Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/4644/20
УХВАЛА
ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ
06 жовтня 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Колодій О.Р., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивачів: представник Басистий В.О.
відповідача: представник Заяць Б.Р.
розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача від 10 серпня 2020 року про залишення позовних вимог без розгляду у справі № 380/4644/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про визнання протиправним та скасування наказу,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, у якому просять:
- поновити строк звернення до суду із позовною заявою;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 19/18 від 06 липня 2018 року «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 04.08.15 № ЛВ082152432690 на об`єкт «Реконструкція з розширенням житлового будинку на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови під родинний будинок».
Ухвалою судді від 19 червня 2020 року позовну заяву залишено без руху, а позивачам встановлено в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки у спосіб, зокрема, подання до суду доказів на підтвердження часу обізнаності про порушення своїх прав, свобод та інтересів оскаржуваним наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові № 19/18 від 06 липня 2018 року.
Ухвалою судді від 17 липня 2020 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання. Визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строку звернення до суду та поновлено його.
17 серпня 2020 року представник відповідача подала через канцелярію суду клопотання від 10 серпня 2020 року про залишення позовних вимог без розгляду.
Вказане клопотання мотивоване тим, що позивачі пропустили встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду, оскільки знали про оскаржуваний наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові № 19/18 від 06 липня 2018 року «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 04.08.15 № ЛВ082152432690 на об`єкт «Реконструкція з розширенням житлового будинку на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови під родинний будинок» (далі наказ № 19/18) раніше ніж 05 листопада 2019 року, як вони про це стверджують у позовній заяві, зважаючи на таке:
- Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові відповідно до вимог чинного законодавства надіслала на адреси позивачів, які вказані у позовній заяві, разом з листом від 09 липня 2018 року № 0006-вих-2378, зокрема, й оскаржуваний наказ № 19/18. Зауважує, що надіслані на адреси позивачів, які вказані у позовній заяві, повістки та інші процесуальні документи позивачі отримують, а документи, які надсилаються Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, як свідчить практика, - ні, що на думку, відповідача вказує на певний умисел у таких діях позивачів, який до того ж, неодноразово проявлявся, зокрема, в інших справах, у яких позивачі та відповідач є сторонами. Таким чином, відповідач, вважає, що виконав покладений на нього обов`язок щодо надіслання оскаржуваного наказу позивачам, а тому, відповідно, з моменту його отримання вони мали знати про існування такого наказу;
- оскаржуваний наказ № 19/18 також згадувався під час розгляду справи № 463/801/19 у Личаківському районному суді м. Львова за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про усунення перешкод у користуванні власністю та знесення самочинного будівництва, адже у письмових поясненнях третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору від 11 квітня 2019 року чітко зазначено про те, що «Наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 06 липня 2018 року № 19/18 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 04 серпня 2015 року № ЛВ082152432690 «Реконструкція з розширенням житлового будинку на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови під родинний будинок». Отже, на думку відповідача, позивачі знали про оскаржуваний наказ ще у квітні 2019 року. Також відповідач вважає, що про оскаржуваний наказ позивачі знали також і в травні 2019 року, оскільки в ухвалі підготовчого засідання Личаківського районного суду м. Львова від 28 травня 2019 року, яке відбулося за участю представника відповідачів (у цій справі представника позивачів) згадується наступне: «У зв`язку з цим було скасовано реєстрацію декларації про початок будівельних робіт».
- у позовній заяві, поданій представником позивачів Басистим О.В. до Сихівського районного суду м. Львова 20 грудня 2018 року (справа № 464/6496/18) зазначено таке: «Так, 04.08.2015 Інспекцією ДАБК було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на спірному об`єкті будівництва за номером ЛВ№082152432690. Інформація про те, що реєстрація даної декларації була скасована, нам стало відомо лише після 12 листопада 2018 року дати ознайомлення нашого представника ОСОБА_5 з матеріалами в Інспекції ДАБК, оскільки жодні документи на нашу адресу не скеровувались, після вказаної дати нам також стало відомо і про наявність приписів про зупинення будівництва та про притягнення нас до адміністративної відповідальності». А також зазначено про те, що «Дозвільний документ на проведення будівельних робіт скасовано Наказом 06.07.2018. А інформацію про це ми отримали лише 12.11.2018. Жодних будівельних робіт в будь-якому випадку після 06.07.18 на вул. Соколиній, 49а не проводились». Крім того, відповідач звертає увагу на те, що відзив на позовну заяву у справі № 464/6496/18 та додані до нього документи, на які посилається позивач, подані представником відповідача у судовому засіданні в цій справі, яке відбулося 25 березня 2019 року, що підтверджується протоколом судового засідання Сихівського районного суду м. Львова від 25 березня 2019 року, у якому зазначено про надання представником відповідача відзиву на позовну заяву. У цьому судовому засіданні був присутній також в представник позивачів у справі, яка розглядається, ОСОБА_6 . Більше того, 04 квітня 2019 року представник позивачів Басистий О.В. подав відповідь на відзив у справі № 464/6498/18, у якому вказав наступне «ознайомившись з письмовим відзивом на позовну заяву представника відповідача Інспекції ДАБК у м. Львові Хоми Т.І.».
Таким чином, відповідач вважає, що з урахуванням вищевикладеного, починаючи з 12 листопада 2018 року, позивачі мали можливість звернутися з позовом до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, однак, у встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду, цього не зробили. На думку відповідача, строк звернення до суду з цією позовною заявою позивачами пропущений на 01 рік 07 місяців.
Також відповідач зауважує, що твердження представника позивачів про те, що оскаржуваний наказ є нормативно-правовим актом, а відтак, строк на його оскарження вимірюється усім часом його чинності, є помилковими. Відповідач стверджує, що оскаржуваний наказ видний з метою забезпечення виконання покладених на Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові завдань, не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 04 серпня 2015 року № ЛВ082152432690, не розрахований на невизначене коло осіб та багаторазове застосування, а стосується прав та інтересів лише конкретно визначених у ньому осіб (позивачів), не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямований на припинення та виникнення конкретних правовідносин щодо скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 04 серпня 2015 року № ЛВ082152432690 та вичерпує свою дію після скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 04 серпня 2015 року № ЛВ082152432690, а отже є індивідуальним актом, для оскарження якого застосовується встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить суд позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про визнання протиправним та скасування наказу залишити без розгляду.
В підготовчому засіданні, яке відбулося 06 жовтня 2020 року представник відповідача надала усні пояснення, подане клопотання від 10 серпня 2020 року про залишення позовних вимог без розгляду підтримала, просила його задоволити.
Представник позивачів у цьому ж підготовчому засіданні надав суду усні пояснення, у яких вказав наступне. Усі процесуальні документи, на які посилається відповідач у клопотанні від 10 серпня 2020 року про залишення позовних вимог без розгляду (позовна заява, відповідь на відзив, тощо) підписані не позивачами, а їхнім представником Басистим О.В., який не є суб`єктом містобудування. Заяву про усунення недоліків позовної заяви у справі, яка розглядається підписували позивачі і саме позивачі, а не їхній представник зазначили про те, коли вони дізналися про оскаржуваний наказ, тобто після 05 листопада 2019 року. Інформацію про те, що про оскаржуваний наказ знали саме позивачі, як суб`єкти містобудування, а не їх представники, клопотання відповідача про залишення позовних вимог без розгляду не містить.
З огляду на викладене, представник позивачів проти клопотання представника відповідача від 10 серпня 2020 року про залишення позовних вимог без розгляду заперечив, просив у його задоволенні відмовити.
Вирішуючи подане представником відповідача клопотання від 10 серпня 2020 року про залишення позовних вимог без розгляду, суд враховує наступне.
Предметом оскарження у цій адміністративній справі є наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові № 19/18 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 04.08.15 № ЛВ082152432690 на об`єкт «Реконструкція з розширенням житлового будинку на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови під родинний будинок». Зазначений наказ прийнятий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові 06 липня 2018 року.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої статті 122 КАС України).
Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що приписами чинного законодавства визначено загальний шестимісячний строк звернення до суду, недотримання якого є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Визначені процесуальним законом строки, про які зазначив суд вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено, тобто реалізувати своє право на захист. З іншого боку, строк звернення до суду є своєрідним бар`єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин.
Підсумовуючи зазначене вище, суд звертає увагу на те, що реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк звернення до суду суд може лише якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.
В ухвалі про відкриття загального позовного провадження в адміністративній справі від 17 липня 2020 року суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачами строку звернення до суду та поновив його, з огляду на те, що з наданих позивачами на виконання вимог ухвали судді про залишення позовної заяви без руху, доказів встановлено, що про спірний наказ відповідача № 19/18 від 06 липня 2018 року «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 04.08.15 № ЛВ082152432690 на об`єкт «Реконструкція з розширенням житлового будинку на АДРЕСА_1 за рахунок надбудови та прибудови під родинний будинок» позивачі дізналися під час розгляду справи № 464/6496/18 в Сихівському районному суді м. Львова на засіданні, яке відбулося 05 листопада 2019 року. Тому, з урахуванням вищенаведених обставин та вимог частини другої статті 122 КАС України, шестимісячний строк звернення до суду позивачів у межах спірних правовідносин, які виникли між сторонами у цій справі закінчився 06 травня 2020 року.
Проте, з цього приводу суд взяв до уваги, що Законом України № 540-IX від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності з 02 квітня 2020 року, визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, звернення до адміністративного суду продовжуються на строк дії такого карантину, а зазначений Закон був чинним на момент подання позивачами цього адміністративного позову до суду (12 червня 2020 року).
Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд вважає, що викладений в ухвалі про відкриття загального позовного провадження в адміністративній справі від 17 липня 2020 року висновок про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним з огляду на наступне.
До клопотання про залишення позовних вимог без розгляду від 10 серпня 2020 року представник відповідача долучив копію позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про визнання протиправними та скасування постанов, підписаної представником позивачів Басистим Владиславом Олексійовичем. Указана позовна заява подана до Сихівського районного суду м. Львова 20 грудня 2018 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Сихівського районного суду м. Львова вх. № 28528 від 20 грудня 2018 року (а.с.107). У цій позовній заяві зазначено, зокрема, таке: «Так, 04.08.2015 Інспекцією ДАБК було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на спірному об`єкті будівництва за номером ЛВ№082152432690. Інформація про те, що реєстрація даної декларації була скасована, нам стало відомо лише після 12 листопада 2018 року дати ознайомлення нашого представника ОСОБА_5 з матеріалами в Інспекції ДАБК, оскільки жодні документи на нашу адресу не скеровувались, після вказаної дати нам також стало відомо і про наявність приписів про зупинення будівництва та про притягнення нас до адміністративної відповідальності». А також зазначено про те, що «Дозвільний документ на проведення будівельних робіт скасовано Наказом 06.07.2018. А інформацію про це ми отримали лише 12.11.2018. Жодних будівельних робіт в будь-якому випадку після 06.07.18 на вул. Соколиній, 49а не проводились» (а.с.108).
Крім того, як підтверджується протоколом судового засідання Сихівського районного суду м. Львова від 25 березня 2019 року у справі № 464/6496/18 (а.с.98-100), у цьому ж судовому засіданні представник відповідача (Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові) Хома Т.І. долучила відзив на позовну заяву, у якому зазначено, зокрема, таке: «Також наказом ІДАБК у м. Львові від 08.07.2018 № 19/18 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 04.08.2015 ЛВ № 082152432690 «Реконструкція з розширенням житлового будинку на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови під родинний будинок»» (а.с.114).
Згідно вищевказаного протоколу судового засідання Сихівського районного суду м. Львова від 25 березня 2019 року у справі № 464/6496/18 у цьому судовому засіданні взяв участь представник позивачів Басистий В.О., який, зокрема, просив оголосити у судовому засіданні перерву для надання можливості ознайомитись з відзивом та доданими матеріалами до відзиву (а.с.99).
04 квітня 2019 року інший представник позивачів у справі № 464/6496/18 ОСОБА_7 подав до Сихівського районного суду м. Львова (вх. № 7872 від 04 квітня 2019 року) відповідь на відзив від 02 квітня 2019 року у справі № 464/6496/18, у якому вказано таке: «ознайомившись з письмовим відзивом на позовну заяву представника відповідача Інспекції ДАБК у м. Львові Хоми Т.І. хочу зазначити наступне» (а.с.117). Крім того, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали по одному примірнику відповіді на відзив 02 квітня 2019 року, про що свідчать їхні підписи, учинені на поданій до Сихівського районного суду м. Львова відповіді на відзив у справі № 464/6496/18 (а.с.118).
Водночас, з наданих у підготовчому засіданні пояснень представника позивачів слідує, що про прийняття відповідачем оскаржуваного наказу знав лише він, як представник, а позивачам про цю обставину стало відомо лише після 05 листопада 2019 року. На підтвердження таких доводів представник позивачів зазначає про те, що усі процесуальні документи, на які посилається відповідач у клопотанні від 17 серпня 2020 року про залишення позовних вимог без розгляду (позовна заява, відповідь на відзив, тощо) підписані не позивачами, а їхнім представником ОСОБА_6 , який не є суб`єктом містобудування. При цьому інформацію про те, що про оскаржуваний наказ знали саме позивачі, як суб`єкти містобудування, а не їх представники, клопотання відповідача про залишення позовних вимог без розгляду не містить.
Щодо таких тверджень представника позивачів суд зазначає наступне.
Поняття представництва визначає Цивільний кодекс України.
Так, відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Частиною третьою статті 238 Цивільного кодексу України передбачено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
За змістом частини першої статті 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що представник особи вчиняє юридично значимі дії, в тому числі здійснює її процесуальні права та обов`язки в суді саме від імені особи, яку він представляє, і не може вчиняти таких дій від власного імені, оскільки це суперечитиме суті правовідносин представництва.
При цьому, з наведеного правового регулювання випливає також презумпція добросовісності дій представника, яка полягає у тому, що обізнаність представника особи про обставини, які мають юридичне значення для особи, яку він представляє, свідчить і про обізнаність цієї особи про такі обставини.
Суд встановив, що ОСОБА_5 , як представник позивачів ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) підписав та подав 20 грудня 2018 року від їхнього імені до Сихівського районного суду м. Львова позовну заяву (вх. № 28528 від 20 грудня 2018 року) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про визнання протиправними та скасування постанов (справа № 464/6496/18), у якій зазначив, зокрема, про те, що «Дозвільний документ на проведення будівельних робіт скасовано Наказом 06.07.2018. А інформацію про це ми отримали лише 12.11.2018».
Тобто, як слідує з наведеного, представнику позивачів ОСОБА_5 щонайменше 12 листопада 2018 року було відомо про винесення Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю оскаржуваного наказу № 19/18 від 06 липня 2018 року «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 04.08.15 № ЛВ082152432690 на об`єкт «Реконструкція з розширенням житлового будинку на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови під родинний будинок».
Таким чином, з урахуванням характеру правовідносин представництва, суд виходить з презумпції добросовісності дій представника, яка у контексті обставин цієї справи виявляється у тому, що обізнаність представника позивачів про винесення Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю оскаржуваного наказу № 19/18 від 06 липня 2018 року свідчить про обізнаність сторони позивачів про таку обставину.
Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 164/1546/19.
З огляду на зазначене, доводи представника позивачів про те, що про прийняття відповідачем оскаржуваного наказу знав лише він, як представник, а позивачам про цю обставину стало відомо лише після 05 листопада 2019 року суд відхиляє, як безпідставні.
Також суд зауважує, що позивачі не навели жодних доказів, які б спростували зазначену вище презумпцію добросовісності дій представника.
При цьому суд звертає увагу на те, що за змістом абзацу першого частини другої статті 122 КАС України початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Варто зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Водночас, порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх справ.
За таких обставин, суд доходить висновку, що про оскаржуваний наказ відповідача позивачі повинні були дізнатися ще 12 листопада 2018 року від свого представника Басистого В.О., який 20 грудня 2018 року подав від їхнього імені позовну заяву до Сихівського районного суду м. Львова, зазначивши у ній про те, що «Дозвільний документ на проведення будівельних робіт скасовано Наказом 06.07.2018. А інформацію про це ми отримали лише 12.11.2018», тобто чітко та недвозначно констатувавши свою обізнаність саме 12 листопада 2018 року про винесення відповідачем оскаржуваного наказу від 06 липня 2018 року.
Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги те, що з урахуванням презумпції добросовісності дій представника, позивачі повинні були дізнатися про порушення своїх прав оскаржуваним наказом відповідача 12 листопада 2018 року від свого представника ОСОБА_5 , а з цим адміністративним позовом до суду звернулися (здали на пошту для скерування в суд, що підтверджується конвертом та відомостями сервісу відстеження поштових відправлень Укрпошти, трек-номер 7900061679398) 12 червня 2020 року, то за таких обставин пропустили встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду.
Будь-яких доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду з урахуванням вищенаведених обставин позивачами не надано, а судом не встановлено.
Щодо тверджень позивачів про те, що за своєю правовою природою оскаржуваний наказ відповідача є нормативно-правовим актом, а відтак, строк на його оскарження вимірюється усім часом його чинності суд зазначає таке.
Відповідно до визначення, яке міститься в пункті 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Водночас, пункт 19 КАС України визначає, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Спірним наказом відповідача № 19/18 від 06 липня 2018 року (пункт перший наказу) скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 04.08.15 № ЛВ082152432690 на об`єкт «Реконструкція з розширенням житлового будинку на АДРЕСА_1 за рахунок надбудови та прибудови під родинний будинок» (замовник будівництва: ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 ), а також наказано (пункт другий наказу) заступнику начальника інспекції начальнику відділу виконання дозвільних та реєстраційних функцій інспекції ДАБК у м. Львові Пелікану Петру Івановичу направити його копію до Державної архітектурно-будівельної інспекції України для виключення запису щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 04.08.15 № ЛВ082152432690 з єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмов у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
Отже, оскільки спірний наказ № 19/18 від 06 липня 2018 року прийнятий суб`єктом владних повноважень (Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові) на виконання владних управлінських функцій, такий стосується прав та інтересів визначених у ньому осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 ), а його дія згідно пункту другого цього ж наказу вичерпується його виконанням, вказаний наказ відповідно до пункту 19 КАС України є актом індивідуальної дії, а тому на його оскарження поширюється встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк.
Тому доводи позивачів про те, що строк звернення до суду не пропущений, оскільки спірний наказ відповідача є нормативно-правовим актом, а відтак, строк на його оскарження вимірюється усім часом його чинності є необґрунтованими та до уваги не приймаються.
Як уже зазначено судом, відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки викладений в ухвалі від 17 липня 2020 року про відкриття загального позовного провадження в адміністративній справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і позивачі не надали, а суд не знайшов інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, клопотання представника відповідача від 10 серпня 2020 року про залишення позовних вимог без розгляду є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
За таких обставин позовну заяву слід залишити без розгляду на підставі пункту восьмого частини першої статті 240 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом четвертим частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
З огляду на наведене правове регулювання, сплачена позивачами сума судового збору відповідно до квитанцій № 6 від 09 липня 2020 року, № 7 від 09 липня 2020 року та № 8 від 09 липня 2020 року може бути повернута ухвалою суду за їх клопотаннями відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 240, 255, 293, 295, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання представника відповідача від 10 серпня 2020 року про залишення позовних вимог без розгляду задоволити.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (вул. Угорська, 7а, м. Львів, 79034) про визнання протиправним та скасування наказу залишити без розгляду.
Сплачена позивачами сума судового збору відповідно до квитанцій № 6 від 09 липня 2020 року, № 7 від 09 липня 2020 року та № 8 від 09 липня 2020 року може бути повернута ухвалою суду за їх клопотаннями відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України, з урахуванням п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 12 жовтня 2020 року.
Суддя Клименко О.М.
