Справа № 950/758/20
Номер провадження 2/950/328/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2020 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: головуючого судді Чхайло О. В.,
при секретарі судового засідання Ткаченко Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області про відшкодування моральної шкоди;
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувсядо судуз данимпозовом довідповідача,мотивуючи своївимоги тим,що постановою Лебединського районного суду Сумської області від 10.07.2017 року був задоволений його позов до секретаря Будильської сільської ради Лебединського району Сюсюрченко О.В. про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. На думку ОСОБА_1 діями посадової особи Будильської сільської ради його право на інформацію було порушено, чим також завдано моральну шкоду, яка полягає у тому, що він був змушений захищати своє порушене право у судовому порядку, витрачати значних зусиль та часу для його відновлення. Захист свого права вимагав від нього додаткових зусиль для організації свого часу, побуту, так як у зв`язку із необхідністю прийняття участі у судовому процесі для належного відстоювання своїх прав він повинен був декілька разів їхати на судові засідання до м. Лебедин, змінювати своє усталене життя, витрачати час на вивчення юриспруденції та необхідного для свого захисту законодавства, захищати свої права в суді. Усе це викликало у позивача душевні страждання, хвилювання та переживання, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані. Тому він звернувся до суду та просив стягнути з відповідача завдану йому моральну шкоду, яку він оцінює в 5000 грн.
Позивач в судове засідання не з`явився, в наданій заяві свої вимоги підтримав та просив справу розглянути у його відсутності.
Представник відповідача до суду також не прибув, надавши заяву про розгляд справи у його відсутності. У відзиві на позовну заяву просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позову, оскільки вважає, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди, її степеню, за яких обставин дана шкода йому заподіяна, з чого він виходив оцінюючи моральному шкоду саме на суму 5000 грн.
Беручи до уваги, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши докази у справі, суд вважає, що між сторонами склалися цивільні правовідносини про відшкодування моральної шкоди, позовні вимоги не обґрунтовані і задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом було встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Лебединського районного суду Сумської області з позовом про визнання дій секретаря Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області Сюсюрченко О.В. протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Постановою вказаного суду від 10.07.2017 року (а.с. 3) вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність секретаря Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області Сюсюрченко О.В. щодо ненадання відповіді на питання № 2,3 заяви ОСОБА_1 № 167 від 18.04.2017 року та зобов`язано надати відповідь на питання № 2 вказаної заяви.
Позивач вважає, що його право було порушено посадовою особою Будильської сільської ради під час виконання нею владних (управлінських) функцій та службових обов`язків, а наслідками цих протиправних дій стало спричинення йому моральної шкоди.
Однак, суд не знаходить обґрунтованими такі доводами позивача та вважає, що підстави для відшкодування моральної шкоди у даному разі відсутні з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Згідно з ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У постанові від27.03.1992року №6 «Про практикурозгляду судамицивільних справза позовамипро відшкодуванняшкоди» Пленум Верховного суду України роз`яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Також Пленум Верховного суду України у своїй постанові від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого- спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно достатті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Стаття 16 ЦК Українивизначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Не підлягає доказуванню у даній справі той факт, що дії секретаря Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області Сюсюрченко О.В. щодо розгляду заяви ОСОБА_1 № 167 від 18.04.2017 року були протиправними, оскільки ця обставина стверджується рішенням суду (а.с. 3).
Проте, сам факт визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди.
Верховний Суд у своїй постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 висловив загальні підходи до визначення та відшкодування моральної шкоди у зв`язку з порушенням принципу належного врядування, які суд враховує при ухваленні свого рішення.
Так, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Страждання являють собою не процес нищення немайнового блага, а його результат - негативні наслідки немайнового характеру, які є моральною шкодою. Страждання викликають певні зміни у житті особи: неможливість реалізації своїх звичок і бажань, погіршення стосунків у колективі, сім`ї, втрату роботи, можливості зробити кар`єру, одружитися, втрату довіри близьких людей тощо. Ці зміни примушують особу докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
З огляду на викладене, преюдиційним є факт протиправності дій відповідача, які, вочевидь, мали негативний вплив на психологічний стан позивача та викликали у нього негативні емоції.
Проте, на думку суду, такі негативні емоції не досягли рівня страждань, які б являлись результатом негативних наслідків немайнового характеру. Позивачем не надано доказів настання внаслідок протиправних дій відповідача по наданню неповної відповіді на питання його заяви, негативних наслідків немайнового характеру, які б свідчили про його душевні страждання та моральну шкоду.
Суд не може взяти до уваги посилання позивача на те, що у зв`язку з неправомірними діями відповідача він змушений був захищати своє порушене право в судовому порядку, що свідчить про наявність моральної шкоди, оскільки звернення до суду за захистом своїх прав не є обов`язком особи, а є її правом та саме по собі не є негативними наслідками немайнового характеру, які підтверджують спричинення душевних страждань та моральної шкоди. Не надано позивачем і доказів дискримінації під час розгляду його заяви порівняно зі зверненнями інших громадян.
Також не можна погодитися з доводами ОСОБА_1 про те, що протиправні дії відповідача викликали у нього біль, муку або страждання у зв`язку з очікуванням судового рішення, оскільки ним не доведено чим таке очікування негативно вплинуло на його емоції та завдало моральної шкоди.
Як на підставу задоволення своїх позовних вимог, позивач посилається на ст.25Закону України«Про зверненнягромадян» №339/96-ВРвід 02.10.1996року,яка говорить,що у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов`язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв`язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку. Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.
Таким чином, громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні чи матеріальні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи під час розгляду лише скарги.
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Отже, законодавець розмежовує звернення громадян на пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 року у справі №815/208/17.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, звернення ОСОБА_1 до секретаря Будильськоїсільської ради за своїм змістом та назвою у розумінністатті 3 Закону України «Про звернення громадян»є заявою, а не скаргою, у зв`язку з чим посилання позивача на ст.25Закону України«Про зверненнягромадян» як на підставу для відшкодування йому моральної шкоди, є безпідставними.
Ухвалюючи рішення, суд також не може погодитися з посиланням ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду від 30.01.2018 р. у справі № 331/5300/14, від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, від 15.08.2019 р. у справі № 823/782/16 та від 27.11.2019 р. у справі № 750/6330/17, оскільки обставини у цих справах не є подібними до обставин у даній справі.
Так, суд вважає, що зазначені рішення Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи і вони не є подібними до обставин, які мали місце між ОСОБА_1 та секретарем Будильськоїсільської ради з огляду на таке: тривалість порушень прав громадян, допущених з боку посадових осіб (тривале ненадання відповіді на звернення та неодноразові звернення громадян з одного й того самого питання до суб`єктів владних повноважень і отримання неодноразових негативних відповідей); психічні наслідки, завдані такими тривалими порушеннями особистих інтересів; різний характер звернень.
Щодо загальних підходів при визначенні та відшкодуванні моральної шкоди у зв`язку з порушенням принципу належного врядування, то суд приймає до уваги при виборі і застосуванні норми права висновки Верховного Суду, викладені в даних постановах, про що уже було зазначено вище та наведено відповідні мотиви.
Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2-5, 76-80, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 23, 1167 ЦК України
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текс рішення виготовлено 25.09.2020 року.
Суддя Чхайло О. В.
