ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" листопада 2019 р. Справа№ 910/7186/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Корсака В.А.
за участю секретаря судового засідання Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Костюков Д.І. (дов. від 01.07.2019); Мостепанюк В.І. (дов. від 15.01.2019);
від відповідача1: не з`явився;
від відповідача2: Архіпов О.Ю. (ордер серія КВ 787555);
від відповідача3: не з`явився;
від відповідача4: не з`явився;
від відповідача5: Гук О.О. (дов. від 17.01.2019);
від відповідача6: не з`явився;
від відповідача7: не з`явився;
від відповідача8: не з`явився;
від третьої особи: Таболін О.С. (дов. від 18.10.2019)
розглянувши апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.09.2019
у справі № 910/7186/19 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до 1) ОСОБА_1 ;
2) ОСОБА_2 ;
3) ОСОБА_10
4) ОСОБА_3 ;
5) ОСОБА_4 ;
6) ОСОБА_5 ;
7) ОСОБА_6 ;
8) ОСОБА_7 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"
про відшкодування шкоди у розмірі 19 827 913 290, 22 грн.,
ВСТАНОВИВ:
В червні 2019 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до: 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_10 ; 4) ОСОБА_3 ; 5) ОСОБА_4 ; 6) ОСОБА_5 ; 7) ОСОБА_6 ; 8) ОСОБА_7 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА БАНК» про відшкодування шкоди у розмірі 19 827 913 290,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ «Дельта Банк» в особі керівництва та членів комітетів правління протягом 2012-2015 років здійснювало економічно невиправдану ризикову діяльність із проведення активних операцій кредитування позичальників-юридичних осіб, з надмірною концентрацією (спільна адреса засновників, пільгові умови кредитування (низька відсоткова ставка; відстрочення сплати процентів по кредиту; постійна пролонгація строків повернення основного боргу), подібністю предметів забезпечення, відсутністю належних та ліквідних (необоротних) активів для погашення залучених кредитних коштів), без належного забезпечення, а також в інтересах власників істотної участі банку, що свідчить про схемність (штучність) таких операцій, єдиною метою яких було перекриття раніше виданих кредитних коштів, а також подальше виведення коштів через банки-нерезиденти, що не мало на меті отримання прибутку. Шкоду у розмірі 19827913290,22 грн., за доводами позивача, завдано спільними діями/рішеннями членів Наглядової ради, Правління та Кредитного комітету АТ «Дельта Банк» в особі: ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що свідчить про наявність підстав для їх солідарної відповідальності відповідно до приписів ст. 1190 Цивільного кодексу України та ч.ч. 5-6 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі № 910/7186/19 задоволено заяву представників відповідачів: ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду; позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", про відшкодування шкоди у розмірі 19 827 913 290,22 грн. залишено без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), у зв`язку з порушенням позивачем правил об`єднання позовних вимог.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі № 910/7186/19 та передати позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на розгляд Господарського суду міста Києва.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції позбавлений права залишати позовну заяву без руху після відкриття провадження у справі з підстав порушення правил об`єднання позовних вимог (ст.173 ГПК України), що виключає можливість залишення позовної заяви без розгляду з таких підстав та застосування положень п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України. До відкриття провадження у справі судом першої інстанції не було встановлено такого недоліку як порушення правил об`єднання позовних вимог, як і не було встановлено способу та строку його усунення. Також скаржник вважає необґрунтованими висновки суду про порушення правил об`єднання позовних вимог внаслідок невірної кваліфікації спірних правовідносин та неврахування предмета та підстав позову, що призвело до помилкового залишення позову без розгляду п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2019 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 задоволено клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі № 910/7186/19. Відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7186/19 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 27.11.2019.
В судовому засіданні 27.11.2019 представники скаржника - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивач - Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд її задовольнити, а позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб передати на розгляд суду першої інстанції.
В судовому засіданні 27.11.2019 представники ОСОБА_4 та ОСОБА_2 заперечили проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали та необґрунтованість поданої позивачем апеляційної скарги, у зв`язку з цим, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Відповідачі 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 відзивів на апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не подали. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст. 263 ГПК України).
Відповідачі 1, 3, 4, 6, 7, 8 в судове засідання не з`явилися, про поважні причини неявки до суду не повідомили. Заяв/клопотань про відкладення розгляду справи через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу до суду не надходило.
Відповідно до ч. 12 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, заслухавши доводи учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Вимоги щодо змісту та оформлення позовної заяви визначені у статті 162 ГПК України.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому, в розумінні ч. 1 ст. 173 ГПК України об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже , позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Як на правову підставу вимоги про стягнення шкоди позивач у своїй позовній заяві посилається на ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка надає право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звертатись до суду з позовними вимогами до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредитором та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банком.
При цьому, на думку позивача, шкода Банку заподіяна внаслідок прийняття пов`язаними з банком особами, до яких позивач пред`явив позов, рішень про надання кредитів за дванадцятьма (12) кредитними договорами, які були укладені Банком з різними позичальниками та забезпечені окремими самостійними забезпечувальними договорами поруки.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового прововідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою (різні кредитні договори, договори забезпечення тощо).
Отже , вимоги про стягнення шкоди у конкретно визначеному позивачем за кожним окремим кредитним договором розмірі є самостійними вимогами, які не пов`язані ні підставами виникнення, ні поданими доказам та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших.
Критерії пов`язаності позичальників між собою та схожості переважної більшості забезпечень цих кредитів, що наводить позивач в обґрунтування об`єднання вимог в одному позові, не є достатніми для застосування правил об`єднання позовів у розумінні статті 173 ГПК України.
Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладений в постановах Верховного Суду Касаційного господарського суду від 15.02.2019 у справі №910/11811/18 та від 25.07.2019 у справі №916/2733/18.
Також , як вбачається з позовної заяви, її мотивувальна частина у розділі 5 складається з декількох самостійних підрозділів, у яких наведені обставини видачі кредитів по кожному окремому кредитному договору з визначенням певної групи пов`язаних осіб, які брали участь у прийнятті рішень щодо вчинення певної кредитної операції, і такі групи осіб по кожній окремій кредитній операції лише частково співпадають за складом. Тобто фактично позовні вимоги по кожному окремому кредитному договору різняться як за суб`єктним складом (заявлені до різних відповідачів, виходячи з того, хто брав участь у кредитній операції), так і за заявленим розміром шкоди, який за кожним кредитним договором є різним, а також за обставинами та наданими доказами, на підставі яких позивач пред`явив грошову вимогу про стягнення грошових коштів в тому, чи іншому розмірі.
Об `єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов`язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об`єднання позовів є правом, а не обов`язком суду.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сумісний розгляд заявлених Фондом позовних вимог у цій справі перешкоджатиме з`ясуванню взаємних прав і обов`язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки у даному випадку під час розгляду справи суд повинен буде надати оцінку умовам кожного з укладених кредитних договорів, встановити обставини дотримання, виконання/невиконання сторонами умов цих договорів, мети та обставин їх укладення, а також правильність заявлених до стягнення сум.
Зазначене свідчить про те, що по кожному з договорів та по кожному окремому епізоду, щодо яких, як зазначає позивач, конкретним колом відповідачів було нанесено шкоду банку в різних розмірах, суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру з визначенням та дослідженням різного кола доказів, пов`язаних зі встановленням обставин, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, що також суттєво утруднить вирішення спору в межах однієї справи (аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №916/2733/18).
Отже , наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що обставини, викладені в позовній заяві, об`єднані взаємопов`язаними сукупними (спільними) діями усіх відповідачів, а також доводи про те, що позовні вимоги пов`язані підставою виникнення та поданими доказами.
За таких обставин, позивач при поданні позову порушив правила щодо об`єднання позовних вимог, оскільки у даному випадку позовні вимоги ґрунтуються на підставі різних кредитних договорів з окремими до них договорами забезпечення виконання зобов`язання (поруки), які є різними за предметом, обсягом зобов`язань та строками виконання, а також на різних рішеннях, які приймались пов`язаними з Банком особами окремо по кожному із 12 кредитних договорів, що має наслідком дослідження окремо кожного рішення, договору та окремо - заборгованості, яка виникла з різних підстав, що повинно підтверджуватися окремими, не пов`язаними між собою доказами.
Оцінюючи обґрунтованість та законність ухвали господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі № 910/7186/19, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сумісний розгляд таких позовних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у строки, передбачені статтею 195 ГПК України, що свідчить про порушення правил об`єднання позовних вимог.
Щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що вживання законодавцем у ст. 226 ГПК України єднального сполучника «і» означає необхідність існування одночасно двох обов`язкових умов для залишення позовної заяви без розгляду після відкриття провадження, а саме: позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 ГПК України; позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
Таким чином, на думку скаржника, залишення позовної заяви без розгляду із зазначених вище питань можливе лише у випадку, коли сторона позивача після відкриття провадження не усунула недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Проте такі твердження апелянта не відповідають положенням ГПК України з огляду на таке.
Пунктом 8 ч.1 ст. 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Статтею 174 ГПК України передбачені обставини, які можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху. Так в ч. 1 цієї статті зазначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Тобто , у даному випадку порушення правил об`єднання та роз`єднання позовів, встановлених ст. 173 ГПК України, не передбачено, як одну із підстав для залишення позовної заяви без руху, що спростовує доводи скаржника про обов`язок суду залишати заяву, подану без дотримання правил об`єднання позовних вимог - без руху, з встановленням строку на усунення таких недоліків.
Під розумінням «усунення недоліків» в контексті п. 8 ч.1 ст. 226 ГПК України мається на увазі самостійне роз`єднання позивачем своїх позовних вимог, що не передбачає попередньо залишення судом без руху такої заяви.
Крім того, на стадії відкриття провадження у справі суд не має процесуального права надавати оцінку доказам поданим позивачем в обґрунтування позовних вимог. При цьому, на стадії відкриття провадження у справі суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до позовної заяви виключно з мотивів наявності або відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції проігноровано положення ч. 6 ст. 173 ГПК України, яка надає суду право з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька у самостійне провадження є помилковими, оскільки положення ст. 173 ГПК України встановлюють саме право, а не обов`язок суду на роз`єднання позовних вимог.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції невірно визначив характер спірних правовідносин у даній справі, зробивши висновок про необхідність дослідження кожної кредитної операції, які є самостійними правовідношеннями, є також помилковими, оскільки без надання правової оцінки кожному правовідношенню з метою встановлення наявності вини та умислу у діях відповідачів, що завдали шкоду банку та його вкладникам, неможливо вирішити спір по суті та встановити розмір завданих збитків.
Твердження апелянта щодо того, що суд самостійно обрав спосіб захисту позивачем свого права звернення до суду до кожного з божників окремо, чи до усіх боржників разом є також безпідставним, оскільки суд зробив висновок лише про недоцільність розгляду 12 договорів кредитної лінії, а також договорів поруки в одному провадженні, проте не зробив висновок про неможливість звернення з вимогою до групи відповідачів щодо кожного окремого правочину.
Щодо посилань апелянта на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про порушення правил об`єднання позовних вимог, оскільки в рамках даної справи позивачем заявлено одну позовну вимогу до відповідачів - стягнути солідарно з відповідачів шкоду в розмірі 19 827 913 290, 22 грн., слід зазначити таке.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем наведені обставини видачі кредитних коштів за договорами кредитної лінії з визначенням групи пов`язаних осіб, які брали участь у прийнятті рішень щодо вчинення конкретної кредитної операції, тобто визначено окремий суб`єктний склад за кожною кредитною операцією, яка на думку позивача, призвела до завдання шкоди, зазначені різні суми завданої шкоди за кожною з кредитних операцій, наведені різні обставини із наданням доказів, на підставі яких позивачем заявлено вимогу про стягнення коштів у відповідних розмірах.
Як вже зазначалось, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового прововідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою (різні кредитні договори, договори забезпечення тощо).
Отже , вимоги про стягнення шкоди у конкретно визначеному позивачем за кожним окремим кредитним договором розмірі є самостійними вимогами, які не пов`язані ні підставами виникнення, ні поданими доказам та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі № 910/7186/19 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 910/7186/19 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-288 ГПК України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 28.11.2019.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
В.А. Корсак
