Постанова
Іменем України
22 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 415/1698/12-к
провадження № 51-4999ск20
Суддя Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду
ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 23 грудня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2020 року,
встановив:
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку вказаних судових рішень в касаційному порядку.
В силу ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 КПК України 1960 року, відповідно до якої в скарзі, крім іншого, зазначаються вказівки на те, у чому полягає незаконність судових рішень, та доводи на обґрунтування такої позиції, а також прохання особи, яка подає скаргу, з урахуванням того, яке рішення вправі ухвалити суд касаційної інстанції.
Скаржник має вказати на конкретні істотні порушення закону, що є підставами для скасування чи зміни судових рішень, які, на його думку, допущені судом першої та апеляційної інстанцій при постановленні цих рішень, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, підставами для скасування вказаних судових рішень касаційним судом є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК України 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК України 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК України 1960 року).
Однак, скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.
Зокрема, засуджений у касаційній скарзі, в обґрунтування незаконності оскаржуваних судових рішень, серед іншого, надаючи свою оцінку доказам, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та однобічність і неповноту судового слідства, що не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. Відповідно до вимог статей 367-369 КПК 1960 року вказані обставини є предметом перевірки виключно суду апеляційної інстанції.
Крім того, прохання засудженого до суду касаційної інстанції, викладене у касаційній скарзі, про призначення йому покарання, не пов`язаного з довічним позбавленням волі, після скасування оскаржуваних судових рішень не узгоджується з положеннями
ст. 396 КПК 1960 року, якою визначено повноваження касаційного суду за результатами розгляду справи.
Відтак, зазначені недоліки є перешкодою для вирішення питання про витребування справи.
З урахуванням наведеного, справу може бути витребувано для її перевірки в касаційному порядку лише за умови усунення недоліків і повторного звернення до касаційного суду в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, або протягом місяця з дня отримання даної постанови (засудженим має бути підтверджено, що ним не пропущений цей місячний термін при повторному зверненні до суду).
Враховуючи викладене та керуючись ст. 388 КПК 1960 року, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України -
постановив:
Відмовити засудженому ОСОБА_2 у витребуванні кримінальної справи щодо нього для перевірки в касаційному порядку.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1
