправильно витлумачив правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 року (справа № 716/9584/15-ц).

Звертається увага на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що факт порушення права позивача та сума заборгованості із заробітної плати були встановлені лише під час судового розгляду справи, так як ще при звільненні відповідач знав про недоплачену йому заробітну плату у розмірі 7 924 грн. 80 коп., що підтверджується розрахунком заробітної плати за липень 2017 року, однак не вжив ніяких заходів для їх усунення.

В апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця» на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 17 червня 2020 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 24 липня 2020 року та ухвали цього ж суду від 23.10.2019 року та 29.01.2020 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить судові рішення скасувати, постановити нове рішення про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно наведені заперечення позову та посилання на його безпідставність і зловживання процесуальними правами позивачем, а саме:

ОСОБА_1 протягом 2015 30.06.2017 років добровільно сплачував заборгованість за договором підряду і остання сума 7 924 грн. при звільненні сплачена таким же чином за його згодою;

01.07.2017 року ОСОБА_1 фактично не працював, проте оплата за роботу у вихідний день була здійснена в одинарному розмірі, оскільки 12.07.2017 року йому надано один вихідний день;

розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні проведено у повному обсязі.

Зазначається, що суд першої інстанції упереджено обґрунтовує своє рішення на підставі неправдивих відомостей, які надав позивач, безпідставно стягнув 8 137 грн. 98 коп., тоді як таких вимог взагалі позивачем не заявлено.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Курило В.О., представник ОСОБА_1 , навів свої доводи у спростовування тверджень апеляційних скарг АТ «Українська залізниця», та, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг.

Наголошує на правильності оцінки судом доказів у справі та правильному застосуванні норм матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця», наведено повторно доводи заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 та висловлено підтримку їх апеляційної скарги.

Інші учасники правом подачі відзиву на апеляційні скарги не скористалися.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.371, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалівсправи вбачається,що з01.12.2015року ОСОБА_1 перебував утрудовихвідносинахз відповідачемАТ"Українськазалізниця» -працював напосадіначальника Виробничого підрозділу "Полтавське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" Регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (т.1 а.с.31).

17.08.2015 року між ОСОБА_1 (замовник) та відокремленим підрозділом «Полтавське будівельно монтажне експлуатаційне управління» державного підприємства «Південна залізниця» (підрядник) в особі в.о. начальника управління ОСОБА_2 укладено договір підряду № П/БМЕУ-1561, предметом якого є зобов`язання підрядника виконати з матеріалу замовника штукатурку стін 400 м2, цегляної кладки стін 5 м3 (2000 шт) та встановлення 100 м поребрика житлового будинку по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.73-75).

Згідно п. 1.1-1.3 Договору підрядник зобов`язався виконати з матеріалу замовника штукатурку стін 400 м2, цегляної кладки стін 5 м3 (2000 шт.) та встановлення 100 м поребрика житлового будинку по АДРЕСА_1 . Замовник зобов`язався прийняти та оплатити роботу, виконану Підрядником відповідно до договору. Робота вважається виконаною після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт Замовником або уповноваженою ним особою.

Відповідно до п. 2.1-2.6 вказаного Договору вартість виконання робіт за цим договором складає: 28 924 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ 4 820 грн. 80 коп. Розрахунки за виконані Підрядником роботи проводяться Замовникам на підставі підписаних Сторонами актів здачі - приймання робіт не пізніше 15 днів з дати їх підписання. За порушення умов даного договору Підрядник відшкодовує у повному обсязі спричинені цим збитки у порядку, передбаченому чинним законодавством. За неякісне виконання обов`язків за договором Підрядник сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості робіт і своїми силами та засобами усуває виявлені недоліки. За порушення Підрядником термінів виконання робіт, передбачених договором, останній сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення. Сплата пені та штрафу не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язань за даним Договором.

Актом приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2015 року, підписаним Замовником ОСОБА_1 тапредставником Підрядника Відокремленогопідрозділу "Полтавськебудівельно-монтажнеексплуатаційне управління"ДП "Південназалізниця",підтверджується фактвиконання підрядникомробіт,обумовлених договоромпідряду№П/БМЕУ-1561від17.08.2015року(т.1а.с.78).

Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за серпень 2015 року та рахунку № НОМЕР_1 від 31.08.2015 року вартість виконаних згідно Договору підряду № П/БМЕУ-1561від 17.08.2015року робіт та затрат склала 28 924 грн. 80 коп. (т.1 а.с.77).

Наказом Регіональної філії "Південна залізниця" № 214/ос від 30.06.2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Виробничого підрозділу "Полтавське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" Регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" по переведенню до Виробничого підрозділу "Полтавське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" ПАТ "Українська залізниця" відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України (т.1 а.с.23).

На підставі наказу Виробничого підрозділу "Полтавське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" ПАТ "Укрзалізниця" № 3/ОС від 01.07.2017 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду заступника начальника управління Виробничого підрозділу "Полтавське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та споруд" ПАТ "Укрзалізниця" (т.1 а.с.32).

Відповідно табелю обліку робочого часу ВП "Полтавське ТУ філії "БМЕС" ПАТ "Укрзалізниця" у липні 2017 року ОСОБА_1 відпрацьовано 7 годин 01 липня 2017 року, який відповідно до ст.67 КЗпП України є вихідним днем (т.1 а.с.21-22).

01.07.2017 року, який відповідно до графіку роботи ВП "Полтавське ТУ філії "БМЕС" ПАТ "Укрзалізниця" є вихідним днем, фактично був робочим, це було пов`язано з процедурою реорганізації структурних підрозділів в системі АТ "Укрзалізниця", цей день є першим днем діяльності новоутвореного підрозділу Виробничого підрозділу "Полтавське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" ПАТ "Укрзалізниця", у зв`язку з чим став робочим для його працівників (т.1 а.с.21а).

За цей день ОСОБА_1 нараховано та виплачено заробітну плату за 7 годин в сумі 355 грн. 30 коп.

10.07.2017 року ОСОБА_1 подано до філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» заяву про з звільнення його з посади заступника начальника виробничого підрозділу "Полтавське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" ПАТ "Укрзалізниця" з 12.07.2017 року (т.1 а.с.185).

Наказом філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» ПАТ "Укрзалізниця" № 206/ос від 11 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника виробничого підрозділу "Полтавське територіальне управління" ПАТ "Укрзалізниця" 12 липня 2017 року у порядку переведення до Полтавської територіальної профспілкової організації регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ "Укрзалізниця" (т.1 а.с.186).

Згідно наказу Виробничого підрозділу "Полтавське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" ПАТ "Укрзалізниця" № 54/ОС від 12.07.2017 року ОСОБА_1 у відповідності до п.5 ст.36 КЗпП України переведено до Полтавської територіальної профспілкової організації Південної залізниці з виплатою компенсації за 26 днів відпустки (т.1 а.с.22).

Як вбачається з розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 за липень 2017 року, йому нараховано 13 926 грн. 94 коп., з цієї суми утримано податок з доходу в сумі 2 103 грн. 92 коп., профспілковий внесок - 233 грн. 77 коп., за послуги 7924грн.80коп., сума лікарняних соцстрах 800 грн. 88 коп., податок з лікарняного соцстрах 179 грн. 08 коп., податок з лікарняних - 223 грн. 85 коп., військовий збір 175 грн. 33 коп., військовий збір з лікарняних 18 грн. 65 коп., військовий збір з лікарняних - 14 грн. 92 коп., перераховано на платіжну картку 2251 грн. 74 коп. (т.1 а.с.95).

Згідно з розрахунків заробітної плати ОСОБА_1 за період з квітня 2016 року по липень 2017 року, позивачу виплачувалась надбавка за вислугу років в розмірі 30 %, на підтвердження підстав її нарахування позивачем надано суду копію наказу Укрзалізниці Міністерства інфраструктури № 559-Ц від 23.10.2014 року "Про внесення змін та доповнень до додатків, затверджених наказом від 28.12.2001 року № 743-Ц" та наказу виробничого підрозділу "Полтавське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" Регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" № БМЕУ-6/02 від 20.01.2017 року, доплата за почесне звання в розмірі 10 %, що виплачувалась згідно наказу Державної адміністрації залізничного транспорту Укрзалізниці Міністерства інфраструктури № 220 від 23.10.2014 року "Про заохочення працівників залізничного транспорту", яким ОСОБА_1 нагороджений знаком "Почесний залізничник". Крім того, відповідно до розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 за липень 2017 року позивачу виплачено премію керівникам в розмірі 13 % та винагороду за підсумками річної роботи (13 зарплата) в розмірі 3461 грн. 74 коп., оклад позивача становить 8 540 грн. 00 коп., отже розмір середньоденної заробітної плати становить 635 грн. 94 коп.

23.10.2019 року позивач звертався до начальника Виробничого структурного підрозділу "Полтавське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" Рибницького В.І. з заявою, в якій зазначав, що 12.07.2017 року в день звільнення з ним не було проведено повний розрахунок належних виплат при звільненні. Станом на 23.10.2019 року виплати в повному обсязі в розмірі 7 924 грн. 80 коп. не здійснені, просив здійснити виплати належних йому сум заробітної плати в повному обсязі (т.1 а.с.125,154).

Листом від 04.11.2019 року за вих. 01-13/303 Виробничий структурний підрозділ "Полтавське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" повідомив ОСОБА_1 , що за даними бухгалтерського обліку підприємство в повному обсязі виплатило всі належні йому суми заробітної плати при звільненні ще в 2017 році. Згідно договору підряду № П/БМЕУ-1561 від 17.08.2015 року, за наявними на підприємстві документами з квітня 2016 року по червень 2017 року добровільно з заробітної плати проведено оплату частини боргу в сумі 21 000 грн. 00 коп., остаток боргу складав 7 924 грн. 80 коп., таким чином при звільненні з Полтавського ТУ ОСОБА_1 добровільно сплачено і відділом бухгалтерії Полтавського ТУ було отримано в 2017 року у такий же спосіб, як отримувались відділом бухгалтерії очолюваного ним "Полтавського БМЕУ" на протязі 2016 - 2017 років та було остаточно закрито боргові зобов`язання перед підприємством (т.1 а.с.154).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, на які посилався позивач в обґрунтування заявлених вимог.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» на рішення по суті спору від 17 червня 2020 року, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до ст.12, ст.77, ст.78, ст.79, ст.80, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно правил оцінки доказів (ст.89 ЦПК України) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції виконав вимоги цивільного процесуального закону, правильно оцінив надані учасниками справи докази і зробив обґрунтовані висновки про незаконне утримання із заробітної плати позивача 7 924 грн. 80 коп. у якості стягнення заборгованості зі сплати послуг за договором підряду № П/БМЕУ-1561 від 17.08.2015 року, а також про незаконність оплати праці позивача у вихідний день в одинарному розмірі.

Так, учасниками справи визнається те, що за станом на час звільнення 12 липня 2017 року, у позивача існувала заборгованість за договором підряду № П/БМЕУ-1561 від 17.08.2015 року у сумі 7 924 грн. 80 коп. і саме ця сума була відрахована із коштів, що нарховані позивачу при звільненні.

Перш за все, слід виходити з того, що правовідносини, які виникли з договору підряду від 17 серпня 2015 року це цивільні правовідносини між ОСОБА_1 як фізичною особою і АТ «Українська залізниця» в особі її відокремленого підрозділу, які регулюються нормами ЦК України (глава 61 Розділ ІІІ Книга п`ята), отже питання про стягнення заборгованості за укладеною угодою має вирішуватися відповідно до норм цивільного законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини.

Та обставина,що ОСОБА_1 був керівникомвідокремленого підрозділу,з якимукладений договірпідряду,не маєістотного значенняу межахвирішення цьоготрудового спору,так якзгідно ст.22,ст.25,ст.26 ЗУ"Прооплату праці", ст.127КЗпП України роботодавцю заборонено на свій розсуд здійснювати відрахування із заробітної плати працівника. Допускається відрахування із заробітної плати працівника лише у конкретних випадках, встановлених законом, на підставі наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу або ж за згодою працівника.

Суд першої інстанції, проаналізувавши норми трудового законодавства, дійшов правильного висновку, що закон не дозволяє роботодавцю за своєю ініціативою за відсутності згоди на те працівника проводити відрахування з його заробітної плати у рахунок погашення заборгованості працівника за цивільно-правовою угодою, укладеною із підприємцем.

Відповідач, АТ «Українська залізниця», не надав суду ані наказу (розпорядження), на підставі якого проведено відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 у сумі 7924 грн. 80 коп., ані його ( ОСОБА_1 ) заяви про добровільну згоду на таке відрахування.

Сам ОСОБА_1 заперечував, що давав згоду на відрахування з його заробітної плати коштів до повного погашення заборгованості за договором підряду, оскільки підрозділ, з яким був укладений договір підряду ВП «Полтавське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» ДП «Південна залізниця», було реорганізовано і він припинив свою діяльність, у зв`язку з чим він 30 червня 2017 року і був звільнений.

Той факт, що упродовж попередніх років із заробітної плати ОСОБА_1 регулярно проводилися відрахування в якості плати за послуги згідно договору підряду не може бути достатнім доказом попередньої згоди ОСОБА_1 на здійснення таких відрахувань на майбутнє до повного погашення заборгованості, оскільки відсутня його письмова заява такого змісту, а кожна заробітна палата є власністю працівника, якою він розпоряджається на власний розсуд, і втручання у таке його право може мати місце дише у передбачених законом випадках.

Заперечуючи проти рішення суду у частині стягнення плати за роботу у вихідний день 01 липня 2017 року, АТ «Українська залізниця» наводить суперечливі доводи: стверджуючи про те, що ОСОБА_1 у цей день не працював (взагалі на роботу не з`явився), одночасно погоджується з оплатою його праці у цей день за одинарною ставкою з наданням йому вихідного дня 12 липня 2017 року.

Суд першої інстанції у відповідності до положень ч.2 ст.65, ст.71, ст.72, ст.107 КЗпП України, ч.2ст.30 ЗУ "Про оплату праці", ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Наказу Державного комітету статистики України № 489 від 25.12.2009 року, оцінивши належним чином надані у справу докази, згідно яких ОСОБА_1 у вихідний день 01 числа 2017 року, відпрацював сім годин (табель обліку робочого часу за липень 2017 року) та жодних заяв про надання йому вихідного дня у рахунок компенсації за роботу у вихідний день не писав, зробив правильний висновок про те, що при звільненні йому ( ОСОБА_1 ) всупереч закону не виплатили 213 грн. 18 коп. за роботу у вихідний день.

Наявність у табелі обліку використаного робочого часу у липні 2017 року ВП "Полтавське ТУ філії "БМЕС" ПАТ "Укрзалізниця" відмітки «вих» за 12 липня 2017 року свідчить лише про те, що цей день дійсно був вихідним у ОСОБА_1 , проте з урахуванням його заперечень та відсутності інших належних і допустимих доказів, зокрема його заяви і відповідного наказу (розпорядження), цей доказ не є достатнім для того, щоб вважати його відсутність на роботі 12 липня як компенсацію за роботу у вихідний день 01 липня 2017 року.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» стосовно судових рішень про відкриття провадження, про залучення третіх осіб на стороні відповідача та про ухвалення додаткового рішення апеляційний суд виходить з таких міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Полтави з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення недоплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і моральної шкоди, посилаючись на ідентичні фактичні обставини, що у цій справі. Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 22 січня 2018 року відкрито провадження у справі №553/2650/17 (т.1 а.с.63).

Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 09 липня 2019 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху з підстав несплати позивачем судового збору (т.1 а.с.51-53). При цьому в ухвалі суду не зазначено, у якому розмірі має бути сплачений судовий збір по кожній з вимог: стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні і стягнення морально ї шкоди.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 03 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 залишений без розгляду у зв`язку з не усуненням недоліків відповідно до ухвали суду від 09 липня 2019 року, а саме сплатою позивачем судового збору у розмірі меншому, ніж передбачено ЗУ «Про судовий збір» (т1.а.с.113-115).

З цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 22 жовтня 2019 року (т.1 а.с.2).

Відповідно до п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Згідно ч.2 ст.257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Отже, ОСОБА_1 , звертаючись до суду повторно з цим позовом, діяв у межах закону.

Матеріали справи, зокрема наведені вище судові рішення у справі №553/2650/17, не містять інформації про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ст.44 ЦПК України.

Твердження апеляційної скарги про подання ОСОБА_1 завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер (п.3 ч.2 ст.44 ЦПК України) спростовуються висновками суду першої інстанції по суті спору, з якими погоджується апеляційний суд.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права та обов`язки щодо однієї із сторін. Їм може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

З матеріалів справи вбачається, що за клопотанням позивача і його представника суд першої інстанції ухвалою від 29 січня 2020 року залучив до участі у справі на стороні відповідача у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Виробничий структурний підрозділ «Полтавське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» (т.1 а.с.167-169).

У порушення вимог ч.5 ст.53 ЦПК України суд першої інстанції в ухвалі не зазначив, на які права чи обов`язки третьої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Згідно ч.1 ст.47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Відповідно до ч.3 ст.95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами.

У справі відсутнє положення про Виробничий структурний підрозділ «Полтавське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця», яке б давало змогу визначити його цивільну процесуальну дієздатність, проте у будь-якому випадку юридична особа не може бути структурним підрозділом або ж філією іншої юридичної особи.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції безпідставно залучив до участі у справі Виробничий структурний підрозділ «Полтавське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця», який є структурним підрозділом АТ «Українська залізниця».

Таке порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону не призвело до неправильного вирішення спору по суті та не є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції у розумінні приписів абзацу другого ч.2 і ч.3 ст. 376 ЦПК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішене питання про судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалюючи рішення по суті спору, суд першої інстанції не вирішив питання про судові витрати.

20 липня 2020 року від ОСОБА_3 до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням від 24 липня 2020 року суд першої інстанції, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, а також на те, що позивач звільнений від сплати судового збору по вимозі про стягнення недоплаченої заробітної плати, стягнув з відповідача АТ «Українська залізниця» на користь Держави 768 грн. 40 коп. судового збору, на користь ОСОБА_1 249 грн. 99 коп. судового збору.

Єдиним доводом апеляційної скарги про незаконність додаткового рішення суду є твердження про вихід за межі заявлених позовних вимог у зв`язку з тим, що позивач у позові не заявляв про відшкодування витрат зі сплати ним судового збору.

Наведені доводи спростовуються положеннями ч.1 ст.141, п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України, які не ставлять питання розподілу судових витрат у залежність від заяви про це сторони у спорі.

Інші доводи апеляційної скарги повторюють твердження про безпідставність позову, недоведеність обставин, якими він обґрунтований, і зловживання позивачем процесуальними та іншими правами.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду від 17 червня 2020 року, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Вирішуючи вимогупозивача простягнення середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку призвільненні,суд першоїінстанції увідповідності довимог ч.4ст.2643ЦПК Україникерувався правовимивисновками,які викладеніу постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (справа №716/9584/15-ц).

Верховний Суд у пунктах 72, 77, 86, 91 постанови від 26 червня 2019 року виклав такі правові висновки у питанні про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні:

«Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.»

На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, зменшуючи розмір середнього заробітку до 25000 грн., урахував усі істотні обставини, зокрема: позивач звернувся уперше з позовом до суду через три місяці після звільнення, при цьому відповідач із самого початку до ухвалення рішення судом категорично заперечував існування заборгованості з виплати заробітної плати, основна сума якої пов`язана з існуванням спірних відносин з виконання позивачем цивільно-правової угоди; факт порушення права позивача на отримання заробітної плати у повному обсязі згідно заявлених вимог встановлений рішенням суду; невиплачена сума заробітної плати більш ніж у 44 рази менша від суми середнього заробітку.

Окрім того, слід прийняти до уваги, що позивач був звільнений 12 липня 2017 року у порядку переведення до Полтавської територіальної профспілкової організації регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ "Укрзалізниця", тобто, звільнившись, він продовжив працювати і отримувати заробітну на іншому робочому місці, що суттєво знижує співмірність майнових втрат від затримки розрахунку при звільненні із розрахованою позивачем сумою середнього заробітку.

Апеляційний суд також приймає до уваги, що інфляційні втрати від недоплаченої суми при звільненні 8137 грн. 98 коп., за період з 12 липня 2017 року (дата звільнення) по 26 жовтня 2020 року (дата ухвалення рішення судом апеляційної інстанції) становлять 1 790 грн. 36 коп., тобто за минулий час не відбулося істотного знецінення грошових коштів.

З метою перевірки процесуальної добросовісності відповідача апеляційний суд дослідив матеріали цивільної справи №553/2650/17 і встановив, що розгляд справи тривав з жовтня 2017 року по жовтень 2019 року, тобто два роки, а це є невиправдано тривалий час для розгляду справи такої категорії складності. Разом з тим, аналіз перебігу подій у цій справі дає підстави для висновку, що тривалість розгляду справи не стала наслідком недобросовісної процесуальної поведінки представника відповідача, який регулярно являвся у судові засідання. Лише тричі 10 січня 2018 року, 25 жовтня 2018 року і 27 березня 2019 року, суд відклав розгляд справи у зв`язку не підтвердженням повноважень ОСОБА_4 , при цьому двічі це було пов`язано з проведеною реорганізацією підприємства АТ «Українська залізниця».

Звертаючись уперше до суду з ідентичними вимогами та користуючись послугами адвоката, позивач не сплатив судовий збір, що в кінці кінців стало підставою для залишення його позову без розгляду.

Наведені обставини у сукупності на переконання апеляційного суду дають підстави вважати обґрунтованим рішення суду першої інстанції у частині зменшення до 25000 грн. суми середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційних скарг не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Акціонерноготовариства «Українськазалізниця» та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвали Ленінськогорайонного судум.Полтавивід 23жовтня 2019року та29січня 2020року залишити без змін.

Рішення Ленінськогорайонного судум.Полтавивід 17червня 2020року залишити без змін.

Додаткове рішенняЛенінського районногосуду м.Полтавивід 24липня 2020року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 26 жовтня 2020 року.

ГоловуючийсуддяО. А.Лобов

СуддіА.І.Дорош

В.М. Триголов