Ухвала
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 553/2495/19
провадження № 61-18027ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 23 жовтня 2019 року, ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 29 січня 2020 року, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17 червня 2020 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 24 липня 2020 року, ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченої заробітної плати
та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь недоплачену заробітну плату у розмірі 7 924, 80 грн, оплату за роботу
у вихідний день, у відповідності до статті 107 КЗпП України, у розмірі
213, 18 грн, та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені, виходячи з середньоденної заробітної плати - 635, 94 грн,
за 572 дні станом на день подання позову у сумі 363 757, 68 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 23 жовтня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження
у справі та призначено її до розгляду.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 29 січня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, -
ВСП «Полтавське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця».
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 17 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату в сумі 8 137, 98 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 25 000 грн, а всього 33 137, 98 грн.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 24 липня 2020 року доповнено резолютивну частину рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17 червня 2020 року у справі № 553/2495/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення недоплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 249, 99 грн.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір
в сумі 768, 40 грн.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року
у задоволенні клопотання АТ «Українська залізниця» про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
на стороні позивача, відмовлено, оскільки рішення у цій справі не може вплинути на права чи обов`язки Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України, профспілкового органу - первинної профспілкової організації Полтавського територіального управління філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд»
АТ «Українська залізниця».
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року апеляційні скарги АТ «Українська залізниця» та ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 23 жовтня 2019 року
та від 29 січня 2020 року залишено без змін.
Додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 24 липня 2020 року залишено без змін.
27 листопада 2020 року до Верховного Суду АТ «Українська залізниця» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 23 жовтня 2019 року, ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 29 січня 2020 року, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17 червня 2020 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 24 липня 2020 року, ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року і направити справу на новий розгляд.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно
до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження,
оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а судові рішення у цій категорії справ не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -
на касаційне оскарження судового рішення.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій при реалізації права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах
та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених
у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права,
яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності цивільних правовідносин.
У відповідності до частини першої статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову у цій справі становить 371 895, 66 грн, тобто суму, яка станом
на 01 січня 2020 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102, 00 грн х 250 = 525 500, 00 грн).
АТ «Українська залізниця», оспорюючи судове рішення по суті спору
на суму 33 137, 98 грн, зазначило, що у касаційній скарзі порушено питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має для заявника виняткове значення, тому є підстави для відкриття касаційного провадження. Верховний Суд, враховуючи ціну позову, предмет спору та доводи заявника, викладені
у касаційній скарзі, які значною мірою зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції по суті спору, зробленими
за результатами оцінки доказів, і необхідності переоцінки доказів,
що згідно статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції, з такими твердженням АТ «Українська залізниця» не погоджується і вважає їх необґрунтованими.
Посилання в касаційній скарзі на те, що заявник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями,
при розгляді іншої справи суд не приймає до уваги, оскільки ним не надано доказів на підтвердження наявності у провадженні суду справи,
при розгляді якої враховуються обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями у цій справі.
Таким чином, обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки АТ «Українська залізниця» подало касаційну скаргу на судові рішення, що згідно положень ЦПК України
не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Ленінського районного суду
м. Полтави від 23 жовтня 2019 року, ухвалу Ленінського районного суду
м. Полтави від 29 січня 2020 року, рішення Ленінського районного суду
м. Полтави від 17 червня 2020 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 24 липня 2020 року, ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі,
яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович
