ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/7186/19
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Жегуліна Ю.М., Таболіна О.С.,
відповідачів: ОСОБА_1 - не з`яв.,
ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 - не з`яв.,
ОСОБА_5 - не з`яв.,
ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 - не з`яв.,
ОСОБА_9 - не з`яв.,
ОСОБА_10 - не з`яв.,
третьої особи - публічного акціонерного товариства "Дельта банк" - не з`яв.,
розглянув касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), до якої приєдналося публічне акціонерне товариство "Дельта банк" (далі - Банк),
на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.09.2019
(суддя Демидов В.О.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019
(головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Владимиренко С.В., Корсак В.А.)
зі справи № 910/7186/19
за позовом Фонду
до: ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ),
ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 ),
ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 (далі - ОСОБА_10 )
про відшкодування шкоди у розмірі 19 827 913 290,22 грн.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Банк,
ВСТАНОВИВ:
Позов зі справи було подано у червні 2019 року про відшкодування шкоди в розмірі 19 827 913 290,22 грн. і обґрунтовано тим, що: Банк в особі керівництва та членів комітетів правління протягом 2012-2015 років здійснював економічно невиправдану ризикову діяльність з проведення активних операцій кредитування позичальників-юридичних осіб з надмірною концентрацією, без належного забезпечення, а також в інтересах власників істотної участі Банку, що свідчить про схемність (штучність) таких операцій, єдиною метою яких було перекриття раніше виданих кредитних коштів, а також подальше виведення коштів через банки-нерезиденти, що не мало на меті отримання прибутку; шкоду в зазначеному розмірі завдано спільними діями/рішеннями відповідачів - членів наглядової ради, правління та кредитного комітету Банку, що свідчить про наявність підстав для їх солідарної відповідальності згідно з приписами статті 1190 Цивільного кодексу України, частин п`ятої, шостої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019: задоволено заяву представників відповідачів ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду; позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв`язку з порушенням позивачем правил об`єднання позовних вимог.
У касаційній скарзі до Верховного Суду Фонд просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, статей 11, 543, 1166, 1190 Цивільного кодексу України, статті 42 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та порушення норм частини першої статті 5, статті 14, частин першої, другої та шостої статті 173, частини першої статті 174, пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України.
Так, за доводами касаційної скарги:
- суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив зміст норми, що закріплений у пункті 8 частини першої статті 226 ГПК України, зазначивши, що під поняттям "усунення недоліків" слід розуміти як самостійне роз`єднання позивачем своїх позовних вимог. Скаржник вважає, що вживання законодавцем єднального сполучника "і" означає, що залишення позову без розгляду з підстав порушення правил об`єднання позовних вимог (без додержання вимог, викладених у статті 173 ГПК України) можливе виключно у разі неусунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, установлений судом;
- суди неправильно застосували на стадії підготовчого позовного провадження частину першу статті 174 ГПК України, якою врегульовано питання, пов`язані з можливістю відкриття провадження у справі;
- суди не врахували, що відповідно до висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладений у пункті 18 постанови від 22.01.2019 у справі № 910/16706/17, залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України з підстав неусунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк є безпідставним, оскільки місцевим господарським судом ухвалою було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання, при цьому не було встановлено недоліків позовної заяви, як і не було встановлено способу та строку їх усунення. У справі, що переглядається, ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2019 було залишено позовну заяву без руху з підстав несплати позивачем судового збору за подання позовної заяви та ненадання доказів, що підтверджують обставини обґрунтування позовних вимог, засвідчених належним чином, і не було встановлено такого недоліку позовної заяви, як порушення правил об`єднання позовних вимог;
- суди порушили приписи частини шостої статті 173 ГПК України, яка надає суду право з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства;
- суди неправильно визначили характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, зробили помилковий висновок про необхідність дослідження кожної вказаної у позовній заяві кредитної операції/операції з надання поруки, яка є самостійним правовідношенням. Фонд звертає увагу, що предметом спору у цій справі є солідарне відшкодування шкоди, заподіяної посадовими особами банку, внаслідок прийняття останніми необґрунтованих і недобросовісних рішень у складі колегіальних органів управління Банку (кредитний комітет та спостережна рада банку), і предметом доказування є оцінка актів (рішень) органів суб`єкта господарювання (спостережної ради/кредитного комітету Банку), їх посадових і службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, а не цивільно-правових угод з кредитування та надання банком майнового поручительства. На думку скаржника, аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах сформульована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 757/75149/17-ц;
- суди порушили норму статті 14 ГПК України, згідно з якою учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, та не застосували норми статей 543, 1166, 1190 Цивільного кодексу України, статті 42 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Фонд має право на звернення до суду з позовом до усіх боржників щодо відшкодування шкоди солідарно;
- суди не врахували висновків, що сформульовані у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 905/1729/18, що наявність тільки однієї вимоги виключає можливість порушення правил об`єднання позовних вимог в одній позовній заяві, а також у постанові від 14.01.2019 у справі № 905/1246/18 - згідно зі статтею 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд;
- суди безпідставно керувалися висновками, що викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 916/2733/18, від 15.02.2019 у справі № 910/11811/18, оскільки не брали до уваги, що спірні правовідносини у цих справах та у справі, що переглядається, не є подібними.
У лютому 2020 року Банк звернувся до Верховного Суду з заявою про приєднання до касаційної скарги Фонду, просить скаргу задовольнити.
Банк звертає увагу, на те, що у провадженні Великої Палати Верховного Суду розглядається справа за позовом Фонду, що діє як ліквідатор ПАТ "Акціонерний банк "Укоопспілка", про стягнення 76 929 136,71 грн. шкоди, заподіяної пов`язаними особами. У межах цієї справи суд вирішив спір по суті, хоча розмір шкоди визначено за 5 окремими договорами купівлі-продажу цінних паперів.
Банк також зазначає, що відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 757/75149/17-ц, предметом перевірки національними судами у цій справі є акти (рішення) органів управління банку та їх посадових і службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, а не цивільно-правових угод, на підставі яких банк здійснював активні операції, як помилково вважали суди, залишаючи без розгляду позов Фонду у цій справі.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити ухвалу та постанову без змін, а скаргу - без задоволення, зазначаючи, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано залишив позов без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, викладених у статті 173 ГПК України, і позивач фактично не міг усунути зазначені недоліки позовної заяви (процедура встановлення та усунення недоліків у зв`язку з порушенням правил об`єднання у Кодексі не передбачена).
У письмових поясненнях щодо ухвали Касаційного господарського суду від 27.05.2020 у справі № 910/7186/19 ОСОБА_2 зазначив про відсутність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 916/2733/18, оскільки заявлені вимоги про солідарне стягнення з відповідачів шкоди у конкретно визначеному позивачем за кожним правочином розмірі є самостійними вимогами, які штучно об`єднані в одну вимогу, однак не пов`язані ні підставами виникнення, ні учасниками правовідносин, ані поданими доказами, а також не є основними і похідними одна від одної. Хоча чинний ГПК України дійсно не містить такої підстави для повернення (залишення) позову без розгляду, як "сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору", слід виходити з того, що таке об`єднання позовних вимог суперечитиме завданню господарського судочинства.
Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2020 справу № 910/7186/19 разом з касаційною скаргою Фонду, до якої приєднався Банк, передано на розгляд палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів.
Ухвалою Верховного Суду у складі цієї ж палати Касаційного господарського суду від 20.07.2020 справу разом з касаційною скаргою Фонду, до якої приєднався Банк, передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Зазначена ухвала від 20.07.2020 мотивована необхідністю відступу від висновку щодо застосування пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України, викладеного Верховним Судом у пункті 21 раніше ухваленої постанови від 19.02.2020 у справі № 911/584/19 (колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду), зокрема про те, що наслідком виявлення судом першої інстанції на стадії підготовчого засідання невідповідності позовної заяви вимогам статті 173 ГПК України є залишення такої заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення відповідного недоліку.
Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.08.2020 прийнято справу №910/7186/19 до розгляду об`єднаної палати.
За результатами даного розгляду Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов таких висновків.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Статтею 173 названого Кодексу визначено підстави та порядок об`єднання і роз`єднання позовних вимог. Зокрема, згідно з частиною першою цієї статті в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Як на правову підставу вимоги про стягнення шкоди позивач у своїй позовній заяві посилається на статтю 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка надає право Фонду звертатися до суду з позовними вимогами до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредитором та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банком.
Розмір шкоди розраховано позивачем як заборгованість за дванадцятьма договорами кредитної лінії, укладеними між Банком та позичальниками, за якими виникла прострочена заборгованість, а також договорами поруки.
Кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового прововідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою (різні кредитні договори, договори забезпечення тощо).
Суди попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень виходили з такого:
- вимоги про стягнення шкоди у конкретно визначеному позивачем за кожним окремим кредитним договором розмірі є самостійними вимогами, які не пов`язані ні підставами виникнення, ні поданими доказам та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших;
- сумісний розгляд заявлених Фондом у даній справі позовних вимог перешкоджатиме з`ясуванню взаємних прав і обов`язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки під час розгляду справи суд повинен буде надавати оцінку умовам кожного з укладених кредитних договорів, встановлювати обставини дотримання, виконання/невиконання сторонами умов цих договорів, мети та обставин їх укладення, правильність заявлених до стягнення сум;
- позивач при поданні позову порушив правила об`єднання позовних вимог, оскільки ці вимоги ґрунтуються на різних кредитних договорах з окремими договорами забезпечення виконання зобов`язання (поруки) за кредитними договорами; відповідні договори є різними за предметом, обсягом зобов`язань та строками виконання, а також укладені на підставі різних рішень, які приймалися пов`язаними з Банком особами окремо по кожному з дванадцяти кредитних договорів, що матиме наслідком дослідження окремо кожного рішення, договору та окремо - заборгованостей, які виникла з різних підстав, що має підтверджуватися також окремими, не пов`язаними між собою доказами;
- сумісний розгляд таких позовних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у строки, передбачені статтею 195 ГПК України, що свідчить про порушення правил об`єднання позовних вимог;
- порушення правил об`єднання та роз`єднання позовів, встановлених статтею 173 ГПК України, не передбачено, як одну із підстав для залишення позовної заяви без руху;
- положення статті 173 ГПК України встановлюють саме право, а не обов`язок суду на роз`єднання позовних вимог.
Доводи касаційної скарги Фонду, до якої приєднався Банк, даних висновків не спростовують і спростовані належним чином судом апеляційної інстанції.
Крім того, відповідно до частини першої статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Згідно з частиною першою статті 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Частиною другою статті 182 ГПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування; з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Відповідно до частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Тобто суд, вчинивши необхідні для цілей підготовчого провадження дії, в залежності від встановлених у підготовчому провадженні обставин може прийняти рішення про можливість розгляду справи по суті або припинити подальший розгляд справи (залишити позов без розгляду або закрити провадження у справі), якщо подальший її розгляд є неможливим з будь-яких причин.
При цьому суд не має обов`язку постановляти ухвалу про залишення заяви без руху і надавати позивачу строк для усунення недоліків, оскільки відповідно до частини одинадцятої статті 176 ГПК України у переліку вимог, недодержання яких є підставою залишення заяви без руху, відсутнє посилання на статтю 173 цього Кодексу.
Оскільки позивач порушив правила об`єднання позовних вимог, фактично не міг усунути недоліки позовної заяви, адже встановлення та усунення недоліків у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог ГПК України не передбачено, то позовна заява Фонду була обґрунтовано залишена без розгляду місцевим господарським судом.
З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Фонду, до якої приєднався Банк, без задоволення, а оскаржуваних судових актів - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм процесуального права.
У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі об`єднаної палати
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до якої приєдналося публічне акціонерне товариство "Дельта банк", залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 16.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № 910/7186/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Селіваненко
Судді О. Баранець
І. Булгакова
Т. Дроботова
Л. Катеринчук
Б. Львов
К. Пільков
І. Ткач
Н. Ткаченко
